Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 22:30

"Моніторинг тижня": Пожежа в Запорізькій області; Події в Аджарії; Розслідування нових звинувачень у жорстокому ставленні з боку британських військовиків до в’язнів в Іраку; В Ізраїлі розроблено нові методи діагностики та лікування раку.


Людмила Литовченко

Прага, 8 травня 2004 року.

Аудіозапис програми:

Людмила Литовченко

Вітаємо всіх, хто в цей час слухає українську програму “Радіо Свобода”! В ефірі “Моніторинг тижня”, програма про найважливіші та найцікавіші події в Україні та у світі. Перед мікрофоном Людмила Литовченко.

Спершу – про пожежу в Запорізькій області. На місці події працює оперативна група державної комісії з питань надзвичайних ситуацій, спеціальна урядова комісія та місцева влада вживають заходів для гарантування безпеки населенню. Докладніше про це розповідає наш київський кореспондент Віктор Міняйло.

Віктор Міняйло

У палаючих складах військової частини біля села Новобогданівка зберігалося до чотирьох з половиною тисяч умовних вагонів боєприпасів. Вибухи мали хаотичний характер, снаряди вибухали з частотою один-два на хвилину. За підрахунками пожежників, радіус розльоту від 10 до 40 кілометрів. Відстань від складів до найближчого населеного пункту близько 5 кілометрів. Звідти вже силами Міністерства надзвичайних ситуацій евакуйовано понад 10 тисяч осіб.

За повідомленням прес-служби Міністерства оборони України, внаслідок надзвичайної ситуації загинув один військовослужбовець, ще один отримав осколкове поранення.

До місця пригоди направлено спеціальну техніку Збройних сил України, яка має локалізувати пожежу. На допомогу пожежникам прийшла і погода. Інтенсивність вибухів зменшилася завдяки сильному дощу, що знизило можливість поширення пожежі.

Коментує ситуацію експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець.

Сергій Згурець

Ситуація. яка відбулася на сховищах Міністерства оборони, окреслює загальну ситуацію, отриману у спадщину від радянської армії. Проблема полягає в тому, що сьогодні, наприклад, у нас на сховищах, яких у Міністерства оборони нараховується близько двохсот, зберігається близько двох мільйонів тон боєприпасів, половина з яких потребує утилізації, а близько десь 300 тисяч тон потребують негайної утилізації, тобто, боєприпаси, які, власне, становлять небезпеку для оточення і можуть бути, скажемо так, вибухонебезпечними кожної секунди. Потужності України характеризуються близько 25 тис. тон боєприпасів на рік. Тобто, такими темпами ми будемо утилізувати цю спадщину близько сорока років. Ця ситуація не є нормальною, і, фактично, треба шукати більш оптимальні заходи для вирішення цієї проблеми.

Віктор Міняйло

Вибухи на військових складах почули і політики. Депутати з “Нашої України” Микола Томенко і Юрій Артеменко пропонують парламенту заслухати 11 травня Генерального прокурора і силових міністрів в зв‘язку з загрозою техногенної катастрофи в Запорізькій області.

Не очікуючи виклику до Верховної ради, Генеральна прокуратура України вже порушила кримінальну справу відносно посадових осіб Міністерства оборони після подій на військових складах.

За повідомленням прес-служби Генпрокуратури, справа порушення за фактом недбалого ставлення до виконання службових обов‘язків. “Техногенна катастрофа, яка виникла з Запорізькій області, є наслідком злочинного недбальства військових керівників і систематичного ігнорування ними тих попереджень про порушення правил зберігання зброї і боєприпасів, які надходять до Генеральної прокуратури” - з повідомлення прес-служби Генеральної прокуратури України. Віктор Міняйло для “Радіо Свобода”, Київ.

Людмила Литовченко

А зараз – до Аджарії, де після кількох днів протистояння криза завершилася без кровопролиття. Довголітній аджарський лідер Аслан Абашидзе скористався можливістю і за сприяння Росії виїхав до Москви. А центральна влада Грузії запровадила тимчасове президентське правління в автономній республіці і пообіцяла якомога швидше провести нові вибори до місцевих органів влади та поновити права Аджарії. Продовжує Михайло Мигалисько.

Михайло Мигалисько

Опинившись перед багатотисячними народними демонстраціями в головному місті Батумі та перед фактом, що деякі соратники, і зокрема, сили безпеки, почали покидати оточення Аслана Абашидзе, цей непокірний аджарський лідер звернувся востаннє до своїх прихильників.

Аслан Абашидзе

Я прошу вас прямо розійтись і повернутись до своїх домівок. Двісті машин із солдатами приїжджає, і я не знаю, як це закінчиться. Дякую за все і прошу розійтись по своїх домівках, -

Михайло Мигалисько

сказав своїм прихильникам Абашидзе, в якого вже були свої плани. Бо, як повідомило російське агентство “ІТАР-ТАСС”, секретар Ради безпеки Російської Федерації Ігор Іванов прибув до Батумі і забрав із собою на борт літака не лише Абашидзе, а й його сина та близьких соратників і привіз іх до Москви.

Як зазначають спостерігачі, Москва є логічним місцем для притулку аджарського лідера, адже у владних і політичних колах російської столиці Абашидзе має низку прихильників і серед них, зокрема, мера Москви Юрія Лужкова.

А в аджарському головному місті Батумі тисячі демонстрантів рішення про відставку Абашидзе лише вітали.

Тим часом у Тбілісі переможець - президент Грузії Міхаїл Саакашвілі оголосив, що покінчено з правлінням Абашидзе, якого він називав феодальним вождем.

Міхаїл Саакашвілі

Грузини! Аслан втік! Аджарія вільна! Вітаю усіх з цією перемогою! Грузія мусить об’єднатись, Грузія буде об’єднана!

Михайло Мигалисько

А після прибуття у четвер до Батумі, Саакашвілі запевнив жителів аджарської автономії, що центральна влада збереже права автономії.

Міхаїл Саакашвілі

Ми призначимо нові вибори в Аджарії, ми зробимо все можливе, щоб поновити знищену інфраструктуру, і ми візьмемо під свій контроль фонди, щоб не доходило до грабувань.

Михайло Мигалисько

Слід додати, що грузинські офіційні особи звернули увагу також і на символізм останніх подій в Грузії, які мали місце в день відзначення покровителя грузинської держави Святого Георгія, яке відзначається два рази на рік. Адже торік, 23 листопада, в день Святого Георгія, під час так званої “трояндової революції” пішов у відставку скорумпований режим колишнього президента Едуарда Шеварднадзе, а 6 травня, тобто, у друге свято Святого Георгія пішов у відставку і покинув Аджарію Аслан Абашидзе.

Прем’єр-міністр Грузії Зураб Жванія, виступаючи в четвер в Батумі, заявив, що йдеться про великий символізм цих днів у грузинській історії та запевнив, що Аджарія збереже автономний статус і невдовзі будуть організовані вибори парламенту автономії.

Михайло Мигалисько, “Радіо Свобода”.

Людмила Литовченко

Британське Міністерство оборони заявило, що розпочало розслідування нових звинувачень у жорстокому ставленні з боку британських військовиків до в’язнів в Іраку. У п’ятницю щоденник “Дейлі Міррор” оприлюднив свідчення британського солдата щодо побиттів полонених в Іраку. Повідомляє Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Британський часопис заявив, що британський вояк передав військовій поліції всі подробиці знущань з полонених в Іраку включно з іменами і військовими званнями справців злочину. Цей військовий служить у тому самому полку, що уже є в центрі розслідування за звинуваченнями у жорстокому ставленні до в’язнів. Він повідомив, що відповідальними за насильство є три особи у Ланкастерському полку, що негласно керують звірствами. Ось що сказав неназваний вояк в британському щоденникові “Дейлі Міррор”: “Я був свідком чотирьох побиттів людей кулаками і ногами, їх ставили на коліна з піднятими руками. Коли вони опускали руки, їх били ногами, заки вони знову піднесуть їх догори. Одного разу капрал підійшов до іракського в’язня, що мав мішок на голові. Він почав пальцями тиснути йому на очиці, аж поки той зайшовся у воланнях від болю”, - сказав військовий.

Міністерство оборони Великої Британії підтвердило, що у цій справі розпочато слідство. Речник Міністерства заявив: “Ми можемо підтвердити, що людина, яка розмовляла з “Дейлі Міррор”, вже дала свідчення Королівській військовій поліції. Він додав, що рівночасно ведеться ще декілька справ щодо побиттів. У минулі вихідні часопис “Дейлі Міррор”, який виступав проти війни в Іраку, надрукував п’ять світлин, на яких, як це виглядало, було зображено британських військовиків, що били полоненого колбою автомата.

Конкурентні видання у Великій Британії висловили припущення, що ці знімки можуть бути фальшивкою. Британський уряд заявляє, що невпевнений щодо автентичності світлин, одначе розслідує ці звинувачення. Олекса Семенченко, для “Радіо Свобода”, Лондон.

Людмила Литовченко

В ефірі – українська програма “Радіо Свобода”. Ви слухаєте передачу “Моніторинг тижня”. Її веде Людмила Литовченко.

З Ізраїлю надійшло повідомлення про винахід там радикально нового методу діагностики та лікування раку за допомогою мікроскопічних комп’ютерів. Хоча новий метод поки що випробуваний лише в лабораторних умовах, він відкриває нові перспективи боротьби з цим тяжким захворюванням. Вольф Москович повідомляє з Єрусалима.

Вольф Москович

Найменший на світі комп’ютер – одна трильйонна від краплі води, може стати найменшим у світі медичним приладом. Збудований цілком з біологічних молекул, цей комп’ютер запрограмований на виявлення змін у балансі молекул тіла людини, що вказує на наявність деяких форм раку. Комп’ютер сам ставить діагноз, і зразу ж сам виробляє молекули, що зупиняють розвиток ракових клітин.

Дотепер хіміотерапія раку заснована на застосуванні ліків, які в однаковій мірі діють як на ракові, так і на здорові тканини тіла. За новим методом ліки будуть направлені виключно на ракові клітини. Крихітний антираковий біокомп’ютер, вхід, вихід та програмове забезпечення якого складаються з генного матеріалу ДНК та ензимів, був збудований професором Егудо Шапіро у інституті імени Вейцмана у Реховоті.

У лабораторних випробуваннях біокомп’ютер успішно виявив та знищив клітини раку двох видів – простати та легенів.

Професор Шапіро не обіцяє, що його винахід відразу ж зможе бути використаний у медичній практиці. “Від цього моменту нас віддаляють ще роки ретельних досліджень. Бо одна справа – дії біокомп’ютера у пробірці, а друга – у складному середовищі людського організму. І існує велике число різних видів молекул, які мікрокомп’ютер повинен розпізнавати”.

Цей ізраїльський винахід був з великим інтересом зустрінутий у науковому світі. Йому присвячена стаття у провідному науковому журналі «Nature», а сам винахідник Егуд Шапіро виступив на престижному симпозиумі під назвою «Нобелівська премія історії життя» у Бельгії.

З Єрусалима Вольф Москович для “Радіо Свобода”.

Людмила Литовченко

На українських боксерів братів Віталія та Володимира Кличків німці вже давно дивляться, як на національних героїв. Черговим свідченням цього стала участь братів у ток-шоу Йоганнеса Кернера, одній з найпопулярніших телепрограм на другому каналі німецького телебачення (ZDF). Про це розповідає Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Німці завжди зустрічають Віталія та Володимира Кличків під гучні аплодисменти та вітання. Не стало винятком і ток-шоу Йоганеса Кернера, навіть попри нещодавню поразку молодшого з братів в поєдинку з Лемоном Брюстером.

Дякуючи за такий теплий прийом з боку німецької публіки, українські боксери погодилися на досить відверту розмову. Віталій та Володимир Клички, які тренуються в гамбурзькому боксерському клубі „Universum“, зауважили, що ще не відмовилися від своєї мрії одночасно стати чемпіонами світу з боксу. Як сказав Віталій Кличко: “Мрія не лопнула. Її втілення тільки дещо змістилося в часі.”

Водночас Віталій Кличко визнав, що ще одна поразка могла б завдати серйозної шкоди і йому, і його брату. Нагадаємо, що кілька тижнів тому Віталій Кличко в поєдинку за чемпіонський пояс за версією WBО блискуче переміг Коррі Сандерса. Німецька преса тоді прокоментувала, що таким чином було відновлено честь родини Кличків.

“Мені було дуже прикро, що я не зміг своєю перемогою підтримати мого брата на його шляху до чемпіонського поясу” ,- визнав Володимир Кличко, порушуючи тему своєї загадкової поразки в поєдинку з Лемоном Брюстером.

І все ж таки він не збирається відмовлятися від подальшої спортивної кар’єри. Нині Володимира Кличка турбує лише одне питання: чому під час бою з Брюстером його полишили сили. Висловлюються підозри про можливі маніпуляції. Але однозначного підтвердження цієї версії ще немає. До речі, знайти справжню причину буде нелегко, оскільки аналізи крові та сечі, зібрані відразу після бою, дивовижним чином зникли.

Віталій Кличко згадує, в якому жахливому стані перебував його брат після поєдинку: “Я знаю мого брата дуже добре впродовж от уже 28 років. Але таким я його ще ніколи не бачив. Після бою він не міг рухатися. Ми віднесли його в роздягальню, куди прийшов лікар. Він не міг говорити, був просто паралізований”, - розповів Кличко-старший.

Однак через відсутність доказів Володимир Кличко не шукає виправдання своєї поразки. “Або ми матимемо факти, або інший варіант - я продовжу свою спортивну кар’єру”, - заявив Кличко-молодший під ток-шоу на другому каналі німецького телебачення ZDF.

До речі, як повідомив його старший брат, їм уже пропонували навіть зніматися в Голівуді. Однак вони поки що відмовилися, надавши перевагу боксу.

Надія Кандиба з Німеччини для “Радіо Свобода”.

Людмила Литовченко

Українці Сполучених Штатів високо оцінюють присудження Пулітцерівських премій цього року ділянці історичних досліджень, теми яких тісно пов’язані з Україною. Юрій Дулерайн розповідає про це з Нью-Йорка.

Юрій Дулерайн

В ділянці документальної літератури найпрестижнішу в Америці Пулітцерівську премію присуджено Енн Еплбаум (це журналістка з газети “Вашингтон пост”) за монументальне дослідження під назвою “ГУЛАГ. Історія” про сталінські концтабори. А в ділянці біографічних творів премію отримав історик Вільям Таубман, за книгу “Хрущов: людина і її час”.

Енн Еплбаум докладно описала систему радянських таборів рабської праці, проаналізувавши з усіма подробицями: табірні порядки, режим, ієрархію, звички, власне, табірну літературу, національну, релігійну і класову структуру тощо. Перші радянські концтабори було створено 1918 року за наказом Леніна. За підрахунками Еплбаум, упродовж сімдесятьох років існування системи населення ГУЛАГу становило майже 28 700 000. Відправляти мільйони людей з заходу імперії до Сибіру було надзвичайно складною справою. Потрібно було набрати армію наглядачів і охоронців, кухарів, катів, бюрократів, машиністів поїздів, налагодити виробництво колючого дроту тощо. Крім того, потрібні були менеджери системи.

Як пише Ендрю Фединський в газеті “Ukrainian Weekly”, рецензуючи книгу Таубмана, серед сталінських менеджерів одним із найздібніших був Микита Хрущов, - протягом багатьох років сталінський сатрап в Україні. Зокрема, після Другої світової війни Хрущов займався знищенням української католицької церкви і керував воєнними діями проти УПА. Обидві мети досягалися за допомогою випробуваних методів – масових арештів, тортур, страт і депортацій до ГУЛАГу.

За іронією долі, зазначає Фединський, ці депортації спричинилися до занепаду системи концтаборів, бо ув’язнені там партизани УПА очолювали повстання. Це примусило Москву скоротити населення таборів шляхом амністії 1953 року, про що розповідає Еплбаум у своєму дослідженні.

Варто нагадати, що українці Америки мали серйозні претензії до Пулітцерівського комітету за премію 1932 року американському кореспондентові в СРСР, що замовчував голодомор в Україні. Але за ці дві нові Пулітцерівські премії претензій нема. А є – висока оцінка.

Людмила Литовченко

Минулого понеділка в Києві на 53-му році життя помер Джеймс Мейс - видатний учений, якого в Сполучених Штатах Америки вважають американським, а в Україні - українським. Професор Києво-Могилянської академії, Джеймс Мейс є автором одного з найґрунтовніших досліджень голодомору в Україні початку 30-х років минулого століття. Він перейнявся трагічною долею українського народу та його болями так беззастережно, що понад 10 років тому переїхав в Україну й почав жити тут як пересічний громадянин, як звичайний київський професор.

Більше про професора Джеймса Мейса розповість наш київський кореспондент Сергій Кисельов.

Сергій Кисельов

Американці про таких говорять: more native than the natives. Тобто, "більш місцевий, аніж місцеві". Або "рідніший від рідних". Обидва переклади навдивовижу підходять до Джеймса Мейса.

Він народився в Оклахомі й прожив цілком благополучне життя в Сполучених Штатах. Він дістав диплом магістра в Мічиганському університеті та докторський ступінь у Гарварді. 1983 року він видав ґрунтовну монографію, що називалася так: "Комунізм та дилеми національного звільнення: націонал–комунізм в Радянській Україні з 1918 по 1933 роки". Ця книга відразу ж поставила молодого вченого в один ряд із визначними американськими дослідниками–совєтологами. Згодом його запросили працювати головою спеціальної комісії, яку створив Конгрес США для розслідування обставин організованого більшовиками в 1932–1933 роках штучного голоду в Україні. Робота припускала не тільки вивчення архівних матеріалів, але й опитування живих свідків, що волею долі опинилися в Америці та в Канаді.

Сотні свідоцтв про голодомор, зібраних Джеймсом Мейсом і його співробітниками, склалися в багатотомну Білу книгу про найбільший сталінський злочин в Україні.

Невідомо, що найбільше вплинуло на Джеймса Мейса. Та понад десять років тому цей корінний американець, у чиїх жилах не тече жодної краплі української крові, залишив США й переїхав до України. Тут він добряче вивчив українську мову, одружився й викладав у Києво–Могилянській академії. Як згадують його друзі, він навчився не лише жити на одну професорську зарплату, носити взимку шапку–вушанку з кролика та при нагоді пити горілку без содової. Він перейнявся тут болем України, він навчився розуміти її народ так, як, може, інколи той і сам себе до кінця не розуміє.

В інтерв’ю для “Радіо Свобода" професор Києво–Могилянської академії Роман Веретельник, який приїхав в Україну з Канади, сказав: "Я мав нагоду вперше запізнати Джеймса Мейса на Першому конгресі українців в 1990 році в Києві, а уже попередньо знав його роботи дослідницькі. Але в Києві так ми запізнались і я вже тоді побачив, яка його відданість була українській справі. Це були роки, коли він писав ті свої перші роботи, коли писати про голодомор не було популярним, як зараз. І тоді він ризикував тим, що його власне будуть вважати необ’єктивним науковцем, але він це робив і робив це переконливо і на дуже високому рівні. Але хочу тут додати, що власне те, що він своєю чутливістю відчував Україну, українську історію — все це йому дуже боліло, і він так, як Агатангел Кримський колись сказав про себе, він був українцем за вибором. Завжди це було в нього, що Україна і українці йому не були чужими".

А ось уривок з інтерв’ю, яке дав радіо " Свобода" сам Джеймс Мейс у липні 2002 року:

Джеймс Мейс

Голодомор є абсолютно центральний для розуміння теперішньої України. Я вважаю, що Україна сьогодні це абсолютно пост-геноцидне суспільство. Що причини, що незалежна Україна не могла досягти більше політично, економічно, це через те, що відбувся фундаментальний зрив в нормальному історичному розвитку українського народу, українського національного руху, української національної свідомості, політичної свідомості, і ми живемо наслідками цього процесу.

Сергій Кисельов

...І ще про англійську мову. Американець, який жив, працював і помер в Україні, носив прізвище Мейс (Mace). З англійської це слово перекладається як "булава" — це його перше значення. Нехай українська земля буде пухом цій в усьому непересічній людині!

Людмила Литовченко

Ви слухали передачу «Моніторинг тижня». Ми ще раз нагадали вам, шановні слухачі, про окремі події минулого тижня в Україні і за її межами. З вами була Людмила Литовченко.

На все добре!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG