Угорщина, 13 травня 2004 – Мерія угорської столиці знову радиться з районними муніципалітетами щодо утворення так званих зон терпимості. Це можуть бути окремі вулиці або навіть цілий квартал, де буде легалізована проституція. Проте жодний район Будапешта не хоче приставати на пропозицію мерії.
Серед держав колишнього соцтабору Угорщина мала репутацію “найвеселішого бараку”. Тут вельми привільно почували себе рок-музиканти і їхні фанати, хіппі з панками а також жриці найдревнішої на землі професії. Комуністичні власті не надто переслідували повій, і вони мали навіть свою так звану тусовку на площі ім. князя Ференца Ракоці ІІ-го. Історики, щоправда, не зауважили за його світлістю потягу до розгульного життя. Радше навпаки, він був людиною високих моральних принципів і великим патріотом. На початку XVIII століття під проводом трансильванського князя Ракоція точилася визвольна боротьба угорців проти панування Австрії на чолі з династією Габсбургів. Але будапештські повії комуністичного періоду, мабуть, вподобали князя за його бунтарську вдачу і гарне обличчя. А така людина хіба може бути лихою? Звичайно ж, ні, певно, міркували путани. То хай він і буде символічним оборонцем нашого цеху, постановили вони.
Так це було чи ні, зараз про це вже ніхто точно не знає і не переказує. Але чоловіки Будапешта і гості міста, що прагли жіночих утіх, часто спішили на площу Ракоція і знаходили там вільних жриць любові. Поліція VIII району столиці дивилася на повій недобрим оком. Часто затримувала їх, але вони знову скромненько так з’являлись собі на розі вулиць, і стражі порядку мусили повторювати все знову. Однак кілька років тому правоохоронці почали вести спостереження за криміногенними вулицями цього району за допомогою телекамер. Відеозапис став фігурувати у поліцейських, як доказова база. Дивним чином, але проститутки якось зникли з поля обрію полісменів. Звичайно, вони перебралися з центру Будапешта на інші вулиці. Але це аж ніяк не задовольнило повій, і вони почали шукати правди в суді.
Справа в тому, що в Угорщині проституція не є поза законом. Власті воліли б, звичайно, нічого не чути про існування “нічних метеликів”. Та треба з ними щось чинити у правовому суспільстві. Зараз столична мерія висунула проект переселити вуличних повій до так званих зон терпимості. Це має бути територія не в центрі міста, подалі від шкіл та офіційних установ. У проекті мерії фігурує навіть окремий веселий квартал. Але районні муніципалітети нізащо не хочуть мати в себе під боком таке “щастя”. Тому дискусія точиться й далі.
Серед держав колишнього соцтабору Угорщина мала репутацію “найвеселішого бараку”. Тут вельми привільно почували себе рок-музиканти і їхні фанати, хіппі з панками а також жриці найдревнішої на землі професії. Комуністичні власті не надто переслідували повій, і вони мали навіть свою так звану тусовку на площі ім. князя Ференца Ракоці ІІ-го. Історики, щоправда, не зауважили за його світлістю потягу до розгульного життя. Радше навпаки, він був людиною високих моральних принципів і великим патріотом. На початку XVIII століття під проводом трансильванського князя Ракоція точилася визвольна боротьба угорців проти панування Австрії на чолі з династією Габсбургів. Але будапештські повії комуністичного періоду, мабуть, вподобали князя за його бунтарську вдачу і гарне обличчя. А така людина хіба може бути лихою? Звичайно ж, ні, певно, міркували путани. То хай він і буде символічним оборонцем нашого цеху, постановили вони.
Так це було чи ні, зараз про це вже ніхто точно не знає і не переказує. Але чоловіки Будапешта і гості міста, що прагли жіночих утіх, часто спішили на площу Ракоція і знаходили там вільних жриць любові. Поліція VIII району столиці дивилася на повій недобрим оком. Часто затримувала їх, але вони знову скромненько так з’являлись собі на розі вулиць, і стражі порядку мусили повторювати все знову. Однак кілька років тому правоохоронці почали вести спостереження за криміногенними вулицями цього району за допомогою телекамер. Відеозапис став фігурувати у поліцейських, як доказова база. Дивним чином, але проститутки якось зникли з поля обрію полісменів. Звичайно, вони перебралися з центру Будапешта на інші вулиці. Але це аж ніяк не задовольнило повій, і вони почали шукати правди в суді.
Справа в тому, що в Угорщині проституція не є поза законом. Власті воліли б, звичайно, нічого не чути про існування “нічних метеликів”. Та треба з ними щось чинити у правовому суспільстві. Зараз столична мерія висунула проект переселити вуличних повій до так званих зон терпимості. Це має бути територія не в центрі міста, подалі від шкіл та офіційних установ. У проекті мерії фігурує навіть окремий веселий квартал. Але районні муніципалітети нізащо не хочуть мати в себе під боком таке “щастя”. Тому дискусія точиться й далі.