Ліон, 21 травня 2004 року.
Тарас Марусик
Згадаймо 2 Світову війну, що прокотилася Україною, як коток: спочатку із заходу на схід, відтак – зі сходу на захід.
Обидва табори були розташовані в історичній області Лотарінґії, за яку Німеччина і Франція воювали колись не одне десятиліття. Сьогодні це територія Франції, де збігаються кордони трьох сусідніх держав - Франції, Німеччини і Люксембургу.
Один табір був у місті Буле, другий – Бан-Сен-Жан – неподалік цього міста. В них були інтерновані, як розповідає професор історії і голова Спілки французів українського походження Жак Шевченко...
Жак Шевченко (переклад)
Десятки тисяч так званих “совєтських” військовополонених. Насправді ж переважна більшість з них були українцями.
Тарас Марусик
Упродовж 1942-44 років у таборі міста Буле загинули 3 600 осіб, а в таборі Бан-Сен-Жан – 22 тисячі осіб. Незважаючи на офіційне забуття цих жертв з боку совєтської і французької влад, українська громада східної Франції взяла під свою опіку місця масових поховань. Уже в 1947 році були споруджені два пам’ятних знаки:
Жак Шевченко (переклад)
На стелах фігурували тризуби. Ось що було написано двома мовами – українською та французькою – на одній з них: “Тут спочиває 22 000 українців – жертв війни 1939-1945 років. Українці у Франції.
Тарас Марусик
В цих місцях трагедії українська діаспора постійно справляє панахиди, але в 1979 році посольство СРСР у Парижі, не без участи французької влади, організувало перепоховання майже трьох тисяч останків на меморіальний цвинтар під Парижем.
Замість хрестів поставили надгробки з червоними зірками, на яких російською мовою було зазначено, що там спочивають совєтські солдати.
В 1980 році хрести на цвинтарі в Буле були понищені, а пам’ятний знак невідомо куди зник. Лише через 21 рік, у листопаді 2001 року, українська громада відновила його. Як зіронізував Жак Шевченко, “сподіваймося, що цей знак ще там стоїть”.
Українську громаду Франції засмучує стан колишнього табору в Бан-Сен-Жані:
Жак Шевченко (переклад)
Цей табір покинутий. Споруди занедбані. Це власність французької армії. Кілька років тому місцева влада хотіла спалювати тут побутові відходи, однак поки що вдалося відбити атаку. Це було місцем страждань і є місцем пам’яти для українців Франції і, взагалі, для французів.
Тарас Марусик
Говорив професор історії і голова Спілки французів українського походження Жак Шевченко.
Тарас Марусик
Згадаймо 2 Світову війну, що прокотилася Україною, як коток: спочатку із заходу на схід, відтак – зі сходу на захід.
Обидва табори були розташовані в історичній області Лотарінґії, за яку Німеччина і Франція воювали колись не одне десятиліття. Сьогодні це територія Франції, де збігаються кордони трьох сусідніх держав - Франції, Німеччини і Люксембургу.
Один табір був у місті Буле, другий – Бан-Сен-Жан – неподалік цього міста. В них були інтерновані, як розповідає професор історії і голова Спілки французів українського походження Жак Шевченко...
Жак Шевченко (переклад)
Десятки тисяч так званих “совєтських” військовополонених. Насправді ж переважна більшість з них були українцями.
Тарас Марусик
Упродовж 1942-44 років у таборі міста Буле загинули 3 600 осіб, а в таборі Бан-Сен-Жан – 22 тисячі осіб. Незважаючи на офіційне забуття цих жертв з боку совєтської і французької влад, українська громада східної Франції взяла під свою опіку місця масових поховань. Уже в 1947 році були споруджені два пам’ятних знаки:
Жак Шевченко (переклад)
На стелах фігурували тризуби. Ось що було написано двома мовами – українською та французькою – на одній з них: “Тут спочиває 22 000 українців – жертв війни 1939-1945 років. Українці у Франції.
Тарас Марусик
В цих місцях трагедії українська діаспора постійно справляє панахиди, але в 1979 році посольство СРСР у Парижі, не без участи французької влади, організувало перепоховання майже трьох тисяч останків на меморіальний цвинтар під Парижем.
Замість хрестів поставили надгробки з червоними зірками, на яких російською мовою було зазначено, що там спочивають совєтські солдати.
В 1980 році хрести на цвинтарі в Буле були понищені, а пам’ятний знак невідомо куди зник. Лише через 21 рік, у листопаді 2001 року, українська громада відновила його. Як зіронізував Жак Шевченко, “сподіваймося, що цей знак ще там стоїть”.
Українську громаду Франції засмучує стан колишнього табору в Бан-Сен-Жані:
Жак Шевченко (переклад)
Цей табір покинутий. Споруди занедбані. Це власність французької армії. Кілька років тому місцева влада хотіла спалювати тут побутові відходи, однак поки що вдалося відбити атаку. Це було місцем страждань і є місцем пам’яти для українців Франції і, взагалі, для французів.
Тарас Марусик
Говорив професор історії і голова Спілки французів українського походження Жак Шевченко.
