Аудіозапис програми:
Прага, 21 травня 2004 року.
Надія Степула
Вітаю Вас, дорогі слухачі!
На хвилях радіо “Свобода” звучать СЮЖЕТИ – радіожурнал про світ культури і культуру світу.
З вами автор і ведуча – я, Надія Степула.
Ще Сократ казав, що таємниця поезії недосяжна іноді навіть для самих поетів. Ще Шеллі називав поетів “невизнаними законодавцями світу”... Загадковість поетичних книг вабила дослідників усіх часів. Не виняток і нинішнє третє тисячоліття.
Моя колега Людмила Ваннек занурилася в барвистий світ сюжетів нової поетичної книги Василя Терещука. І ділиться цим світом із нами.
Звучить уривок з віршу
Людмила Ваннек
Василю, зараз після виходу Вашої нової збірки до Вас стільки уваги прикуто. Як Ви себе почуваєте при цьому?
Василь Терещук
Зараз я почуваю набагато більше тривоги, навіть більше ніж на це було передодні виходу збірки. Тому що збірка вже 2 тижні у продажі і я очікую перших сигналів з видавництва про те, як воно продається.
Напевно, я на власній шкірі, так би мовити переконаюся, що українську поезію читають і купують дуже мало. Хоча мені про це постійно говорили мої товариші, літератори, письменники, поети.
Тепер ця доля може спіткати і мене. Мене це трохи тривожить, але, з іншого боку, я розумію, що за останні 10-15 років українське суспільство розучилося читати, воно намагалося навчитися заробляти гроші, викручуватися із найскладніших ситуацій, виживати.
Можливо, це не найбільший гріх моїх співвітчизників. Це минеться, коли ми нап’ємося, наїмося, на заробляємося грошей, влаштуємо більш менш своє життя і тоді прийде час і читати.
Звучить уривок з віршу
Мені здається, що найкращий приклад для поета, то це просто написати вірші і надрукувати їх і це буде така непряма розмова з іншими письменниками, якась навіть полеміка.
Людмила Ваннек
Почнімо полеміку з Вашого улюбленого поета Ігоря Калинця.
Ігор Калинець
Ця книжечка доволі достойна і є дуже цікава в багатьох моментах. Перш за все мене зацікавлює назва, що вона би може означати. Ось, наприклад, останній вірш закінчується такими словами.
Звучить уривок з твору
Отже, це субота. Ми знаємо останній день творення Богом людини. Можливо, і звідси назва цієї книжки, як того дня, що була створена людина. Але бачимо, яка пронизує іронія ці рядки.
І, справді, ця книжка доволі іронічна, сатирична. Це ніби хроніка парадоксів. Оце для мене найвизначальніше в цій книжці її парадоксальність.
Книжка дуже багато на такі різні інтонації. Я б так сказав, що вона є до певної міри романтичною, бо дійсно, я міг би сказати словами Єжи Герасимовича, який любив говорити, що поезія повинна бути гарною.
І я тут зустрічаю поезії, які дійсно є гарними. Знаєте, що в наш час важко зустріти поезію настільки якоюсь витонченою, естетичною. Я думаю, що серед тих багатьох книжок поетичних, яких ми тепер маємо, вона аж ніяк не загубиться.
Навіть презентація, яка відбувалася тут у Львові, власне, показала, що багато людей, в тому числі і поважних письменників, якось відгукнулися на неї.
Вона їх подивувала своїм досить високим художнім рівнем і майстерністю. Я б навіть із задоволенням прочитав один вірш. Бо він є ліричним, власне, належить до тих поезій, які я називаю гарними поезіями. Тобто поезія має бути гарною і красивою.
Мій сад, наче мокрий сад, Виблискує проти сонця. Я вчора його одягнув І подався до тебе в гості.
Зі мною були хрущі, мурашки І рій бджолиний, Пискляві пташата в гнізді, Та ще перестрашено миша.
Був вечір, періщив дощ, І ти до мене не вийшла. Тоді я закутався в сад І довго блукав по місту.
Ось бачите, як гарно.
Людмила Ваннек
Чудово просто.
Ігор Калинець
Можна так написати в наш час, час доволі крутий, брутальний. Можна в цьому світі залишитися якимось таким чистим мрійником романтичним.
Людмила Ваннек
Василю, ось якраз Ігор Калинець говорив про те, що Ви – мрійник, і про те, що у Вашій книзі багато іронії. Я помітила, що така думка непоодинока.
Василь Терещук
Я загалом все життя був такою людиною похмурою. Це перше питання, яке мені задавали при зустрічах друзі: чому ти такий сумний? Я їм пояснював, що я завжди такий.
Але, мабуть, щось змінюється і мені хочеться писати лірично, іронічно, дотепніше, додати дійсно якихось нових стилістичних ознак поезії. Можливо, часом з’явиться якась добірка прози.
Щоразу, коли як я сідав писати прозу , то все закінчувалося новим віршем. Можливо, мені доведеться спочатку показати те, що є справжнім прозаїкам, почути їхню оцінку, а тоді вже десь пропонувати до друку.
Людмила Ваннек
Отже, послухаємо думку справжнього прозаїка про Вашу поезію. Роман Іваничук.
Роман Іваничук
Василя Терещука, я знаю як поета з самого початку його народження як поета. Він дуже цікавий, талановитий, такий чуттєвий.
Він мені імпонує тим, що він не шукає якихось форм штучних і не є епігоном. Ми зараз дуже маємо так багато епігонів тої модерної поезії, європейської, що вже втратила інтерес до неї.
Він має свій голос. Він національний поет. Його болить те, що болить у всіх нас. Але він такий цікавий у побудові свого вірша: спочатку є теза, а потім антитеза десь в кінці. Він проливає світло на те, що він сказав з кінця.
Василь Терещук
Роман Іванович як прозаїк блискуче володіє цим метолом. І я так само вважаю, що в поезії має бути дія, має циркулювати енергія, все це має відобразитися в слові. На завершення має бути вибух. Тоді є сенс писати такі вірші, є сенс читати таку поезію.
Звучить уривок з віршу
Людмила Ваннек
Ми розмовляємо з Василем Терещуком, львівським поетом, автором збірки “Субота”. А ось думка про його збірку іншого львівського поета Віктора Неборака.
Віктор Неборак
Який є Василь? І впізнаваний, колишній і який несподівано іронічний, але з якоюсь такою життєвою мудрістю. Але він такий вічний романтик.
Це все дуже цікаво. Я думаю, що він повернувся в літературу, хоча він казав, що нікуди не зникав.
Людмила Ваннек
Чи має поет Юрій Неборак якийсь улюблений вірш поета Василя Терещука?
Віктор Неборак
Балада “Про коня”, наприклад. В нього є такий гарний циганський роман. Навіть він покладений на музику.
Звучить уривок з балади
Людмила Ваннек
Василю, багато хто каже, що у Ваших поезіях, зокрема, у збірці “Субота” присутній образ не просто жінки, а якоїсь легковажної особи. Навіть от Віктор Неборак згадав про це.
Віктор Неборак
Серед нових віршів в нього з’являється образ характерний для раннього Андруховича. Він звіряється в коханні легковажним жінкам, м’яко кажучи. Не в коханні, а в захопленні, в любові. В нього є в одному вірші такий рядок: “Я найкращий парламент представив за бордель”.
Тобто, оце мене здивувало, що 42-річний чоловік шлюбний і батько дорослого сина раптом переходить на якісь такі речі. Але це означає, що він поет.
Василь Терещук
Жінка – це жива любов, живе материнство. І якщо в поезії немає жінки, то це не поезія. Ще один з письменників казав, що секрет письменника в успіху, в тому, щоб сподобатися жінкам.
Звучить вірш “Історія життя”
Людмила Ваннек
Зірка Василя Терещука тільки починає по-справжньому горіти. Після виходу збірки “Субота” вже написані нові вірші. Побажаємо поетові натхнення і справжніх оцінювачів його поезії, до яких, між іншим, належу і я – Людмила Ваннек.
Надія Степула
Ралф Емерсон зауважував, що “в серці своєму всі люди – поети”. Може, це й справді так? – Шукайте в серцях поезію, дорогі слухачі! Радіожурнал СЮЖЕТи відзвучав, дякуємо за увагу.
З вами були – автор і ведуча – Надія Степула і звукорежисер Наталя Антоненко.
До нових зустрічей на хвилях радіо СВОБОДА!
Прага, 21 травня 2004 року.
Надія Степула
Вітаю Вас, дорогі слухачі!
На хвилях радіо “Свобода” звучать СЮЖЕТИ – радіожурнал про світ культури і культуру світу.
З вами автор і ведуча – я, Надія Степула.
Ще Сократ казав, що таємниця поезії недосяжна іноді навіть для самих поетів. Ще Шеллі називав поетів “невизнаними законодавцями світу”... Загадковість поетичних книг вабила дослідників усіх часів. Не виняток і нинішнє третє тисячоліття.
Моя колега Людмила Ваннек занурилася в барвистий світ сюжетів нової поетичної книги Василя Терещука. І ділиться цим світом із нами.
Звучить уривок з віршу
Людмила Ваннек
Василю, зараз після виходу Вашої нової збірки до Вас стільки уваги прикуто. Як Ви себе почуваєте при цьому?
Василь Терещук
Зараз я почуваю набагато більше тривоги, навіть більше ніж на це було передодні виходу збірки. Тому що збірка вже 2 тижні у продажі і я очікую перших сигналів з видавництва про те, як воно продається.
Напевно, я на власній шкірі, так би мовити переконаюся, що українську поезію читають і купують дуже мало. Хоча мені про це постійно говорили мої товариші, літератори, письменники, поети.
Тепер ця доля може спіткати і мене. Мене це трохи тривожить, але, з іншого боку, я розумію, що за останні 10-15 років українське суспільство розучилося читати, воно намагалося навчитися заробляти гроші, викручуватися із найскладніших ситуацій, виживати.
Можливо, це не найбільший гріх моїх співвітчизників. Це минеться, коли ми нап’ємося, наїмося, на заробляємося грошей, влаштуємо більш менш своє життя і тоді прийде час і читати.
Звучить уривок з віршу
Мені здається, що найкращий приклад для поета, то це просто написати вірші і надрукувати їх і це буде така непряма розмова з іншими письменниками, якась навіть полеміка.
Людмила Ваннек
Почнімо полеміку з Вашого улюбленого поета Ігоря Калинця.
Ігор Калинець
Ця книжечка доволі достойна і є дуже цікава в багатьох моментах. Перш за все мене зацікавлює назва, що вона би може означати. Ось, наприклад, останній вірш закінчується такими словами.
Звучить уривок з твору
Отже, це субота. Ми знаємо останній день творення Богом людини. Можливо, і звідси назва цієї книжки, як того дня, що була створена людина. Але бачимо, яка пронизує іронія ці рядки.
І, справді, ця книжка доволі іронічна, сатирична. Це ніби хроніка парадоксів. Оце для мене найвизначальніше в цій книжці її парадоксальність.
Книжка дуже багато на такі різні інтонації. Я б так сказав, що вона є до певної міри романтичною, бо дійсно, я міг би сказати словами Єжи Герасимовича, який любив говорити, що поезія повинна бути гарною.
І я тут зустрічаю поезії, які дійсно є гарними. Знаєте, що в наш час важко зустріти поезію настільки якоюсь витонченою, естетичною. Я думаю, що серед тих багатьох книжок поетичних, яких ми тепер маємо, вона аж ніяк не загубиться.
Навіть презентація, яка відбувалася тут у Львові, власне, показала, що багато людей, в тому числі і поважних письменників, якось відгукнулися на неї.
Вона їх подивувала своїм досить високим художнім рівнем і майстерністю. Я б навіть із задоволенням прочитав один вірш. Бо він є ліричним, власне, належить до тих поезій, які я називаю гарними поезіями. Тобто поезія має бути гарною і красивою.
Мій сад, наче мокрий сад, Виблискує проти сонця. Я вчора його одягнув І подався до тебе в гості.
Зі мною були хрущі, мурашки І рій бджолиний, Пискляві пташата в гнізді, Та ще перестрашено миша.
Був вечір, періщив дощ, І ти до мене не вийшла. Тоді я закутався в сад І довго блукав по місту.
Ось бачите, як гарно.
Людмила Ваннек
Чудово просто.
Ігор Калинець
Можна так написати в наш час, час доволі крутий, брутальний. Можна в цьому світі залишитися якимось таким чистим мрійником романтичним.
Людмила Ваннек
Василю, ось якраз Ігор Калинець говорив про те, що Ви – мрійник, і про те, що у Вашій книзі багато іронії. Я помітила, що така думка непоодинока.
Василь Терещук
Я загалом все життя був такою людиною похмурою. Це перше питання, яке мені задавали при зустрічах друзі: чому ти такий сумний? Я їм пояснював, що я завжди такий.
Але, мабуть, щось змінюється і мені хочеться писати лірично, іронічно, дотепніше, додати дійсно якихось нових стилістичних ознак поезії. Можливо, часом з’явиться якась добірка прози.
Щоразу, коли як я сідав писати прозу , то все закінчувалося новим віршем. Можливо, мені доведеться спочатку показати те, що є справжнім прозаїкам, почути їхню оцінку, а тоді вже десь пропонувати до друку.
Людмила Ваннек
Отже, послухаємо думку справжнього прозаїка про Вашу поезію. Роман Іваничук.
Роман Іваничук
Василя Терещука, я знаю як поета з самого початку його народження як поета. Він дуже цікавий, талановитий, такий чуттєвий.
Він мені імпонує тим, що він не шукає якихось форм штучних і не є епігоном. Ми зараз дуже маємо так багато епігонів тої модерної поезії, європейської, що вже втратила інтерес до неї.
Він має свій голос. Він національний поет. Його болить те, що болить у всіх нас. Але він такий цікавий у побудові свого вірша: спочатку є теза, а потім антитеза десь в кінці. Він проливає світло на те, що він сказав з кінця.
Василь Терещук
Роман Іванович як прозаїк блискуче володіє цим метолом. І я так само вважаю, що в поезії має бути дія, має циркулювати енергія, все це має відобразитися в слові. На завершення має бути вибух. Тоді є сенс писати такі вірші, є сенс читати таку поезію.
Звучить уривок з віршу
Людмила Ваннек
Ми розмовляємо з Василем Терещуком, львівським поетом, автором збірки “Субота”. А ось думка про його збірку іншого львівського поета Віктора Неборака.
Віктор Неборак
Який є Василь? І впізнаваний, колишній і який несподівано іронічний, але з якоюсь такою життєвою мудрістю. Але він такий вічний романтик.
Це все дуже цікаво. Я думаю, що він повернувся в літературу, хоча він казав, що нікуди не зникав.
Людмила Ваннек
Чи має поет Юрій Неборак якийсь улюблений вірш поета Василя Терещука?
Віктор Неборак
Балада “Про коня”, наприклад. В нього є такий гарний циганський роман. Навіть він покладений на музику.
Звучить уривок з балади
Людмила Ваннек
Василю, багато хто каже, що у Ваших поезіях, зокрема, у збірці “Субота” присутній образ не просто жінки, а якоїсь легковажної особи. Навіть от Віктор Неборак згадав про це.
Віктор Неборак
Серед нових віршів в нього з’являється образ характерний для раннього Андруховича. Він звіряється в коханні легковажним жінкам, м’яко кажучи. Не в коханні, а в захопленні, в любові. В нього є в одному вірші такий рядок: “Я найкращий парламент представив за бордель”.
Тобто, оце мене здивувало, що 42-річний чоловік шлюбний і батько дорослого сина раптом переходить на якісь такі речі. Але це означає, що він поет.
Василь Терещук
Жінка – це жива любов, живе материнство. І якщо в поезії немає жінки, то це не поезія. Ще один з письменників казав, що секрет письменника в успіху, в тому, щоб сподобатися жінкам.
Звучить вірш “Історія життя”
Людмила Ваннек
Зірка Василя Терещука тільки починає по-справжньому горіти. Після виходу збірки “Субота” вже написані нові вірші. Побажаємо поетові натхнення і справжніх оцінювачів його поезії, до яких, між іншим, належу і я – Людмила Ваннек.
Надія Степула
Ралф Емерсон зауважував, що “в серці своєму всі люди – поети”. Може, це й справді так? – Шукайте в серцях поезію, дорогі слухачі! Радіожурнал СЮЖЕТи відзвучав, дякуємо за увагу.
З вами були – автор і ведуча – Надія Степула і звукорежисер Наталя Антоненко.
До нових зустрічей на хвилях радіо СВОБОДА!
