Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:48

“Моніторинг тижня”: Скандал навколо багдадської тюрми Абу-Грейб; Останні події в Чечні; Репортаж з Боннського музею історії ФРН; Розширення Європейського Союзу; “The Washington Times” про Україну.


Людмила Литовченко

Аудіозапис програми:

Прага, 15 травня 2004 року.

Людмила Литовченко

Вітаємо усіх, хто в цей час слухає українську програму “Радіо Свобода”! В ефірі – “Моніторинг тижня”, передача про головні події минулого тижня в Україні і поза її межами. З вами Людмила Литовченко.

З багдадської тюрми Абу-Грейб у п’ятницю почали звільняти на волю ув’язнених іракців. Цю в’язницю, яка опинилася в центрі скандалу щодо знущань над іракськими в’язнями, відвідав у четвер міністр оборони Сполучених Штатів Дональд Рамсфельд. Його реакцію на побачене переповідає Михайло Мигалисько.

Михайло Мигалисько

Міністр оборони США Дональд Рамсфельд під час несподіваних відвідин в’язниці Абу-Грейб у передмісті Багдаду сказав, що вчинки тюремних охоронців дуже негативно вплинули на стабілізацію ситуації в Іраку, але ці вчинки не зможуть затьмарити зусилля Сполучених Штатів, спрямовані на встановлення демократії в тій країні. Справа знущання над іракськими в’язнями була знову в центрі уваги слухань в Сенаті США.

Джек Рід, сенатор-демократ, звернувся до заступника міністра оборони США Пола Волфовіца із запитанням: чи він не вважає негуманним позбавлення в’язнів сну протягом трьох діб? - “Я вважаю, що це негуманно”.

Відтак сенатор Рід звернувся до генерала Пітера Пейса: чи спосіб допитування в’язнів, застосований деякими американськими солдатами в іракській тюрмі не є порушенням Женевської конвенції? “Я охарактеризував би це як порушення, пане!”, - сказав військовий представник Пентагону.

Тим часом міністр оборони США Дональд Рамсфельд, який у четвер несподівано відвідав іракську тюрму Абу-Грейб, звертаючись до американських солдатів, заявив: “Як кожний з вас, і я впевнений в цьому, як і більшість американців, так само і я був приголомшений”. Рамсфельд також висловив впевненість в тому, що всі розслідування знущань над іракськими в’язнями приведуть до того, що причетні до цієї справи незалежно від їхнього рангу будуть притягнені до судової відповідальності.

Дональд Рамсфельд

Влада Сполучених Штатів стосовно Іраку, що в Женевській конвенції положення третє і четверте стосуються воєнних полонених та цивільних невійськових в’язнів. І це було чинне від початку, -

Михайло Мигалисько

наголосив голова Пентагону. Тим часом, у звіті американського генерала Антоніо Тагуба мовиться, що наглядачі в іракській тюрмі Абу-Грейб не отримали інструкції про згадані положення Женевської конвенції.

Людмила Литовченко

Британські фахівці в ділянці тортур вважають, що порушення, які було викрито у ставленні до іракських в’язнів у контрольованих американськими військами тюрмах, все більше скидаються на систематичний процес. Вони твердять, що застосована техніка тортур була розроблена радянським КДБ ще на початку “холодної” війни.

Олекса Семенченко повідомляє з Лондона.

Олекса Семенченко

Британські експерти з медичної фундації для догляду за жертвами тортур кажуть, що деталі історії щодо жорстокого ставлення американських вояків до полонених усе менше виглядають як зловживання жменьки садистів або збоченців. На їхню думку, радше йдеться про системне застосування витонченої техніки сучасних тортур.

Медична фундація дослідила за свою тридцятирічну історію десятки тисяч випадків тортур. Один з її керівників Шерман Карел сказав: “Це усе більше скидається на систематичний процес. Виразно видно, що були свідомі спроби психологів пристосувати техніку тортур до мусульманського населення у культурному плані. Деякі речі розраховані лише на те, аби специфічно образити людей, які сповідують іслам”. Це, зокрема, стосується вимушеного роздягання перед жінками та інших статевих знущань. Фахівці зазначають, що застосована техніка, яка ґрунтується на принципах психологічної дезорієнтації більше, ніж на заподіянні фізичного болю, була винайдена в СРСР і в Китаї після Другої світової війни. Вони включали знущання, дезорієнтацію, одягання мішка на голову, позбавлення в’язнів сну, тепла, води, харчів, - і людської гідності.

Свій досвід КДБ передав північнокорейським властям, які його застосували проти британських в’язнів у корейську війну. Ці методи відтак перейняли уже британці. До таких тортур вони прибігали у колоніях, що боролися за національне визволення, а також у Північній Ірландії. 1970 року Розвідувальний відділ британської армії позбавив 12 в’язнів ІРА сну і харчів. Їм було одягнено на голову мішки і змушено спертися об стіну лише кінчиками пальців, а відтак їх оглушували какофонійними звуками. Коли про це стало відомо судові із прав людини в Страсбурзі, цю практику було визнано протизаконною.

Британський уряд наклав на неї заборону 1971 року, проте в британській і американській арміях вона і далі існує. Її застосовують для підготовки особового складу до можливих тортур у разі потрапляння в полон. Але 1997 року стало відомо, що США і далі застосовують її на ворогах, коли надбанням громадськості стали два підручники ЦРУ з методів допиту. Багато хто вважає, що оті такі методи застосовувалися і проти в’язнів, інтернованих на американській базі Гуантанамо.

Людмила Литовченко

Продовжуємо передачу “7 днів Демократії”. Останні події в Чечні свідчать про те, що проблеми в цій країні чимдалі загострюються. Вибух 9 травня в Грозному, внаслідок якого загинув президент Чеченської республіки Ахмад Кадиров, викликав негативну реакцію в Європейському Союзі. З цього приводу Європейська комісія оприлюднила офіційну заяву, в якій мовиться: “Європейська комісія суворо засуджує терористичну атаку, яка мала місце 9 травня в Грозному, і внаслідок якої загинув чеченський президент Ахмад Кадиров. Ми висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким загиблих”.

Далі в документі мовиться, що Єврокомісія і надалі продовжуватиме підтримувати пошук врегулювання чеченської кризи політичними методами. Про те, як ведуться пошуки таких методів, своїми думками поділився з нашим брюссельським кореспондентом Славком Волинським один із чеченських лідерів – Ахмед Закаєв.

Славко Волинський

Колишній член кабінету міністрів Чечні Ахмед Закаєв цими днями постійно між Брюсселем, Парижем і Страсбургом. Тут він зустрічається з європейськими політиками, дипломатами, керівниками правозахисних організацій. Пан Закаєв, як він пояснив в інтерв’ю для «Радіо Свобода», намагається закликати європейських політиків не бути байдужим до чеченської проблеми. А те, що проблема загострюється, свідчать події останніх днів.

Ахмед Закаєв

Становище в Чечні, і все що відбувається у світі, тісно взаємопов’язане. Стабільна Чечня – це стабільний Кавказ, стабільний Кавказ – це стабільна Росія, стабільна Росія – це стабільна Європа і, нарешті, стабільна Європа – це стабільність в цілому світі. Тому не можна сьогодні намагатись вилучити одну ланку і вирішити проблему в цілому, яка торкається всіх. Куди ми сьогодні йдемо, і хто нас веде і до чого нас підштовхує - ви бачите. Тому, якщо ті політики, від дій яких залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей, сьогодні не зупиняться , то це призведе до катастрофи. Ідеологія хрестових походів, яка поставлена в ранг міждержавної політики, як, зрештою, й ідеологія всесвітнього джигаду, однаково небезпечні для людства. І коли люди, які доведені до відчаю, йдуть на крайні вчинки - влаштовують вибухи, гинуть самі й забирають життя інших ні в чому неповинних людей – це проблема серйозна і її слід негайно розв’язувати.

Славко Волинський

Далі Ахмед Закаєв заявив, що нині відбувається радикалізація не лише чеченського суспільства, а й радикалізація суспільства російського. Проте на відміну від Чечні, Росія — це наддержава, це – ядерна держава. Зараз Росія, на думку чеченського політика, рухається семимильними кроками до фашизму і згодом чеченська проблема стане не лише проблемою для Росії, а сама Росія стане величезною проблемою для усього світу. «Бо підтримка правлячого режиму і правлячої партії Росії деякими світовими лідерами, - наголосив Ахмед Закаєв, – це смерть і кінець російської демократії». А щоб цього уникнути, весь демократичний Захід повинен більше прикладати зусиль для розв’язання чеченської проблеми.

Людмила Литовченко

Поразка нацистської Німеччини в Другій світовій війні означала також звільнення мільйонів підневільних робітників, в тому числі і українців. Символом нелегкої долі, яка спіткала цих людей під час війни та після її закінчення, є один з експонатів Боннського музею історії ФРН. Розповідає Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Іван Романовський (роки життя 1893-1950), українець. Цей напис німецькою мовою висічено на кам’яному могильному хресті, який виставлено в музеї історії Федеративної Республіки Німеччина. Вартим уваги є те, що цей експонат відкриває головну музейну експозицію. Говорить співробітник Боннського музею Ахем Вестгольт: «Досліджуючи тему підневільної праці, ми наштовхнулися в Південній Німеччині на цей могильний хрест. Його було привезено до Бонна, і 1994 року виставлено в рамках експозиції «Окупація та звільнення». За словами Ахема Вестгольта, після війни залишилося дуже мало матеріальних об’єктів, які б розповідали про підневільну працю: «Тут віддзеркалюється той факт, що за часів націонал-соціалізму остарбайтерів взагалі не сприймали як людей, про яких слід щось зберігати на згадку”, - сказав Ахем Вестгольт.

Більшість підневільних робітників, які загинули в Німеччині, безслідно зникли в масових могилах. Нелегка доля спіткала багатьох підневільних робітників і після їхнього повернення на Батьківщину, де їх переслідував сталінський режим. Чимало з них потрапили, так би мовити, з однієї підневільної праці на іншу.

Ахем Вестгольт

Як свідчить напис на могильному хресті, виставленому в Бонні, тут йдеться про людину, яка померла в Німеччині в 1950 році, тобто, після закінчення війни. Ми припускаємо, що цей чоловік не хотів повертатися до тоді ще Радянської України, побоюючись переслідувань з боку радянської влади.

Надія Кандиба

Спроби ідентифікувати цю людину так і залишилися марними. Нагадаємо, що за часів націонал-соціалізму на примусові роботи до Німеччини з Радянського Союзу було вивезено майже 3 мільйони осіб.

Людмила Литовченко

Говорить «Радіо Свобода». В ефірі програма «Моніторинг тижня». Її веде Людмила Литовченко.

Сьогодні не можна оминути ще одну тему, яка активно обговорювалася міжнародними засобами масової інформації. Це – розширення Європейського Союзу.

“Країни колишнього Радянського Союзу: Росія, Молдова і Україна - на разі не є на порядку денному подальшого розширення ЄС”, - заявив у середу в Брюсселі комісар Єврокомісії у справах розширення Гюнтер Ферхойген. Натомість на ці держави поширюється “Європейська політика сусідства”. Такий документ ухвалила в середу комісія ЄС.

Детальніше – від нашого кореспондента в Брюсселі Славка Волинського.

Славко Волинський

Ще у вівторок Єврокомісія не могла дати точної назви документу. Існувало кілька версій: “Стратегія розширеної Європи”, “Коло друзів”, “Розширений ЄС і його сусіди”. Нарешті сьогодні Єврокомісія визначилась з цього приводу і назвала документ “Європейською політикою сусідства”, а також затвердила список країн, на які поширюватиметься ця політика. На сході Євросоюзу – це Росія, Україна, Молдова, три кавказькі країни: Азербайджан, Грузія і Вірменія. Винятком стала Білорусія. ЄС не бажає за режиму Лукашенка розвивати співпрацю з офіційним Мінськом. На півдні ЄС політика сусідства поширюватиметься майже на всі країни Середземномор’я: Марокко, Туніс, Сирію, Єгипет, Ліван, Ізраїль і Палестинську Автономію.

Як зазначив під час прес-конференції комісар ЄС Гюнтер Ферхойген, з усіма цими країнами буде підписаний план дій, який передбачає лібералізацію торгівлі, спрощення процедури видачі віз, зміцнення гуманітарних і політичних відносин. У цьому контексті представник Єврокомісії зауважив, що на стадії ухвалення Європейським Союзом знаходиться план дій стосовно співпраці між Україною і ЄС.

На запитання журналістів, чи має Україна якісь шанси на вступ до Євросоюзу, Гюнтер Ферхойген відповів: “В Україні добре відомо, і президентові Кучмі добре відомо, з яким я розмовляв особисто, що питання вступу України до ЄС нині у нас не на порядку денному. Але! Процес співпраці , який ми розпочали з Україною, це, звісно, незавершений процес...”

Далі комісар Єврокомісії зауважив, що він не може стверджувати, що Україна ніколи не стане членом Євросоюзу, бо це не відповідало б договору ЄС, і крім того, додав Гюнтер Ферхойген, ніхто не знає, що може статися, приміром, років так через двадцять.

Прес-конференцію Гюнтера Ферхойгена продовжив його заступник Майкл Лііґ. Я поцікавився у нього, як планує ЄС розв’язати питання великого скупчення вантажних автомобілів на українських кордонах, адже затримки вантажів у зв’язку з посиленою перевіркою транспортних документів та браком перехідних пунктів завдає великих збитків як українським підприємствам, так і західним? На це Майкл Лііґ відповів, що в ЄС добре обізнані з проблемою перетину кордонів між Польщею й Україною , Словаччиною і Україною, Угорщиною та Україною, і це питання буде в центрі уваги роботи Єврокомісії по втіленню в життя “Європейської політики сусідства”. Європейська Комісія, заявив Майкл Лііґ, представить наступного місяця на розгляд Ради Міністрів ЄС конкретні пропозиції щодо технічного устаткування контрольно-перепускних пунктів, а також представить проекти з удосконалення і розширення транспортної інфраструктури.

Людмила Литовченко

18 травня в Брюсселі відбудеться засідання Ради співробітництва Україна-Європейський Союз. У засідання візьме участь прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Про що говоритимуть керівництво Європейського Союзу і прем’єр Янукович під час брюссельської зустрічі? Славко Волинський продовжує.

Славко Волинський

Як повідомила під час прес-конференції посол Ірландії, котра нині головує в Європейському Союзі, Анна Андерсен, сторони обговорять питання надання Україні статусу держави з ринковою економікою та терміни ухвалення плану дій щодо співпраці між Україною і Європейським Союзом.

Відповідаючи на запитання “Радіо Свобода”, чи зможе Україна одержати остаточну відповідь на ці запитання під час цього засідання Ради співробітництва Україна – ЄС, Анна Андерсен відповіла, що ні, оскільки Рада міністрів Європейського Союзу ще не одержала відповідних рекомендацій від Європейської Комісії. Тому, на її думку, остаточне рішення буде не раніше липня.

Деякі представники Ради міністрів ЄС навіть пропонують надати Україні статус держави з ринковою економікою в одному пакеті з ухваленням плану дій і при цьому хочуть, щоб ця процедура стосувалась не лише однієї України, а всіх держав, на які поширюватиметься “Європейська політика сусідства”, тобто на Молдову, Азербайджан, Грузію та країни Середземномор’я .

Я спробував з’ясувати, чому Єврокомісія так довго зволікає з передачею своїх рекомендацій до Ради міністрів ЄС. Від поінформованих джерел Єврокомісії стало відомо , що в Департаменті внутрішнього ринку, яким керує Комісар Паскаль Ламі, є претензії до низки українських підприємств, діяльність яких не відповідає критеріям вільного ринку.

Людмила Литовченко

Останнім часом рідко доводиться бачити поруч слова “Україна” та “оптимізм”. Але, як зазначає газета “The Washington Times”, тепер для цього є певні підстави. Хоча поки що негативне переважає. Подробиці подає наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн

Почнемо з позитивного. Як зазначає “Вашингтон Таймс”, у першому кварталі цього року українська економіка зросла майже на 11%, головний індекс ринку цінних паперів від початку року збільшився на 85% , реформатор Ющенко очолив список президентських кандидатів. Але шлях до успіху Україні треба подолати гірський і то вельми довгий.

Демографічна картина невтішна. За останні 14 років кількість населення зменшилася на понад 4 мільйони внаслідок еміграції, скорочення тривалості життя й низької народжуваності. Тепер населення в Україні менше, ніж 47 з половиною мільйонів, а за даними соціологічного опитування, третина воліла б емігрувати, якби було куди. Загальний обсяг економіки у порівнянні з радянськими часами зменшився більш, ніж наполовину.

Валовий національний продукт оцінюється у 50 мільярдів доларів, це на чверть менше, ніж в Угорщині, хоча населення Угорщини за чисельністю не сягає й чверті українського. На душу населення в Україні припадає 5 тисяч доларів валового національного продукту, на 3 тисячі менше, ніж у Росії. Принаймні чверть населення України живе у злиднях. Пересічна пенсія становить десь 30 доларів на місяць – все це, нагадаю, у перерахунку з гривень. До того ж, підкреслює “Вашингтон таймс”, усе просякнуто корупцією, хабарництвом, крадіжками на всіх рівнях. За індексом корупції Україна стояла торік між Суданом і Зімбабве, на 111-му місці серед 133 країн за списком “Transparency International”.

Отож, закордонні інвестори бояться вкладати свої гроші в українську економіку. За роки незалежності обсяг капіталовкладень з-за кордону не перевищив 6,7 мільярда доларів. Для порівняння: в економіку Словаччини, західного сусіда України, вкладено 10 мільярдів доларів інвестицій, і це при тому, що населення у Словаччині в десять разів менше, ніж в Україні. Якщо додати до цього брак свободи преси й статистику вбитих журналістів, принаймні 20 за роки незалежності, то стає зрозумілим, пише “Вашингтон Таймс”, чому закордонні спостерігачі вважають, що Україна успішно здійснила пост-комуністичний перехід... від другого світу до третього.

Одначе, газета завершує свій огляд на оптимістичній ноті. Вона вважає, що президентські вибори, якщо вони будуть чесними, можуть започаткувати сходження України на справді новий щабель розвитку.

Людмила Литовченко

Це була передача «Моніторинг тижня». Ми ще раз нагадали вам, шановні слухачі, про деякі світові події останніх днів. З вами була Людмила Литовченко.

На все добре!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG