Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:37

<font color="red">Доля Лазаренка в руках американських присяжних.</font>


Джастін Кейн

Аудіозапис:

Сан-Франциско, 28 травня 2004 – Більш як через п’ять років після арешту колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка у Сполучених Штатах Америки його доля врешті опинилася в руках журі присяжних.

Дванадцять присяжних почали обмірковувати справу в четвер по обіді і продовжать у п’ятницю зранку. Як очікують, їхнє обговорення затягнеться й на наступний тиждень і триватиме доти, доки присяжні не дійдуть одностайного рішення з кожного з 28 пунктів звинувачення, які залишилися в справі Лазаренка.

Присяжні обговорюють те, що вони вислухали за понад дев’ять тижнів представлення доказів і виступів свідків. Суддя, прокуратура й захист познайомили присяжних із подробицями кожного зі звинувачень, серед яких одне в змові з метою відмивання грошей, сім у відмиванні грошей і по десять у шахрайстві з грошовими переказами і в міждержавному пересуванні викраденого майна. Суддя Мартин Дженкінз змалював також ті злочини й оборудки, факт скоєння котрих Лазаренком присяжні мусять підтвердити, перш ніж зможуть визнати його винним.

Обидві сторони в четвер закінчили викладати свої позиції, подавши власні аналізи непростих фінансових злочинів, про які йдеться в справі. Заступник прокурора Марта Берш енергійно відкинула, за її словами, «спекуляції» в заключному слові адвоката захисту Дорона Вайнберґа.

Берш звернула увагу на те, що Вайнберґ охарактеризував Лазаренка як підприємця, що діяв у межах закону й був найліпшим приятелем своєму партнерові Петрові Кириченкові. Вона назвала це «нісенітницею» й поставила під сумнів ті умови, за яких розпочалося їхнє партнерство.

«Хочеш бути гравцем у Дніпропетровську – плати в Дніпропетровську, – так підсумувала Берш правила гри. – Не платиш – не граєш». Вона додала, що Кириченко, звісно ж, мусив дружньо ставитися до людини, яка контролювала долю його підприємництва.

Більшу частину своїх арґументів Берш присвятила тим фактам і документам, що не вкладалися в Вайнберґову версію подій. Серед них були податкові декларації й банківські документи з України.

«Кириченко не міг підробити сотні банківських рахунків. Він не міг підробити дані про десятки компаній. Усе, що він сказав, підтверджено доказами», – заявила Берш у відповідь на слова Вайнберґа, що свідчення в справі жодним чином «не доводять безсумнівно, що було скоєне шахрайство відповідно до українського законодавства».

«Якщо він (Лазаренко) був підприємцем у рамках закону, чому ж він брехав про свої прибутки?» – запитувала Берш, цитуючи Лазаренкові декларації за 1996 і 97-й роки, де вказано річний прибуток у перерахунку ледь більше за 5 тисяч доларів.

Вайнберґ у відповідь визнав, що Лазаренко в тих деклараціях збрехав. Але, додав він, це ще ні про що не свідчить: «Ну, збрехав він двічі про свій прибуток … ну й що з того? …До такого в Україні загалом надто серйозно не ставилися».

Вайнберґ присвятив більшу частину свого останнього виступу поясненням, які наміри стояли за багатьма операціями, які звинувачення назвало незаконними. Він стверджував, що більшість цих операцій стосується законно здобутих коштів, а щодо інших Лазаренко «не мав злочинних намірів». «У ті часи Лазаренко казав, що очікує на брудну політичну кампанію і хоче дістати свої гроші поза досяг Кучми», – сказав Вайнберґ.

Берш різко відкинула такі твердження. Зокрема, причиною купівлі Лазаренком і Кириченком офшорного банку “EuroFed Bank” на Антіґуа вона назвала саме наміри переказувати гроші до США, що вони й зробили. «“EuroFed” – це не просто звичайний банк. Це банк-прикриття. Це була їхня особиста скарбничка», – заявила Берш.

Тим часом Вайнберґ у прикінцевому виступі звертався й до теми складних політичних причин справи Лазаренка й до того, що у США не часто судять іноземних урядовців.

«Чому ми судимо українського урядовця за злочини, скоєні в Україні? … Ми розглядаємо цю справу або замість України, або поперед України… Якщо ми збираємося судити колишнього прем’єр-міністра суверенної держави, то мусили б якнайточніше дотриматися правил нашої держави», – заявив Вайнберґ. Він наголосив, що вердикт «не винен» не рівноцінний поняттю «безвинний».

Сам Лазаренко виглядав спокійним, коли слухав останні виступи, які йому перекладали російською мовою. Неподалік у залі суду, як і протягом більшої частини процесу, сидів його син.

Ті п’ять років, котрі Лазаренко вже пробув в американському ув’язненні, йому можуть зарахувати, якщо його засудять. Покарання за звинуваченнями, що залишилися, може становити від 5 до 20 років ув’язнення. Конкретний вирок визначає суддя.

Джастин Кейн – співробітник Центру журналістських розслідувань, Сан- Франциско, Каліфорнія, США.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG