Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 15:26

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Народи Сибіру і Далекого Сходу.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 4 червня 2004 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.

Сьогодні ми розповідатимемо про цілу низку народів Сибіру і Далекого Сходу, які мають свої діаспори в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв, котрий починає свою розповідь нарисом про бурятський народ.

Ігор Лосєв

Буряти Самоназва - бурят. За антропологією - центрально-азійський тип монголоїдної раси. У давнину сповідували язичницький шаманізм , згодом стали прихильниками ламаїзму, північної гілки буддизму.

Більшість західних бурятів формально вважалися православними Але шаманізм не був зужитий в бурятському суспільстві.

Бурятська мова - належить до монгольської групи алтайської сім’ї мов. Тривалий час буряти користувалися давньомонгольською писемністю. У 1931 році створено писемність на латиниці, а в 1938 році -на кирилиці. Сучасна літературна бурятська мова сформувалася в другій половині 30-х років XX століття на основі хоринського діалекту.

Як і інші етноси регіону буряти пережили процес зросійщення. На початку XVII у Бурятію приходять перші російські козацькі загони.

Вони будували фортеці-остроги, що ставали центрами подальшої колонізації , бо навколо цих острогів селилися російські селяни-колонізатори. Так крок за кроком Бурятію брали під московський контроль.

В іркутських буряті у так званий "колонізаційний фонд " було відібрано 53% їхніх земель, у забайкальських - 36%. "Колонізаційний фонд" забезпечував землею російських переселенців.

Буряти постійно опиралися колоніальній експансії. У 1904 р. у Бурятії довелося оголошувати військовий стан, через бурятські заворушення. Частину бурятів записали в реєстр Забайкальського козацького війська і вони брали участь в 1-й Світовій війні.

Найвищим проявом народної культури бурятів є національний героїчний епос "Гесер", що нараховує десятки тисяч віршованих рядків. За переписом 2001 року в Україні 391 бурят, з них лише 41 визнав рідною мовою бурятську, 35- українську, 312-російську.

Олекса Боярко

Наприкінці травня цього року Київ відвідала делегація Хуралу (парламенту) Бурятії; візит ініціювало одне з найстаріших національно-культурних товариств України – бурятське. Про його діяльність розповідає голова товариства Костянтин Халтагаров.

Костянтин Халтагаров

Вітаю вас!

У січні 1974-го року наш співвітчизник – полковник у відставці Селендаржієв Рамдан – почав замислюватися над тим, що робити. Адже, коли приїздив на Батьківщину, його там запитували: чи зустрічаєте земляків в Україні?

І він вирішив зібрати навколо себе співвітчизників, які проживають в Україні – і створив земляцтво бурятів. І земляцтво бурятське працювало до розвалу Радянського Союзу. 89-го року мене запросили до земляцтва, а раніше я не знав про його існування.

У вересні 91-го року стало зрозуміло, що СРСР найближчим часом розвалиться, і тоді ми звернулись до влади Києва і зареєстрували Товариство бурятської культури Києва та області. Тоді це був прецедент – реєструвати товариство національної культури.

А ще ми зрозуміли, що після проголошення Україною незалежності постає питання про підтримку зв’язків з Бурятією, яка опиняється в іншій державі. Ми звернулися до українського і бурятського парламентів, і у підсумку в Україні було відкрите представництво Бурятії. Це сталось у січні 92-го року.

Ми також організували і провели Дні бурятської культури в Україні. До Києва двома літаками прибула представницька мистецька делегація, виступи бурятських артисті українці зустрічали “на біс”. Так сталося, що більшість наших оперних співаків стажувались або вчились в Україні, і співали вони класику, бурятські та українські народні пісні.

Ми також ініціювали обмін урядовими делегаціями – так, Київ двічі відвідав президент Бурятії Василь Потапов. А нещодавно ми зустрічали парламентську делегацію Бурятії – приймати її допоміг наш земляк – народний депутат України Юрій Єхануров.

Спілкування та зв’язки – політичні і культурні – між Україною і Бурятією поглиблюються.

Ще ми двічі проводили науково-практичні конференції “Сенлендаржієвські читання” на честь засновника нашого товариства. Щорічно члени товариства обов’язково зустрічаються щоб зустріти Новий рік за Східним календарем.

Олекса Боярко

І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, котрий продовжує розповідь про народи Сибіру і Далекого Сходу та їхні діаспори в Україні.

Ігор Лосєв Якути Самоназва - саха. Антропологічно-монголоїди. Етнос сформувався внаслідок асиммімації місцевих племен тюркомовними переселенцями з півдня. В побутовій культурі якутів є як елементи запозичені з побуту тваринників Центральної Азії , але є й елементи північні, пов’язані з проживанням у північній тайзі.

Остання хвиля південних предків якутів прибула на береги середньої Лєни в XIV-XV ст.ст.

Якутська мова належить до тюрських, але несе в собі чимало запозичень з палеоазійських мов евенів і евенків, а також з монгольської мови.

Якутська писемність існує з 1922 року на основі експериментального фонетичного запису, у 1929 р. її було переведено на латиницю, а в 1939 р. на кирилицю.

На початку XVII ст. якутів приєднали до Московської держави і піддали жорстокому визиску в формі ясаку. Ясак сплачували всі неросійські народи, основним заняттям яких було полювання. Ясак як форма оподаткування інородців зберігався до Лютневої революції 1917 р.

У другій половині XVIII ст. якутів охрестили, але зберігся і шаманізм. Після хрещення якути позбулися власних етнічних імен, натомість набули стандартного набору російських імен і прізвищ: дуже багато серед якутів Іванових, Ніколаєвих, Петрових, Сідорових, Міхайлових тощо. Якути були переважно кочовим народом.

На момент приходу росіян якути вже мали первинні державні структури, владу в особі князів-найонів. У Росії якути отримали статус "кочових-інородців".

Народна культура якутів пов’язана з героїчним епосом "олонхо", типовим в його основі для багатьох кочових народів. У Другу Світову війну на фронт було відправлено кожного четвертого якута. 13 якутів стали героями Радянського Союзу. Нині в республіці Якутія - Саха доволі поширені настрої на дистанціювання від московського центру і реалізацію справжнього автономізму.

За переписом 2001 року в Україні - 304 якути, з них визнали рідною якутську мову - 56 осіб, українську - 47 , російську - 198.

Олекса Боярко

Упродовж першої половини ХVIII століття чотири вихованця Києво-Могилянської академії були митрополитами Тобольськими і всього Сибіру. Про просвітницьку і місіонерську діяльність так званих “київських латинників” серед народів Сибіру розповідає Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Першим з випускників Києво-Могилянської академії на митрополита Сибірського і Тобольського був висвячений Димитрій Туптало 23 лютого 1701 року. Проте через важку хворобу майбутній святий так і не виїхав до Сибіру. Через 2 роки митрополитом Сибірським став колишній економ Києво-Печерської лаври Філофей Лещинський. За даними митрополита Антонія, заходами Філофея були вихрещені 40 тисяч корінних мешканців Сибіру.

Він заснував у Тобольську греко-латинську школу та театр. За свідченням сучасника, “коли мали на комедію глядачі збиратися, Філофей у соборні дзвони на збір благовіст вчиняв”. Наступником Філофея на митрополичій кафедрі став 1712 року архієпископ Чернігівський Іоанн Максимович. Він переніс до Тобольська друкарню з Чернігова, підтримував засновані попередником школу та театр, а запрошені ним українські маляри писали ікони для сибірських храмів. За словами літописця, Іоанн “був тихим, скромним, розсудливим, милостивим”. Перед тим, як стати митрополитом Тобольським і всього Сибіру, випускник Київської академії Арсеній Мацієвич був і корабельним священиком, і законовчителем. У Тобольську він уславився своїм захистом новонавернених мешканців від зловживань світської влади.

Згодом Мацієвич єдиний із членів Синоду відмовився визнати імператрицю вищою суддею у справах церкви. Ув’язнений за свій спротив конфіскації державою монастирських маєтностей, він помер у казематі цитаделі нинішнього Таллінна у віці сімдесяти п’яти років. Галичанин із Самбора Павло Конюшкевич за 10 років свого перебування на митрополичій кафедрі ініціював спорудження двадцяти мурованих і низки дерев’яних храмів, відкрив богословський клас у Тобольській семінарії. Французький астроном, абат Шоне де Трош, відвідавши Сибір 1762 року, називав Конюшкевича “ревнителем віри, вельми ввічливою, приємною у спілкуванні людиною вченою”. Шляхтич з Чернігівщини Інокентій Кульчицький став першим єпископом Іркутським і Нерчинським. При Вознесенському монастирі він відкрив і утримував власним коштом школу для дітей усіх станів, підтримував діяльність монгольської школи, проповідував серед бурятів та тунгусів.

За свідченням істориків, Кульчицький “зробив більше для осяяння краю писемністю, ніж можна було зробити звичайній людині мізерними засобами і в короткий час”.

Олекса Боярко

На часі – завершення розповіді Ігоря Лосєва про діаспори народів Сибіру та Далекого Сходу в Україні.

Ігор Лосєв Тувинці Самоназва - тива, множина - тивалар. Антропологічно тувинці-монголоїди. У релігійному відношенні - частково ламаїсти, частково шаманісти-язичники.

Мова тувинців належить до тюркської групи, але вона пережила значний вплив монгольської мови. Писемність виникла в 1930 році на базі латиниці, а з 1941 р. - на російській графіці. Тувинці багато століть були кочовими племенами, що вели тваринницьке господарство.

В етногенезі степових тувинців брали участь древні тюркомовні групи Центральної Азії і асимільовані ними монголи. Тувинці тайги сформувалися внаслідок асиміляції самодійських, кетських та інших палеоазійських етносів.

Тува лише в 1914 році стала протекторатом Росії, де її називали Урянхайський край.

14 серпня 1921 р Всетувинський установчий хурал проголосив утворення Народної республіки Танну-Тува, з 1926 р. Тувинська Народна Республіка (ТНР). То була незалежна держава, як і МНР.

Але 13 жовтня 1944 р., на прохання керівної верхівки країни, Тувинська народна республіка стала автономною областю в складі РРФСР. А колишній президент держави Тока став секретарем Тувинського обкому КПСС, Блискуча перспектива для деяких українських президентів у складі так званого ЄЕП.

За переписом 2001 року в Україні є лише 43 тувинці, з яких лише 4 визнають рідною мовою тувинську. Чукчі

Самоназва - "чавчу" для тих, хто живе в континентальній частині Чукотки, "ан калин" - "помор" для жителів узбережжя. Спільна самоназва - луораветлан (справжня людина).

Антропологічно - монголоїди. Розмовляють чукотською мовою, що належить до чукотсько-камчатських мов. У релігійному відношенні -язичники-шаманісти. Після першого контакту з росіянами на річці Алазея в 1642 р. чукчі до XIX ст. зберігали свою непідвладність Росії.

Вони вели тривалу боротьбу проти російської експансії. За переписом 2001 р. цей етнос в Україні представляють 30 осіб, з яких лише 3 є носіями чукотської мови.

Крім того, народи Сибіру і Далекого Сходу в Україні представлено алеутами - 6 осіб, алтайцями - 81 особа, евенами - 104 особи, евенками -48 осіб, енцами- 26 осіб, ескімосами - 153 особи, ітельменами - 18 осіб, кетами - 37, коряками - 69. Мансі - 43 , нанайцями - 42, нганасанами - 44, негідальцями - 52, ненцями-217 , нівхами - 584, ороками - 959, орочами -288, тофаларами - 18, удеге - 42, ульчами - 46, хакасами -116, хантами -100, чуванцями - 226, шорцями - 33, юкагирами - 12. Привертає увагу, що ці маленькі етноси в процентному відношенні мають в Україні величезні діаспори.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG