Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 11:06

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Китайський етнос та його представники.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 11 червня 2004 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.

Сьогодні ми переходимо до розповіді про так звані “нові діаспори”, які утворилися в Україні за останні десятиліття і мають тенденцію до бурхливого зростання, коли у ближчі роки мова йтиме про десятки і сотні тисяч нових українських жителів.

Першою буде розповідь про китайський етнос і його представників в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

Самоназва –хань. Це один з найдавніших етносів світу.

Етнонім походить від імператорської династії Хань, що стояла біля витоків величезної Китайської імперії. Китайці – найбільший за чисельність народ на планеті. Понад 1 мрлд його представників є основним населенням КНР.

Проте десятки мільйонів китайців живуть за межами своєї історичної батьківщини у В''єтнамі, Індонезії, Малайзії, на Філіпінах, у Бірмі, Таїланді, Лаосі, Комбоджі. Є потужні китайські громади в США, Канаді, Мексиці, інших країнах Латинської Америки, в Росії та країнах Європейського Союзу.

У багатьох містах світу є цілі китайські квартали – так звані “чайна таунз”. Китайці є основним населенням держави Сингапур. Зарубіжних китайців в Китаї називають “хуацяо” і приділяють велику увагу роботі з ними.

Китайці як етнос сформувалися шляхом багатовікової асиміляції сусідніх етносів на основі потужної етнічної культури Хань. Як писав ханський філософ Ван Чун; “Жителі Ба, Шу, Юе, Сі, Юлінь, Жинань, Ляодуна, Лолана за часів Чжоу ходили нечесані або заплітали волосся в коси, - а нині вони одягають китайського капелюха.

За часів Чжоу вони спілкувалися з китайцями за допомоги перекладачів, а нині читають на пам''ять “Шицзін” – “Книгу пісень”.

Китайська культура має величезний асиміляційний потенціал, водночас самі китайці практично не піддаються асиміляції. Китай надзвичайно грунтовно вплинув на культури всіх сусідніх народів: японців, корейців, малайців, в''єтнамців, тайців, бірманців і багатьох інших.

Антропологічно китайці –типово монголоїди. Мова китайців належить до китайсько-тибетської мовної сімі''ї. Китайська мова утворює складні слова через поєднання первинних слів, наприклад: хо – вогонь і че – віз разом утворюють слово “поїзд”.

Писемність китайців – ієрогліфічна, для володіння нею на елементарному рівні треба знати кілька тисяч ієрогліфів, що вимагає багатьох років навчання.

Ієрогліфи бувають прості й складні. Простий ієрогліф – це єдине ціле, що не піддається спрощенню, а складний – є поєднанням кількох простих, або одного простого якими-небудь графічними доповненнями.

Китайська ієрогліфіка випливає з національного менталітету і є дуже складною для засвоєння іноземцями.

Ієрогліфічне письмо належить до тих систем письма, що зорієнтовані на зір, а не на слух, хоча є і фонетичні показники. Ця писемність існує вже понад 3000 тисячі років. Цікаво, що книгодрук було в Китаї винайдено раніше за Європу, ще в ІХст. нашої ери.

Враховуючи складність ієрогліфіки в 1956р. Комітет з реформи писемності створив і запропонував до обговорення проект абетки на латинській основі. Проект було схвалено в 1957 році і затверджено 5-ю сесією Всекитайських зборів народних представників як транскрипційна абетка.

Але відмова від класичної системи писемності, позбавить китайців живого зв''язку з великим історичним минулим і власною культурною традицією.

Китайці зберегли багато звичаїв глибокої давнини, зокрема культ і вшанування предків.

В китайському суспільстві панували і панують ідели колективізму, а будь-які прояви індивідуалізму засуджуються.

Китайській цивілізації належить чимало винаходів: порох, папір, компас, сейсмограф, внесок китайців у світову культуру дуже значний, а китайська державність безперервно існує всже майже 4000 років. Цим не може похвалитися жоден інший народ.

Олекса Боярко

Серед українських китайців є надзвичайно цікаві постаті, які поєднують у своїй діяльності засади китайської та європейської культур. Одна із таких постатей – знаний композитор Чень Бао, про котрого розповідає музикознавець Леся Олійник.

Леся Олійник

Національна спілка композиторів України об’єднує представників понад 20 національностей. Серед них є навіть китаєць. Його прізвище Чен Бао Хуа.

Треба сказати, що китайська тематика в радянській музиці була досить поширеною. Згадаймо хоча б, популярний у Радянському Союзі балет про китайську революцію “Червоний мак”. (До речі, його автор - Рейнгольд Гліер народився в Києві і був першим ректором київської консерваторії.)

Так от, через трагічні наслідки оспіваної Гліером китайської революції, Чен Бао Хоа і опинився в Україні. За часів китайського Сталіна - Мао Дзедуна – всю його родину затаврували як “ворогів народу”, а самого Чен Бао відправили на шестирічне, так зване трудове перевиховання.

Тоді йому минув лише 21 рік. До цього талановитий юнак навчався в Пекинській консерваторії як піаніст, скрипаль та композитор у відомих професорів. Їх китайська культурна революція теж оголосила ворогами народу.

Чен Бао нічого іншого не залишалося, як нелегально перейти через Благовєщєнськ в обійми Радянського Союзу і попросити політичного притулку. А далі було навчання в Новосибірській консерваторії та одруження на кримчанці.

З тих пір композитор проживає поблизу ханського палацу в Бахчисараї, і нині йому 67. Чен Бао - автор багатьох симфонічних, камерно-інструментальних та вокальних творів. Особливо часто звертається до дитячої аудиторії. Його музика є унікальним переломленням китайської культури крізь систему європейського композиторськогомислення. Чен Бао нечасто звертається до так званої пентатоніки, яка безпомилково орієнтує вухо на мелодії Китаю.

Але оця рухлива граціозність, світлі акварельні барви і вишукана простота дає відчуття причетності його музики до однієї з найдревнішої музичних культур.

Це подібно до мови спілкування: якби вільно людина не володіла чужою мовою, інтонації рідної залишаються. Не випадково теоретична робота Чен Бао присвячена семантиці музичної мови і мовної інтонації. Після реабілітації родини, композитор – частий гість своєї колишньої батьківщини. Його постійно запрошують читати лекції та проводити майстер-класи в консерваторіях Пекіна, Шанхая, Тяньцзиня.

Він став дипломантом Міжнародного конкурсу композиторів Китаю. І, звичайно ж, допомагає своїм співвітчизникам здобувати європейську освіту. ЗавдякиЧен Бао, понад 40 китайських студентів навчаються в консерваторіях України. Українського китайця цінує і Росія. Принаймні, в Москві його творів видано навіть більше, ніж у Києві, а на Московському радіо зроблені фондові записи.

В Україні Чен Бао став лауреатом премій Республіки Крим і “Золота фортуна”. А на запитання “Радіо-Свобода”, де його батьківщина, сказав, що однозначно відповісти не може.

Олекса Боярко

І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, котрий продовжує розповідь про китайський етнос.

Ігор Лосєв

У повсякденному житті китайців залишається чимало давніх, ще родових релігійних традицій. Але китайська релігія – синкретична, себто пересічний китаєць може одночасно бути будистом, конфуціанцем і даосом.

Даосизм – найбільш близький до язичницького менталітету і є фактично теорретичною обробкою національного селянського світогляду.

Конфуціанство – в древньому Китаї було державною релігією. Такий статус воно мало з УІст. нашої ери як державний культ предків імператора, як культ китайських героїв і культ рівноваги в природі і суспільстві.

Засновник вчення Кун-цзи, в латинській транскрипції Конфуцій, створив сукупність ритуалів,до яких намагався звести все суспільне життя. Завдяки Конфуцію, було створено і опробовано унікальну систему адміністративного управління, що проїснувала в Китаї щрнайменше 2 тисячоліття.

Після революції Сунь-Ят-сена конфуціанство втратило свою особливу державну роль, але чимало його норм і понині залишаються у свідомості і подсвідомості, поведінці й побуті китайців.

З початку І тисяччоліття нашої ери в Китай поширився буддизм у формі “махаяни” – “широкого шляху порятунку”, це спрощений варіант буддизму на відміну від “хінаяни” “вузького шляху порятунку”, що тяжіє до переважно етико-філософського вчення. Християнство же не мало в Китай значного поширення. Після перемоги комуністів і створення КНР, діяльність багатьох католицьких місій в Китаї була заборонена.

Як радісно повідомляли радянські сінологи-китаєзнавці, після падіння режиму китайської буржуазії – Гоміньдану – громади місцевих католиків підтримали всі новації комуністичної влади і навіть відмовилися від лояльності до Риму, що призвело до створення особливої східної гілки католицизму, незалежної від Папи, але цілком відданої комуністам.

Нині в Китаї існують проблеми, пов''язані зі свободою совісті, найбільше конфліктів виникає з християнськими церквами.

Абсолютно невдалими виявились спроби поширення серед китайців ісламу.

Китайський народ є носієм великої древньої культури, культури надзвичайно самобутньої та своєрідної. Перша пам''ятка каитайського фольклору “Шицзін” – “Книга пісень” охоплює народні пісні ХІ-VІст.ст. до нашої ери.

Китайська класична література є коштовним набутком не лише китайців, але й всього культурного людства.

У ханському Китаї однією з найважливіших функцій державного апарату було збирання й обробка народних пісень. Для здійснення цієї функції за наказом імператора У-ді було створено спеціальну установу – Юефу – “Музичну палату”, чисельність її чиновників сягала 800 осіб. Чиновники Юефу їздили по всіх провінціях країни'' записуючі пісні.

Вони підготували величезну збірку пісень, що називається в Китаї, другим “Шицзіном”. Золотим віком китайської поезії називають кінець VІ – початок VІІст.ст. нашої ери. Це так звана доба Танської династії, що подорувала світові цілу плеяду геніальних поетів: Лі Бо, Ван Вея, Ду Фу, Бо-Цзюй-і.

Дуже відомі в культурному світі класичні китайські романи: “Річкові затоки”, “Три царства”, “подорож на Захід”, “Квітки в дзеркалі”. Але існує певна відстань між народною культурою і високою класикою.

Олекса Боярко

Неоднозначний момент українсько-китайських стосунків пов‘язаний з 1917-1920 роками. Тоді під час війни проти Української Народної Республіки російські більшовики охоче використовували так звані “інтернаціональні загони”, і серед них – підрозділи китайських добровольців. Розповідає Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Після Жовтневого перевороту в Україні перебувало близько тисячі китайців-заробітчан. Наприкінці 1917 року більшовики почали формувати так звані “інтернаціональні загони”, зокрема – підрозділи китайських добровольців. І вже у грудні китайці брали участь у більшовицькому повстанні в Одесі, а у січні 18-го року вони у складі армії Муравйова штурмували Київ. У Донбасі був створений батальйон з китайців-вуглекопів та рудокопів під командуванням Лі Шу-ана, у Бендерах китайський батальйон очолив Сан Фу-ян, у Тирасполі – Йона Якір.

Інженер Шен Чен-хо був призначений уповноваженим по Донбасу у справах формування китайських підрозділів. У Луганську цим займався Ка Ду-хун, у Харкові – революційна організація китайських робітників. За спогадами головнокомандувача більшовицькими частинами в Україні Антонова-Овсієнка, “китайці чудово дралися у наших лавах проти німців”. Приміром, вони брали участь у боях під Сватовим 18 квітня 18-го року, а через 5 днів в районі села Колядова на південь від Старобільська билися з частинами П’ятого Баварського полку. Більшовики оголосили про надання притулку усім іноземцям, переслідуваним на своїй батьківщині з політичних та релігійних мотивів, а бійці-інтернаціоналісти отримували громадянство радянської Росії.

Проте 7 травня колеґія Наркомнацу на чолі із Сталіним застерегла: інтернаціональні загони створюються (цитата) “у виняткових випадках за безумовної ґарантії, що дані загони не потраплять до рук націоналістів”. 1919 року проти українського війська воювали не тільки окремі китайські батальйони, а і двісті двадцять п’ятий Китайський стрілецький полк. Глава уряду Директорії Ісаак Мазепа оцінював кількість китайців у більшовицькій армії в Україні у 5 тисяч осіб.

Інший український прем’єр – Володимир Чехівський, – у лютому 19-го року заявив: “Нам не по дорозі ні з Антантою, ані з імперіалістичною “світовою революцією” на багнетах китайців”. Після остаточного завоювання України більшовики розформували китайські частини. У середині 20-х років у радянській Україні існувала невелика китайська громада, а в Києві виходила “Хуанґун-бао” (тобто, “Китайська робітнича газета”).

Олекса Боярко

Яким є сучасний стан китайської діаспори в Україні? Свою розповідь у нашій програмі завершує Ігор Лосєв.

Ігор Лосєв

В Україні китайці масово з''являються в 50-60 роки під час полум''яної радянсько-китайської дружби. Певна частина (дуже незначна) залишилася ще тоді.

Але основна маса прибула в 90-ті роки ХХст. І продовжує прибувати і не лише легальним шляхом, враховуючи відсутність повноцінного кордону з Російською Федерацією, що вже добре освоєна китайцями.

За матеріалами всеукраїнського перепису 2001р. в України заявили про себе 2213 китайців, з них визнали рідною китайську – 1817, російську – 307, українську – 73.

Наведені цифри перепису викликають деякі сумніви з огляду на реальний стан справ з присутністю китайців на теренах України.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Вів передачу Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG