Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 07:54

Роль мас-медіа у політичному та суспільному житті. Чи дотримуються українські ЗМІ журналістських стандартів?


Марина Пирожук Гості: Юрій Артеменко – заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації; Валерій Іванов - голова академії української преси; Михайло Погребинський - політолог, ведучий однієї з програм на українському національному телеканалі.














Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 11 червня 2004 року.

Марина Пирожук

Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Марина Пирожук.

“Роль мас-медіа у політичному та суспільному житті. Чи дотримуються українські ЗМІ журналістських стандартів?”

Про це ми поговоримо із заступником голови Комітету з питань свободи слова та інформації Юрієм Артеменком та головою академії української преси Валерієм Івановим. З нами також на телефонному зв’язку політолог, ведучий однієї з програм на українському національному телеканалі Михайло Погребинський.

Ми також запрошували на ефір керівника інформаційного управління Адміністрації Президента, пана Васильєва, одначе він відмовився прийти до нас на ефір.

Вітаю шановних гостей і дякую за участь у програмі.

Але перед тим, як ми перейдемо до теми “Вечірньої Свободи”, я хотіла, щоб ви прокоментували головну подію дня – це звільнення Ю.Кравченка та інших високопосадовців.

Що стоїть за цим звільненням, на ваш погляд? Скажімо, пан Томенко сьогодні сказав, що Кравченка звільнено за те, що він був неспроможний виконувати політичні замовлення стосовно представників опозиції. Чи згодні ви з такою точкою зору, пане Артеменко? Юрій Артеменко

Я ,хоча і колега пана Томенка, але цілком не згодний, бо М.Томенко часто буває оптимістом.

Я думаю, що річ зовсім в іншому. Це просто чергова перекомбінація перед виборами, з одного боку, а з іншого боку, Кравченко просто був відданий на таке розтерзання, на мій погляд, через той тиск, який відбувається на того ж Президента з боку міжнародних організацій і з боку бізнесменів зі скаргами на свавілля податкових органів з тим, як відбувається відмивання податку на додану вартість.

Марина Пирожук

Пане Іванов, що Ви з цього приводу скажете?

Валерій Іванов

Я не політолог, я журналістикознавець, але я позитивно оцінюю цей крок з тих позицій, що репутація пана Кравченка була заплямована в ході “касетного скандалу” і розслідування справи Г.Гонгадзе, і вона таки не була відмита. Те, що наскільки заплямований високопосадовець перебував на керівних посадах довгий термін, і, можливо, він і буде перебувати на них, бо зняття з однієї посади не означає, що він не буде призначений на іншу...

Юрій Артеменко

Більш високу.

Валерій Іванов

Ще більш високу. Як він з Херсона на податкову адміністрацію.

Це погано характеризує нашу владу і взагалі нашу країну.

Марина Пирожук

Пане Погребинський, чи хочете Ви з цього приводу висловитися?

Михайло Погребинський

Я недостатньо компетентний з цього питання. Але з тієї інформації, що є в ЗМІ, наскільки я зрозумів, йдеться про те, що є проблеми з наповненням бюджету і з адмініструванням податку на додану вартість. Ці проблеми не вирішуються протягом тих місяців, які працював на посаді пан Кравченко. Я думаю, що це рішення обумовлене незадоволенням тим, як виконуються, вирішуються ці проблеми.

А щодо чудової репліки Томенка, то це, мені видається, дуже цікавий приклад того, як наставник свободи слова і демократії ще майже вчора говорив про те, що його призначили для того, щоб чинити тиск на опозицію, а сьогодні каже, що його звільнили, тому що він цього не робить. От моя реакція.

Марина Пирожук

Дякую, пане Погребинський.

Переходимо до теми програми.

Вчора голова Асоціації української преси Валерій Іванов, який у нас сьогодні в студії, заявив, що найбільші українські телеканали "Iнтер", “УТ-1”, студія "1+1", “ICTV”, “Новий канал” та “СТБ” порушують журналістські стандарти. Валерій Іванов стверджує, що ці телеканали подають інформацію суб''єктивно, без альтернативних точок зору.

Шановні гості, чи можна у цьому зв’язку говорити, що споживач інформаційної продукції, іншими словами, телеглядач не отримує повної інформації, а отже, не знає, що робиться в українському політикумі, країні і світі загалом?

Пане Іванов, хто є найбільшим порушником журналістських стандартів з цих каналів, які Ви перелічили?

Валерій Іванов

Це так звані великі канали. До них ми відносимо “УТ-1”, “1плюс1” і “Інтер”. На так званих малих каналах: “Новому каналі”, “СТБ” і “ISTV” там позиція дещо змінюється. Зокрема, більше з’явилося інформації про джерела інформації, тобто дається джерела інформації більше, ніж на інших каналах.

Взагалі я хочу сказати, що ті дані, які я наводжу, - це є результат контент-аналізу політичних новин провідних українських каналів, тобто, це, в принципі, об’єктивні дані.

Щодо стандартів журналістської діяльності, то тут дійсно вони порушуються, порушуються на всіх загальнонаціональних каналах, зокрема стандарт збалансованості новин: абсолютна більшість новин подається без альтернативної точки зору, в тому числі і ті новини, які не можуть існувати без альтернативної точки зору, тобто, новини про внутрішні політичні події.

Вже вісім місяців ми щомісяця проводимо цей контент-аналіз, і вони залишаються приблизно на рівні 14%, тобто, ті новини, коли подається інша точка зору. Це дуже і дуже мало.

Крім того, є така тенденція: у нас є чомусь дуже багато новин стверджувальних і позитивного характеру, і до виборів ця тенденція зростає. І дуже-дуже небезпечно, що вони створюють один порядок денний. Тобто, новини на каналах, які мали б бути конкурентами, подаються одні і ті ж самі , і підходи до тих новин теж аналогічні, більшості новин, особливо це стосується політичних новин.

Створюється вертикальна картинка, яка дуже сильно відрізняється від картинки, яка є в реальному житті, тобто, окремо реальне життя, окремо віртуальне. Зокрема, коли відносна більшість населення за рейтингами, більший рейтинг, припустимо, у Ющенка, на другому місці там Янукович, а на каналах протягом останніх місяців перший за рейтингами або Янукович, або Литвин.

Я не маю на увазі Президента, бо Президент – це вже як політичний інститут, він безсумнівний лідер за синхронами. Синхрон – це можливість для політика висловити свою точку зору. Так от, Ющенко десь у 10 разів, у 7 разів менше має можливості для синхронів за часом, ніж Янукович.

Марина Пирожук

Це вже маніпуляції? Але про них ми поговоримо трохи згодом.

Пане Погребинський, Ви є ведучим програми якраз того каналу, який найбільше критикується, принаймні, наразі паном Івановим. Чи згодні Ви з такими закидами?

Михайло Погребинський

Давайте я спочатку відреагую на те, що почув від пана Іванова.

Перше, мені видається, що якщо людина береться судити про такі речі, вона відповідально має ставитися до своїх слів. Що означає взагалі “немає альтернативної позиції щодо новин”? Новини – це факт, і жодної альтернативи просто тут не може бути.

Інша справа (тут я вважаю, що, може, він це мав на увазі, тоді я з ним готовий погодитися), що коли вони інтерпретуються, то подається, здебільшого, одна позиція, а не вистачає альтернативної. Хоча, безумовно, це не є тотальним, в тому числі на телеканалі “УТ-1”, але я з цим можу погодитися.

Я просто вважаю, що це значною мірою пов’язано з тим, що на нашому політичному просторі є дуже багато людей, які можуть і готові інтерпретувати так події і мало людей, які готові інтерпретувати інакше.

Я думаю, що тут є негаразди. Тут є і проблеми професійного характеру на цих каналах, в тому числі і на каналі УТ-1. І можна погодитись з тим, що інтерпретації часто бувають односторонні. З цим я згоден.

А щодо того як взагалі ставляться люди, то у нас є інформація, ми і вивчаємо громадську думку. По-перше, є досить високий рівень довіри, в тому числі і УТ-1 і всіх українських каналів, набагато більший, ніж до російських чи західних, як хто дивиться.

І крім того, моніторинг, який ми проводимо на питання: кого Ви частіше бачите, чи сюжети про кого Ви бачите на каналах телебачення - то на першому місці Президент (зараз, останні тижні), на другому – Янукович і на третьому – Ющенко.

Але там маються на увазі не тільки центральні канали, а й регіональні. І різниця в тих показниках невелика.

Марина Пирожук

Тобто, Ви вважаєте, що закиди пана Іванова стосовно національного телеканалу є несправедливими?

Михайло Погребинський

Ні. Я хочу сказати, що вони є справедливими лише певною мірою . Я не можу сказати, що абсолютно справедливі. Але просто треба бути коректним у своїх висловлюваннях.

Щодо програми, яку я веду, то її можна критикувати. Але коли мова йде про якісь інтерпретації політичних події, то жодного разу в програмі, яку я веду, не було ситуації, коли ми не давали... Ми запрошували кожний раз на програму людей, які представляють різні точки зору. В мене був Ющенко, і Мороз, і Симоненко і представники всіх фракцій, і вони всі отримують слово для захисту своєї позиції.

Марина Пирожук

Пане Погребинський, з Вами хоче подебатувати пан Іванов.

Валерій Іванов

Вибачте, пане Погребинський, я доктор наук зі спеціальності журналістики і достатньо, сподіваюся, компетентний і відповідаю за свої слова.

Коли мова йде про політичні новини, то тут завжди виставляється позиція. Гасло “News not news” вже не діє. І збалансованість новин – це дійсно стандарт журналістської діяльності.

Воно передбачає, що якщо дається позиція одної сторони, то обов’язково має бути позиція протилежної сторони. Якщо є кілька позицій по тому чи іншому приводу, то всі ці позиції.

Це просто стандарт журналістської діяльності, на якому діють журналісти в усьому світі. З цього починається перший курс у будь-якому університеті світу журналістики.

Михайло Погребинський

Ви весь час говорите насправді про інтерпретацію новин, але не про новини, не про факти. Яка може бути альтернатива ? Мова йде про факт. Прийняли бюджет – це є факт, що прийняли бюджет.

Валерій Іванов

Я думав про політичну реформу. Добре, будемо про бюджет. От прийняли бюджет, от відразу ж це новина. Вона іде з позиції : прийняли чи не прийняли, чого, добрий бюджет чи поганий. Це ж дається, а не тільки цифра бюджету.

Михайло Погребинський

Це вже інтерпретація, тут є проблеми. Тут я можу з Вами погодитися - можу не погодитись.

Валерій Іванов

Це новини. Це от формат новин. Тобто, ідуть новини в оці от півгодини, 15 хвилин, година. Це от сприймає аудиторія саме як новини.

Михайло Погребинський

Я думаю, що Ви також зі мною погодитесь, що я скажу, що проблема на всіх наших каналах телебачення полягає в тому, що поки в нас не навчилися відокремлювати новини як такі, факт як такий від коментарю. І це є дуже важка проблема.

Марина Пирожук

Дякую, пане Погребинський, ми маємо ще одного гостя, який чекає свого слова.

Пане Артеменко, з огляду на сказане паном Івановим на початку програми випливає, що українське суспільство ошукане, що ним маніпулюють.

Хто за цей стан відповідає, на чиїй душі цей гріх : влади, журналістів чи може на душі самого суспільства, яке не вимагає повного інформування?

Юрій Артеменко

Ви знаєте, що і на владі, і на самому суспільстві, на самих журналістах, які доносять цю інформацію.

У мене було цікаве враження Я вчора, до речі, був на запису передачі УТ-1 “Четверта влада”. І мова йшла про роздержавлення газет.

Так вийшло, що я один був запрошений з того боку, які намагалися доводити, що вільне суспільство має мати вільну пресу. А з іншого боку сиділи керівники державних організацій, газет, радіо, телебачення. І вони мені і глядачам годину доводили те, що краще, ніж державна преса, бути просто не може.

Ось тут, Ви знаєте, я дивлюся на дискусію з боку пана Погребинського і пана Іванова. То я Вам скажу, що я більше на боці пана Іванова, бо я бачив ці цифри, я бачив сам контроль моніторингу, я брав участь у розробці цієї програми.

Навіть більше, після того як пан Іванов провів це, то я йому сказав: “Валерію, треба, щоб ці цифри були не тобою сказані десь там на конференції в Пущі-Водиці чи пану Погребинському, а вони мають бути доведені до розуму простого читача, мабуть, навіть газетного, в газетах надруковані, щоб люди побачили”.

Бо люди у нас, знаєте, дивляться телебачення і не розуміють. Вони розуміють, що їх дурять, вони розуміють, що щось не те. Бо, скажімо, на ринках кажуть, що яка погана влада, всюди кажуть. А ми відкриваємо, скажемо, той же УТ-1, а нам кажуть, що Ви маєте дякувати Президенту і прем’єру, що ви взагалі є на цьому світі. І люди от так інтуїціями, знаєте, не можуть визначитись.

І справа не втому, що ми будемо по термінах, чи це є інтерпретація, чи це збалансованість. Справа в двох-трьох речах, якими гребують, в першу чергу, владні телеканали або, скажімо, провладні власники, які підконтрольні владі.

Марина Пирожук

Перерахуйте ці складові.

Юрій Артеменко

Будь ласка. Це, перше, посилання завжди на невідомі джерела інформації, тобто анонімність. Це одна точка зору. І це нарешті те, що називається замовний характер, а звідти ми можемо розшифровувати темники, вказівки адміністрації. Вже доведений факт. Я не хочу зараз про цю тему сперечатися.

Мені б цікаво було, якщо б прийшов на цю передачу Сергій Васильєв, то можна було б посперечатися. Він вважає, що це інструкція, а я вважаю, що це сама справжня цензура, і навів би нові приклади, які наводить наш комітет.

І ще я скажу. Ви знаєте, народ дуже чекає вільної інформації, він чекає тієї ж “Свободи”, він чекає тих же “Сільських вістей” чи “Континенту”. Скандал саме через те, бо це ці канали, які подають вільне слово.

До речі, “5-канал”. Феномен “5-каналу” в тому, що коли він з’явився в ефірі і коли вони почали давати більш об’єктивну інформацію, у них набагато більше саме двох точок зору, то відразу рейтинг довіри і популярності цього каналу, новинних блоків піднявся.

Марина Пирожук

Ми, до речі, маємо ще один коментар ведучого на каналі “1+1” В’ячеслава Піховшека.

В’ячеслав Піховшек

Я сказав би, що ця точка зору є прикладом логічного неакуратного узагальнення. Візьмемо для прикладу останній сюжет в “Епіцентрі”, де бралися точки зору народних депутатів щодо ситуації Іраку. Ми знаємо, що це не просте голосування для будь-якої фракції в парламенті.

Фракції більшості ,як правило, підтримують позицію влади, але говорять про те, що це все має бути в Іраку віддане під контроль ООН.

Фракції опозиції: соціалістів, комуністів, БЮТ - голосують за виведення українських миротворців з Іраку.

Фракція ”НУ” Віктора Ющенка ,як правило, голосує навпіл або з пропорції, ще якась частина не голосує.

В цьому сюжеті були подані точки зору представників влади. Я маю на увазі Степана Гавриша , координатора парламентської більшості. Бориса Андресюка із СДПУ(О). Богдана Губського із фракції “Демократичні ініціативи Народовладдя”, який трошки далі вже стоїть від СДПУ(О).

Були подані точки зору представників влади. Я маю на увазі Степана Гавриша, координатора парламентської більшості, Бориса Андресюка із СДПУ(О), Богдана Губського із фракції “Демократичні ініціативи”, “Народовладдя”, який трошки далі стоїть уже від СДПУ(О). Були подані точки зору депутата від “НУ” Юрія Павленка. Була подана точка зору лідера блоку “НУ” Віктора Ющенка. Була подана точка зору представників Соціалістичної партії України. Була подана точка зору фракції комуністів, дуже жорстка – за виведення українських військ з Іраку, подавала (свою точку зору) перший секретар харківського обкому партії Алла Александровська.

Не було подано точку зору БЮТ. Це найменша фракція в парламенті. Оскільки я не можу подавати точки зору по кількості фракцій (їх, як відомо, 14), то я пожертвував найменшою за кількістю членів фракції. Сподіваюся, що позиція соціалістів і комуністів цю точку зору висвітлила.

І відповідаючи на Ваше питання генерально, я сказав би, що є і такі приклади, і такі приклади. Але ми стараємося дотримуватися журналістських стандартів.

Марина Пирожук

Шановні гості, чи переконали вас аргументи, слова пана Піховшека? Пане Іванов.

Валерій Іванов

Він навів конкретний випадок – що мені про це говорити. Я можу сказати про результати дослідження. До речі, воно проводилося разом з експертами Інституту соціології, провідними експертами в галузі контент-аналізу і очолював проект доктор соціологічних наук Костенко.

Значить, на жаль, в нас і рік тому проводився “зріз”, моніторинг цих каналів. І позиція “1+1” дуже сильно змінилася. От в кореспонденс-аналізі, який показує взаємозв’язок інформацій, якщо раніше “1+1” стояв осторонь, то зараз його позиція, тобто висвітлення тем, позиції щодо конкретних тем каналу поставили його фактично в одну точку з “УТ-1” і з “Інтером”. Ці три канали займають фактично одну позицію.

І ще я хотів би зреагувати. От на початку було – Погребинський щодо рейтингу довіри до медіа. Ви знаєте, я от – член Комісії журналістської етики, і рейтинг довіри до медіа дуже сильно падає. Є і відповідні дані: от в Києві проводилися опитування на замовлення “УНІАН”. Так там взагалі 25% тільки беззастережно довіряли медіа.

Марина Пирожук

А чи відомі причини падіння довіри мас?

Валерій Іванов

Мені здається, тут провина, перш за все, журналістів – і телевізійних, і газетних журналістів. Причому, вони, дійсно, не дають незалежну інформацію. Звичайно, причини...

Юрій Артеменко

Не незалежну, а об’єктивну.

Валерій Іванов

Ну, нема, фактично в Україні незалежних медіа не існує. Тут причини є, звичайно, перш за все економічні. Але наслідок той, що рейтинг довіри дуже сильно впав, особливо в порівнянні з початком ’90-х. І от те, що мій співрозмовник Юрій Артеменко – це єдиний журналіст, який переміг по мажоритарному округу. Це просто жах.

Марина Пирожук

Дякую, пане Іванов. Пане Погребинський, як Ви вважаєте, чи є бажання в самих журналістів виборювати свободу слова, про яку всі так довго говорять?

Михайло Погребинський

Є спілки журналістів, журналісти звільняються, коли не хочуть слідувати редакційній політиці. Тобто, є дуже багато журналістів, які не задоволені тим, що вони не можуть реалізувати свій, на жаль, дуже часто не професійний, а свій політичний меседж. Вони як звичайні люди, займають якусь позицію, вони хочуть її реалізувати. А власники не дозволяють їм це зробити. Я їх по-людськи дуже добре розумію. Але все ж таки треба погодитись з тим, що це не суто професійний підхід. Це підхід, обумовлений бажанням реалізувати свої політичні погляди. Я можу навести багато прикладів журналістів, які фактично працюють як політики, які займають чітку позицію, всі їхні інтерпретації спрямовані в ту сторону, в той бік, який вони вважають правильним. Я думаю, що це є певна “недорослість” українського професійного журналістського середовища.

Але я думаю, що ми потроху просуваємось вперед, і журналістські стандарти, на які ми хотіли б рівнятися. Я думаю, що згодом, з часом у нас буде більше демократії. І тут я дуже сильно сподіваюсь на те, що це дуже сильно залежить від конструкції всієї політичної системи.

Марина Пирожук

Дякую, пане Погребинський. Пане Артеменко, чи хочете Ви щось до цього додати, чи висловитися з цього питання?

Юрій Артеменко

Ви знаєте, дві тези. Перша теза – те, що казав колега Піховшек. Знаєте, я теж кажу, що це конкретна передача, конкретний факт. А давайте поговоримо про те, що взагалі відбувається на “плюсах”...

Марина Пирожук

Про масові порушення...

Юрій Артеменко

Так, про масові порушення, в тому числі, і паном Піховшеком. А давайте говорити про те (і не треба ніяких досліджень), що робить програма “Проте” на “плюсах”. Це жах, знаєте. Це вже не журналістика. Це навіть не якесь політичне замовлення, а це взагалі, я не знаю, ось саме, знаєте, болісно мені як журналісту.

А щодо того, хто винний в цьому... Ну, знаєте, казати, що винні журналісти - можна казати. Звичайно, вони відповідальні за свою позицію. Але в першу чергу винна влада, яка “затравила”, забила журналістів. Були і Гонгадзе, були і закриття газет, і просто в серцях журналістів прокинувся острах. Як цей острах скасувати, як зробити, щоб журналіст почув себе вільним, щоб він знав, що він може казати те, що він думає. Влаштуватися потім на іншу роботу. Ось ми думаємо, ми і закони придумуємо в комітеті парламентському – не всі вони проходять, ініціюємо створення профспілок і боремось з цими ж темниками. Але це процес, який, мені хотілось би, щоб ми пройшли дуже швидко, але, на жаль, влада заважає цьому процесу йти.

Марина Пирожук

В продовження сказаного паном Артеменком я б хотіла, щоб ми згадали деякі моменти, пов’язані з утисками журналістів в Україні і реакцію на них міжнародних організацій, які опікуються свободою слова. Факти з цього приводу узагальнював мій колега Сергій Грабовський. Давайте послухаємо його матеріал.

Сергій Грабовський

Україна після вбивства Георгія Гонгадзе у 2000 році не полишає списків країн, де свобода преси є тією чи іншою мірою обмеженою, а лідери займають чільні місця серед ворогів свободи слова. Впадає в око, що попри те, що ці списки складаються різними людьми й різними організаціями, часом розташованими на різних континентах (скажімо, “Фрідом Хаус” у Нью-Йорку та “Репортери без кордонів” у Парижі), наведені факти та, головне, їхня інтерпретація збігаються ледь не повністю.

Серед головних зауваг міжнародних інституцій на адресу України – не тільки моральний тиск на незалежні засоби масової інформації з боку владних інституцій, не тільки використання різноманітних силових важелів для впливу на мас-медіа, зрештою, не тільки численні напади на журналістів, які часом закінчуються трагічно, а і винайдення досить оригінальної системи контролю за формально незалежними ЗМІ.

З минулого року в міжнародний лексикон, поряд із такими термінами, як “sputnik” чи “KGB” увійшов і український словотвір “temnik”. Цим терміном позначаються так звані “рекомендації” різноманітним мас-медіа, які, за словами голови парламентського комітету з інформаційної політики та свободи слова Миколи Томенка, розсилаються через канали Президентської Адміністрації і є обов‘язковими для виконання.

Якраз сьогодні, 11 червня, на сайті Інтернет-видання “Української правди” опубліковані результати журналістського розслідування щодо авторства темників. З нього випливає, що, крім росіянина Ігоря Шувалова, котрий сам не заперечує цього факту, серед авторів темників фігурують Олександр Качура і Марія Пінчук.

Тим часом з початку цього року тільки в одній Чернівецькій області скоєні напади на журналістів Юхима Гусара, Тараса Колісника і Володимира Финіва, головного редактора газети “Час” Петра Кобевка, а також підпал друкарні газети “Молодий буковинець”. Усі ці злочини не розкриті. А Чернівецька облрада днями відмовилася відмовилась створити спеціальну слідчу комісію з розслідування фактів побиття журналістів на Буковині.

За створення такої комісії проголосувала лише третина депутатського корпусу.

Сергій Грабовський, для “Вечірньої Свободи”.

Марина Пирожук

Я вам також хочу запропонувати також коментар стосовно ситуації в ділянці масової інформації члена Ради директорів з питань радіомовлення США Джефрі Гішберга, який зараз перебуває в Україні.

Джефрі Гішберг (переклад)

Гадаю, що ситуація зі ЗМІ в Україні в кращому випадку проблематична. Протягом останніх кількох років вона погіршувалася, і нещодавно, як відомо, з ефіру, в усякому разі у Києві, зникли радіо “Свобода” та “Голос Америки”.

Захід має бути занепокоєним, тому що вільні ЗМІ – це ознака громадянського суспільства. І чим більше думок є доступними для населення, тим краще вони самі зможуть визначати, що є кращим для них.

Єдине, що я можу порадити – це не полишати цю тему. Під час цього візиту, на противагу моїм попереднім візитам до Києва, я відчуваю надію, що ситуація зміниться, бо мені здається, змінюється ставлення влади до проблем радіо “Свобода” та “Голосу Америки”.

Для мене зараз головне – повернути радіо “Свобода” в ефір, цього не станеться без того, щоб влада дала чіткий сигнал приватним радіостанціям, які б могли надати нам можливість з ретрансляції про те, що з нами можна мати справу, і про те, що через нас не буде жодних проблем зі владою.

Такі дії влади послужили б надійним сигналом про те, що свобода слова повертається в Україну.

Марина Пирожук

Шановні гості, негаразди в українських ЗМІ - перманентна і актуальна тема. Західні інституції продовжують висловлювати занепокоєння з цього приводу, українська влада продовжує декларувати, що вона теж не проти свободи слова та преси, а ситуація реально не міняється.

Леонід Кучма якось сказав, що він не має впливу на мас-медіа, оскільки майже всі вони є приватними, що це проблема власників мас-медіа.

Чи справді глава держави не може впливати на інформаційну політику? Наскільки об’єктивними є такі заяви Кучми з огляду на опубліковані деякими виданнями зразки “темників”, які начебто продукуються в АП.

Пане Погребинський, тільки дуже коротко, тому що наша програма вже добігає кінця.

Михайло Погребинський

З приводу “темників” нічого не можу сказати, а з приводу того, що Президент не має безпосереднього впливу, я думаю, що є підстави вірити Президенту, оскільки, якщо б він такий вплив мав, то я думаю, що інформаційний простір виглядав би інакше.

Юрій Артеменко

Я не згоден із паном Погребинським. Президент не має безпосереднього впливу, він має вплив через санстанції, через пожежників, які закривають радіо “Континент”.

Я хотів би поділити те, що казав перед тим наш американський гість. Є влада законодавча, і є влада виконавча. Якраз законодавча влада, парламент, ми проводили переговори, ми хочемо, щоб радіо “Свобода” виходила, і вже в нас є певні кроки. А виконавча, ви знаєте, заважає навіть транслюватися сесію парламенту у прямому ефірі.

Марина Пирожук

Пане Іванов, наскільки така ситуація в ЗМІ, про яку Ви розповідали впродовж програми, небезпечна в контексті виборів?

Валерій Іванов

Я по-перше, хотів би сказати з приводу впливу Президента. Опосередкований вплив є точно, хоча б з того, що увага до діяльності Президента набагато вища, ніж в інших країнах.

Наприклад, ще місяць тому така увага була в кожному четвертому повідомленні, зараз трохи знизилася до кожного п’ятого повідомлення, але все-рівно це дуже і дуже багато.

Звичайно, це голова держави, звичайно, він вирішує більшість питань у цій державі, але не всі питання, і тут, звичайно, те, що у нього синхрон зашкалює, наближається за тиждень - більше 2 годин, це дуже і дуже багато.

А з приводу того, наскільки така ситуація небезпечна напередодні виборів. Звичайно, небезпечна, я вже казав, що розходяться суспільні настрої з тим, що бачиться з екрану телевізора.

Тобто, віртуальний світ окремо, а реальний світ – окремо. Хоча з іншого боку, населення, аудиторія вже звикли пристосовуватися до цього. І це свідчить про те, що вони вже не довіряють так журналістам, як довіряли раніше, і такий вплив мінімізується.

Марина Пирожук

До речі, про недовіру, я думаю, що це питання швидше Вам слід адресувати, пане Іванов, оскільки Ви очолюєте неурядову організацію.

Чи потребує насправді повної об’єктивної та правдивої інформації саме суспільство, яке звикло до іншої продукції? Впродовж десятиліть воно слухало і дивилося те, що узгоджувалося десь там, нагорі, в одному центрі.

Чи згодні Ви з паном Артеменком в тому, що народ насправді чекає вільної інформації?

Валерій Іванов

Ви знаєте, це в залежності від мети. Якщо у суспільства мета в тому, щоб воно залишилося вчорашнім, то, звичайно, не треба змін. Якщо це має бути дійсно суспільство завтрашнього дня, тобто, вільне громадянське суспільство з великою роллю саме неурядових інституцій...

Марина Пирожук

Що воно має робити?

Валерій Іванов

...то, звичайно, інформація має бути набагато збалансованішою і набагато повніше представляти те, що робиться в країні.

Марина Пирожук

Дякую. Пане Артеменко, якою Ви бачите роль зарубіжних ЗМІ у виборчому процесі?

Юрій Артеменко

Може, зараз мої співрозмовники по телефону скажуть, що це буде втручання в наш інформаційний простір...

Марина Пирожук

А ми запитаємо.

Юрій Артеменко

...але зараз, я вважаю, коли є ніша такої об’єктивної журналістики ,а є ніша чому? Тому що немає ні ліценцій, ні друкарень, тобто, мало дуже інструментів, дуже залякані журналісти і так далі, то роль закордонної журналістики, які будуть нас навчати стандартам, як це подавати, дуже важлива.

Але це, підкреслюю, може, важливо, але все ж таки вторинне. А перше – це щоб журналісти розуміли, що країна зараз знаходиться на такому переломному моменті, дуже важлива їхня відповідальність перед суспільством.

Марина Пирожук

Дякую, пане Артеменко, програма добігає кінця. Пане Погребинський, 30 секунд.

Михайло Погребинський

Я думаю, що чим більше буде інформації з будь-яких джерел, в тому числі і закордонних, то тим більше буде можливостей для громадянина обрати насправді те, що він хоче обрати.

Так що я тут готовий підтримати будь-які західні ЗМІ, які дають чесну інформацію про те, що відбувається у нас в країні.

Марина Пирожук

На цій добрій позиції і будемо завершувати нашу програму. Я лише нагадаю, що гостями “Вечірньої Свободи” сьогодні були: заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації Юрій Артеменко та голова Академії української преси Валерій Іванов.

З нами також на телефонному зв’язку дискутував політолог, ведучий однієї з програм на українському національному телеканалі Михайло Погребинський, а говорили ми про журналістські стандарти.

Я з вами прощаюся і нагадую, що програму підготувала і провела Марина Пирожук. Слухайте радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG