Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 22:32

“Права людини: українська реальність”: Про подробиці справи луганської правозахисниці Олександри Ковальової; Про засідання комісії з журналістської етики; Про те, чи можна журналістові вести аудіозапис у суді?


Надія Шерстюк

Аудіозапис програми:

Київ, 11 червня 2004 року.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, ми вітаємо вас!

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.

Сьогодні у програмі, зокрема, мова піде:

- Про подробиці справи луганської правозахисниці Олександри Ковальової;

- Про засідання комісії з журналістської етики;

- Про те, чи можна журналістові вести аудіозапис у суді?

Як раніше повідомляло радіо “Свобода”, 21-го квітня на Новопсковському комбікормовому заводі сталася бійка між його робітниками і охоронцями одного з місцевих підприємців, який намагався вдертися на підприємство.

Правозахисниця Олександра Ковальова стала захищати робітників. Тоді Ковальову разом з кількома робітниками жорстоко побили.

Пані Ковальова опинилась у лікарні, а через якийсь час з’ясувалось, що проти неї правоохоронці порушили кримінальну справу за статтею “хуліганство”.

Після півторамісячного лікування вона зустрілась з журналістами. Олександра Ковальова розповіла подробиці цього інциденту.

При цьому вона наголосила, що міліція і досі не повідомила чи порушена кримінальна справа проти тих осіб, які організували бійку на території заводу.

З Олександрою Ковальовою спілкувався і Василь Соколенко.

Василь Соколенко

За той час, допоки О.Ковальова лікувалася, міліція порушила проти неї кримінальну справу, звинувативши її у хуліганстві.

За версією правоохоронних органів жінка здійснила напад на міліціонерів, які були присутні при силовому захоплені підприємства.

Це подивувало активістів Луганського правозахисного комітету, голова якого М.Козирєв, відразу після побиття сільської правозахисниці звернувся до прокуратури, навів численні факти, надав відеозапис, який свідчить, що били, при чому дуже жорстоко, саме О.Ковальову та робітників заводу.

Під час зустрічі з луганськими журналістами О.Ковальова заявила, що за час лікування судмедексперти провели її обстеження, і вона до них не має претензій.

Що стосується міліції, то, за її словами, остання і досі не повідомила постраждалих, чи порушена кримінальна справа проти організаторів їхнього побиття.

Олександра Ковальова

Такої інформації у нас немає, адже вона повинна прийти як відповідь на нашу заяву.

Василь Соколенко

Коментуючи цей факт, голова Луганського правозахисного комітету Микола Козирєв зазначив:

Микола Козирєв

Як я зрозумів, кримінальна справа порушена, але поки що вони виступають свідками. Але в межах цієї кримінальної справи вони можуть бути і звинуваченими. І в мене є свідчення того, що міліція саме так прагне вести цю справу і навіть порушила її за фактом, нібито, хуліганських дій з боку Ковальової.

Василь Соколенко

А тим часом О.Ковальова повідомила, що майно, силою захопленого заводу, розтринькується. До того ж, стверджує вона, на сьогодні ті робітники, які в день захоплення заводу перебували на його території, звільнені.

До речі, у листопаді минулого року було спалено будинок О.Ковальової. Як вважають активісти Луганського правозахисного комітету, за те, що вона стала на захист інтересів селян. Але міліція і досі не розслідувала цю справу, хоча начальство з обласного управління обіцяло взяти її під свій особистий контроль.

Олександра Ковальова

Ви знаєте, на цю тему навіть не хочуть говорити у Новопскові і районному відділі міліції, тому що молокозавод, який, власне, і став причиною підпалення будинку, так і залишився у руках тих, кому належав.

Це тіньове підприємство, його то відкривали, то закривали, але зараз воно працює на тих же людей, тому ніякого там контролю не було з боку влади. Це все розмови і ми до цього звикли. На жаль.

Василь Соколенко

Під час своєї розмови з журналістами вона заявила, що свою правозахисну діяльність не припинить і надалі відстоюватиме інтереси селян, яких зараз відкрито обкрадає і влада, і новоявлені поміщики.

Надія Шерстюк

Процес реформування судів, який має на меті забезпечити справедливість і неупередженість української Феміди, нині часто призводить до труднощів у спілкуванні представників судової влади та преси, які розуміють його суть по-різному.

Про це у матеріалі нашої рівненської кореспондентки Валентини Одарченко. Валентина Одарченко

мені довелося побувати у Рівненському міському суді у зв’язку із масовими позовами житлово-комунальних підприємств до боржників.

На початку відкритого судового засідання суддя Шеремет, дізнавшись про присутність журналіста, попросила мене вийти, тим самим підкресливши, що, на її думку, журналіст на відміну від будь-якого громадянина має менше прав в суді.

Випадок у Рівненському суді стосувався резонансної кримінальної справи за звинуваченням міського голови Радивилова, одного із районних міст Рівненщини, у вимаганнях.

Коли 15-го квітня на відкритому судовому засіданні поряд з апаратурою, призначеною для фіксації судового процесу, з’явився мікрофон радіо “Свобода”, суддя Боймиструк запротестував, пояснивши, що журналіст має бути вдячним вже тому, що його пустили до зали суду.

Як пояснив суддя, про права журналіста ніде не написано, а йому не подобається його голос по радіо.

Незалежний експерт з інформаційних питань Т.Шевченко вважає, що в умовах встановлення демократії в Україні судді і журналісти повинні йти один одному на зустріч.

Тарас Шевченко

Єдина норма, яка більш-менш конкретна, - це норма закону про судоустрій. Вона говорить про те, що проведення звуковідеофотозапису у судовому засіданні з використанням стаціонарної техніки дозволяється з дозволу суду.

За що намагаються зачепитися юристи, адвокати, журналісти, що диктофон не є стаціонарною технікою, а тому, начебто, дозволу щодо них не потрібно. Інколи такі аргументи інколи спрацьовують, а інколи такі аргументи не спрацьовують.

Валентина Одарченко

Однак у судді за звинуваченням міського голови обвинувачена сторона була не проти подібних аудіо записів, а отже, недоторканність особи обвинуваченого не порушувалася.

З приводу двох останніх випадків до голови суду пана Денисюка було написано дві скарги з проханням відповісти у визначені законом строки, чому в Рівненському міському суді перешкоджають виконанню журналістом професійних обов’язків, адже журналіст не пересувалася по залі і ніяким чином не заважала судовому процесові.

Минає другий місяць, а відповіді з рівненського міського суду я так і не дочекалася, тому за коментарем про законність дій судової влади довелося звернутися до представників Конституційного Суду.

Говорить головний спеціаліст Конституційного Суду України Наталія Кушакова.

Наталія Кушакова

То є порушення ст. 34 Конституції України права на інформацію, то є порушення свободи інформації, яке у нас на кожному році трапляється. Звичайно, дуже важко встановити цю справедливість, бо коли самі судові органи не зацікавлені в цьому, то як вони порушать самі проти себе справу, чи хто буде відстоювати їх інтереси.

Але за законодавством ви, звичайно, маєте право бути присутніми і записувати, коли це відкрите засідання, коли інформація не є обмеженою.

Валентина Одарченко

українське законодавство передбачає, що переваги в залі суду мають люди, яким це потрібно для виконання своїх професійних обов’язків.

Деякі рівненські судді чомусь журналістів до таких не зараховують і сприймають їхню присутність у залі засідань, як тиск.

Надія Шерстюк

Цього тижня у Києві відбулося засідання комісії з журналістської етики: членів комісії обрали делегати квітневого з’їзду підписантів “Етичного кодексу українських журналістів”.

Наша кореспондентка Богдана Костюк з’ясувала, які питання розглядала комісія.

Богдана Костюк

Україна належить до “чорного списку” держав, які мають проблеми із свободою слова, із захистом прав журналістів.

Це спричинило і розробку “Етичного кодексу українських журналістів”, і появу комісії з журналістської етики.

Про діяльність комісії розповідає її член Світлана Кабачинська з Хмельницького.

Світлана Кабачинська

Комісія розглядає питання, які стосуються саме журналістської етики, тобто стосунки між виданнями, поведінки журналістів у різних проблемних ситуаціях.

Богдана Костюк

Головними важелями впливу комісії є авторитетність її членів. Адже, за словами пані Світлани, до складу комісії входять провідні українські журналісти та науковці, серед яких головний редактор тижневика “Дзеркало тижня” Володимир Мостовий, професор Львівського університету Володимир Здоровега, журналісти Сергій Рахманін, Микола Вересень та інші.

На своєму засідання цього тижня комісія розглядала два питання, про що розповідає член комісії Людмила Кучеренко з Полтави.

Людмила Кучеренко

Перше питання – це те, що під час виборів у Мукачевому на виборчих дільницях перебувало чимало людей, які презентували себе як журналісти, але вони займалися не стільки збором інформації, скільки виконували функції, в ліпшому випадку, спостерігачів, а в гіршому – це були агітатори конкретних політичних сил або навіть конкретних кандидатів.

Навіть коли приходили журналісти справжні, то їх не пускали, кажучи, що там вже 6 журналістів є, і всіх просто не можуть розмістити.

Тому ми обговорили це питання і дійшли висновку, що така ситуація спровокована депутатами ВР, які вилучили із виборчих законів положення, які дозволяли громадським організаціям, які мають відповідні статутні завдання, мати своїх спостерігачів.

Богдана Костюк

І що в такий ситуації може рекомендувати комісія з журналістської етики?

Людмила Кучеренко

Буде прийнята заява, у якій звернемо увагу парламенту на те, що необхідно внести доповнення до виборчих законів, щоби повернути громадським організаціям законодавче право спостерігати за виборами.

Друге питання було зініційоване П.Вольвачем, академіком Української екологічної АН, заслуженим діячем науки і техніки АРК.

Він звертав нашу увагу, що останнім часом у найтиражніших кримських газетах, таких як “Кримская правда”, “Кримскоє врємя” з’явилося чимало матеріалів, які, на його думку, вирізняються відкритою ненавистю до кримськотатарського та українського народів.

Ми ухвалили рішення про створення робочої групи, яка протягом місяця вивчатиме це питання, а представники секретаріату комісії журналістської етики виїдуть у Крим, щоб безпосередньо поспілкуватися з керівниками, з творчими працівниками названих видань, а також із представниками кримського Меджлісу.

Богдана Костюк

Члени комісії вважають, що напередодні і під час президентських перегонів роботи побільшає.

Надія Шерстюк

В нашій рубриці „Голоси скривджених” матеріал з Криму. Тут кримські заготівельники м’яса скаржаться на корупцію у правоохоронних органах, де вони шукали захисту від махінаторів.

Детальніше про це розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Притула

Сьомого червня група мешканців різних населених пунктів Криму пікетували у Симферополі Республіканську прокуратуру АРК. Вони вимагали справедливого розслідування фактів махінацій і шахрайства з боку підприємця Людмили М, яка, за їхніми словами, обманула близько тридцяти заготівельників м’яса більш, як на півмільйона гривень.

За словами одного із постраждалих, підприємця із містечка Саки Костянтина Білоєдова, Людмила М, до речі, раніше засуджена за вбивство, відкрила ковбасний цех і обманом отримала у м’ясозаготівельників великі обсяги м’яса, за яке не заплатила.

Розповідає Костянтин Білоєдов.

Костянтин Білоєдов

Вона, заздалегідь продумавши, навмисно уникає документального оформлення угод. Ми приїжджали, здавали м’ясо, вона обіцяла: “Так, так, приїжджайте, я все підпишу”. Але кудись зникає.

Але ж м’ясо не меблі, спекотно, воно починає псуватися. Ми залишаємо. Її співробітник, якийсь Толік, всім дає розписки. Ось його підписи. Ось підпис Людмили. У нас у всіх є розписки. В Ізета Ібрагімова є розписок на 168 тисяч!

Володимир Притула

Розповідає і показує папери Костянтин Білоєдов.

За його словами, кілька десятків обдурених заготівельників звернулися зі скаргами до суду. Але виявилося, що пані Людмила продала свій дім, ковбасний цех, оформлений не на неї, рухомого і нерухомого майна не має.

Тоді ошукані кинулися в міліцію. Там заяву прийняли, але у порушенні кримінальної справи відмовили, мовляв, у діях Людмили М. складу злочину немає.

Десятки скарг до міської, Республіканської і Генеральної прокуратур, до Уповноваженого з прав людини, в інші інстанції нічого не дали. Людмила М. і далі працює.

За словами Ридвана Джалілова, який теж постраждав, як і ще близько 20 кримських татар, звідусіль надходили відписки, а з ними так і ніхто не зустрівся, не зібрав пояснення.

Він каже, що лише раз якийсь міліцейський лейтенант спробував взяти пояснення у пані Людмили, але пішов від неї з мішком ковбаси і більше не повертався.

Але заготівельники кажуть, що насправді у шахрайки є високий і впливовий “дах”, тобто заступник в правоохоронних органах. Але хто це - говорити відмовляються.

Костянтин Білоєдов

Ну, ви знаєте, сказати вам зараз який у неї „дах”... Нам же хочеться жити. Один з нас одного разу ось так сказав, а потім його зупинили ДАІшники та “ОМОН”. Руки за голову, ноги на ширині плечей. Відкривай багажник, а там в одного з правоохоронців з рукава три патрони і випали. І людина в підвалі з відбитими нирками.

Тому зараз ми не говоритимемо, який у неї “дах”, але його знаємо.

Володимир Притула

Учасники пікетування прокуратури, до яких, до речі, ніхто так і не вийшов, кажуть, що зневірилися у здатності законними методами захистити себе і свої сім’ї. Але, що робити далі, не знають. І в міліції, і в прокуратурі автономії радіо “Свобода” відмовилися коментувати ситуацію, що склалася.

Надія Шерстюк

Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії звукооператор Вадим Журба.

На все добре, шановні слухачі!

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG