Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 06:42

Вибори в Європарламенті.


Василь Зілгалов Гості: Борис Тарасюк - народний депутат України, голова Парламентського комітету з євроінтеграції, член фракції “НУ”; Олег Зарубинський - народний депутат України, перший заступник Комітету з питань євроінтеграції (телефоном).













Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 14 червня 2004 року.

Василь Зілгалов

Добрий вечір, шановні слухачі!

У прямому ефірі, як завжди в цей час, “Вечірня Свобода”. У Празі ведучий Василь Зілгалов.

Сьогодні понеділок, 14-те червня.

Минулого тижня і минулих вихідних у 25 країнах ЄС завершилися вибори до Європейського парламенту. Окрім прозорості і чесності, ці вибори принесли і певні розчарування для політиків та настороженість щодо перспектив європейської спільноти. Це не лише пасивність виборців, особливо у новоприбулих, так би мовити, членах ЄС, але й євроскептицизм та крах ілюзій у деяких лівих партіях визначальних для ЄС країн.

Чи можна з цих виборів щось порівняти з Україною та її виборчою перспективою, особливо цієї осені?

Саме про це ми й дискутуватимемо сьогодні у “Вечірній Свободі” з нашими гостями: народним депутатом України, головою Парламентського комітету з євроінтеграції, членом фракції “НУ”, одним із міністрів закордонних справ незалежної України Борисом Тарасюком; народним депутатом, першим заступником Комітету з питань євроінтеграції, паном Олегом Зарубинським (телефоном).

Я вітаю наших шановних гостей. Добрий вечір!

Я нагадаю слухачам “Вечірньої Свободи” номер телефону у нашій київській студії, куди можна телефонувати і ставити свої запитанням гостям сьогоднішньої дискусії: 490-29-05, код Києва – 044.

Перш, ніж перейти до питань, я хочу запросити до розмови нашого варшавського кореспондента В.Павліва, щоб той коротко прокоментував, які наслідки виборів до Європарламенту у Польщі.

Володимире, ти мене чуєш?

Володимир Павлів

Так, чую. Добрий вечір!

Василь Зілгалов

Добрий вечір! Будь ласка.

Володимир Павлів

Ці вибори принесли три найбільші несподіванки. Перша – це рекордно низьке зацікавлення виборців, тому що лише кожен п’ятий польський виборець пішов до урн, щоб віддати свій голос . Це означає, що неповний 21% виборців взяли участь у цих виборах. Друга несподіванка – це те, що порівняно високий відсоток (десь приблизно 30%) голосів взяли партії, які є абсолютно відвертими противниками євроінтеграції, зокрема вступу Польщі до ЄС, а це “Ліга польських родин”, а також партії, такі як “Самооборона” чи “Право і справедливість”, котрі ставлять під дуже великий сумнів ці умови, під якими Польща вступила в ЄС. Власне, їхня передвиборча кампанія базувалася на тому, що вони хочуть вже як члени Європарламенту змінити чи зробити все, щоб змінити ці умови.

І нарешті третя несподіванка – це те, що на політичну сцену повертається найвідоміша колись польська партія, пов’язана з польськими реформами, з трансформацією, тобто “Союз свободи”, який після останніх парламентських виборів не потрапив до сейму, практично не функціонував і на цих виборах набрав понад 7% голосів, що є дуже немало.

Але треба пам’ятати завжди, що всього- на- всього неповний 21% взяв участь в цих виборах.

Василь Зілгалов

Володимире, але кажуть, що на ці вибори вплинули різні фактори, які можуть бути навіть прямо протилежними. Наприклад, що це літні дні, потім, що перед цим був референдум, голосували якраз і громадяни Польщі щодо вступу чи не вступу до ЄС. Тобто, було дуже багато виборів, і вже багато виборців просто розгубилися, як їм голосувати. Це одне. Друге: кажуть, що закономірним і в Польщі, і в Чехії, і в інших країнах було те, що виборці вже стомилися від своїх цих урядів і, мабуть, тому ще не прийшли.

Володимир Павлів

Я думаю, що це є головною причиною, що поляки, не пішовши на виборчі дільниці, висловили таким чином протест перш за все проти політичної сцени в країні, тобто, проти партій, проти політиків і проти уряду.

В Польщі зараз ще немає легітимного уряду. Вже якийсь час пішов у відставку уряд Лешека Мілера, а новий уряд і прем’єр-міністр Марек Белька, котрого кандидатура є підтримувана президентом Квасневським, він досі не є легітимним, його не затвердив сейм.

В цій ситуації немає вже політичних авторитетів. Сам президент Квасневський втрачає авторитет. Зрештою, його заклики піти на ці вибори і проголосувати електорат практично проігнорував.

Я думаю, що це було головною причиною, напевне, більш важливою, ніж погода чи так званий довгий вікенд.

Василь Зілгалов

Чи вплинуть ці вибори на зміну політичної ситуації, на зміну уряду в Польщі?

Володимир Павлів

Дуже важко сказати. Зараз всі в один голос політики заявляють, що не змінить, що це не має особливого впливу чи не буде мати впливу хоч би тому, що ситуація з урядом тут повинна змінитися дуже швидко. Наступного тижня повинен бути або ухвалений новий уряд, або тоді буде розпущено парламент достроково. Так що події внутрішньополітичної сцени будуть розвиватися значно динамічніше, ніж у Європейському парламенті. Тобто, поки польські перші євродепутати зможуть почати активну діяльність у Страсбурзі, то у Варшаві буде вже кипіти політичне життя.

Василь Зілгалов

Дякую, Володимире.

А ми повертаємося до київської студії.

Пане Тарасюк, виникає таке питання: чи не є такі результати виборів до Європарламенту своєрідним бальзамом на душу для українських противників ЄС і українських євроскептиків?

Борис Тарасюк

Треба думати, що дійсно вони можуть бути задоволеними.

Правда, я не думаю, яким чином вони можуть скористатися цією ситуацією в своїх цілях.

Вибори до Європарламенту, особливо від нових країн-членів ЄС розчарували багатьох в ЄС і в Європі в цілому.

Я особисто не очікував такої низької явки на вибори в нових країнах-членах ЄС. Очевидно, що треба аналізувати результати, причини цієї неявки.

Але сьогодні можна сказати, що в нових країнах ЄС виборці показали байдужість до виборів до Європарламенту. Очевидно, що це буде впливати на склад і, очевидно, вже вплинуло на склад нових членів Європарламенту.

Для України це матиме опосередковане значення і вплив, оскільки для нас не байдуже, хто прийде до Європарламенту з країн нових членів ЄС, тому що ЄС завжди був попереду в питаннях, що стосуються перспектив розвитку відносин з Україною. І про це свідчать рішення попереднього складу Європарламенту.

Тому ще багато доведеться проаналізувати з приводу такої низької явки виборців у країнах нових членах ЄС. Але однозначно, що це опосередковано вплине на ставлення до України.

Василь Зілгалов

Дякую.

І я хочу нагадати всім оцінку цих виборів Голови Європарламенту ірландця Пета Кокса, який сказав, що по всій Європі вони спостерігали два важливих фактори.

Що, по-перше, протест- неголосування проти місцевих діючих урядів. І по-друге, що багато виборців, на думку Кокса, не зрозуміли, навіщо їм ще раз голосувати, коли вони вже проголосували за ЄС на референдумах. Бо на референдумах, ми знаємо, результати були набагато вищими.

Тобто, ці два фактори є різними. Різні потенціали діяли на ці вибори, і тому робити якісь висновки, вважає багато експертів, не варто, не треба поспішати.

Як Ви вважаєте, пане Зарубинський?

Олег Зарубинський

Я взагалі- то не схильний якимось чином драматизувати ситуацію навколо виборів до ЄС. І відверто кажучи, несподіванкою низький відсоток тих, хто прийшов на вибори, і голосування за опозицію аж ніяк не вважаю.

По-перше, за моєю інформацією, можливо вона є неточною, але вона є такою, що в країнах, які є старожилами ЄС, на вибори прийшли до 44%, а в країнах-новобранцях дійсно не багато, десь третина-20%.

Але ви знаєте, давайте відверто скажемо, що там, де є демократія, то там строєм військових голосувати не водять. (Речення нерозбірливо).

Чому нас дивує, що хтось голосував за опозицію? Абсолютно нормальне явище, це перший аспект.

Другий момент. Я переконаний, що це є норма для демократичного суспільства, що влада має періодично змінюватися. Зміна політичних еліт є показник справжнього демократизму.

І те, що багато людей проголосувало фактично не за владу в своїх країнах, то це абсолютно не є свідоцтво того, що вони вже дезавуювали свій вибір, який зробили під час референдумів.

Адже на референдумах щонайменше 50% і латишів, і естонців, і представників інших країн голосували за входження своїх країн до ЄС. І відсоток цей був досить- таки високий.

(Речення нерозбірливо). Я наприкінці травня перебував у Братиславі, в Словаччині, на сесії парламентської асамблеї НАТО. І ви знаєте, місцеве населення ( мені доводилось спілкуватися з ним) було, безумовно, не в ейфорії від свого вступу до ЄС, але абсолютно не було такого скепсису, який сьогодні педалюється, до речі, в українських ЗМІ.

Нібито всі вже жалкують, нібито і балтійці, і поляки, і словаки жалкують, що вони зробили цей крок. Я думаю, що це не просто інсинуація, а це, коли видають бажане за дійсне ті люди, для яких ЄС, євроатлантичні структури – це як червона ганчірка для бика. Ці люди, які користуються не власним (не розбірливо), сповідують не національні інтереси України, а вони, безумовно, є в ЄС, в НАТО, а які нібито висвітлюють те, що розробляється на Смоленській площі в Москві - там, до речі, МЗС РФ міститься.

Отже, нічого несподіваного немає. Це є абсолютно, якщо не нормальний, то в усякому разі закономірний процес трансформації потужного об’єднання демократичних країн.

Василь Зілгалов

Дякую, пане Зарубінський.

Вибачте за досить низку якість зв’язку. Ми зараз будемо намагатися щось змінити .

Але насамперед я хочу звернутися до нашого лондонського кореспондента Олекси Семенченка, тому що прихильники негайного виходу з ЄС у Об’єднаному Королівстві отримали на цих виборах до Європарламенту аж 17% голосів.

Що сталося, Олексо, у Великобританії?

Олекса Семенченко

Вітаю, Василю!

Що сталося? Сталася досить прогнозована річ. Єдине, що ті люди, які виступають проти ЄС , стали, здається, більш радикальними, ніж вони були раніше.

Тобто, на виборах 1999 року вони голосували за Консервативну партію, яка тоді була найбільш євроскептичною. Тепер найбільш радикально євроскептичною є якраз оця, я б сказав, маргінальна Партія незалежності Сполученого Королівства.

Власне ця партія, яка сполучила свою риторику, закликаючи вийти Великій Британії з ЄС , і плюс ще популярність одного з їхніх лідерів, який є відомим у Британії телепрезентером, обличчя, якого знайоме абсолютно всім.

Це об’єдналося в один такий яскравий феномен, який дозволив цій партії набрати, як Ви вже сказали, 17% голосів і взяти аж 12 мандатів до Європарламенту.

Тобто ця партія посіла третє місце, консерватори і далі стали найбільшою партією, яка буде представляти Велику Британію у Європарламенті.

Але консерватори втратили аж 10% голосів в порівняні з попередніми виборами. І, власне, ці 10% пішли на користь оцієї партії. Тобто, я б сказав про таку подальшу радикалізацію британського суспільства, відцентрову тенденцію від Брюсселю, від ЄС.

Василь Зілгалов

Дякую, Олексо.

І ми повертаємось до київської студії.

Пане Тарасюк, як Ви вважаєте, 25 країн, 350 млн. громадян, які мали голосувати, багато з них не прийшло, чи можна якось об’єднувати в щось таке єдине, в якісь висновки в одному напрямку, аналізуючи ці вибори до Європарламенту?

Борис Тарасюк

Так, дійсно. Вражає те, що третина лише скористалися,жителів об’єднаної Європи, своїм право вибору. Це, очевидно, свідчить про те, що фактично до Європарламенту обрано депутатів, які представляють меншу частину суспільної підтримки країн-членів ЄС.

Далі наступне. Я хотів би згадати приведену думку про те, що фактично урядові коаліції в провідних країнах ЄС програли.

Це можна говорити про Великобританію, Німеччину, Францію, Італію. Як уже згадувалося, зросла кількість представників-скептиків щодо європейської інтеграції. Це й Польща, це й Великобританія.

І наступним феноменом є те, що найменша участь в голосуванні була саме в нових країнах-членах ЄС.

Якщо говорити про представленість за партійними ознаками, за партійною належністю, то тут великих змін не спостерігається. Хоча впадає в око те, що майже вдвічі збільшилася представленість депутатів Європарламенту, що є незалежними.

А решта провідних політичних сил, що були представлені в минулому Європарламенті, більш-менш однакові. Це стосується Європейської народної партії, європейських демократів. Це ж стосується і соціалістів, які дещо послабили свою присутність більш, ніж на 1%. Це стосується і “зелених”, які втратили 2%. Але я ж кажу, що найбільше вражає те, що збільшилась кількість незалежних депутатів.

Василь Зілгалов

Цікаво й те, що, наприклад, німецька преса називає наслідки виборів до Європарламенту в Німеччині “катастрофою для Шредера, для його партії”. Вперше за післявоєнний період вони отримали таку низьку кількість, низький відсоток голосів.

І також другий ляпас, як пише французька преса, дістала правляча у Франції коаліція якраз нинішнього глави уряду. Але це що стосується Франції і Німеччини.

Я б хотів запитати наших шановних учасників дискусії таке. Чи можна говорити про структуризацію політичну, як наближену до європейської, в Україні? Чи є в Україні вже такі партії або коаліційні сили, які наближаються до певних європейських сил? Пане Зарубинський.

Олег Зарубинський

На мою думку, цей процес є незворотній. І хоча я не відчуваю, як представник політичної партії, яка утворилася в ’96-му році ,їй 8 років, це Народно-демократична партія , я не відчуваю того, щоб владні інституції, високопосадовці були зацікавлені в розвитку справжньої політичної структури українського суспільства. Тобто, в політично-партійній структуризації.

Причина тут, до речі, може бути навіть банальною. Люди старої школи, старого покоління звикли до того, що може бути лише правляча партія. А коли немає правлячої партії , значить, відбуваються якісь хаотичні дії, боротьба, конфронтація. Вони, можливо, це просто не сприймають. Це перша причина.

Але є друга причина. Фактично лише політичні партії є в політичній сфері публічними організаціями, більш-менш, підкреслюю, транспарентними організаціями на відміну від кланів, на відміну від олігархічних груп, на відміну від партійно-політичних оболонок різноманітних, фінансово-промислових груп і кланів, і так далі.

І тому таке несприйняття з боку тих, хто є керівниками країни, розвитку партійно-політичної системи . Але це процес закономірний. І чим далі Україна буде йти по шляху демократизації, демократії (а це буде відбуватися незалежно від бажання того, хто сьогодні, наприклад, є при владі), політичні партії будуть розвиватися.

Я не можу сказати, що Україна буде повторювати цю розстановку сил, яка існує в Європі. Тому що класичні політологічні визначення лівих, правих і центристів на сьогодні вже певною мірою застаріли, адже все більше поваги, авторитету і популярності, відповідно, серед населення, наприклад, західних країн здобувають партії не кадрові, а партії масові, які намагаються впливати на представників різних верств населення.

І тому жорсткого поділу на лівих, правих, центристів чи, якщо візьмемо іншу площину, на кадрові партії, масові партії, партії, як називають політологи, “хапай всіх”, не буде в Україні. Я думаю, що в Україні найближчим часом буде сформована нормальна партійна структура, де будуть представлені основні верстви населення через носіїв їхніх політичних поглядів.

Василь Зілгалов

Дякую. Пане Тарасюк, є в нас слухач з питанням до Вас. Алло, добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір! Це вас турбує співголова полтавського обласного Товариства політв’язнів та репресованих Володимир Гнідько. У мене питання до Бориса Тарасюка. Чим відрізняється “гомо совєтікус” від українського “євроідіота”? Бо Романо Проді засунув цього “ідіота” в біде, відкрив воду – і все. Будь ласка, хай відповість Борис Тарасюк.

Василь Зілгалов

Дякуємо за репліку. Пане Тарасюк, будь ласка, якщо зрозуміле питання.

Борис Тарасюк

Ви знаєте, це питання, на мою думку, потребує додаткової інтерпретації. Значить, що стосується “гомо совєтікус”, то тут більш-менш все ясно. Що стосується “євроідіота”, то хотілось би почути від пана Володимира, кого і що він має на увазі, говорячи про “євроідіота”.

Чи він має на увазі деяких керівників нашої держави, які фактично довели до банкрутства ідею євроінтеграції, чи він має на увазі українських євроскептиків. Тут хотілось би почути, що малось на увазі.

А між тим, я хотів би продовжити тему, яку коментував мій колега Олег Зарубинський. Я повністю згоден з ним в тому, що політична структуризація в Україні фактично не є інтересом нинішньої влади. Тут я повністю згоден з Олегом Зарубинським.

В той же час, на мою думку, я, наприклад, є головою партії, що є ветеранською, партією патріотично-демократичного спрямування. Я маю на увазі Народний рух України, якому в цьому році виповнюється 15 років.

І однозначно, Народний рух України тяжіє по своїх поглядах, програмних, статутних засадах до відомої політичної сили в ЄС, яка була найбільшою в складі попередньому Європарламенту. І, так виглядає, буде найбільшою в цьому складі. Маю на увазі Європейську народну партію.

До речі, всі партії, що складають блок Віктора Ющенка “НУ”, також тяжіють до Європейської народної партії, як і в цілому “НУ”.

Отже, ми можемо говорити про те, що в українському суспільстві політичні партії також можна, звичайно, не в прямому сенсі (поки що нам рано говорити про це), приміряти до існуючих політичних угрупувань в європейському парламенті.

Отже, “НУ” – це, однозначно, представниця політичних сил України, яка тяжіє до схожості з Європейською народною партією, представленою в Європарламенті. Соціалісти українські тяжіють до (хоча і з не таким потужним впливом, як в ЄС) європейських соціалістів. Наші “зелені” поки що не можуть вийти на рівень національного парламенту або втратили такі можливості.

Звичайно, можна передбачити, що до партій, які підтримують європейську інтеграцію (це краще, звичайно, сказав би Олег Зарубинський), мені так здається, Народно-демократична партія належить.

Отже, ми можемо говорити однозначно про те, що уже сьогодні в українській політичній структурі є політичні сили, які можуть в тій чи іншій мірі орієнтуватися на представлені в Європарламенті партії.

Василь Зілгалов

Дякую. Я хотів би запитати наших гостей таке. Незважаючи на всі суперечності, ці вибори до Європарламенту все ж таки показали одне, що механізм виборів, механізм демократії в Європі об’єднаній функціонує.

Дуже важливо, що ці вибори відбулися чесно і прозоро. Якщо порівнювати, наприклад, із досвідом Мукачева українським і з очікуванням виборів українських восени, що тут можна на цю тему сказати?

Олег Зарубинський

Я є прихильник... Я навіть не можу сказати, чи це ідея, це є просто норма для нормальної країни.

Якщо Україна себе ідентифікує як нормальна країна, я взагалі не кажу про правову країну, демократичну, соціальну, а просто про нормальну країну, де поважають волевиявлення громадян, де президентом стає та людина, за яку більше проголосувало громадян, незважаючи на те, чи подобається ця людина комусь чи ні, то для мене, як, до речі, і для поважних міжнародних організацій, в тому числі і Парламентської Асамблеї НАТО, яка прийняла відповідну заяву, президентські вибори, які мають відбутися в Україні – це дійсно найважливіший тест.

Тест на те, чи спроможна Україна іти по шляху демократії, чи спроможна вона виступати на рівні демократичних країн, чи вона і надалі буде торувати собі шлях, як останнім часом, до співдружності країн, в яких панують авторитарні політичні принципи.

Тому я хотів би, що моя політична сила, яку я представляю, була якщо не гарантом ( ми не можемо бути ґарантом), але промоутером, прихильником того, щоб вибори, президентські вибори, які відбулися, були (банальні фрази, але вони необхідні для розуміння нашими громадянами) елементарно прозорими, елементарно публічними, елементарно чесними, елементарно справедливими.

Я думаю, що в такому разі та людина, яка переможе на цих виборах, буде мати реальний кредит , вотум довіри. Адже давайте подивимося на ті суспільства, які були на етапі трансформації, які швидко розвивалися в позитивному напрямку . Це ті, де дійсно відбулися справедливі вибори, тобто там, де президент мав довіру народу, його дії підтримувалися і масовою свідомістю, і громадською думкою.

Тому для мене на сьогоднішній день це є найважливішим.

Василь Зілгалов

Дякую. У нас є слухач. Добрий вечір! Будь ласка!

Слухач

Добрий вечір! Олександр, з Києва. Пане Зарубинський, Ви тільки зараз говорили про вибори. Загальні фрази такі: повинні бути прозорі, чесні, все таке, а конкретно все Ви робите навпаки, тобто Ви лукавите – це перше.

Попробуйте виправдатися, тому що Ваша та більшість, яка у ВР, ви все на супротив дієте. Про це яскраво показали вибори в Мукачеві і те, як Ви голосували. Це основне, на це питання дайте відповідь, будь ласка, і ще інше питання.

На вибори парламентські європейські, будемо казати, виборці погано прийшли, про це Ви сказали, там третя частина. Це запитання і до того, і до іншого.

Хотілося б запитати, може, риторичне запитання, чи вони хочуть, виборці європейські, такого, як у нас, тобто відсутності демократії, відсутності свободи слова, відсутності права на вибори, вільні вибори, того, що журналістам можуть відрубати голову, другого побити, Мукачева їм треба?

Отаке риторичне запитання, прокоментуйте, будь ласка. Чого вони хочуть? Вони хочуть того, що тут у нас відбувається?

Василь Зілгалов

Дякую.

Олег Зарубинський

По-перше, не можу сприймати Ваше запитання як риторичне. Риторичними є ті запитання, які не потребують відповіді, але Ви просите відповіді, тому я буду відповідати.

З приводу першого, чи є прозорість, чесність і демократизм виборів загальними фразами? Ніколи, це не загальні фрази, це норма, це те, як мають відбуватися вибори.

Якщо хтось це називає загальними фразами для того, щоб знівелювати важливість саме таких виборів, для того, щоб показати, що не це основне, то мені здається, що він якраз не є демократом.

Друге: з приводу мого лукавства, я думаю, що я своєю поведінкою, своїми активними діями у ВР нікому не давав приводу підозрювати мене в лукавстві, моя позиція є достатньо послідовною, до речі, як в питаннях внутрішньої, так і зовнішньої політики.

(нерозбірливо)

Василь Зілгалов

Пане Зарубинський, вибачте , але у нас дуже поганий зв’язок через сателіт.

Я тим часом даю ще слово панові Тарасюкові, який має ще щось сказати на завершення нашої дискусії.

Борис Тарасюк

Я думаю, що Олег Зарубинський має достатньо аргументів для того, щоб відповісти на те, що було висловлено радіослухачем.

Якщо говорити про друге твердження радіослухача відносно того, що, мовляв, виборці країн ЄС не усвідомлюють, до чого може привести їхня байдужість, я думаю, що їм немає чого боятися варіантів наших повторення псевдодемократії, як-то Мукачева, оскільки така низька активність є свідченням того, що вони якраз є впевненими в долі демократії в своїй країні, вони вважають, що ця демократія базується на демократичному устрої, який встановився шляхом їхньої активної участі в розбудові демократії в перші роки після розвалу СРСР і соціалістичної системи.

Тому, очевидно, вони не дуже переймаються своєю відповідальність як громадян об’єднаної Європи, але це, я думаю, з часом буде матеріалізовано.

Що я хотів би сказати? Яке значення виборів до Європарламенту для України і для тієї діяльності, яку здійснює зокрема наш з Олегом Зарубинським Комітет з європейської інтеграції.

Хотів би нагадати, що існує такий спільний парламентський орган, який називається Комітет парламентського співробітництва. Цей орган складається із представників ВР України (українську частину цього Комітету парламентського співробітництва очолюю я) і з представників Європарламенту, яких у попередньому складі Європарламенту очолював голландський депутат Європарламенту Ян Марінус Вірсма.

Так от, цей орган відігравав важливу роль в розвиткові відносин між Україною і ЄС. Невипадково, що рішення, які приймав Комітет парламентського співробітництва Україна-ЄС і Європарламент в цілому, мали досить позитивний вплив на розвиток стосунків із ЄС.

Василь Зілгалов

Дякую . У нас завершується час, на жаль. Я нагадаю, що ми обговорювали проблеми виборів до Європарламенту в ЄС і їхній вплив (можливий) на Україну.

У нас були гості: народні депутати України Борис Тарасюк, Олег Зарубинський – керівники парламентського Комітету з європейської інтеграції. Дякую всім! З Праги вів програму Василь Зілгалов.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG