Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 04:23

“Права людини: українська реальність”: Верховний Суд України поставив крапку у конфлікті навколо Національної спілки письменників; Голова Львівської облради Михайло Сендак заявляє, що порушені проти нього кримінальні справи – це політичне замовлення; Чи вдасться українській владі “зачинити” Інтернет?


Надія Шерстюк

Аудіозапис програми:

Київ, 15 червня 2004 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Наталія Антоненко.

Сьогодні у програмі, зокрема, такі теми:

- Верховний Суд України поставив крапку у конфлікті навколо Національної спілки письменників;

- Голова Львівської облради Михайло Сендак заявляє, що порушені проти нього кримінальні справи – це політичне замовлення;

- Чи вдасться українській владі “зачинити” Інтернет?

Упродовж півроку Національна спілка письменників України була не стільки осередком письменницьких зустрічей і проектів, скільки предметом серйозної боротьби.

Нагадаю, у жовтні 2003-го року у керівництві НСПУ виник конфлікт між Володимиром Яворівським, який очолював спілку, і Наталією Околітенко, яку на зборах письменників обрали головою Спілки.

У лютому цього року відбувся надзвичайний позачерговий з’їзд Спілки письменників, який підтвердив повноваження Володимира Яворівського. Сторони вирішили розв’язати це питання у суді.

Святошинський суд Києва визнав головою Спілки Наталію Околітенко, проте 10-го червня Верховний Суд скасував це рішення. За словами Володимира Яворівського, велика заслуга у цьому рішенні спікера ВР Володимира Литвина, який обіцяв сприяти врегулюванню конфлікту.

Далі Надія Степула.

Надія Степула

Підбиті підсумки тривалого розвитку подій, епіцентром яких була НСПУ. То одні, то інші збори, конференції, круглі столи, відімкнуті телефони, заблоковані рахунки, навіть і блокада будинку НСПУ на вулиці Банковій, суди-пересуди, безпрецедентний позачерговий з’їзд письменників, який підтвердив повноваження свого голови Володимира Яворівського 943 голосами. Все це, здається, стає історією

Перманентна боротьба групки письменників, так званих “розкольників” на чолі з пані Околітенко за те, щоб НСПУ була кишеньковою спілкою провладних сил, увінчалася крапкою, котру ставить Верховний Суд України.

Пане Яворівський, прокоментуйте рішення Верховного Суду.

Володимир Яворівський

Після якогось такого страшного мороку, який висів на НСПУ... В нас була нова інформація, що буде новий штурм Спілки письменників і раптом...

Тут треба подякувати Литвинові, який прийняв групу лауреатів Національної премії: П.Загребельного, Мушкетика, В.Канівця, перейнявся тим настроєм і навіть в дещо невластивій йому формі написав такі різкі, доволі рішучі листи до Верховного Суду і до Президента України. І ми здобули першу юридичну перемогу, тому що на психологічну я не нарікаю, а юридична перемога – це дійсно була перша.

Верховний Суд прийняв до розгляду нашу касаційну справу, яка лежала там ще десь в архівах якихось нерозглянута, розглянув її і виніс ухвалу про те, що десь у серпні місяці, бо зараз судді у відпустці, вона буде розглянута палатою, не одним суддею, а цілою палатою (це велика надія на успіх).

А найголовніше, що суд зупинив дію ухвали, яка була прийнята в абсолютно антизаконній ситуації, бо нікого туди не запросили від Спілки письменників. При зачинених дверях, такий собі кишеньковий суд Святошинський, не суд, а суддя, який прийняв цю ухвалу, і це викликало цілу низку непорозумінь, які були, аж до того, що Околітенко сьогодні має другу печатку, що нам відімкнули телефони нібито за те, що Околітенко попросила, що вона відмовляється від послуг зв’язку і нам відключили телефони. Без влади це не обійшлося. Перекриті рахунки, що люди не можуть піти у відпустку.

На сьогоднішній день – це справді якийсь такий просвіток, це дуже приємно.

Ви знаєте, це вселяє надію (суть не в Яворівському, і не в Спілці), що в нас все-таки є люди, є судді, які здатні приймати рішення без будь-якої підказки, але лишень за підказкою закону і совісті.

Надія Шерстюк

Наголосив Володимир Яворівський, коментуючи рішення Верховного Суду щодо Спілки письменників.

Історія з кримінальними справами, порушеними щодо голови Львівської обласної ради Михайла Сендака, уже рік не сходить зі сторінок ЗМІ Львівщини.

Як заявив в інтерв’ю радіо “Свобода” Михайло Сендак, нещодавно обласна прокуратура допитала його як свідка у справі ВАТ “Дрогобицьке АТП 14607”, яким він керував до обрання депутатом облради два з половиною роки тому.

Про суть і розвиток цієї справи у матеріалі Галини Терещук.

Галина Терещук

Кримінальна справа порушена проти керівництва “ВАТ Дрогобицьке АТП 14607”. Хто винен конкретно у нібито розкраданні майна, незаконному продажі акцій підприємства і його банкрутстві, до якого підприємство доведене нині, з’ясовує слідство.

Дещо раніше кримінальну справу на вимогу п’яти водіїв, яких пан Сендак звільнив з роботи за статтею, порушила Трускавецька прокуратура.

Місцевий суд Трускавця скасував її і ухвалив рішення, що повторному розгляду вона не підлягає. Однак цю справу передали в обласну прокуратуру.

Михайлові Сендаку належали 54 відсотки акцій АТП, на сьогодні він не володіє майновими сертифікатами, а передав їх голові профкому АТП.

Саме за цим фактом і порушена кримінальна справа слідчим обласної прокуратури.

Говорить голова Львівської облради Михайло Сендак.

Михайло Сендак

Я відмовився від будь-яких показів. Я там написав коротенько все, як було, коли я працював, тому що я не працюю вже два з половиною роки.

Наступна зустріч була в обласній прокуратурі. Вже тут розмова відбулася на протязі 30 хвилин в якості свідка, бо я сказав, що в мене немає що додати до попереднього: те, що я написав і підписав.

Я зараз звернувся в Галицький районний суд на позовну заяву щодо неправильності відкриття проти мене кримінальної справи.

Галина Терещук

Нещодавно на Дрогобицьке АТП місцеві есдеки організували виїзди журналістів, і працівники їм провели екскурсію територією підприємства, розповідають про заборгованість по зарплаті, показують зруйновані приміщення, кажуть, що майже не виїжджають на маршрути.

Після того як пан Сендак перейшов на роботу у Львів, а це більше двох років тому, АТП доведене до банкрутства, люди позбавлені роботи, а відтак нічого не заробляють. Усі ці гріхи нині списують на голову облради.

Михайло Сендак каже:

Михайло Сендак

Криміналу немає. Якби я зробив хоча б на один сантиметр, то мене давно арештували б і ізолювали б від того, щоб я не заважав працювати есдекам.

Галина Терещук

За конфіденційною інформацією, коли пан Сендак перебував в одному зі шпиталів поблизу Львова, на нього був виписаний ордер на арешт. Що зупинило прокуратуру не ввести його в дію невідомо.

Кримінальну справу пов’язану з АТП, а також іншу щодо придбання службової квартири у Львові за кошти ради, пан Сендак називає наклепом і політичним замовленням з метою його скомпрометувати і усунути з посади голови ради.

Надія Шерстюк

10 років у Луганську триває безпрецедентний за тривалістю судовий процес, на якому судді і досі не можуть визначити винних у звичайній побутовій ситуації. За цей час справу розглядали сім суддів. Відбулися десятки судових засідань.

Під час засідань регулярно порушуються права громадян, які вимагають об’єктивного розслідування усіх обставин справи.

Василь Соколенко інформує детальніше. Рубрика “Голоси скривджених”.

Василь Соколенко

Все розпочалося з того, що на луганчанку Г.Пасушенко, яка мешкає на кварталі Левченко, подали позов до суду і звинуватили у тому, що з опалювальної мережі її квартири вода завдала шкоди зовнішньому вигляду та майну помешкання, яке розташоване поверхом нижче.

Тривалі судові розгляди цієї справи до сьогодні так і не дали конкретної відповіді на запитання: яких саме матеріальних збитків було тоді заподіяно? Свідки плутаються у своїх свідченнях, а суд жодного разу не розпорядився про проведення належної експертизи.

Відповідач вимагає від суду виконати експертизу тих документів, які були складені відразу після затоплення квартири. Справа в тому, що слюсарі, підписи яких стоять на актах, відмовляються від них і заявляють, що ніяких документів вони не підписували, але всі ці клопотання, як стверджує Г.Пастушенко, суд чомусь не бере до уваги.

Ганна Пастушенко

Я зверталася з початку і за 10 років до кожного судді, але експертизу не проводять. Я зверталася в усі інстанції Апеляційного Суду, до ради суддів Луганська, але відповідь одна: як хоче суддя, так він і вирішує. А суддя не відправляє, жоден. Скільки їх багато розглядало, але жоден не відправляв.

Василь Соколенко

В цій дивній історії були і більш неприємні моменти. Несподівано на квартиру Пастушенко з’явилися судові виконавці з метою описати її майно. На запитання, хто розпорядився про це, жінка почула, що таке рішення ухвалив суд ще місяць тому.

У Жовтневому районному суді міста Луганська їй повідомили, що надсилали це рішення поштою, а мовляв, за її недосконалу роботу секретарі відповідальності не несуть.

Перевіривши всю кореспонденцію на декількох відділеннях пошти відповідачка з’ясувала, що ніхто не надсилав їй ніяких документів. Вона домоглася того, що суд зробив відповідне визначення і додав його до справи. У ньому зазначається: “Рішення про арешт майна не було відправлене, тому що не було конвертів”.

Ось як цю ситуацію коментує заступник голови Луганського обласного апеляційного суду Садих Тагієв.

Садих Тагієв

Я не можу сказати, що це за справа, тому що допоки не ухвалене рішення, ми не можемо втручатися. Але є таке поняття і в нас, і в нашому законодавстві, і в Міжнародній європейській конвенції як “розумний термін”. Тут теж є свої особливості. Це дійсно дуже велика проблема.

Василь Соколенко

За його словами, навіть Європейський суд роками розглядає справи щодо порушення термінів судових розглядів. Але в Луганську проблема якісного судового розслідування зіштовхується ще з однією проблемою – справа у низькій кваліфікації працівників судів.

Садих Тагієв

На жаль, в нас є дуже багато скарг (і ці скарги ми розглядаємо), наприклад, про грубість суддів.

В результаті хочу сказати і Апеляційний суд, і судова адміністрація приймають ці скарги, але все це недоліки підбору кадрів. Я зазначав, що ми підбираємо кадри практично з вулиці.

Надія Шерстюк

Декларація ООН з прав людини і чинне законодавство України визначають право вільного доступу громадян до джерел інформації, як одну з ключових ознак демократичності суспільства.

Але в Україні напади влади на опозиційні Інтернет–видання, такі як “Українська правда” чи “Обком”, на думку їхніх керівників, стали звичними явищами. Принаймні, постійні користувачі Інтернетом не дивуються, коли раптом не можуть відкрити потрібну “сторінку”.

Тему продовжує Богдана Костюк.

Богдана Костюк

“Українська правда”, “Обком”, “Майдан”, інтернет-версії “Львівської газети” та інші інформаційні джерела, розташовані у світовій павутині, стали для багатьох користувачів символами боротьби української влади з глобалізацією та інформаційними ресурсами.

І це при тому, що, за даними Єврокомісії, середньостатистичний українець має вдесятеро менше можливостей потрапити у глобальну павутину у пошуках потрібної інформації, ніж британець чи німець.

А “зависають” в Інтернет-джерелах в основному молоді громадяни України, тим часом як у державах Євросоюзу, крім цієї категорії, найбільш активно Інтернетом користуються люди літнього віку, пенсіонери. Світовий банк дає цифру – п’ять відсотків українського населення має доступ до Інтернету.

Навіть за таких умов, українська влада періодично повідомляє про бажання контролювати глобальну павутину.

Наскільки це реально, я поцікавилась у фахівця Харківської правозахисної групи Олега Целуйка.

Олег Целуйко

Інтернет – це досягнення не лише комунікаційної культури. Багато стереотипів закладено в правотворчій діяльності тут в багато в чому вже не будуть спрацьовувати, і воно багато в чому приверне світорозуміння, світосприйняття.

До чого я веду? До того, що з такими критеріями, які, наприклад, уряди за часів СРСР регулювали комунікаційні відносини на рівні паперової кореспонденції або на рівні телебачення, або зараз з такими підходами просто це дійсно є нереальним. Я не вірю про просто суто фізичну можливість тотальної цензури в Інтернеті.

З іншого боку, це не означає, що таку практику, практику творення на кшалт законопроекту про діяльність у сфері інформатизації або про моніторинг телекомунікацій, я думаю, що такі норми на рівні дискусій просто не можна пропускати, їх треба аргументовано критикувати і критикувати загалом, пропонуючи свої якісь законопроекти, які навпаки забезпечують можливість виконання і реалізацію в Україні свобод вираження в мережі телекомунікацій Інтернет.

Богдана Костюк

Олег Целуйко не поодинокий, хто переконаний у неможливості контролю над Інтернетом. Так українські провайдери UKR/NET і SVITONLINE зверталися до представників законодавчої влади з ініціативою розробити й ухвалити закон, який би регулював (але не забороняв!) діяльність усіх сегментів українського інформаційного простору.

Надія Шерстюк

Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагала у київській студії звукооператор Наталія Антоненко.

На все добре, шановні слухачі!

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG