Доступність посилання

ТОП новини

Українські націоналісти мають намір об’єднатися.


Ірина Халупа Гості: Олег Тягнибок - голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, народний депутат від блоку “Наша Україна”; Олексій Івченко - народний депутат від блоку “Наша Україна”, голова КУН; Олег Вітвицький - голова Центру національного відродження ім. Степана Бандери, референт Проводу ОУН; Микола Плав’юк - лідер ОУН (телефоном).










Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 16 червня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Радіо “Свобода” продовжує свої вечірні програми. З вами передача “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Вітаємо всіх, хто нас слухає!

Наша тема сьогодні: “Українські націоналісти мають намір об’єднатися”.

Наші гості: Микола Плав’юк, лідер ОУН (мельниківці); Олег Тягнибок, голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, народний депутат від блоку “Наша Україна”; Олексій Івченко, народний депутат від блоку “Наша Україна”, голова КУН; Олег Вітвицький, голова Центру національного відродження ім. Степана Бандери, референт Проводу ОУН(бандерівці).

Вітаю вас, дорогі гості, і дякую за участь в сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Сьогодні на спільній прес-конференції лідери Конгресу українських націоналістів, Всеукраїнського об''єднання “Свобода” і двох організацій українських націоналістів: мельниківців і бандерівців заявили, що мають намір об''єднатися і з цією метою вже створили робочу групу, яка розробляє ідеологічні та політичні принципи об''єднання націоналістичного руху.

Один з учасників прес-конференції, назвав це рішення історичним фактом, якого не було 70 років.

Висловлюючи “занепокоєння щодо майбутнього української державності” націоналісти бачать можливість змінити ситуацію в Україні на краще президентськими виборами. В цьому напрямку вони визначилися, що їхнім кандидатом буде Віктор Ющенко.

Націоналістичні організації доручили своїм членам включатися в роботу структур блоку "Наша Україна". Після президентських виборів, через два роки, відбудуться парламентські вибори, в яких націоналістичні організації планують брати участь.

КУН був заснований у жовтні 1992-го року. З моменту заснування до 2002-го року партію очолювала депутат Верховної Ради Ярослава Стецько.

ОУН постала 1929-го року. Її очолив полковник Євген Коновалець. Після вбивства Коновальця у Роттердамі 1938-го року організація розкололася в два напрямки. Одне крило очолив Андрій Мельник, друге Степан Бандера. Після Другої Світової війни основні сили ОУН були закордоном, на території СРСР націоналісти діяли підпільно і нелегально.

В різний час лідерами ОУН(бандерівці) були Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Слава Стецько. Зараз ОУН(мельниківці) зареєстрована як громадська організація

Отже, націоналісти вирішили об’єднатися.

Пане Плав’юк, то що, в Україні нарешті відбудеться те, що не могло відбутися в еміграції за 50 років? Микола Плав’юк

Дай Боже, щоб саме так сталося. Це нормально, бо умови в Україні сприяють саме тому, щоб українські націоналісти мали змогу не лише декларувати, але і примінювати на практиці свої ідеологічні програмові засади, беручи до уваги кожночасні інтереси українського суспільства, в даному випадку української нації.

Ірина Халупа

Пане Тягнибок, умови сприяють цьому об’єднанню, як сказав пан Плав’юк. Що об’єднує вас чотирьох сьогодні?

Олег Тягнибок

В першу чергу нас об’єднує спільність нашої ідеології. Ми маємо однакове бачення політичних подій, однакове бачення перспектив розвитку держави.

Друге: ми як українські націоналісти для себе абсолютно чітко розуміємо, що для нас меркантильні наші особисті амбіції, інтереси повинні відходити на інший план, на другий план. В першу чергу для нас важливо те, що є потрібно для української держави.

Сьогоднішні національні інтереси України потребують заміни влади в нашій державі, потребують, щоб Кучма пішов, щоби прийшов Ющенко як найбільш правий, як найбільш перспективний, національний кандидат від опозиції. Тому ми вважаємо, що саме цього кандидата нам треба підтримувати і зробити все, щоб він був обраний президентом.

Наступний момент. Ми вважаємо, що в 2006-му році в українському парламенті обов’язково має бути фракція українських націоналістів, щоб по будь-якому питанні, яке стосується чи внутрішньої чи зовнішньої політики, чи соціальних, чи економічних питань, має виходити депутат і говорити позицію українських націоналістів.

Якщо цього не станеться в 2006-му році, ми боїмося, що ідея українського націоналізму як в парламенті, так і в суспільстві може бути відкинута на десятки років.

Це, власне, є ті основні засади, які нас сьогодні об’єднують, і які нас заставили разом сісти за стіл переговорів.

Ірина Халупа

Панове Івченко і Вітвицький, чи ви хочете щось додати до сказаного?

Олексій Івченко

Так.

Шановні друзі, добрий вечір!

До сказаного другом Олегом я хотів би добавити наступне: перемога В.Ющенка на нинішніх президентських виборах – це буде першим етапом переходу України від авторитарно-злочинного режиму до демократичного режиму і започаткування демократичної влади в Україні.

Безумовно дуже великим питанням будуть парламентські вибори 2006-го року. Я тут також з впевненістю можу сказати, що саме об’єднання зусиль здорових націоналістичних сил сьогодні послужить і тому, що в наступному парламенті-2006 буде потужна націоналістична фракція.

Олег Вітвицький

В свою чергу я також хотів би кілька слів добавити як речник від ОУН(революційної).

Хочу сказати, що саме постання організації в далекій історії 1929-му році було спробою консолідації української нації і всіх українських націоналістів.

Зараз ми переживаємо історичний момент, коли за стіл переговорів сіли представники двох гілок організації: і мельниківської, і бандерівської, як називають і класифікують історики, і до цього прагнуть як лідери націоналістів, так і все членство нашої організації, і основне: українська нація, український народ, який від того часу, коли виникли певні непорозуміння, мріє про те, щоб ОУН була єдиною і єдиномислячою організацією.

Тому, я думаю, нам сьогодні з другом, паном Миколою дуже приємно це констатувати.

Ірина Халупа

“Націоналізм” – слово, яке має не найкращу конотацію в сьогоднішньому часі, зокрема в пострадянському суспільстві. Чи є у вас якісь плани щодо реабілітації не лише слово, а й самого поняття?

Ось, здається, пан Івченко сказав такі слова, як “здоровий націоналізм”.

Отже, пане Плав’юк, що таке здоровий націоналізм? Як ви збираєтеся переконувати вороже наставлених людей до українського націоналізму, що націоналізм – це добра річ, що це патріотизм, що це позитивні якості у людському баченні?

Микола Плав’юк

Найкращий спосіб переконати суспільство в позитивних рисах і змісті націоналістичних ідей – це примінення нами пропагованих ідей і концепцій у практиці життя українського народу.

Проблема (те, що Ви назвали) не лише в пострадянському суспільстві, але в багатьох інших, зокрема постколоніальних суспільствах.

Відтворювалася ситуація, де про націоналізм були два різних поняття.

Поневолені народи націоналізм вважали як позитивний, прогресивний, конструктивний рух, спрямований на визволення і реалізацію інтересів поневолених народів.

Поневолювачі завжди вбачали у націоналістах інших народів, які вони поневолювали бандитів, безвідповідальні елементи і так їх змальовували.

Коли подивитись сьогодні у тих країнах, де націоналісти могли прийти до влади і примінили ту програму, яка відповідає інтересам їхніх народів, то по суті вона в багатьох випадках нічим не різниться від ситуації у так званих демократичних країнах.

Скажімо, сьогодні українські націоналісти не вимагають для українського народу нічого іншого, ніж вимагають німці для Німеччини, чи вимагають французи для Франції, чи англійці для Англії.

І тому, в тому випадку перед нами стоїть можливість дійти до влади, будучи при владі, реалізувати наші засади, які ми через довгий час (75 років) пропагуємо.

І скажімо, концепцію, яку ми висунули: “Воля народам – гідність людини!”, то хто сьогодні супроти неї виступає? Концепція, яку ми кинули: “Наша сила в нас самих!”, сьогодні ніхто не оспорює, що сьогодні ніхто інший, крім нас, самих українців, не може розв’язати цю проблему.

На відміну від інших, які залицяються наліво і направо, то націоналісти завжди були послідовні, завжди пропагували не якусь анти, а свою власну проукраїнську лінію у внутрішній і зовнішній політиці, яка в центрі уваги брала саме інтереси нації і нікого іншого.

Але щоб можна було доказати правильність наших позицій і наших ідей, треба бути при керівництві держави на різних щаблях. І тому до того ми прямуємо і відтворюємо в Україні пригожий грунт для того, бо ті чинники, які були при владі, дбали не про загальнонаціональні інтереси, а про кланові і групові, дехто ще пропагує класові, це створюють пригожий грунт для націоналістів з своїми гаслами.

Наприклад, як ми кинули: “ОУН – за національну і соціальну справедливість”, “Самостійна незалежна українська держава – спільно добро всіх її громадян”.

Це здорові засади, але їх треба примінити у практиці. І тому мені здається, що за останні 12 років в умовах України вдалося популяризувати у великій мірі саме позитивні аспекти українському націоналізму.

Вони сприймаються серед різних прошарків населення, і сьогодні є можливість реалізувати ту програму, про яку згадували вже і друг Тягнибока і інші, а саме активна участь у президентських виборах, а після того активна участь у парламентських виборах і виборах на всіх щаблях, починаючи від сільських, районних, обласних органів влади. От там націоналісти матимуть змогу доказати життєвість їхніх засад.

Ірина Халупа

Дякую, пане Плав’юк.

Таке запитання, яке може деяким нашим слухачам бути незрозумілим. Мені воно зрозуміле, бо я дещо знаю про історію українського націоналізму.

Ви звертаєтесь один до одного зворотом “друже”. Поясніть це нашим слухачам, пане Тягнибок?

Олег Тягнибок

Я думаю, що звернення “друже” це є не просто звернення як привітання до свого партійного товариша, чи до людини, яка має таку саму ідеологію і сповідує її, як ти. Це є дуже тепле звернення.

І націоналісти є особливі в тому, що вони безмежно люблять свою державу, націю, які готові своє життя, і це, повірте, не пафосні слова, це є абсолютно чітко і зрозуміло, і це є наш стиль життя, готові віддати заради служіння українській національній ідеї.

“Друже” – це є традиційне звернення для наших націоналістів. І я є щасливий сьогодні, що я маю таку честь і організацію, яку я очолюю - Всеукраїнське об’єднання “Свобода” , бути дійсно при тих історичних подіях, коли спільно “мельниківці” і “бандерівці” за 50 років сидять один навпроти одного, підписують разом з нами заяви, творять конкретні робочі групи, які вирішують технічні питання нашої подальшої співпраці і наших подальших спільних дій, і один одного ми називаємо тим чудовим словом і привітанням “друже”.

Ірина Халупа

Пане Вітвицький, в еміграції є ще одне крило націоналізму так звані “двійкарі”. Що з ними буде?

Олег Вітвицький

Безумовно, ми сьогодні мабуть не зможемо вирішити долю всіх організацій і груп, які існують як і в еміграції, так і, на жаль, в Україні.

Знаєте, що є тенденція до клонування і спекуляції на славній історії ОУН. Але ми маємо спільну таку позицію, що, безумовно, всі здорові сили, які є по всьому світу в організованих українських громадах і безпосередньо тут в Україні, повинні прагнути до консолідації.

Це буде сприяти тому, що ми будемо в першу чергу сильними самі, а в другу чергу, що всі провокаційні групи, яких, я вже кажу є чимало, вони самі собою відсічуться від справжньої генеральної лінії діяльності організованого націоналістичного руху.

Але ще раз хочу сказати, що ми виступаємо повністю за співпрацю, за діалог з будь-якими групами, середовищами, які вважають себе націоналістами і гідні носити це ім’я.

Ірина Халупа

Сьогодні, здається, ця тема була зачеплена трішки на вашій прес-конференції.

Пане Тягнибок, паралельно з Вашою прес-конференцією відбулася ще одна прес-конференція ОУН. Ось ми тут говоримо про узурпування назв.

Це ОУН в Україні і ця прес-конференція відбулась в одному з урядових прес-центрів. Цю структуру донедавна очолював Роман Козак, його замінив Андрій Чорновіл.

Це націоналісти, чи узурпатори назви? Що це таке?

Олег Тягнибок

ОУН в Україні це є провокатори, які використовують назву ОУН, бренд ОУН, а так само тепер фактично, знаходячись під крилом есдеків, використовують прізвище світлої пам’яті В’ячеслава Чорновола.

Це організація, яка була створена провладними структурами ще декілька років тому назад. На минулих виборах ми знаємо, як вони активно підтримували кучмівський блок “ЗаЄдУ” і всіх мажоритарних кандидатів, які представляли цей блок.

Пізніше їхня діяльність зводилася до того, що вони ходили по різних владних організаціях і по різних бізнесменах-депутатах, клянчили в них гроші і відповідним чином говорили, що будуть рекламувати і підтримувати їх, використовуючи атрибутику і символіку ОУН.

Це є типові провокатори, яким не хотілося б робити особливої реклами, але це є природно, коли з’являється якась ідеологічна сила, але ми переконані, що такою силою зараз є ми - українські націоналісти, які підписали оцю спільну заяву, оця “четвірка”.

Зрозуміло, що влада для того, щоб розбити націоналістів зсередини, для того, щоб і створити якісь певні провокації, щоб внести смуту серед людей, які, на превеликий жаль, не можуть бути добре проінформовані, особливо, як ми кажемо, в далеких селах і створюють такі псевдонаціоналістичні організації.

Але створення нашої “четвірки”, фіксація підписів всіх чотирьох керівників націоналістичних організацій говорить про одне, що не буде місця всім псевдонаціоналістам тут в Україні, в тому числі і такій маргінальній і провокативній структурі як ОУН в Україні.

Ірина Халупа

А які перспективи націоналістичних організацій? Ви, пане Івченко, на прес-конференції сказали, що до 2006 року в ваших лавах буде 100 тисяч, а чому не мільйон?

Олексій Івченко

Чому не мільйон? Я відповідаю на це запитання. Тому що ми не ставимо собі за ціль просто номінально набрати членів партії, які б кількісно збільшували б нашу організацію.

Ми ставимо за мету, щоб в нашу організацію прийшли активні члени, ті активні члени, які базуються якраз на чіткій націоналістичній ідеології, яка будується на національній ідеї і на національній державності. І ті люди, які розуміють, що націоналізм – це найглибша форма проявлення патріотизму до власної держави і народу.

Ірина Халупа

Давайте трошки поговоримо про це, що таке націоналізм, бо як багато інших слів такого калібру, то вони напевне означають різні речі для різних людей.

Я би попросила вас всіх підряд сказати мені і нашим слухачам як ви бачите український націоналізм, що стоїть за тим словом? Пане Плав’юк.

Микола Плав’юк

Очевидно, що поняття націоналізму є перекрученим у різних теоретичних підручниках.

Ірина Халупа

Не з підручників, з серця, пане Плав’юк. Що це для Вас значить?

Микола Плав’юк

У даному випадку, то це мобілізація здорових сил української нації для перебрання у свої власні руки керівництва державним і національним життям в центрі уваги якого має стояти національні інтереси, а не інтереси кланів, груп, чи, до речі, національних меншин.

Ми опинились в ситуації, де в українській незалежній державі забезпечені інтереси саме кланів, груп, національних меншин, але корінна нація, українська нація, яка має бути господарем в своїй державі, на жаль, не має забезпечених інтересів, які декларативно проголошені в Конституції, не виконуються навіть нашими владними структурами. Українські націоналісти хочуть, щоби не буквою закону, а й у практиці були примінені ті права, які належать корінній нації, незалежній Українській державі.

Ірина Халупа

Але це права, які розповсюджуються для всіх громадян України.

Микола Плав’юк

Коли мова йде про громадянські права, вони зв’язані обов’язками. Кожний громадянин, який сповняє обов’язки супроти Української держави, користується так само правами. Але корінна нація, українська нація має бути дійсним господарем у цій державі. І так повинно бути з усіма національними меншинами і усіма нашими сусідами.

Ірина Халупа

Як це має виглядати, пане Тягнибок, щоби корінна українська нація була господарем у себе вдома? Ось це проблема, яка виринає не лише в Україні, але в інших країнах.

Я пригадую: 2 роки тому один із німецьких політиків заявив, що емігранти, які приїжджають в Німеччину, повинні прийняти, як би це сказати, зверхність чи потугу німецької культури. Тобто, вони повинні якимсь чином асимілюватися і визнати, що панівна культура – це німецька культура в цій державі.

Отже, як це виглядатиме на українській практиці? Бо багато хто може вам закинути, що сьогодні говориться таке, а завтра будете говорити “Україна для українців”.

Олег Тягнибок

Я можу сказати від імені всеукраїнського об’єднання “Свобода” (оскільки ми навіть в межах “четвірки” домовилися, що всі питання, особливо ідеологічні, ми будемо обговорювати ще в перспективі): питання взаємостосунків між корінною нацією і національними меншинами повинно бути зазначено в українському законодавстві. Однозначно, національні меншини повинні знати не тільки свої права, але й вони повинні знати свої обов’язки.

Це приблизно, якщо сказати холопською мовою, умовно кажучи, як в нас говорять, ми всі, українці, дуже любимо гостей, правда ж? Ми завжди в себе в хаті зустрічаємо і з великою радістю приймаємо людей, які до нас приходять. Ми готові заради них зробити будь-що.

Ми готові постелити їм на своєму ліжкові, ми готові їм віддати свою вечерю. І завжди радо будем до них відноситися. Але коли, знаєте, той гість не просто залазить в моє ліжко, але ще лізе до моєї дружини, і не просто їсть мою вечерю, а на ранок, назавтра каже “Іді отсуда, мнє здєсь нравітса!” – даруйте, я не хочу мати таких гостей.

Але я знаю, що якщо ці гості є добрі і порядні, знають і шанують нашу мову, нашу культуру, наші традиції, якщо вони розуміються на нашому українському законодавстві і готові жити разом з нами за тими законами, які ми разом будемо встановлювати, зрозуміло, що ми завжди будемо раді таким гостям.

А всяким, скажімо, тим, які приходять сюди тільки заради того, щоби посміятися з української нації, заради того, щоби нас принизити і показати якусь свою зверхність, а ще гірше – претендувати на нашу територію, на нашу культуру, на наші звичаї і плюндрувати наших героїв – я не хочу таких гостей.

Я думаю, що такі, скажімо, речі будуть вирішуватися виключно в законодавчому полі. І це є реально, це є можливо, є досвід багатьох країн. Не думаю, що з тим буде проблема.

Як говорив пан Плав’юк (до речі, якого ми вітаємо і нам дуже приємно, що ми можемо з ним спілкуватися сьогодні в ефірі через океан – на прес-конференції сьогоднішній був його заступник пан Василь Грищук), ми хочемо, щоб українці жили в Україні і відчували себе так, як французи у Франції, як британці в Англії, як італійці в Італії, і нічого більшого. Ми чужого не хочемо. Ми хочемо, щоб нам дали можливість мати своє. І все.

Ірина Халупа

Дякую. Пане Івченко, що для Вас – український націоналізм?

Олексій Івченко

Для мене український націоналізм – це, в першу чергу, найглибша форма проявлення патріотизму до власної держави і власного народу.

Я хотів би тут ще зупинитись на питанні, яке перед тим Ви задавали, щодо української нації в Україні. Я вважаю, що в Україні обов’язково повинна бути титульна нація, і титульною нацією повинні бути в Україні українці.

Якщо це не так і комусь це не зрозуміло, то я задаю питання: де тоді повинні себе утверджувати українці як титульна нація, в якій державі інші, якщо не в Україні?

І я хочу тут назвати, можливо, такий сьогодні нестандартний приклад титульної нації інших держав. Наприклад, я вважаю, що сьогодні в Росії росіяни проявляють таку ж саму глибоку форму проявлення націоналізму у своїй державі.

І найглибший націоналіст в Росії, як не дивно, виявляється, сьогодні президент Путін, який каже, що титульною нацією в Росії є росіяни. З цим повинні всі рахуватися, повинні розуміти це, і відповідно поводитись.

Тому я вважаю, що українська нація повинна утверджуватись в Україні, мирно співжити з національними меншинами. Все це повинно бути зафіксовано на законодавчому рівні, безумовно.

Ірина Халупа

Пане Вітвицький, не обов’язково обирати собі Путіна як приклада, але все ж таки Ви скажіть нам, що Ви думаєте про український націоналізм.

Олег Вітвицький

Звичайно, я щодо дефініції, визначення завжди погоджувався із дуже таким коротеньким визначенням українського націоналізму, яке витворив ідеолог українського націоналізму Степан Ленкавський.

До речі, в липні-місяці ми відзначатимемо сторіччя з часу його народження. Отож він казав, що націоналізм – це є діяння і мислення в інтересах нації.

Я цілком розділяю таку позицію. Але з іншого боку, разом з тим, як представник молодшого покоління, як молода людина, вважаю, що український націоналізм буде тоді повноцінним, коли він буде модним в суспільстві, коли він буде запитуваним в суспільстві, і особливо серед молоді.

Вважаю, що сучасна українська молодь, незважаючи на певні і негативні тенденції, все-таки прихильно ставиться до націоналізму і активно включається, долучається до організованого націоналістичного руху.

І це для мене є визначальним, тому що перспективи є в молоді як українського націоналізму, так і того, що ми, молоді люди, зможемо здійснити віковічну мрію всіх українських націоналістів – а це побудову справжньої Української самостійної соборної держави.

Ірина Халупа

Шановні гості, а як має виглядати ваше об’єднання? Чи це буде одна партія, чи це буде якась надорганізація, в яку ви будете сходитися в окремих питаннях?

Отак скажімо, вибори: спершу президентські, тоді – парламентські. Чи це, може, буде блок, але ваші окремі структури далі існуватимуть, бо всі ви маєте своє майно, якусь нерухомість, якісь газети. Отже, як це об’єднання практично виглядатиме? Пане Плав’юк. Чи це ще не дійшло до такого рівня дискусії?

Микола Плав’юк

Рішенням голів чотирьох наших партій і організацій, робочі групи по черзі будуть опрацьовувати різні аспекти тої проблеми. І, очевидно, організаційно-структуральні питання в свою чергу прийдуть під сучасну пору, найважливіші питання для сучасної виборчої кампанії президентської і парламентської.

А паралельно з тим ми опрацьовуватимемо інші справи. Очевидно, що коли мова йде про участь у виборах, то тут, в першу чергу, в зв’язку з Законом “Про вибори”, відіграватимуть основну роль політичні партії. Тому, правдоподібно, ми прийдемо або об’єднано, або блоком.

Взаємини між нашими організаціями, зокрема, між ОУН і ОУНр, думаю нам вдасться поладнати, щоб зберегти єдність, щоб ОУН була єдиною. В цьому напрямі ми працюємо, я глибоко переконаний, що є передумови для успішного завершення.

Як буде з іншими формаціями націоналістичними? Ми співпрацюємо тісно із Всеукраїнським об’єднаннями “Свобода”, ми відкриті, як тут було згадано, і для інших установ, до речі, Ви згадали у свій час були про ОУН закордоном.

З головою ОУН закордоном я мав контакти ще тоді, коли ми мали переговори зі Славою Стецько, заявляв, що як ви домовитеся зі Славою Стецько, то ми залучимося до цієї справи.

Тому я думаю, що та формація також включиться у цю політичну, партійну структуру, цю громадську структуру, залежно від того, чим залишиться ОУН.

Але найважливіша справа, щоб ми усвідомили собі, що перед тим, поки ми були “мельниківцями”, “бандерівцями” і таке інше, я думаю, що ми повинні повернутися і залишитися націоналістами.

Дальша доцільність повинна вирішувати, чи ми будемо об’єднані в одній політичній партії, чи будемо шукати за іншими структурами. Можливо, що є доцільним мати поділ, роль, бо не лише партійна політика, але і на певному громадському рівні певні речі треба робити.

Але ці речі ще не є завершені, вони є у стадії переговорів, я волів би про них не говорити публічно, доки вони не є затверджені на нашому внутрішньому форумі.

Ірина Халупа

Шановні гості, може, у вас є якісь ідеї, як це об’єднання мало б виглядати?

Олег Тягнибок

Найважніше, що ми є разом. Можливі абсолютно всі варіанти, які Ви перерахували, але дійсно це все буде залежати від певного історичного і політичного моменту, в якому буде знаходитися Україна, і тоді ми для себе визначимо.

І теж є важливий момент, що ми між собою погодили, що всі ті питання ми будемо вирішувати разом, ми будемо вирішувати консенсусом.

Ми подивимося, наскільки для нас політично буде вигідно створити ті чи інші структури, об’єднання, блоки чи там єдину організацію. Наразі ми погоджуємо наші спільні дії і йдемо вперед до нашої великої мети.

Ірина Халупа

Чи можна очікувати якийсь з’їзд чи збір, як це колись називалося в націоналістичних колах, в майбутньому ваших груп?

Олексій Івченко

Я хотів би тут ще додати до того, що сказав Олег, що ми на цьому етапі об’єднуємо свої зусилля з наступною метою:

а) об’єднати свої зусилля для підтримки кандидата в Президенти Віктора Ющенка; б) для відсічення всіх маргінальних, шовіністичних і провокаційних псевдонаціоналістичних угрупувань і сил; в) для координації дій по наступних парламентських виборах 2006-го року.

Я вас запевняю, що ми виберемо найоптимальнішу і ефективнішу форму для того, щоб націоналісти в 2006-му році перемогли і мали потужну фракцію в парламенті України.

Ірина Халупа

Пане Вітвицький, вибори, президентські вибори - націоналісти підтримують Ющенка. Як ця підтримка буде виглядати? Ось Ви закликали на Вашій сьогоднішній прес-конференції, щоб ваші члени, ваші прихильники, ваші симпатики ангажувалися у передвиборчих штабах “НУ”.

Що ще Ви плануєте робити?

Олег Вітвицький

Безумовно, я ту ще хочу згадати про те, що наша підтримка Віктора Ющенка буде базуватися і на наших світ оглядових позиціях, і на оцінці сучасного політичного моменту, але також вона базуватиметься і на спільній угоді, спільній заяві, яка буде укладена між Віктором Ющенком і між суб’єктами “четвірки”, яка буде враховувати всі основні позиції, по яких ми сходимося з Віктором Ющенком, а також наші пропозиції до його програми передвиборчої, до його дій, як я вірю, наступного Президента України для того, щоб національні інтереси в Україні були відстояні.

І саме передвиборчу кампанію ми розглядаємо як кампанію по підтримці Ющенка, але другий момент, не менш важливий – це популяризація ідеології українського націоналізму серед населення і також віднаходження нових кадрів для спільної роботи в подальшому житті.

Ірина Халупа

Пане Тягнибок, кого ми сьогодні можемо вважати головним ідеологом українського націоналізму? Чи це згаданий Степан Ленкавський, чи це, може, Дмитро Донцов, чи це, може, такі письменники, як Полтава? Кого Ви вважаєте важливим і світочем цієї ідеї?

Олег Тягнибок

Ви назвали знакові прізвища ідеологів українського націоналізму, особливо мені було приємно, що ви згадали Петра Полтаву, який родом є з Бродівського району...

Ірина Халупа

Ми колись мусили це вивчати в школі.

Олег Тягнибок

... в парламенті представляє. Я Вам хочу сказати, що для нас базовою є ідеологія українського націоналізму 30-х років. Єдине, що ми хочемо її осучаснити і додати певні соціальні моменти, які є сьогодні актуальними.

Ірина Халупа

Зробити модним, як сказав, здається, пан Івченко.

Олег Тягнибок

Так, зробити, як сказав Олег Вітвицький, зробити український націоналізм сучасним, модним і стати європейською цивілізованою державою, якщо націоналісти будуть мати можливість використати владу як інструмент будови такої держави.

Ірина Халупа

Що треба зробити, щоб ці ідеї стали сучасними і модними?

Олег Вітвицький

Я вважаю, що питання навіть не треба ставити, що треба робити, а що вже робиться. Тобто, безумовно, що зараз вже нашими силами...

Ірина Халупа

Що робиться?

Олег Вітвицький

Добре, відповідаю. Я, як учасник робочої групи нашої “четвірки”, нами заплановано вже цілий ряд різного характеру зустрічей, семінарів, конференцій ідеологічних по узгодженню якихось пропагандистських акцій, по проведенню спільних акцій як в Києві, так і в регіонах.

Нам просто-напросто треба нагадати українському народові, чим ми і займаємося про те, що він вже нарешті позбувся комплексі меншовартості, щоб відчули всі українці себе гідними мешканцями своєї держави, і тоді все, на мій погляд, піде дуже добре.

Тому що саме від внутрішньої сили української нації залежать зміни у нашій державі.

Ірина Халупа

Пане Плав’юк, останнє слово за Вами.

Микола Плав’юк

Я глибоко переконаний в тому, що підписана угода і заява є кроком вперед в тому сенсі, що вона дає нам змогу переконувати суспільство в позитивах українського націоналізму, бо як можна переконувати загал в перевагах українського націоналізму, якщо самі націоналісти не могли бути об’єднаними і об’єднано діяти.

Той крок, який зроблено, на мою думку, дає ті можливості. Балачки про так зване осучаснення – це самозрозуміла справа. Це розвиваються інтереси нації в кожному етапі розвитку.

Український націоналізм в етапі визвольної боротьби склав іспит. В тому відношенні не мали меншого сумніву.

Ірина Халупа

Пане Плав’юк, пробачте, я Вас мушу перебити, бо нам залишається 20 секунд. Нам треба попрощатися. Я запрошую Вас до ще однієї дискусії в найближчому часі у нашій студії.

Сьогодні про об’єднання українських націоналістів з нами дискутували: лідер Організації українських націоналістів-“мельниківців” Микола Плав’юк, народний депутат Олег Тягнибок, голова об’єднання “Свобода” Олексій Івченко, ще один народний обранець і Олег Вітвицький – голова Центру національного відродження ім. Степана Бандери.

Слухайте радіо “Свобода”! Шануймося!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG