Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:42

“Суд над суржиком”.


Тарас Марусик

Київ, 17 червня 2004 року.

Віктор Міняйло

На черзі – наша постійна рубрика, присвячена мовним питанням. 1 червня в Києві відбувся так званий всеукраїнський “Суд над суржиком”, організований Асоціацією захисту української культури “Український світанок”. У засіданні взяли участь відомі громадсько-культурні діячі.

З одним із них, професором Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктором філологічних наук, заслуженим журналістом України Олександром Пономаревим розмовляв ведучий рубрики Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Засідання було побудоване, як у справжньому суді – із “суддею” Олесем Донієм, “прокурором” Юрієм Покальчуком, “адвокатом” Богданом Жолдаком, “свідками” з боку звинувачення і захисту.

Суржик був звинувачений за такими статтями Кримінального кодексу, як проституція, державна зрада, розтління молоді, забруднення навколишнього середовища.

“Суддя”, вислухавши усі аргументи “за” і “проти”, оголосив рішення визнати суржик винним за всіма статтями, але після одержання скриньки “На підкуп суду” оголосив, що суд діє за чинними українськими традиціями, тому вердикт було негайно змінено на виправдальний: (цитую за агентством УНІАН): “Суржик є безневинним покручем. Дозволяється спілкуватися ним всім суржиконосцям”.

Професор Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України Олександр Пономарів, який виступав з боку звинувачення, сказав в інтерв’ю радіо “Свобода”.

Олександр Пономарів

Я не знаю, чи потрібна була ця акція. Я не можу категорично сказати, що вона непотрібна і шкідлива, але крайньої потреби в її проведенні не бачу.

Можливо, позитивний бік цієї акції тільки в тому, що врешті там більш чи менш чітко було з’ясовано, що таке суржик, бо ініціатори проведення цієї акції не зовсім усвідомлюють, що таке суржик.

Тарас Марусик

В деяких колах української інтелігенції доводилося чути, що суржик поділяється на природній (у мешканців, скажімо, приміських зон), і накинений суржик “Вєрки Сердючки”.

Олександр Пономарів

По-перше, Сердючка так звана розмовляє не суржиком, а вона вже повністю перейшла на російську мову, а мешканці сіл розмовляють не суржиком, а місцевими говірками.

Тому що якраз ініціатори проведення цієї акції, особливо ті, які не засуджують, а підтримують суржик, вони не відрізняють суржику від говіркових різних варіантів національної мови, від просторічних елементів.

В кожній мові є літератур6на мова, є нейтральна лексика, є розмовна і просторічна.

Тарас Марусик

Суржик, на думку Олександра Пономарева, це ніяка не мова. Він пригадав один з перших віршів покійного поета Миколи Вінграновського.

Олександр Пономарів

Який казав, що він приїхав у Київ, думав, що це столиця його Батьківщини, а Київ зустрів його (от буквально так написав: “чи то з російської, чи то з української мови огризком”).

Дуже таке емоційне, але точне визначення, бо суржик – це не мова, це суміш елементів мов, тому він не підпорядковується ніяким законам: ні мовним, ні логічним.

Тому суржик – це, звичайно, негативне явище. Як правильно сказав на тому “суді” професор Погрібний: “це наша хвороба”, а не, як деякі вважають, що це місток для переходу від російської мови до української.

Якраз це є місток від української мови до російської, що яскраво демонструє Вєрка Сердючка.

Тарас Марусик

Олександр Пономарів вважає суржик досить таки унікальним явищем, поширеним у білоруській та українській мовах, тобто у мовах народів, які зазнали найбільшої асиміляції в Російській імперії царських та більшовицьких часів.

Тому про природність суржику не може бути й мови.

На сьогодні – все. Зустрінемося наступного вівторка в рубриці “А мова – як море!”.
XS
SM
MD
LG