Київ, 17 червня 2004 року.
Віктор Міняйло
На черзі – наша постійна рубрика, присвячена мовним питанням. 1 червня в Києві відбувся так званий всеукраїнський “Суд над суржиком”, організований Асоціацією захисту української культури “Український світанок”. У засіданні взяли участь відомі громадсько-культурні діячі.
З одним із них, професором Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктором філологічних наук, заслуженим журналістом України Олександром Пономаревим розмовляв ведучий рубрики Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Засідання було побудоване, як у справжньому суді – із “суддею” Олесем Донієм, “прокурором” Юрієм Покальчуком, “адвокатом” Богданом Жолдаком, “свідками” з боку звинувачення і захисту.
Суржик був звинувачений за такими статтями Кримінального кодексу, як проституція, державна зрада, розтління молоді, забруднення навколишнього середовища.
“Суддя”, вислухавши усі аргументи “за” і “проти”, оголосив рішення визнати суржик винним за всіма статтями, але після одержання скриньки “На підкуп суду” оголосив, що суд діє за чинними українськими традиціями, тому вердикт було негайно змінено на виправдальний: (цитую за агентством УНІАН): “Суржик є безневинним покручем. Дозволяється спілкуватися ним всім суржиконосцям”.
Професор Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України Олександр Пономарів, який виступав з боку звинувачення, сказав в інтерв’ю радіо “Свобода”.
Олександр Пономарів
Я не знаю, чи потрібна була ця акція. Я не можу категорично сказати, що вона непотрібна і шкідлива, але крайньої потреби в її проведенні не бачу.
Можливо, позитивний бік цієї акції тільки в тому, що врешті там більш чи менш чітко було з’ясовано, що таке суржик, бо ініціатори проведення цієї акції не зовсім усвідомлюють, що таке суржик.
Тарас Марусик
В деяких колах української інтелігенції доводилося чути, що суржик поділяється на природній (у мешканців, скажімо, приміських зон), і накинений суржик “Вєрки Сердючки”.
Олександр Пономарів
По-перше, Сердючка так звана розмовляє не суржиком, а вона вже повністю перейшла на російську мову, а мешканці сіл розмовляють не суржиком, а місцевими говірками.
Тому що якраз ініціатори проведення цієї акції, особливо ті, які не засуджують, а підтримують суржик, вони не відрізняють суржику від говіркових різних варіантів національної мови, від просторічних елементів.
В кожній мові є літератур6на мова, є нейтральна лексика, є розмовна і просторічна.
Тарас Марусик
Суржик, на думку Олександра Пономарева, це ніяка не мова. Він пригадав один з перших віршів покійного поета Миколи Вінграновського.
Олександр Пономарів
Який казав, що він приїхав у Київ, думав, що це столиця його Батьківщини, а Київ зустрів його (от буквально так написав: “чи то з російської, чи то з української мови огризком”).
Дуже таке емоційне, але точне визначення, бо суржик – це не мова, це суміш елементів мов, тому він не підпорядковується ніяким законам: ні мовним, ні логічним.
Тому суржик – це, звичайно, негативне явище. Як правильно сказав на тому “суді” професор Погрібний: “це наша хвороба”, а не, як деякі вважають, що це місток для переходу від російської мови до української.
Якраз це є місток від української мови до російської, що яскраво демонструє Вєрка Сердючка.
Тарас Марусик
Олександр Пономарів вважає суржик досить таки унікальним явищем, поширеним у білоруській та українській мовах, тобто у мовах народів, які зазнали найбільшої асиміляції в Російській імперії царських та більшовицьких часів.
Тому про природність суржику не може бути й мови.
На сьогодні – все. Зустрінемося наступного вівторка в рубриці “А мова – як море!”.
Віктор Міняйло
На черзі – наша постійна рубрика, присвячена мовним питанням. 1 червня в Києві відбувся так званий всеукраїнський “Суд над суржиком”, організований Асоціацією захисту української культури “Український світанок”. У засіданні взяли участь відомі громадсько-культурні діячі.
З одним із них, професором Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктором філологічних наук, заслуженим журналістом України Олександром Пономаревим розмовляв ведучий рубрики Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Засідання було побудоване, як у справжньому суді – із “суддею” Олесем Донієм, “прокурором” Юрієм Покальчуком, “адвокатом” Богданом Жолдаком, “свідками” з боку звинувачення і захисту.
Суржик був звинувачений за такими статтями Кримінального кодексу, як проституція, державна зрада, розтління молоді, забруднення навколишнього середовища.
“Суддя”, вислухавши усі аргументи “за” і “проти”, оголосив рішення визнати суржик винним за всіма статтями, але після одержання скриньки “На підкуп суду” оголосив, що суд діє за чинними українськими традиціями, тому вердикт було негайно змінено на виправдальний: (цитую за агентством УНІАН): “Суржик є безневинним покручем. Дозволяється спілкуватися ним всім суржиконосцям”.
Професор Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України Олександр Пономарів, який виступав з боку звинувачення, сказав в інтерв’ю радіо “Свобода”.
Олександр Пономарів
Я не знаю, чи потрібна була ця акція. Я не можу категорично сказати, що вона непотрібна і шкідлива, але крайньої потреби в її проведенні не бачу.
Можливо, позитивний бік цієї акції тільки в тому, що врешті там більш чи менш чітко було з’ясовано, що таке суржик, бо ініціатори проведення цієї акції не зовсім усвідомлюють, що таке суржик.
Тарас Марусик
В деяких колах української інтелігенції доводилося чути, що суржик поділяється на природній (у мешканців, скажімо, приміських зон), і накинений суржик “Вєрки Сердючки”.
Олександр Пономарів
По-перше, Сердючка так звана розмовляє не суржиком, а вона вже повністю перейшла на російську мову, а мешканці сіл розмовляють не суржиком, а місцевими говірками.
Тому що якраз ініціатори проведення цієї акції, особливо ті, які не засуджують, а підтримують суржик, вони не відрізняють суржику від говіркових різних варіантів національної мови, від просторічних елементів.
В кожній мові є літератур6на мова, є нейтральна лексика, є розмовна і просторічна.
Тарас Марусик
Суржик, на думку Олександра Пономарева, це ніяка не мова. Він пригадав один з перших віршів покійного поета Миколи Вінграновського.
Олександр Пономарів
Який казав, що він приїхав у Київ, думав, що це столиця його Батьківщини, а Київ зустрів його (от буквально так написав: “чи то з російської, чи то з української мови огризком”).
Дуже таке емоційне, але точне визначення, бо суржик – це не мова, це суміш елементів мов, тому він не підпорядковується ніяким законам: ні мовним, ні логічним.
Тому суржик – це, звичайно, негативне явище. Як правильно сказав на тому “суді” професор Погрібний: “це наша хвороба”, а не, як деякі вважають, що це місток для переходу від російської мови до української.
Якраз це є місток від української мови до російської, що яскраво демонструє Вєрка Сердючка.
Тарас Марусик
Олександр Пономарів вважає суржик досить таки унікальним явищем, поширеним у білоруській та українській мовах, тобто у мовах народів, які зазнали найбільшої асиміляції в Російській імперії царських та більшовицьких часів.
Тому про природність суржику не може бути й мови.
На сьогодні – все. Зустрінемося наступного вівторка в рубриці “А мова – як море!”.