Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 00:28

Американсько-українські стосунки. З чим їде українська делегація до Стамбулу?


Василь Зілгалов Гості: Петро Бурковський - експерт Школи політичної аналітики при Національному університеті “Києво-Могилянська Академія”; Григорій Омельченко - народний депутат України, БЮТ.













Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 21 червня 2004 року.

Василь Зілгалов

Доброго вечора, шановні слухачі!

У прямому ефірі “Вечірня Свобода”. В Празі ведучий Василь Зілгалов.

Сьогодні 21-ше червня 2004 рік, понеділок.

Всього кілька днів залишається до Стамбульського самміту НАТО, де, на думку багатьох спостерігачів, всі стануть свідкам амністування українського Президента Леоніда Кучми.

Впродовж кількох тижнів у світовій пресі ставиться питання з приводу правильності позиції Заходу щодо українського глави. А сьогодні знову з’явилися публікації, які конкретно нагадують про можливих винуватців загибелі українського журналіста Георгія Гонгадзе, серед яких називаються особи з найближчого оточення нинішнього українського Президента, в тому числі й він сам.

“Невже життям українських рекрутів в Іраку президентові цієї країни можна отак відкупитися від попередніх гріхів?” - запитують чимало оглядачів. Як розцінювати поїздку української делегації 27-28-го червня до Стамбулу: чи як амністію її глави, чи як прояв поваги до України? Як сьогодні реагують на ці питання у світі, зокрема у Вашингтоні?

Це далеко не повний перелік питань, з яких ми дискутуватимемо з нашими гостями у “Вечірній Свободі”.

Я нагадаю слухачам “Вечірньої Свободи” номер телефону у київській студії, куди можна телефонувати і ставити питання нашим сьогоднішній гостям: 490-29-05, код Києва - 044.

Наші гості: Петро Бурковський, експерт, координатор школи політичної аналітики при Національному університеті “Києво-Могилянська Академія”; Григорій Омельченко, народний депутат України (БЮТ), голова тимчасової комісії ВР України з розслідування резонансних справ, а також справи Гонгадзе, заступник голови Комітету з боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Я вітаю наших шановних гостей.

З нами на зв’язку сьогодні з Вашингтона наш кореспондент Сергій Куделя, з якого ми дозволимо собі якраз розпочати, бо ми знаємо, що у Вашингтоні перебуває українська делегація урядова.

Сергію, добрий день! Сергій Куделя

Добрий день!

Василь Зілгалов

Що чути сьогодні в офіційних вашингтонських колах про мету і можливі наслідки візиту української делегації на чолі з міністром закордонних справ, паном Грищенком?

Сергій Куделя

Безпосередня зустріч міністра Грищенка із державним секретарем К.Пауелом має відбутися за годину, тому про результати поки що говорити зарано.

Більшість американців в політичних колах обговорюють майбутній самміт у Стамбулі і те, з чим Україна прийде на цей самміт. Вони відзначають своєрідний парадокс. Українська дипломатія досягнула безперечного успіху тим, що вперше Президент України буде мати змогу вести офіційний діалог, не кулуарний діалог з президентом США, а офіційний діалог. Адже на найвищому рівні, як тут підкреслено, у Білому домі, було прийняте рішення подякувати Президенту Кучмі за те, що українці беруть участь у стабілізаційних військових силах в Іраку, і запросити його на самміт НАТО, і провести зустріч у форматі “26 плюс 1”, тобто 26 глав держав-членів НАТО і Президент України.

Але, з іншого боку, відразу виникають запитання щодо результатів такої зустрічі. Адже, коли пан Кучма повернеться до України, виникнуть запитання щодо того, що вдалося досягнути, про що вдалося домовитися під час зустрічей.

І тут, власне, виникають проблеми, які, можливо, міністр Грищенко приїхав вирішувати. Адже якщо нагадати минулий рік, то, власне, у травні минулого року відбулася комісія Україна-НАТО у Вашингтоні, було проведено, і після цієї комісії були дуже великі сподівання про те, що під час Стамбульського самміту Україну запросять до так званого плану дій щодо членства у НАТО.

Це така форма більш активної і більш близької співпраці між потенційними кандидатами на членство і Альянсу.

І багато хто зі спостерігачів очікував, що за цей рік українській владі вдасться домогтися такої участі.

Однак, на жаль, більшість спостерігачів вважають, що Західні лідери розчаровані тим, як діяла українська влада за цей рік.

Я розмовляв з президентом неурядової організації (Комітет США з питань НАТО) Брюсом Джексоном, який працював з Полом Вульфовіцем, теперішнім заступником міністра оборони, і з теперішнім віце-президентом Е.Чейні. Ось як він оцінив результати діяльності української влади за останній рік. Прошу послухати.

Брюс Джексон

Ми були розчаровані тим, що вдалося зробити Україні за останні 12 місяців. За цей час українська влада не змогла досягнути прогресу у питанні внутрішніх реформ, хоча вона продовжувала робити важливі кроки у стратегічному напрямку, перш за все щодо Іраку. Саме завдяки цьому, співпраця з Україною продовжувалася.

Я не можу сказати, що відносини України і НАТО покращилися за цей час. Вони і надалі залишаються без змін, а увага зараз зосередилася на майбутніх президентських виборах.

Три місяці тому було ухвалене рішення, що ми маємо зачекати до президентських виборів у жовтні перед тим, як НАТО буде брати на себе більш серйозні зобов’язання щодо України. Тому зараз настав такий період, який я назвав би “безперспективним літом”.

Василь Зілгалов

Сергію, а чи чути щось у Вашингтоні з приводу публікації в “Індепендент” у кінці минулого тижня, в суботу? Чи може це мати якийсь вплив на переговори у Вашингтоні?

Сергій Куделя

Я думаю, що це сприятиме лише тому, що заяви лідерів Західних держав під час самміту будуть більш гучними і більш критичними щодо ситуації з демократією в Україні, оскільки навіть Джексон відзначив, що існує така вірогідність, що українська влада невірно сприйме запрошення на самміт і проведення зустрічі на такому рівні, вона сприйме це як своєрідну санкцію на продовження недемократичних дій в середині держави.

Він сказав, що західні лідери, в тому числі президент США, будуть робити дуже гучні заяви, активно виступати з приводу проведення чесних президентських виборів і зроблять все можливе для того, щоб в Києві не інтерпретували таку зустріч, як санкцію своєрідну.

Але безпосередньо якоїсь реакції зараз на статтю “”Індепендент”, я думаю, що поки що зарано про це говорити.

Василь Зілгалов

Напередодні багато експертів говорили про таку своєрідну амністію щодо українського глави. Як у Вашингтоні, чи говорять про таке слово, нагадують?

Сергій Куделя

Знаєте, у Вашингтоні всі говорять лише про одне, що влада в Україні має бути змінена. Основний такий лейтмотив виступів, то це те, що всі очікують зміни поколінь української влади.

Я навіть питався у Брюса Джексона з приводу того, які політики належать до нового покоління політичних діячів серед таких відомих претендентів на посаду.

Він відзначив, що Кучма безперечно не розглядається як представник якогось нового покоління з новими ідеями. І всі чекають, коли прийде нова людина, але серед нових людей він відзначив лише Віктора Ющенка. Водночас щодо Віктора Януковича, то він повинен довести, що він справді є носієм таких нових демократичних цінностей.

Василь Зілгалов

Дякую, Сергію.

Я нагадаю, що з нами на зв’язку був наш вашингтонський кореспондент Сергій Куделя.

Я звертаюся насамперед до нашого експерта, координатора Школи політичної аналітики пана Бурковського.

Пане Бурковський, а як Ви вважаєте, чи це правильні оцінки з боку багатьох політиків і оглядачів, що запрошення Леоніда Кучми і такі зустрічі в Стамбулі майбутні, то це політична амністія?

Петро Бурковський

До речі, цікавий був момент зі статтею. Пам’ятаю, як 2 роки тому перед принциповим рішенням про прийняття до лав НАТО Болгарії і Румунії в західній пресі, в тому ж самому “Індепенденті”, у ”Гардіані” з’являлися статті про стратегічне значення цих країн під час проведення антитерористичної кампанії в Афганістані. От на цьому тлі, коли з’являється така стаття, то це може викликати лише негативні реакції.

Що ж до санкції? Я думаю, що ні. Власне, США керуються дуже прагматичним розрахунком. І тут ідеться насамперед про те, що як Кучма так і Буш, що вони є лідерами держави, тобто вони є представниками влади, народу, обраними. Діалог на такому рівні має показати, що ці держави як актори на міжнародній арені мають узгоджені цілі і погляди.

Питання ж внутрішнього порядку, я думаю, що на такому рівні підніматися не буде. Це може прозвучати в кулуарах. Але насамперед буде йтися про те, на якому рівні Україна буде далі співпрацювати з США.

Визначено дату, що до 31 січня 2005 року мають пройти вибори. І це дата бажана для того, щоб українські війська залишалися в Іраку. Про це піде мова, чи дійсно залишаться війська.

Василь Зілгалов

Пане Омельченко, я хотів якраз Вас запитати як одного з чільних представників ВР. Сьогодні прозвучала інформація в ЗМІ від пана Мартинюка, заступника Голови ВР, що ВР не буде більше займатися питаннями Гонгадзе, Мукачевого.

Як це зрозуміти взагалі? Адже ми знаємо, що представники НАТО і політичні діячі західних країн багато говорили про те, що якраз на ці питання потрібно Україні відповісти, щоб довести, що вона готова співпрацювати з міжнародним співтовариством і готова демократизувати процес. А якщо невирішені ці справи, то тоді нема про що говорити.

Григорій Омельченко

Я спробую відповісти на Ваші запитання декількома складовими.

По-перше, звичайно дуже боляче, що на наші внутрішні проблеми нам починають вказувати західні чинники, тобто зовнішні. А українська спільнота і суспільство не готове адекватним чином розв’язувати свої проблеми і, зокрема, те, що пов’язане з вбивством Георгія Гонгадзе і інших резонансних справ.

Я хочу зазначити ще одне – безпрецедентний випадок в історії українського парламентаризму за роки незалежної України. Парламентом створена тимчасова слідча комісія, яка працює з 11 липня (цього року буде 2 роки) і за цей час порушення всіх норм регламенту не поставлений звіт слідчої комісії про її діяльність.

Також не заслуханий звіт Генеральної прокуратури попереднього Генпрокурора Піскуна і нинішнього Васильєва про результати розслідування вбивства Гонгадзе і інших резонансних справ.

Ви розумієте, що виникає запитання: чому керівництво ВР, пропрезидентська більшість, так звана урядова коаліція пропрезидентської більшості не бажають слухати звіти Генеральної прокуратури і слідчої комісії?

Я вам навіть скажу таку річ, що у ВР у слідчій комісії лежать два листа колишнього керівництва Генпрокуратури Піскуна і Шокіна, де вони просять Литвина не включати звіт слідчої комісії, яку я очолюю, так як це є недоцільним. Можете ознайомитись з цим текстом.

Коли я в черговий раз переконався, що при нинішньому президентові, керівництві ВР, але в першу чергу, при нинішньому керівникові держави Леоніді Кучмі практично шансу немає. І це в певній мірі безперспективне літо 2004 року заслухати звіт слідчої комісії.

І тому комісія пішла на безпрецедентний крок. До заслуховування офіційного звіту, за дорученням слідчої комісії в п’ятницю на минулому тижні я провів прес-конференцію із членами слідчої комісії і оприлюднив висновки тимчасової слідчої комісії та все, що встановлено слідчою комісією.

Те, що опубліковано в англійській газеті “Індепендент” для слідчої комісії немає нічого дивного, несподіваного чи сенсаційного. Про це тимчасовій слідчій комісії давно, як і багато іншого відомо і ще рік-два тому назад по деяким питанням, які по сьогодні попали в пресу, то перед Генпрокурором ставились відповідні завдання відповідної слідчої комісії.

Я розумію, чому керівники ВР і пропрезидентська більшість і сьогодні відмовилися включати це питання, коли я був на Погоджувальній раді.

Адже будуть названі прізвища основних організаторів викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки. І хочу звернути увагу всім радіослухачам: це не висновок одного народного депутата Омельченка.

Це – висновок одноголосний Тимчасової слідчої комісії, яка проголосувала (всі одноголосно, навіть нема проти чи хоча б один утримався) про те, що Президент України Кучма являється головним організатором злочинних дій проти Георгія Гонгадзе, зокрема, організації його викрадення, що спричинило тяжкі наслідки.

І Тимчасова слідча комісія дії Президента кваліфікувала по Частині ІІІ Статті 27 і Частині ІІІ Статті 146 Кримінального Кодексу України – “організація групою осіб за попередньою змовою викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки”.

Санкція з цієї статті передбачає від 5 до 12 років позбавлення волі.

І якщо от на мить собі уявити, що подібне встановила парламентська слідча комісія в будь-якій західноєвропейській країні (я вже не кажу про США), то не розмовляли б ми з вами на цю тему. Уже б давно відбулась процедура імпічменту і цей би президент чи такий президент сидів би на лаві підсудних.

Крім того, Тимчасовою слідчою комісією встановлені чинення Кучмою разом з своїм найближчим оточенням інших тяжких і особливо тяжких злочинів.

З вашого дозволу, буквально 30 секунд зачитаю один із висновків Тимчасової слідчої комісії. “Президент України Кучма і тодішній голова СБУ, нині – народний депутат України, Деркач Леонід Васильович, зловживаючи владою і службовим становищем, перевищуючи владу і свої службові повноваження, порушуючи Конституцію і закони України, організували незаконне прослуховування телефонних розмов і отримання й використання спеціальних технічних засобів та агентури для негласного отримання і поширення конфіденційної інформації про державних діячів, лідерів політичних партій, громадських організацій, керівників ЗМІ, окремих журналістів. Такими діями, за висновком Слідчої комісії, Кучма і Деркач вчинили тяжкий злочин, який передбачений Статтями 359, 364, 365 Кримінального Кодексу України.”

І під кожний цей висновок є докази, докази, докази, які лежать у Генеральній прокуратурі. Ми зробили трьом генеральним прокурорам, якщо хочете, екзамен на їхню професійну зрілість, на їхню громадянську позицію.

І Потебенькові, і Піскунові, і Васильєву Тимчасова слідча комісія направляла свої висновки для порушення кримінальної справи проти Кучми і інших осіб з його найближчого оточення, в співучасті яких Кучма вчиняв злочини – в тому числі, отримання хабарів, відмивання брудних грошей закордоном і так далі.

Жоден з генеральних прокурорів не порушив кримінальну справу проти Президента України, взагалі не прийняв ніякого процесуального рішення.

Я розумію: питання сьогодні не в Васильєві, не в колишньому Потебенькові, генеральному прокурорі, чи Піскунові, а у тій злочинній системі, яка створена Кучмою, і де всі силовики є заручниками не лише цієї системи, а заручником однієї особи – Президента України Кучми.

Ви знаєте, що сьогодні зустрічаючись з журналістами, я сказав одну річ: є достатньо підстав для порушення кримінальної справи і затримання без санкції суду на 72 години колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Доказів предостатньо. Вони – в Генеральній прокуратурі.

Якби нинішній Генеральний прокурор України Васильєв пішов на законний цей крок (порушив кримінальну справу проти Кравченка і затримав його), я можу гарантувати, що не встигли б висохнути чорнила під його розписом під цією постановою, як був би Указ Президента про усунення Васильєва із займаної посади.

Ще в минулому році я сказав, коли був арештований Олексій Пукач (пам’ятаєте?), генерал-майор міліції, який організував стеження за Георгієм Гонгадзе: наступний крок – це арешт Кравченка, а наступний, третій, крок і останній – арешт Президента України Кучми після усунення його в порядку процедури імпічменту. Тільки був зроблений перший крок – через тиждень було зроблено...

Василь Зілгалов

Пане Омельченко, я вибачаюсь, що я Вас перебиваю, але в нас є пан Дмитро з Києва, який має питання до нас.

Пане Дмитре, будь ласка. Добрий вечір.

Слухач

Добрий вечір. Пане Григорію Омельченко, я Вас дуже поважаю, Ви – розумна людина, Ви розумієте. В мене є таке питання до Вас і до Бурковського.

Значить, це правда, що приходив Медведчук до пана Мороза? І з якої він статі приходив.

І друге питання. Чому Мороз не хоче возз’єднуватися із Ющенком і з пані Юлією Тимошенко?

Василь Зілгалов

Дякуємо за запитання. Але я, пане Омельченко, хочу все-таки випередити нашого слухача і запитати, бо потім можу забути, одну цікаву таку річ.

З сьогоднішнього прес-брифінгу в Генеральній прокуратурі ми дізналися, що Генеральна прокуратура вже, виявляється, піймала ніби-то головного підозрюваного у вбивстві Георгія Гонгадзе, що це якийсь серійний вбивця, який убивав людей, відрізав їм голови, і що він випадково признався, що він убив і Георгія Гонгадзе. Як Ви на цей факт реагуєте, пане Омельченко?

Григорій Омельченко

Ви розумієте, ми вже чули подібні заяви. Але я відношусь серйозно до будь-якої заяви офіційної чи МВС, чи Генеральної прокуратури, чи СБУ.

Але нагадаю: пам’ятаєте, колишній міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов говорив, що знайшли виконавців вбивства Георгія Гонгадзе. Правда, вони його самі вбили і закопали, а в кармані в одного навіть схема, де вони вчинили цей злочин. Та й інші були заяви з цього приводу.

Але я не виключаю, що та особа, про яку повідомила Генеральна прокуратура, назвавши його ініціалом “К.”, дійсно, входив до тієї останньої третьої групи разом з оперативними працівниками міліції, які викрали, під офіційним приводом забрали його разом з генералом Пукачем, а потім передали третій групі, де були працівники міліції.

І оцей “К.”, про якого говорить Генеральна прокуратура, і який виступив у ролі палача. Але якщо це дійсно так, то він лише як виконавець, який привів злочинний наказ, який був відданий, як є офіційні свідчення в матеріалах кримінальної справи, Юрієм Кравченком. А той діяв за вказівкою, виходячи з офіційних свідчень, самого Президента України.

Тому це може бути як чистий просто виконавець. Але як у колишнього слідчого, у мене одразу запитання: так це, чи ні? А Генеральна прокуратура говорить, що він дає свідчення, які співпадають з різними обставинами (я знаю, як це можуть зробити).

Виникає запитання: чи може цей громадянин “К.”, який так названий прокуратурою, чи її прес-службою, показати, де знаходиться голова Георгія Гонгадзе? Друге: у який спосіб він це робив? І чому відтинали голову Георгію Гонгадзе?

У мене є інформація в слідчій комісії, і її ми направляли ще Генеральному прокурору Піскунові. Я не буду її обнародувати, поки це офіційно не підтвердить Генеральна прокуратура, бо тут є один нюанс, чому відтяли голову Георгію Гонгандзе, то він може бути тим, хто безпосередньо виконав цю чорну роботу за вказівкою працівників міліції, які отримали цю вказівку зверху від свого керівництва.

Але побачимо результати розслідування Генеральної прокуратури.

Василь Зілгалов

Пане Бурковський, у мене до Вас є запитання, бо ми трохи заглибилися в кримінальні моменти справи Гонгадзе, але йдеться взагалі про міжнародні реакції, йдеться про те, що, бачите, пан Джексон сказав, що це “безперспективне літо буде”.

Як Ви вважаєте, чому українська влада так намагається відсунути вбік і проблему Мукачева, і проблему справи Гонгадзе, і реагує так дуже стримано на вимоги міжнародної спільноти щодо обіцянок влади провести чесні і прозорі вибори?

Цей розвиток подій про що свідчить? До чого готується влада? Як Ви вважаєте?

Петро Бурковський

Тут може бути, власне, такий варіант: по-перше, перед Україною, якщо ми будемо говорити про зовнішню політику, стоїть завдання реалізувати комплекс цілей, але тут виникають певні проблеми, які б я пов’язував не лише з Гонгадзе чи Мукачевом, а швидше пов’язав би із кризою довіри, яка виникла у стосунках між Сполученими Штатами і Україною.

Йдеться про справу “Кольчуг”. Напередодні війни, коли, власне, Білий Дім готував плани війни проти Іраку, в їхні руки потрапила інформація про те, що керівництво країни, як стверджує Держдепартамент, санкціонувало передачу радарів Іраку.

Звідси, звісно, Україна з категорії союзників і гідних довіри союзників перемістилася у категорію держав, від яких походить потенційна загроза, тобто в ту категорію, в якій вона була з 1991-го до 1993-го років.

Зараз ця ситуація нормалізувалася, але моніторинг за внутрішньою політикою України тепер став більш пильним, тому що американці усвідомили, що ті події, які відбуваються у внутрішній політиці, вони впливають або свідчать про певний стиль керівництва і у зовнішній.

Тому вони і наполягають на тому, що розширення формату стосунків може бути тільки після зміни влади. Тобто логічний умовивід: якщо ця влада нездатна виконувати певні обіцянки або нездатна бути надійним партнером, то, очевидно, потрібно шукати виходу на певні альтернативні сили, що і роблять американці.

Але роблять вони це дуже обережно, мушу сказати, що їхній головний “меседж”: “Хлопці, ви втрачаєте час. Тобто ніхто вас не буде тягнути ні в Ірак, ні в НАТО, ви можете іти в Росію, але ви втрачаєте час. Цей час ви б могли надолужити, якщо б ви ефективно впроваджували реформи”. Ось про що йдеться.

Але про допомогу дуже важко говорити, в тому числі про надання права на план щодо членства.

Василь Зілгалов

Дякую, і у нас є слухач. Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір! Це Юрій Бурахов з Харкова. У мене є два запитання до Григорія Омельченка, це по суті одне, але вони пов’язані.

От він на початку своєї розмови сказав, що дуже сумно, що є зовнішні чинники втручаються в наші справи і диктують, як нам себе поводити, але потім сказав, що якби це сталося, такі події, які були в Україні, пов’язані із історією вбивства Гонгадзе, десь там в Європі, а тим більше, в США, то вже був би імпічмент і все таке інше.

Так от у мене таке питання. Ми дуже поважаємо, я особисто поважаю, наших депутатів, які є справжніми українцями, борються за державу, за народ, за її престиж у світі.

І мені незрозуміло, чому, бачачи це все і розуміючи, що Кучма сказав не так собі, що буде дуже багато бруду на наступних виборах і таке інше, то чому Ви не звертаєтеся до людей, до нас?

І ще одне. Сьогодні в новинах було сказано, що пані Хакамада нібито приїхала до Києва і сказала, яким чином Віктор Андрійович зможе стати Президентом, що він зможе стати тільки тоді, коли зможе домовитися з Кремлем.

Що це таке?! Це ганьба, якщо ми будемо слухати пану Хакамаду! Ми самі знаємо, який нам потрібен Президент. Дякую!

Григорій Омельченко

Пане Юрію, дякую Вам за це запитання, тим більше, що воно зроблено з достатньо глибоким аналізом.

Ви правильно кажете, що ми повинні внутрішні свої проблеми вирішувати самі. Якщо ми хочемо бути демократичною правовою державою, то хто б не вчинив будь-яке правопорушення, він повинен бути рівний перед законом і судом.

У мене ось яке питання, яке я неодноразово ставив. Слава Богу, що є радіо “Свобода”, де я можу виступити у прямому ефірі, слава Богу, що на “Громадському радіо” хоч раз у квартал, або раз на два місяці я можу виступити у прямому ефірі, інколи виступаю на “5 каналі”.

Після кожного виступу відбуваються з боку влади якісь незрозумілі рухи відносно тих теле-радіокомпаній, які ще дозволяють виступити у прямому ефірі.

Мені важко виступити напряму до громадян України і розказати висновки комісії, свою точку зору. Я просив керівників загальнонаціональних теле-радіоканалів не закликати мене одного в студію, а запросити нинішнього Генерального прокурора, колишніх Генеральних прокурорів.

Прийду я, прийдуть інші члени слідчої комісії, дайте хвилин 40 прямого ефіру, ми з документами, вони з документами і поговоримо, і будуть дві точки зору на одну і ту саму проблему.

Ви послухаєте - і ви почуєте і зробите свої висновки. Але ще одне, мене це дуже вражає, коли українське суспільство потрясла та інформація щодо вбивства Георгія Гонгадзе, Олександра Єльяшкевича, Ігора Александрова, інших державних і політичних діячів і причетних до цих злочинів найвищих посадових осіб, коли прозвучали записи Миколи Мельниченка, а вони достовірні і правдиві щодо злочинів, вчинених Кучмою і його оточенням, коли, пам’ятаєте, взимку почалися ті наметові містечка на Хрещатику, то на вулицю вийшли в столиці України 3-7 тисяч.

А якби хоч раз вийшло людей, як на футбол “Динамо-Київ” – “Баварія”, 100 тисяч у ті хвилини, у ті години, то ми б сьогодні вже Кучму не згадували б, він би вже сьогодні відбував покарання у місцях позбавлення волі.

Мене ось оце дуже болить, що дуже багато моїх співгромадян, моїх дорогих українців живе за принципом: “Моя хата скраю...”, “Аби мені було краще.”

Ось коли відбуваються такі речі, то можна заставити і народних депутатів України заслухати висновок слідчої комісії. Якби оточили ВР України, в тому числі і підземні переходи, щоб ніхто з народних депутатів нікуди не втік, і сказати: “Поки не заслухаєте звіт слідчої комісії і Генерального прокурора і не приймете рішення по роботі слідчої комісії, висновках Генерального прокурора, то ми вас просто не випустимо”.

То тоді була б така взаємна реакція.

Василь Зілгалов

Пане Омельченко, я вибачаюся, але у нас є ще один слухач. Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір! Це Григорій з Білої Церкви. Пане Григорію, а чому ніколи не випливає питання, що поховали Гонгадзе біля ресторану, де колись проводив Цибулько свої вихідні попойки?

Там же завжди міліція його охороняла, а туди привезли Гонгадзе і поховали. Це ж видно пов’язано? Там і Мороз був, і Ткаченко... завжди вони в цьому бункері сиділи. Те місце завжди охороняла міліція, коли приїжджав Цибулько зі своєю свитою, а тепер це чомусь не випливає.

Василь Зілгалов

Це була така репліка. Я вибачаюся, але наш час втікає, і у мене до вас обох буде таке запитання, якщо можна, коротка відповідь на 30 секунд.

Пане Бурковський, Ви нещодавно написали таку цікаву статтю: “Чому блукаючий лицар Зінченко став паладином “НУ”. В тій публікації є такий пасаж, що якщо, наприклад (це Ваша така думка), Зінченко, такий все-таки впливовий в свій час в більшості, в оточенні Кучми діяч перейшов до “НУ”, тоді в державному оточенні, в більшості відбуваються якісь серйозні зрушення, і це означає, що ця влада так чи інакше програє цю осінню битву.

Чи так розуміти Ваша прогноз?

Петро Бурковський

Власне, прогноз був той, що зараз мова дуже часто йде про третю силу, про те, що потрібно знайти кандидата, який би міг примирити ці угрупування.

А я кажу про те, що вибір може бути в тому, що треба стати чи на один бік, чи на інший. Звісно, боротьба йде і за владу, але і боротьба йде за фундаментальний принцип, що правила гри – Конституція має бути непорушною і єдиною для всіх.

Правильно пан Омельченко сказав, що якщо людина порушила закон, то вона повинна відповідати. Ось за ці правила гри – єдині для всіх, і йде боротьба.

Зінченко своїм вибором продемонстрував, яка сила, на його думку, притримується цього принципу.

Василь Зілгалов

Пане Омельченко, 20 секунд і не більше.

Григорій Омельченко

За вчинені злочини чи то Кучмі, чи його оточенню, чи іншим посадовим особам, рано чи пізно буде відповідальність, і не лише земна, але і значно вищого порядку.

Про те, що сказав пан Анатолій, справа не в бункерові, а справа в тім, що вже понад три роки лягає великим тягарем гріха вже на весь народ, що ще до цього часу не поховане тіло Георгія Гонгадзе.

За це також доведеться відповідати, і не лише владі. Ті також будуть відповідати, але я не хотів би, щоб якесь прокляття і гріх впали на народ, що народ до цього часу не зможе скинути узурпаторів, у яких руки в крові, по лікоть, і посадити їх на лаву підсудних.

Василь Зілгалов

Дякую, нагадаю, що це була “Вечірня Свобода”. Вів програму з Праги Василь Зілгалов. Гостями були: експерт Петро Бурковський і народний депутат Григорій Омельченко.

Слухайте “Вечірню Свободу”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG