Аудіозапис програми:
Київ, 20 червня 2004 року.
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Приватизація “Криворіжсталі” підтвердила найгірші очікування оглядачів.
За 4 мільярди 260 мільйонів гривень, або близько 800 мільйонів доларів компанію купив “Інвестиційно-металургійний союз” Рената Ахметова та Віктора Пінчука.
Міжнародна компанія “LNM” із штаб-квартирою у Лондоні та американська компанія “US Steel” запропонували урядові України півтора мільярди доларів, дві російські компанії дещо менше.
Однак вони пішли з конкурсу із порожніми руками, точніше їх взагалі не було до нього допущено. Багато оглядачів відверто вважають, що умови конкурсу виключали всіх учасників торгів, крім тих, що їх виграли.
Компанії, яких вилучили з конкурсу, та коментатори у західній пресі закликають уряд переглянути скандальну приватизацію, яка, на думку оглядачів, загрожує економічному розвитку України та її міжнародній комерційній репутації.
Однак Фонд Державного Майна відкидає таку можливість.
Незважаючи на це, компанія “LNM” вимагає офіційних пояснень від керівництва держави. Речниця компанії Нікола Девідсон заявила, що “LNM” розчарована таким рішенням України.
Нікола Девідсон (переклад)
Ми просимо голову держави та голову уряду дослідити конкурс, і в залежності від цього, ми будемо діяти.
Марія Щур
Інші учасники конкурсу раніше погрожували поданням судових позовів проти України за відкрите підігрування місцевим інвесторам.
Але “LNM” та “US Steel” намагаються триматися по-дружньому, бо не виключають можливості того, що цей комбінат все ж не буде продано у такий спосіб.
Нікола Девідсон (переклад)
Ми далі зацікавлені у цьому підприємстві, і якби ця приватизація не була закінчена з якоїсь причини, ми б радо поновили цю свою пропозицію.
Марія Щур
Заявила річниця компанії “LNM”.
Українські експерти очікували такого розвитку подій. Як вважає український експерт Володимир Сіденко з Центру Разумкова, тепер слід очікувати і інших скарг.
Володимир Сіденко
Чому продали саме цим, а не тим чи іншим інвесторам? В будь-якому разі, я думаю, що ми можемо чекати звинувачень учасників цього конкурсу в тому, що цей конкурс підтвердив непрозорий характер процедур визнання переможців.
Я б сказав так, що був певний присмак того, що були серед цих претендентів ті, хто заздалегідь керувався серед членів комісії більшою прихильністю.
Марія Щур
Наслідки скандальної приватизації “Криворіжсталі”, на думку Володимира Сіденка, даватимуться взнаки ще довго.
Володимир Сіденко
Це може викликати небажання в майбутньому витрачати кошти на подання заявок. Довгостроковим наслідком може бути те, що інші стратегічні приватизаційні об’єкти будуть обмежуватися переважно національними інвесторами, залучати іноземний капітал буде ще складніше.
Марія Щур
До інших тем.
Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, який в рамках економічного форуму в Санкт-Петербурзі провів переговори зі своїм російським колегою Михаїлом Фрадковим, оголосив, що керівництво Росії пообіцяло прискорити скасування податку на додану вартість на експорт нафти і газу в Україну і перенести початок оподаткування ПДВ по країні призначення не з січня 2006 року, а з січня вже наступного року.
Проте експерти скептично поставилися до цієї обіцянки. Якщо Росія скасує податок на експорт нафти і газу в Україну, ціни на нафтопродукти зменшаться в Україні на 12%, вважає Янукович.
Російський прем’єр Михаїл Фрадков заявив, що це питання пов’язано з наповненням російського бюджету, але Росія готова на нього піти, розуміючи необхідність зняття бар’єрів у взаємній торгівлі в рамках формування Єдиного Економічного Простору.
Збитки Росії від скасування ПДВ на експорт нафти і газу в Україну, в Москві оцінюють у 800 мільйонів доларів щорічно.
Досі Росія відмовлялася скасовувати торгівельні бар’єри з Україною, і на думку аналітиків, навряд чи погодиться зробити це зараз.
Як вважають аналітики американської дослідницької компанії “ПланЕкон”, головною причиною створення ЄЕПу є небажання Росії допустити вступ України до Світової Організації Торгівлі.
Оскільки таким чином Україна могла б вимагати від Росії поступок у питаннях торгівлі, ведучи переговори уже у багатосторонньому форматі.
На думку українського експерта Директора Інституту Економічних Досліджень та Політичних Консультацій Ігоря Бураковського, вступ України до СОТ раніше від Росії був би найкращою, якщо не єдиною можливістю домогтися від Росії обіцяного. Ігор Бурковський Стосовно справляння ПДВ на енергоносії: на газ і на нафту, які сьогодні постачаються в Україну. Це питання, яке в принципі має бути врегульоване, але якe є дуже неприємним для Росії. На сьогоднішній день вона не готова іти на якісь поступки, як мені здається. Я не вірю, що у двосторонньому форматі воно буде вирішено дуже швидко. І по останнім заявам, які пролунали після чергових переговорів стосовно реалізації угоди про ЄЕП, очевидно, Росія до цього підійде не раніше 2007-го року. Враховуючи внутрішню ситуацію, ясно, що вона не хоче віддавати податки, це цілком зрозуміло, хоча це не поліпшує українську економічну ситуацію. Марія Щур А поки білоруські чиновники перебували в Санкт-Петербурзі, в Білорусі відбувся загальнонаціональний страйк підприємців, який підтримало більшість ринків країни.
Акція організували лідери підприємницького руху в підтримку голодуючих депутатів нижньої палати парламенту Білорусі з групи "Республіка".
З подробицями Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Три депутати палати представників Національних зборів Білорусі голодують вже два тижні під наступними гаслами: “Ні третьому терміну президента Лукашенки”, “Свободу заарештованому екс-послу в Латвії Мариничу” та “За вільні вибори”.
Але окрім цих білоруські підприємці висунули також економічні вимоги: не допустити введення митного оформлення товарів з Росії походженням з третіх країн, скасувати ліцензію на роздрібну торгівлю для підприємців, які сплачують єдиний податок, а також скасувати обов’язкові внески до фонду соціального захисту населення, зробивши їх добровільними.
На найбільшому в Білорусі мінському ринку “Ждановичи” страйкували близько 80 % підприємців, на ринку стадіону “Динамо” в Мінську – майже половина.
Цілком не працювали ринки в провінції, в містах Борисові, Бобруйську, Гродно, Пінську, Жодено, Репіно, Світлогорську, Полоцьку і Новополоцьку, Слоневі, Гомелі, Могильові та інших.
А підприємці другого в Білорусі міста Гомеля вийшли на свої робочі місця з плакатами, на яких написали вимоги голодуючих депутатів. Самі депутати були дуже задоволені такою акцією протесту.
Ось що сказав радіо “Свобода” депутат Сергій Скребець:
Сергій Скребець (переклад)
Голодувальники для нас зробили добру справу тим, що вони розповсюджують інформацію. На сьогоднішній час про наше голодування мало хто знає в регіонах.
Голодувальники підтримали нас у нашому бажанні зміни політичної ситуації в Білорусі – це дуже важливо. Громадяни почали замислюватися над тим, чому не виконуються їхні економічні вимоги.
Юрій Свірко
Як повідомив один з лідерів підприємницького руху, керівник громадського об’єднання “Перспектива” Анатолій Шумченко, перед погрозою знищення малого бізнесу всі підприємницькі структури в Білорусі згуртувалися.
“Білоруський народ повинен очиститися від бруду, в який він був утоплений за останні 10 років”, - заявив Шумченко. Він також повідомив, що має намір висунути свою кандидатуру на парламентські вибори, що відбудуться в Білорусі 17 жовтня.
“Прийшов час, коли економічні вимоги сплелися з політичними, ми більше не можемо мовчати”, - сказав лідер підприємців.
Юрій Свірко, для радіо “Свобода”, Мінськ.
Марія Щур
Неочікувані події відбуваються на ринках Польщі – на заході країни раптово зросли ціни на ряд продуктів після вступу Польщі до Європейського Союзу.
Причиною подорожчання низки товарів є масова скупівля молока та м’яса фірмами-виробниками харчової продукції з Німеччини та Голландії.
Цей факт є позитивним для польських виробників, але негативним для споживачів, адже у зв’язку з цим ціни ростуть і у польських крамницях.
Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
Від моменту вступу Польщі до ЄС минуло щойно півтора місяці, а його економічні та суспільні наслідки вже стали доволі відчутними, - пишуть польські газети.
При цьому експансія західноєвропейських фірм на польський ринок та підвищення цін на деякі товари у польських крамницях не є нічим несподіваним, адже аналітики прогнозували це ще задовго до інтеграції.
Однак занепокоєння громадської думки у Польщі викликають певні тенденції, котрих прогнози не охоплювали. Наприклад, газета “Виборча” в четвер пише, що в західних регіонах Польщі після першого травня ціна на масло зросла на 30 %, на сметану – на 20, а на інші молокопродукти – на 5-10 % і продовжує зростати.
Причиною такого подорожчання стало те, що виробники молокопродуктів з Німеччини та Голландії масово скуповують молоко у польських фермерів, пропонуючи їм ціни значно вищі, ніж вітчизняні підприємства.
Польські фермери охоче продають молоко іноземним корпораціям і піднімають відповідно ціну на свою продукцію для вітчизняних виробників.
Віце-президент національного союзу молочних кооперативів Польщі Вальдемар Брось визнає, що аж такої агресивної експансії західних конкурентів у Польщі ніхто не сподівався.
“Якщо ми не зупинимо такого процесу, - говорить Вальдемар Брось,- то нашим молокозаводам може не вистачити сировини”.
Однак ця інформація не для всіх є сумною. Задоволеними такою ситуацією є ті польські підприємства, яким вдається експортувати свої товари за кордон.
Деякі польські виробники молочних продуктів за перші півтора місяці членства країни в ЄС збільшили свої експортні потужності на 15-20 %, а рекордсмени 60 % продукції виробляють на експорт.
Керівник молокозаводу у невеличкому містечку Гостен Гжегош Гжешков’як говорить, що його підприємство вже збільшило ціну на експортні товари приблизно на 25 %, і це ще не кінець.
“Попит у ЄС є таким великим, що ми могли б збільшити виробництво навіть у 2-3 рази”, - говорить Гжегош Гжешков’як.
У зв’язку з цим на польському ринку харчової продукції відбуваються певні переміщення: фірми з центральних та східних регіонів Польщі, де сільськогосподарської продукції є досить, все частіше продають свою продукцію у торговій мережі на заході цієї країни і чекають, поки представники західних концернів доберуться і до них.
Втішеними можуть залишатися і мешканці прикордонних регіонів країни, котрі значною мірою виживають за рахунок торгівлі з поляками.
Чим швидше хвиля подорожчання харчових товарів дійде до центру та до сходу Польщі, тим більше поляків купуватиме українські масло, сир і молоко.
Володимир Павлів, для радіо “Свобода”, Варшава.
Марія Щур
На відміну від України, де не знають, де проводити конкурс “Євро бачення” і куди поселити гостей, Будапешт став одним з найбільших центрів так званого конференційного туризму.
Угорська столиця посіла дев’яте місце у світі у рейтингу з організації та проведення міжнародних конференцій та симпозіумів.
Тут низькими є тарифи послуг і високий рівень обслуговування гостей. Заявок на проведення заходів так багато, що деякі форуми доводиться перекладати аж на 2005 рік.
На цю тему розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
Конкурувати з Парижем, Нью-Йорком чи Лондоном угорській столиці нелегко. І все ж, згідно з оцінками, міжнародної спілки з організації конференцій ICCA, Будапешт, як кажуть, високо тримає марку.
Вже вдруге за останні роки Будапешт має одні з найвищих рейтингів у класифікації цієї авторитетної установи. Почесні оцінки втім не позбавляють Будапешт від численних організаційних проблем.
Наприклад, закордонним учасникам, які хочуть потрапити на осінні конференції в Будапешті, вже не знайдеться місця. Тому деякі симпозіуми та ярмарки доводиться пересувати на більш пізніших термін.
Попри значні потужності туристичної індустрії в столиці, в Будапешті немає наразі можливостей часто влаштовувати великі міжнародні заходи.
Досвід показує, що найкраще в угорській столиці даються форуми на кілька сот осіб, тоді господарі заходу можуть дуже добре скористатися туристичними потужностями.
Вони потроху нарощуються, однак не до такої міри, щоб без великих витрат влаштовувати масштабні заходи. Для цього потрібно збудувати більше готелів, створити додаткові місця для обслуговуючого персоналу тощо.
Зараз отці угорської столиці зовсім не в захваті від того, щоб передати пальму першості деяким обласним центрам, особливо тим, що розташовані поблизу озера Балатон.
Влітку і на початку осені тут спостерігається пік курортного сезону через особливий, майже середземноморський мікроклімат тутешніх місць.
Малі та середні туристичні фірми непогано орієнтуються у новій ринковій кон’юнктурі. За прогнозами фахівців, після вступу Угорщини до ЄС міжнародних симпозіумів та конференцій стане ще більше.
І це при тому, що ціни у сфері послуг майже не зміняться. Угорці традиційно добре ставляться до туристів. Чимало місцевих жителів працює у сфері туріндустрії.
Вона дуже розгалужена і дає непогані прибутки. Щороку іноземці залишають в Угорщині до 1-го мільярду доларів. Інтереси цього бізнесу лобіює уряд закордоном.
Цього літа, наприклад, до Угорщини почнуть масово їздити туристи аж із Китаю. Про це торік підписали навіть відповідну міжурядову угоду угорський та китайський прем’єр-міністри.
Василь Плоскіна, для радіо “Свобода”, Будапешт.
Марія Щур
Нову військову доктрину України, затверджену у четвер, уже через кілька годин у засобах масової інформації обговорювали цивільні експерти. Протягом останнього десятиліття військова аналітика стала не лише можливою, але й прибутковою діяльністю.
Про це детальніше розповідає один із засновників комерційного Агентства оборонних новин і наш колишній колега Сергій Згурець. З ним розмовляла ведуча рубрики “Власна справа” Ірина Біла.
Ірина Біла
Жоден чи ж то звичайний підприємець, чи керівник солідного заводу не шкодує кошти на необхідну інформацію, знаючи, що саме від його компетентності значною мірою залежить успіх і процвітання.
Відтак створюючи Агенство оборонних новин засновники були певні, цей бізнес не збанкрутує. Докладніше про діяльність і особливості Агентства – його віце-директор Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Агентство оборонних новин в Україні є унікальною структурою, тому що воно займає сегмент, пов’язаний із висвітленням подій в ОПК і щодо стану справ в силових структурах України.
Агентство створене три роки тому, за цей час, як нам здається, зайняло нішу досить унікальну на українському ринку, тому що досить мало, а якщо говорити чесно, то майже не існує структур в Україні, які працюють в цьому сегменті.
Ірина Біла
Агентство розповсюджує свою інформацію для передплатників, до яких належать підприємства, що випускають оборонну продукцію, посольства, вітчизняні та зарубіжні дослідні структури.
Агентство також випускає журнал “Експорт зброї та оборонний комплекс України”. Але що ж є основним джерелом прибутків Агентства оборонних новин? Про це, не криючись, Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Агентство виживає за рахунок того, що існує передплата на продукцію агентства, існують контракти з підприємствами, пов’язані із розробкою спеціальних досліджень тих чи інших продуктів, що випускають підприємства, щодо перспектив просування цієї продукції на зовнішні ринки.
Завдяки тому, що тривалий час інформація акумулюється, тривалий час експертами вона досліджується, сегментується, то є фактично унікальна база даних, якої не має жодне інше агентство, яке працює в сегменті оборонного комплексу чи експорту озброєнь.
Ця база даних плюс роздуми експертів дають можливість виробляти і продавати конкурентноспроможний і достатньо дорогий продукт.
Ірина Біла
Одним із завдань, або як підкреслює Сергій Згурець, над завдань, що ставить перед собою Агентство – це бодай трохи підняти т.зв. больовий поріг сприйняття інформації.
Три роки тому, починаючи свій бізнес, організаторам Агентства доводилося руйнувати стереотипи і доводити, що інформація на оборонну тему не обов’язково є державною темницею.
Зараз і в самих оборонних підприємствах, і серед експортерів озброєння вже з’явилося усвідомлення, що інформація на цю тему справді існує, не залежно від того, якої позиції дотримуються самі заводи.
Більш того, ця інформація повинна існувати, адже коли її не буде в інформаційному просторі України, вона неодмінно з’явиться в інформагенціях інших держав.
Але акценти вже будуть розставлені по-іншому, і Україні доведеться довго доводити, що їхня інформація не відповідає дійсності. Як це, скажімо, трапилося у випадку з продажем українських “Кольчуг” Іракові.
Хоча іноді засновникам Агентства оборонних новин потрібно докладати чималих зусиль, аби коректно поєднувати інтереси комерційної структури, яким є Агентство, з інтересами державних структур. Про те, як це вдається зробити – Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Важко дійсно співвідносити інтереси структури, яка існує за рахунок власного фінансування і перебуває на державному статусі з інтересами державних структур.
Але це той баланс, який насправді ґрунтується на поєднанні інтересів недержавної структури і державних.
І якщо той больовий поріг подання інформації, який дехто раніше вважав неможливим, а зараз є нормальним – в цьому є частина і нашої роботи, тому що таким чином ми трошки підняли ставлення до критичної інформації, що насправді критична інформація може бути адекватною і потрібною споживачеві, який не лише працює в силових структурах чи в оборонних підприємствах.
Ірина Біла
Нагадаю, що так вважає віце-директор Агентства оборонних новин Сергій Згурець.
Марія Щур
В одній з наших передач ми розповідали про стародубського полковника Михайла Миклашевського та стародубського війта Спиридона Ширая, які за гетьмана Івана Мазепи заснували компанію з виробництва поташу.
Третім компаньйоном був генеральний осавул Андрій Гамалія. Про родину козацьких старшин та підприємців Гамаліїв розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Засновником однієї з гілок численного роду Гамаліїв вважається польський шляхтич з Поділля Михайло Висоцький. Під час Хмельниччини він перейшов на бік козаків і 1662 року вже був полковником Черкаським.
Його син Григорій у складі козацького посольства обговорював у Стамбулі умови прийняття Україною турецького протекторату. За родинними переказами, султан, вражений міцною статурою Григорія, прозвав його “Гамалом”, тобто “силачем”, і це прізвисько стало родовим прізвищем.
Гамалії були одним із найзаможніших родів Гетьманщини. Особливо значні маєтності отримав від гетьмана Івана Мазепи Андрій Гамалія, призначений 1689 року генеральним осавулом.
На своїх землях він будував млини, гути (заводи з виробництва скла), рудні, буди (підприємства з виготовлення поташу). 1689 року Гамалія видав універсал, яким дозволяв “Івану Стеблювському в нашем селі Серединой Буді пофундовать греблю його власним коштом”.
Цим він двічі перевищив свої повноваження, оскільки видавати універсали і дозволяти будувати млини мав право тільки гетьман.
Гамалія посвоячився із стародубським полковником Михайлом Миклашевським та війтом Стародуба Спиридоном Шираєм і разом з ними заснував компанію з виробництва поташу.
1691 року свояки дістали дозвіл Мазепи (цитата) “в краях полку Стародубовського на одному місці в тракті Гомельському, а на другому місці між Мглином і Почеповом, обискавши в пущах способні на те положення, завести буди і робити на них поташ або шмалцуги”.
Згодом за підтримки Ширая Гамалія з Миклашевським вдалися до захоплення земель навколо Стародуба, які належали місту, із селами Деменкою, Руховом, Картушиним, Круковом, Соловою.
Свояки осаджували там свої хутори і слободи, заводили на міських греблях власні млини.
Син Андрія Михайло був генеральним бунчужним, генеральним хорунжим та генеральним осавулом, а інший син – Антін, – теж генеральним осавулом та полковником Білоцерківським.
Обидва прихильники Мазепи, вони після Полтавської катастрофи були заслані: Антін – до Сибіру, згодом до Москви, а Михайло – до Москви. Їхній племінник Іван був одним з останніх генеральних суддів Гетьманщини.
Уродженець Пирятина, морський офіцер Платон Гамалія бився із шведами на Балтійському морі. А випускник Києво-Могилянської академії, поет і перекладач, містик Семен Гамалія став “великим майстром” масонської ложі “Девкаліон” у Москві.
Марія Щур Наступником Андрія Гамалії на посаді генерального осавула був теж мазепинець - Іван Ломиковський. Розповідь про родину Ломиковських слухайте в нашій наступній передачі.
На цьому ми завершуємо передачу “Економічний журнал”. З вами прощаюся я, Марія Щур. На все добре! До нових зустрічей! Слухайте радіо “Свобода”!
Київ, 20 червня 2004 року.
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Приватизація “Криворіжсталі” підтвердила найгірші очікування оглядачів.
За 4 мільярди 260 мільйонів гривень, або близько 800 мільйонів доларів компанію купив “Інвестиційно-металургійний союз” Рената Ахметова та Віктора Пінчука.
Міжнародна компанія “LNM” із штаб-квартирою у Лондоні та американська компанія “US Steel” запропонували урядові України півтора мільярди доларів, дві російські компанії дещо менше.
Однак вони пішли з конкурсу із порожніми руками, точніше їх взагалі не було до нього допущено. Багато оглядачів відверто вважають, що умови конкурсу виключали всіх учасників торгів, крім тих, що їх виграли.
Компанії, яких вилучили з конкурсу, та коментатори у західній пресі закликають уряд переглянути скандальну приватизацію, яка, на думку оглядачів, загрожує економічному розвитку України та її міжнародній комерційній репутації.
Однак Фонд Державного Майна відкидає таку можливість.
Незважаючи на це, компанія “LNM” вимагає офіційних пояснень від керівництва держави. Речниця компанії Нікола Девідсон заявила, що “LNM” розчарована таким рішенням України.
Нікола Девідсон (переклад)
Ми просимо голову держави та голову уряду дослідити конкурс, і в залежності від цього, ми будемо діяти.
Марія Щур
Інші учасники конкурсу раніше погрожували поданням судових позовів проти України за відкрите підігрування місцевим інвесторам.
Але “LNM” та “US Steel” намагаються триматися по-дружньому, бо не виключають можливості того, що цей комбінат все ж не буде продано у такий спосіб.
Нікола Девідсон (переклад)
Ми далі зацікавлені у цьому підприємстві, і якби ця приватизація не була закінчена з якоїсь причини, ми б радо поновили цю свою пропозицію.
Марія Щур
Заявила річниця компанії “LNM”.
Українські експерти очікували такого розвитку подій. Як вважає український експерт Володимир Сіденко з Центру Разумкова, тепер слід очікувати і інших скарг.
Володимир Сіденко
Чому продали саме цим, а не тим чи іншим інвесторам? В будь-якому разі, я думаю, що ми можемо чекати звинувачень учасників цього конкурсу в тому, що цей конкурс підтвердив непрозорий характер процедур визнання переможців.
Я б сказав так, що був певний присмак того, що були серед цих претендентів ті, хто заздалегідь керувався серед членів комісії більшою прихильністю.
Марія Щур
Наслідки скандальної приватизації “Криворіжсталі”, на думку Володимира Сіденка, даватимуться взнаки ще довго.
Володимир Сіденко
Це може викликати небажання в майбутньому витрачати кошти на подання заявок. Довгостроковим наслідком може бути те, що інші стратегічні приватизаційні об’єкти будуть обмежуватися переважно національними інвесторами, залучати іноземний капітал буде ще складніше.
Марія Щур
До інших тем.
Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, який в рамках економічного форуму в Санкт-Петербурзі провів переговори зі своїм російським колегою Михаїлом Фрадковим, оголосив, що керівництво Росії пообіцяло прискорити скасування податку на додану вартість на експорт нафти і газу в Україну і перенести початок оподаткування ПДВ по країні призначення не з січня 2006 року, а з січня вже наступного року.
Проте експерти скептично поставилися до цієї обіцянки. Якщо Росія скасує податок на експорт нафти і газу в Україну, ціни на нафтопродукти зменшаться в Україні на 12%, вважає Янукович.
Російський прем’єр Михаїл Фрадков заявив, що це питання пов’язано з наповненням російського бюджету, але Росія готова на нього піти, розуміючи необхідність зняття бар’єрів у взаємній торгівлі в рамках формування Єдиного Економічного Простору.
Збитки Росії від скасування ПДВ на експорт нафти і газу в Україну, в Москві оцінюють у 800 мільйонів доларів щорічно.
Досі Росія відмовлялася скасовувати торгівельні бар’єри з Україною, і на думку аналітиків, навряд чи погодиться зробити це зараз.
Як вважають аналітики американської дослідницької компанії “ПланЕкон”, головною причиною створення ЄЕПу є небажання Росії допустити вступ України до Світової Організації Торгівлі.
Оскільки таким чином Україна могла б вимагати від Росії поступок у питаннях торгівлі, ведучи переговори уже у багатосторонньому форматі.
На думку українського експерта Директора Інституту Економічних Досліджень та Політичних Консультацій Ігоря Бураковського, вступ України до СОТ раніше від Росії був би найкращою, якщо не єдиною можливістю домогтися від Росії обіцяного. Ігор Бурковський Стосовно справляння ПДВ на енергоносії: на газ і на нафту, які сьогодні постачаються в Україну. Це питання, яке в принципі має бути врегульоване, але якe є дуже неприємним для Росії. На сьогоднішній день вона не готова іти на якісь поступки, як мені здається. Я не вірю, що у двосторонньому форматі воно буде вирішено дуже швидко. І по останнім заявам, які пролунали після чергових переговорів стосовно реалізації угоди про ЄЕП, очевидно, Росія до цього підійде не раніше 2007-го року. Враховуючи внутрішню ситуацію, ясно, що вона не хоче віддавати податки, це цілком зрозуміло, хоча це не поліпшує українську економічну ситуацію. Марія Щур А поки білоруські чиновники перебували в Санкт-Петербурзі, в Білорусі відбувся загальнонаціональний страйк підприємців, який підтримало більшість ринків країни.
Акція організували лідери підприємницького руху в підтримку голодуючих депутатів нижньої палати парламенту Білорусі з групи "Республіка".
З подробицями Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Три депутати палати представників Національних зборів Білорусі голодують вже два тижні під наступними гаслами: “Ні третьому терміну президента Лукашенки”, “Свободу заарештованому екс-послу в Латвії Мариничу” та “За вільні вибори”.
Але окрім цих білоруські підприємці висунули також економічні вимоги: не допустити введення митного оформлення товарів з Росії походженням з третіх країн, скасувати ліцензію на роздрібну торгівлю для підприємців, які сплачують єдиний податок, а також скасувати обов’язкові внески до фонду соціального захисту населення, зробивши їх добровільними.
На найбільшому в Білорусі мінському ринку “Ждановичи” страйкували близько 80 % підприємців, на ринку стадіону “Динамо” в Мінську – майже половина.
Цілком не працювали ринки в провінції, в містах Борисові, Бобруйську, Гродно, Пінську, Жодено, Репіно, Світлогорську, Полоцьку і Новополоцьку, Слоневі, Гомелі, Могильові та інших.
А підприємці другого в Білорусі міста Гомеля вийшли на свої робочі місця з плакатами, на яких написали вимоги голодуючих депутатів. Самі депутати були дуже задоволені такою акцією протесту.
Ось що сказав радіо “Свобода” депутат Сергій Скребець:
Сергій Скребець (переклад)
Голодувальники для нас зробили добру справу тим, що вони розповсюджують інформацію. На сьогоднішній час про наше голодування мало хто знає в регіонах.
Голодувальники підтримали нас у нашому бажанні зміни політичної ситуації в Білорусі – це дуже важливо. Громадяни почали замислюватися над тим, чому не виконуються їхні економічні вимоги.
Юрій Свірко
Як повідомив один з лідерів підприємницького руху, керівник громадського об’єднання “Перспектива” Анатолій Шумченко, перед погрозою знищення малого бізнесу всі підприємницькі структури в Білорусі згуртувалися.
“Білоруський народ повинен очиститися від бруду, в який він був утоплений за останні 10 років”, - заявив Шумченко. Він також повідомив, що має намір висунути свою кандидатуру на парламентські вибори, що відбудуться в Білорусі 17 жовтня.
“Прийшов час, коли економічні вимоги сплелися з політичними, ми більше не можемо мовчати”, - сказав лідер підприємців.
Юрій Свірко, для радіо “Свобода”, Мінськ.
Марія Щур
Неочікувані події відбуваються на ринках Польщі – на заході країни раптово зросли ціни на ряд продуктів після вступу Польщі до Європейського Союзу.
Причиною подорожчання низки товарів є масова скупівля молока та м’яса фірмами-виробниками харчової продукції з Німеччини та Голландії.
Цей факт є позитивним для польських виробників, але негативним для споживачів, адже у зв’язку з цим ціни ростуть і у польських крамницях.
Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
Від моменту вступу Польщі до ЄС минуло щойно півтора місяці, а його економічні та суспільні наслідки вже стали доволі відчутними, - пишуть польські газети.
При цьому експансія західноєвропейських фірм на польський ринок та підвищення цін на деякі товари у польських крамницях не є нічим несподіваним, адже аналітики прогнозували це ще задовго до інтеграції.
Однак занепокоєння громадської думки у Польщі викликають певні тенденції, котрих прогнози не охоплювали. Наприклад, газета “Виборча” в четвер пише, що в західних регіонах Польщі після першого травня ціна на масло зросла на 30 %, на сметану – на 20, а на інші молокопродукти – на 5-10 % і продовжує зростати.
Причиною такого подорожчання стало те, що виробники молокопродуктів з Німеччини та Голландії масово скуповують молоко у польських фермерів, пропонуючи їм ціни значно вищі, ніж вітчизняні підприємства.
Польські фермери охоче продають молоко іноземним корпораціям і піднімають відповідно ціну на свою продукцію для вітчизняних виробників.
Віце-президент національного союзу молочних кооперативів Польщі Вальдемар Брось визнає, що аж такої агресивної експансії західних конкурентів у Польщі ніхто не сподівався.
“Якщо ми не зупинимо такого процесу, - говорить Вальдемар Брось,- то нашим молокозаводам може не вистачити сировини”.
Однак ця інформація не для всіх є сумною. Задоволеними такою ситуацією є ті польські підприємства, яким вдається експортувати свої товари за кордон.
Деякі польські виробники молочних продуктів за перші півтора місяці членства країни в ЄС збільшили свої експортні потужності на 15-20 %, а рекордсмени 60 % продукції виробляють на експорт.
Керівник молокозаводу у невеличкому містечку Гостен Гжегош Гжешков’як говорить, що його підприємство вже збільшило ціну на експортні товари приблизно на 25 %, і це ще не кінець.
“Попит у ЄС є таким великим, що ми могли б збільшити виробництво навіть у 2-3 рази”, - говорить Гжегош Гжешков’як.
У зв’язку з цим на польському ринку харчової продукції відбуваються певні переміщення: фірми з центральних та східних регіонів Польщі, де сільськогосподарської продукції є досить, все частіше продають свою продукцію у торговій мережі на заході цієї країни і чекають, поки представники західних концернів доберуться і до них.
Втішеними можуть залишатися і мешканці прикордонних регіонів країни, котрі значною мірою виживають за рахунок торгівлі з поляками.
Чим швидше хвиля подорожчання харчових товарів дійде до центру та до сходу Польщі, тим більше поляків купуватиме українські масло, сир і молоко.
Володимир Павлів, для радіо “Свобода”, Варшава.
Марія Щур
На відміну від України, де не знають, де проводити конкурс “Євро бачення” і куди поселити гостей, Будапешт став одним з найбільших центрів так званого конференційного туризму.
Угорська столиця посіла дев’яте місце у світі у рейтингу з організації та проведення міжнародних конференцій та симпозіумів.
Тут низькими є тарифи послуг і високий рівень обслуговування гостей. Заявок на проведення заходів так багато, що деякі форуми доводиться перекладати аж на 2005 рік.
На цю тему розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
Конкурувати з Парижем, Нью-Йорком чи Лондоном угорській столиці нелегко. І все ж, згідно з оцінками, міжнародної спілки з організації конференцій ICCA, Будапешт, як кажуть, високо тримає марку.
Вже вдруге за останні роки Будапешт має одні з найвищих рейтингів у класифікації цієї авторитетної установи. Почесні оцінки втім не позбавляють Будапешт від численних організаційних проблем.
Наприклад, закордонним учасникам, які хочуть потрапити на осінні конференції в Будапешті, вже не знайдеться місця. Тому деякі симпозіуми та ярмарки доводиться пересувати на більш пізніших термін.
Попри значні потужності туристичної індустрії в столиці, в Будапешті немає наразі можливостей часто влаштовувати великі міжнародні заходи.
Досвід показує, що найкраще в угорській столиці даються форуми на кілька сот осіб, тоді господарі заходу можуть дуже добре скористатися туристичними потужностями.
Вони потроху нарощуються, однак не до такої міри, щоб без великих витрат влаштовувати масштабні заходи. Для цього потрібно збудувати більше готелів, створити додаткові місця для обслуговуючого персоналу тощо.
Зараз отці угорської столиці зовсім не в захваті від того, щоб передати пальму першості деяким обласним центрам, особливо тим, що розташовані поблизу озера Балатон.
Влітку і на початку осені тут спостерігається пік курортного сезону через особливий, майже середземноморський мікроклімат тутешніх місць.
Малі та середні туристичні фірми непогано орієнтуються у новій ринковій кон’юнктурі. За прогнозами фахівців, після вступу Угорщини до ЄС міжнародних симпозіумів та конференцій стане ще більше.
І це при тому, що ціни у сфері послуг майже не зміняться. Угорці традиційно добре ставляться до туристів. Чимало місцевих жителів працює у сфері туріндустрії.
Вона дуже розгалужена і дає непогані прибутки. Щороку іноземці залишають в Угорщині до 1-го мільярду доларів. Інтереси цього бізнесу лобіює уряд закордоном.
Цього літа, наприклад, до Угорщини почнуть масово їздити туристи аж із Китаю. Про це торік підписали навіть відповідну міжурядову угоду угорський та китайський прем’єр-міністри.
Василь Плоскіна, для радіо “Свобода”, Будапешт.
Марія Щур
Нову військову доктрину України, затверджену у четвер, уже через кілька годин у засобах масової інформації обговорювали цивільні експерти. Протягом останнього десятиліття військова аналітика стала не лише можливою, але й прибутковою діяльністю.
Про це детальніше розповідає один із засновників комерційного Агентства оборонних новин і наш колишній колега Сергій Згурець. З ним розмовляла ведуча рубрики “Власна справа” Ірина Біла.
Ірина Біла
Жоден чи ж то звичайний підприємець, чи керівник солідного заводу не шкодує кошти на необхідну інформацію, знаючи, що саме від його компетентності значною мірою залежить успіх і процвітання.
Відтак створюючи Агенство оборонних новин засновники були певні, цей бізнес не збанкрутує. Докладніше про діяльність і особливості Агентства – його віце-директор Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Агентство оборонних новин в Україні є унікальною структурою, тому що воно займає сегмент, пов’язаний із висвітленням подій в ОПК і щодо стану справ в силових структурах України.
Агентство створене три роки тому, за цей час, як нам здається, зайняло нішу досить унікальну на українському ринку, тому що досить мало, а якщо говорити чесно, то майже не існує структур в Україні, які працюють в цьому сегменті.
Ірина Біла
Агентство розповсюджує свою інформацію для передплатників, до яких належать підприємства, що випускають оборонну продукцію, посольства, вітчизняні та зарубіжні дослідні структури.
Агентство також випускає журнал “Експорт зброї та оборонний комплекс України”. Але що ж є основним джерелом прибутків Агентства оборонних новин? Про це, не криючись, Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Агентство виживає за рахунок того, що існує передплата на продукцію агентства, існують контракти з підприємствами, пов’язані із розробкою спеціальних досліджень тих чи інших продуктів, що випускають підприємства, щодо перспектив просування цієї продукції на зовнішні ринки.
Завдяки тому, що тривалий час інформація акумулюється, тривалий час експертами вона досліджується, сегментується, то є фактично унікальна база даних, якої не має жодне інше агентство, яке працює в сегменті оборонного комплексу чи експорту озброєнь.
Ця база даних плюс роздуми експертів дають можливість виробляти і продавати конкурентноспроможний і достатньо дорогий продукт.
Ірина Біла
Одним із завдань, або як підкреслює Сергій Згурець, над завдань, що ставить перед собою Агентство – це бодай трохи підняти т.зв. больовий поріг сприйняття інформації.
Три роки тому, починаючи свій бізнес, організаторам Агентства доводилося руйнувати стереотипи і доводити, що інформація на оборонну тему не обов’язково є державною темницею.
Зараз і в самих оборонних підприємствах, і серед експортерів озброєння вже з’явилося усвідомлення, що інформація на цю тему справді існує, не залежно від того, якої позиції дотримуються самі заводи.
Більш того, ця інформація повинна існувати, адже коли її не буде в інформаційному просторі України, вона неодмінно з’явиться в інформагенціях інших держав.
Але акценти вже будуть розставлені по-іншому, і Україні доведеться довго доводити, що їхня інформація не відповідає дійсності. Як це, скажімо, трапилося у випадку з продажем українських “Кольчуг” Іракові.
Хоча іноді засновникам Агентства оборонних новин потрібно докладати чималих зусиль, аби коректно поєднувати інтереси комерційної структури, яким є Агентство, з інтересами державних структур. Про те, як це вдається зробити – Сергій Згурець:
Сергій Згурець
Важко дійсно співвідносити інтереси структури, яка існує за рахунок власного фінансування і перебуває на державному статусі з інтересами державних структур.
Але це той баланс, який насправді ґрунтується на поєднанні інтересів недержавної структури і державних.
І якщо той больовий поріг подання інформації, який дехто раніше вважав неможливим, а зараз є нормальним – в цьому є частина і нашої роботи, тому що таким чином ми трошки підняли ставлення до критичної інформації, що насправді критична інформація може бути адекватною і потрібною споживачеві, який не лише працює в силових структурах чи в оборонних підприємствах.
Ірина Біла
Нагадаю, що так вважає віце-директор Агентства оборонних новин Сергій Згурець.
Марія Щур
В одній з наших передач ми розповідали про стародубського полковника Михайла Миклашевського та стародубського війта Спиридона Ширая, які за гетьмана Івана Мазепи заснували компанію з виробництва поташу.
Третім компаньйоном був генеральний осавул Андрій Гамалія. Про родину козацьких старшин та підприємців Гамаліїв розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Засновником однієї з гілок численного роду Гамаліїв вважається польський шляхтич з Поділля Михайло Висоцький. Під час Хмельниччини він перейшов на бік козаків і 1662 року вже був полковником Черкаським.
Його син Григорій у складі козацького посольства обговорював у Стамбулі умови прийняття Україною турецького протекторату. За родинними переказами, султан, вражений міцною статурою Григорія, прозвав його “Гамалом”, тобто “силачем”, і це прізвисько стало родовим прізвищем.
Гамалії були одним із найзаможніших родів Гетьманщини. Особливо значні маєтності отримав від гетьмана Івана Мазепи Андрій Гамалія, призначений 1689 року генеральним осавулом.
На своїх землях він будував млини, гути (заводи з виробництва скла), рудні, буди (підприємства з виготовлення поташу). 1689 року Гамалія видав універсал, яким дозволяв “Івану Стеблювському в нашем селі Серединой Буді пофундовать греблю його власним коштом”.
Цим він двічі перевищив свої повноваження, оскільки видавати універсали і дозволяти будувати млини мав право тільки гетьман.
Гамалія посвоячився із стародубським полковником Михайлом Миклашевським та війтом Стародуба Спиридоном Шираєм і разом з ними заснував компанію з виробництва поташу.
1691 року свояки дістали дозвіл Мазепи (цитата) “в краях полку Стародубовського на одному місці в тракті Гомельському, а на другому місці між Мглином і Почеповом, обискавши в пущах способні на те положення, завести буди і робити на них поташ або шмалцуги”.
Згодом за підтримки Ширая Гамалія з Миклашевським вдалися до захоплення земель навколо Стародуба, які належали місту, із селами Деменкою, Руховом, Картушиним, Круковом, Соловою.
Свояки осаджували там свої хутори і слободи, заводили на міських греблях власні млини.
Син Андрія Михайло був генеральним бунчужним, генеральним хорунжим та генеральним осавулом, а інший син – Антін, – теж генеральним осавулом та полковником Білоцерківським.
Обидва прихильники Мазепи, вони після Полтавської катастрофи були заслані: Антін – до Сибіру, згодом до Москви, а Михайло – до Москви. Їхній племінник Іван був одним з останніх генеральних суддів Гетьманщини.
Уродженець Пирятина, морський офіцер Платон Гамалія бився із шведами на Балтійському морі. А випускник Києво-Могилянської академії, поет і перекладач, містик Семен Гамалія став “великим майстром” масонської ложі “Девкаліон” у Москві.
Марія Щур Наступником Андрія Гамалії на посаді генерального осавула був теж мазепинець - Іван Ломиковський. Розповідь про родину Ломиковських слухайте в нашій наступній передачі.
На цьому ми завершуємо передачу “Економічний журнал”. З вами прощаюся я, Марія Щур. На все добре! До нових зустрічей! Слухайте радіо “Свобода”!
