Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 01:02

У Стамбулі НАТО заохочуватиме Україну стати на демократичний шлях розвитку, але утримається від зближення.


Сергій Куделя

Вашинґтон, 24 червня 2004 – Якщо Україні запропонують участь у Плані дій щодо членства в НАТО вже під час Стамбульського саміту Північноатлантичного союзу 28 – 29 червня, в Києві це могли б сприйняти як готовність Заходу ігнорувати проблеми з демократією в Україні. Тому приєднання України до Плану дій розглядатиметься лише після проведення в Україні президентських виборів. Така думка не поодинока на Заході. Поділяє її і директор програм із питань Росії та Євразії Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашинґтоні Селест Волендер.

Приєднання якоїсь держави до Плану дій щодо членства в НАТО свідчить про початок стадії інтенсивної підготовки цієї держави до вступу в Північноатлантичний союз. Перехід же України до такого рівня співпраці з НАТО, за словами Волендер, і далі неможливий, доки на Заході занепокоєні демократичними перспективами України.

Рік тому Селест Волендер, експерт упливової дослідницької організації, брала участь у засіданні Комісії Україна – НАТО в Вашинґтоні. З того часу вона відзначає прогрес лише в воєнній співпраці: «Зараз партнерство НАТО з Україною надзвичайно продуктивне, конструктивне та активне в воєнній сфері. Я чула і від українських, і від американських посадовців дуже позитивні відгуки про те, чого вдалося досягти і чого ще можна досягти. Та це стосується не безпосередньо вступу до НАТО, а щоденної співпраці та підготовки до спільних військових навчань, допомоги в проведенні військової реформи тощо – у всіх цих питаннях співпраця була надзвичайно успішною».

Водночас Волендер зазначає, що майбутнє взаємин України та НАТО все ж пов’язано з прогресом української держави в розвитку демократичних інститутів: «Якість відносин між Україною та НАТО залежить від того, наскільки в їхньому політичному аспекті українська сторона досягне більшого, ніж їй уже вдалося зробити. Перш за все йдеться про демократичний статус України як держави, в якій проводять вільні та чесні вибори, в якій є незалежні ЗМІ, в якій влада не намагається утискати опозицію, в якій президентські кандидати від влади не використовують владні ресурси для здобуття перемоги».

Оскільки на Заході досі не впевнені в здатності української влади забезпечити вільні та чесні президентські вибори, Селест Волендер доходить висновку, що відносини України та НАТО досі стоять на роздоріжжі. Такої ж думки вона і про позицію українських урядовців: «Після відвідин Києва в травні в мене склалося враження, що більшість в українському керівництві ще не визначилася остаточно щодо напрямку розвитку держави і вони досі оцінюють наявний у них вибір. А тому наступні декілька місяців будуть критичними для вирішення майбутнього шляху України. Отже, навряд чи можна зараз ототожнювати політиків із певною сталою ідеологічною орієнтацією. Це гнучкий процес, на який можна вплинути відповідальною та зрозумілою американською зовнішньою політикою».

Попри сумніви в відданості українського керівництва принципам демократії, в Білому Домі, за словами Волендер, високо цінують допомогу, надану Україною Сполученим Штатам в Іраці: «Вони визнають, що Україна є однією з небагатьох держав, які вирішили ризикнути життям власних громадян і підтримати дії США в Іраці. З американського погляду Ірак – це питання глобальної безпеки, і в наших інтересах знайти максимальну підтримку серед держав світу для вирішення іракської проблеми. Тому цілком логічно, що ми визнаємо внесок держав, які перебувають там разом із нами, допомагають нам і співпрацюють із нами. І до цих держав ми повинні ставитися з повагою та вдячністю. Для США цілком леґітимно надавати перевагу Україні і залучати її до обговорення питань міжнародної безпеки».

Отже, запрошення на саміт НАТО в Стамбулі, на думку Волендер, дає українському керівництву цінну можливість узяти участь у дискусіях із питань світової безпеки за одним столом із керівниками держав – членів НАТО. Тому за відсутності перспективи змістовних домовленостей щодо нового формату відносин із Північноатлантичним союзом українське керівництво має сприймати Стамбульський саміт за олімпійським принципом, коли сама участь – це вже перемога.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG