Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 10:32

“Економічний журнал”


Марія Щур

Аудіозапис програми:

Київ, 27 червня 2004 року.

Марія Щур

Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.

Минулого тижня український прем’єр Віктор Янукович заявив, що Росія готова пришвидшити перехід на отримання податку на додаткову вартість на нафту і газ за принципом країни призначення, що означало б суттєве подешевшання російських енергоносіїв в Україні і відповідні втрати для російського бюджету.

Тоді експерти зі скептицизмом поставилися до цієї заяви. І от не минуло й тижня, як міністр промисловості і енергетики Російської Федерації Віктор Христенко підтвердив наміри Росії.

З подробицями наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Міністр промисловості та енергетики РФ Віктор Христенко, який виступив на засіданні групи високого рівня по формуванню ЄЕП Білорусі, Казахстану, України і Росії, повідомив, що Москва і Київ працюють над угодою з Україною щодо оподаткування нафти і газу по принципом країни призначення.

“Ми активно працюємо над цією угодою”, - підкреслив Віктор Христенко. За словами міністра, ця робота пов’язана із закінченням роботи розрахунків фінансових і бюджетних наслідків із визначенням конкретних термінів з конкретних товарних позицій.

“Сподіваюся, що ми цю роботу найближчим часом закінчимо, з тим, щоб можна було зафіксувати той рівень домовленостей, який дозволяє прийти до країни призначення в ті терміни, які були визначені”, - сказав російський міністр промисловості та енергетики.

Віктор Христенко також сказав, що таку ж роботу Росія сьогодні веде з Білоруссю та починає проводити переговори із Казахстаном. Віктор Христенко схарактеризував перехід України на оподаткування нафти і газу по країні призначення як першочерговий, однак дуже дорогий захід.

Міністр промисловості та енергетики РФ вважає, що такий захід є одним з пунктів тієї програми, яка проведена Президентом, по реалізації комплексу заходів по формуванню ЄЕП.

В цьому пункті записано, що ці країни переходять на єдину метрологію оподаткування.

З іншого боку, звичайно, це поза сумнівом, що питання існує у двосторонніх взаєминах Росії з Україною, Казахстаном і Білоруссю, - підкреслив Віктор Христенко, який пояснив, що зараз ці питання, пов’язані із угодами частково, а частково ні, а просто вирішенні законодавством на національному рівні.

Зараз, варто нагадати, що Росія отримує податки на нафту і газ по принципу країни, де вони видобуваються. Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.

Марія Щур

Закордонні компанії, що не змогли взяти участь у приватизації української компанії “Криворіжсталь”, намагаються обмежити експорт української сталі до своїх країн.

Скорочення експорту металургійної продукції означало б уповільнення розвитку української економіки, попереджають аналітики.

Адже чотири із п’яти найбільших компаній України пов’язані з металургійним виробництвом, є найбільшими експортерами.

Дві закордонні металургійні компанії з різницею у кілька днів закликали свої уряди запровадити чи продовжити обмеження проти товарів української металургії.

Наприкінці минулого тижня з такою вимогою виступила Південно-Африканська компанія “Iscor”, щойно придбаний підрозділ міжнародної групи “LNM”, яка намагалася купити “Криворіжсталь”.

Керівник компанії звинуватив Україну в порушенні антидемпінгового законодавства.

Він закликав уряд зберегти обмежуючі заходи щодо українського металу, навіть незважаючи на те, що український експорт до Південної Африки скоротився. Захисне мито проти української сталі на рівні 79 % залишиться чинним ще близько року.

А у понеділок озвався інший скривджений інвестор в український металургійний сектор – російська компанія “Євразголдінґ”. Ця компанія закликала уряд Росії запровадити обмеження українського імпорту, бо в Україні діють неринкові механізми.

Компанія вважає, що їхню дію вона відчула на собі, коли її вилучили з приватизації “Криворіжсталі”. Ці дві події ще раз нагадали, наскільки вразливою залишається українська економіка до зміни умов на зовнішньому ринку металів.

За офіційними даними, 60 % українського валового внутрішнього продукту залежить від експорту, а металурги забезпечують 40 % валютних надходжень.

Цифри, які експерти вважають надто небезпечними, особливо з огляду на те, що Україна не є членом Світової Організації Торгівлі і не має дієвого механізму захисту від антидемпінгових розслідувань.

Незважаючи на це, голова правління найбільшого українського металургійного підприємства – “Маріупольського комбінату імені Ілліча” Володимир Бойко на запитання, який ринок він вважає найперспективнішим для своєї компанії, відповідає:

Володимир Бойко (переклад)

У першу чергу, Росія.

Марія Щур

Разом із цим він сподівається, що в Україні незабаром відновиться власне технологічне виробництво, для якого буде потрібна сталь.

Володимир Бойко (переклад)

Я переконаний, що наступає час, коли потрібно повернутися до України і подумати, як виробляти власні судна та машини.

Марія Щур

Триває конфлікт між російською компанією “Мобільні телесистеми” і Генеральною прокуратурою України за власність.

Цього тижня російський оператор "Мобільні телесистеми" (МТС), якому належить компанія "Український мобільний зв’язок" (UMC), попередив інвесторів про можливі втрати у зв’язку з позовом Генпрокуратури України.

Правоохоронці опротестували законність угоди, внаслідок якої МТС придбав в "Укртелекому" 51% акцій UMC. Докладніше про це мій колега Сергій Собуцький.

Сергій Собуцький

Як повідомив журналістам начальник прес-служби Генпрокуратури Сергій Руденко, нормативні акти уряду і Фонду держмайна України, на підставі яких 51%-й пакет УМЗ був проданий МТС, суперечать українському законодавству. Він нагадав, що постановою уряду "Укртелеком" був внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України, а приватизація компанії почалася в листопаді 2000, після ухвалення закону "Про особливості приватизації АТ "Укртелеком".

За словами Руденка, відповідно до законодавства, було заборонено відчужувати майно "Укртелекому", якщо його балансова вартість перевищує суму, еквівалентну 14 тисяч євро.

"Однак незважаючи на це, уряд постановою від 28 травня 2001 року зобов''язав "Укртелеком" продати приналежну йому частку в УМЗ, хоча вартість цього пакета значно перевищувала 14 тисяч євро", - підсумував Сергій Руденко. Масла у вогонь скандалу навколо чергового перерозподілу власності підлила Рахункова палата України, яка звинуватила представників Фонду держмайна в завищенні показників надходжень від приватизації 2003 року за рахунок включення у них доходів від продажу контрольного пакета мобільного оператора UMC.

При цьому представники палати зазначають: із продажем УМЗ “Укртелеком”, що готується у цьому році до приватизації, істотно втратив у ціні.

За словами директора Департаменту палати Віктора Огородника, у національного оператора “забрали найліквідніший актив без зменшення статутного фонду”.

Російські ж власники УМЗ, м’яко кажучи, здивовані. Угода була укладена "у ринкових умовах, за ринковою ціною з дотриманням усіх норм чинних законодавств Росії й України", - так прокоментував ситуацію, що склалася, директор Департаменту зв''язків із громадськістю МТС Андрій Брагинський.

“МТС” констатує незахищеність прав власності в Україні і абсолютно не бажає розлучатися зі своєю українською структурою, яка тільки в останньому кварталі минулого року принесла чистий прибуток у $23 мільйони – квартальна виручка зросла на 18%.

Уважно стежать за розвитком подій численні експерти і не всі з них сходяться лише на уже поширеній думці, що причиною всьому - запізніла реакція українського уряду щодо належної оцінки передприватизаційного “Укртелекому”.

Зокрема, представник Інституту реформ Маркіян Дацишин схильний думати, що всі ці раптові палиці в колеса через елементарну конкуренцію в Україні на ринку стільникового зв’язку. В інтерв’ю для радіо “Свобода” він сказав:

Маркіян Дацишин

Друга гіпотеза пов’язана із зростаючою конкуренцією на ринку мобільного зв’язку і відповідно з досить агресивною промоутерською кампанією, яку останнім часом проводить УМЗ, використовуючи можливості транснаціональної компанії “МТС” щодо цінової політики.

Є така думка, що таким чином конкуренти намагаються боротися в нових умовах, які були створені на ринку з приходом російського інвестора.

Сергій Собуцький

На думку Дацишина, на карту поставлена інвестиційна привабливість України, може дійти до того, що скандал доведеться врегульовувати найвищим посадовим особам України та Росії. Але це вже прогнози. Зачекаємо на розвиток подій. Марія Щур

Однак західні інвестори сподівають, що йдеться лише про поодинокі випадки, а не системне нехтування правами закордонних інвесторів.

Цим, мабуть, можна пояснити, що останнім часом практично кожного місяця в різних німецьких містах проводяться дні української економіки.

Це на думку місцевих оглядачів, свідчить, що Україна, як новий сусід Європейського Союзу, стає дедалі привабливішою для західних інвесторів.

Розповідає Надія Кандиба.

Надія Кандиба

За даними представника німецької економіки в Києві Карін Рау, в Україні нині працює близько 950 німецьких фірм. Цікавим є те, що кількість таких підприємств постійно зростає.

Отже, попри всі проблеми, Україна стає дедалі привабливішою для західних інвесторів. Одна з причин – наближення кордонів ЄС. Говорить голова правління Фінансового інституту “HypoVereinsBank” Україна Дерт Вріт.

Дерт Вріт (переклад)

На мою думку, зростає кількість західних фірм, які цікавляться Україною, особливо її західними регіонами. Вони прагнуть перенести в Україну частину виробництва, а інколи навіть і весь виробничий цикл.

Надія Кандиба

Вріт наголосив, що тепер йдеться не лише тільки про фірми із Західної Європи, але також з Чехії, Польщі, Угорщини.

Головна причина такого розвитку – зростання виробничих витрат у зв’язку із приєднанням цих країн до ЄС і водночас низький виробничий кошт в Україні.

До речі, навіть після різкого подорожчання бензину на українському ринку, він все одно залишається вкрай дешевим для західноєвропейського інвестора.

Що ж стосується робочої сили, то в Східній Європі вона є ще дешевшою тільки в Молдові. На думку німецького банкіра, Україна має великий потенціал у справі залучення іноземного капіталу.

Водночас, як наголошують німецькі підприємці, повністю вичерпати його і надалі заважають бюрократичні перешкоди, заангажованість української судової системи, проблеми з купівлею-продажем землі, гальмування подальших економічних реформ.

Тим часом, самі українські фірми помітно подорослішали. От як оцінює своїх клієнтів голова правління Фінансового інституту “HypoVereinsBank” Україна Дерт Вріт, який вже понад 5 років працює в Києві.

Дерт Вріт (переклад)

Я сказав би, що українські клієнти змінилися в позитивну сторону. Зі свого боку, розбудовуючи стосунки між банком та клієнтами, ми намагаємося привчати українські фірми до міжнародних стандартів у розрахунках, що врешті-решт допоможе їм зміцнити свої позиції.

Надія Кандиба

Дерт Вріт також висловив задоволення платіжною мораллю банківських клієнтів. Таким чином відходять у минуле часи, коли в Україні не повертали кредити.

Надія Кандиба, з Німеччини, для радіо “Свобода”.

Марія Щур

Відома американська фірма “Ейвон”, що володіє міжнародною мережею індивідуального продажу косметичних товарів, наштовхнулася у Польщі на значні проблеми. На початку цього тижня п’ять польських консультанток фірми звернулися до суду з вимогою змусити фірму “Ейвон” визнати їх штатними працівниками, а не співпрацівниками по тимчасовому договору.

Якщо суд задовольнить вимогу позивачок, то це може відкрити шлях і для інших сотень тисяч консультанток і створити величезні проблеми для фірми “Ейвон”, успіх якої, власне, на тому й базується, що консультанток у штат не беруть. Повідомляє Володимир Павлів.

Володимир Павлів

Судовий позов проти фірми “Ейвон” пов’язують із появою публікації в пресі про сумнівні лаштунки діяльності цієї фірми взагалі, а у Польщі зокрема.

Принцип “Ейвону” – це відносно низькі ціни на її косметику. А досягається це заощадженням на витратах з формальним працевлаштуванням розповсюджувачів, тобто консультантки фірми, які продають її товар, підписують з компанією “Ейвон” тимчасову трудову угоду на цю діяльність у якості індивідуальної комерційної діяльності, тобто одноосібної фірми.

Отже, ця одноосібна фірма отримує від “Ейвону” гонорар, а вже сама вона повинна платити зарплату, податки за комерційну діяльність, внески до Фонду соціального та пенсійного страхування тощо.

Як виявилося, польська специфіка полягає в тому, що значна частина із 240 тисяч консультанток не реєструє своєї трудової діяльності, працюючи, так би мовити, у тіні.

Причиною цього експерти називають порівняно невисокі заробітки консультанток “Ейвону” у Польщі і завеликі кошти офіційної трудової діяльності.

Податки, внески на соціальне страхування та реєстрація індивідуальної трудової діяльності становлять приблизно 60 % заробітків цих жінок, - говорить експерт Фонду “Кейс” Міхал Клоні.

На його думку, окрім високих затрат на формальну діяльність, польські консультантки “Ейвону” ще й бояться бюрократії, реєстрації, звітів, перевірок.

Все це забирає у польських підприємців чимало часу і нервів. Отже, принаймні п’ятеро з консультанток центру “Ейвону” своїм судовим позовом вирішили перекласти всі ці проблеми із своїх плечей на плечі фірми.

“Ейвон” добре усвідомлює, що частина консультанток продає його товари без реєстрації та сплати податків, а тому повинен взяти за них відповідальність – так адвокат позивачок пояснювала претензії своїх клієнток газеті “Виборчій”.

У свою чергу, адвокат “Ейвону” не виключає, що частина консультанток працює нелегально, але не погоджується з тим, що за них несе відповідальність фірма.

У трудовому договорі із консультантками мовиться, що купуючи у фірми косметичні товари для перепродажу, дана особа провадить комерційну діяльність, що пов’язано із необхідністю зареєструватися, платити податки, внески тощо.

Хто має рацію у цій суперечці, повинен вирішити суд. Але експерти кажуть, що “тіньову” економіку не знищити судовими вироками, викорінити її можна лише шляхом створення сприятливих умов для розвитку як великого бізнесу, так і індивідуальної комерційної діяльності.

Володимир Павлів, для радіо “Свобода”, Варшава.

Марія Щур

Не зважаючи на постійні запевнення урядовців та інших держслужбовців про їхні намагання створити якнайкращі умови для розвитку підприємництва в Україні, часто трапляється, що саме ці люди призводять до зникнення підприємницьких структур.

Особливо, коли ці підприємці не хочуть ділитися з певними “державними” особами своїми прибутками. Про один з таких випадків у рубриці “Власна справа” розповідає Ірина Біла.

Ірина Біла

Група компаній “Мезокред” була створена 1991 року і за доволі короткий час змогла посісти одне з чільних місць серед найбільших українських імпортерів і дистриб’юторів.

Компанії вдалося отримати довіру таких знаних в світі торгових марок, як “Стіморол-Дірол”, “Гіннес”, “Туборг”, “Шварцкопф”. Здавалося, все йшло непогано.

Бізнес розвивався, аж поки дехто “не поклав заздрісне око” на успішну компанію, чомусь вирішивши, що з ним повинні дітися прибутками.

А оскільки ця заздрісна людина працювала в доволі відомій і шанованій організації, як Служба безпеки України, проігнорувати її вимоги власнику компанії В’ячеславу Кредісову не вдалося:

В’ячеслав Кредісов

В компанії працювало біля 300 людей. Компанія заплатила більше 5 мільйонів доларів податків за весь час існування. Після того прийшли і сказали: “Ух ти! А не хочеш поділитися?”

Я сказав: “Так давайте легально”. – “Ні, легально не хочемо”.

І вони почали діяти. Ви знаєте, коли це був представник, на мою думку, непрофесійний СБУ. В центральному апараті СБУ працюють реальні професіонали, на щастя, такі приклади негативів є поодинокі, але, на жаль, вони існують.

Ірина Біла В’ячеслав Кредісов спільно з співвласниками фірми вирішив захищатися в суді. Але судова тяганина не сприяла процвітанню бізнесу і репутації підприємців:

В’ячеслав Кредісов

Через суди ми виграли всі процеси, але компанії вже не стало. Два роки вона займалася тим, що доводила в судах, що “ти нє олєнь” чи щось таке.

Так, ми довели це, але, на щастя, нам і допомагали, і у нас внутрішні сили були. Але дуже багато хто після цього кажуть, що ні, більше нічого не хочуть і не можуть.

Ірина Біла Але, як далі вже дещо оптимістичніше зауважив В’ячеслав Кредісов, не зважаючи на те, що за ці два роки ходіння по судах компанія фактично припинила існування, бажання й надалі займатися бізнесом не зникло:

В’ячеслав Кредісов

Витравити з нас бажання робити бізнес неможливо, але, безумовно, якийсь осадок залишився, що тебе били-били сильно-сильно, хоча підприємці – це люди дуже оптимістичні.

Якщо ти – песиміст – не йди в бізнес, тобі там не місце. Якщо ти – оптиміст – йди. Друге: якщо ти не вмієш битися – не йди в бізнес, краще, піди перевіряючим, там все гаразд, тебе все-рівно ніхто не поб’є.

Якщо ти не боїшся боротьби якоїсь – іди в бізнес і зроби. Наш приклад такий: не дивлячись на те, що була розірвана повністю Група компаній “Мезокред”, ми не впали.

Було створено громадське об’єднання “Нова формація”, яке захищає такі ситуації з “наїздом”, як це було з компанією “Мезокред”.

Ірина Біла

Втім, люди кажуть, що за одного битого двох небитих дають. От тільки часом ті, хто повинен захищати і оберігати від побиття інших, самі стають ініціатором бійки, забуваючи при цьому, що суспільство і держава покладають на них іншу місію.

Марія Щур

В одній з наших минулих передач ми розповідали про боснійського князя Саву Владиславича-Рагузинського, який у своїх ділових подорожах виконував секретні доручення московського уряду.

За це після Полтавської катастрофи йому були надані маєтності мазепинців, зокрема генерального обозного Івана Ломиковського. Про родину козацьких старшин та підприємців Ломиковських розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Після завершення навчання у Києво-Могилянській академії волинянин Іван Ломиковський служив у козацькому війську. На початку 1670-х років він став генеральним писарем в уряді свого свояка – гетьмана Правобережжя Михайла Ханенка.

Переселившись на Лівобережжя, Ломиковський від 1689 року займав в уряді гетьмана Івана Мазепи посади генерального хорунжого, генерального осавула, генерального обозного та наказного гетьмана. Як генеральний обозний він відав справами економіки Гетьманщини. У наданих йому гетьманом численних маєтках Ломиковський заводив гути з виготовлення скла, млини, буди, на яких виробляв поташ. Удвох із стародубським полковим обозним Прокопом Силенком він тримав у Стародубі полкову оренду на виготовлення і продаж горілки, тютюну та дьогтю.

1708 року Мазепа своїм універсалом дозволив Ломиковському на ріці Туросні у Топальській сотні “рудню построїти і при ній до своєї потреби рудніков посадити”.

Рудня отримала назву “Голубінка” і була “строєна на сирому корені, в нашествіє шведів... А зачинав те рудненське строєніє і фундамент будував рудник Василь Голуб з кузнецами”.

Ломиковський був активним противником московської політики обмеження автономії Гетьманщини, і саме в його київському будинку відбувалися таємні наради мазепинців.

Напередодні повстання Мазепа відрядив Ломиковського та Пилипа Орлика до шведського короля Карла Дванадцятого, щоб узгодити спільні дії проти армії Петра Першого.

Після поразки під Полтавою вже немолодий Ломиковський із синами Іллєю та Михайлом виїхав разом з Мазепою до міста Бендер (нині – Молдова). По смерті Мазепи він став генеральним обозним в уряді Пилипа Орлика.

Іван Ломиковський помер у румунському місті Яссах 1714 року. Його сини, повернувшись до України, були засуджені на довічне заслання до Москви.

Через 100 років інший Ломиковський – Василь, – у своєму маєтку Трудолюб біля села Шафоростівка неподалік Миргорода вперше в Україні запровадив систему полезахисних лісових смуг.

Він також одним з перших почав записувати українські народні думи, переклав з французької мови твір Жана-Бенуа Шерера “Історія малоросійських козаків”, уклав словник “Про МалоРосію”.

А за свою працю “Розведення лісу в сельці “Трудолюбі” Ломиковський був нагороджений золотою медаллю Академій наук. Микола Гоголь зобразив історика, етнографа, підприємця та масона Василя Ломиковського у другому томі свого роману “Мертві душі” як “землероба” Костанжогло.

Марія Щур

На цьому ми завершуємо передачу “Економічний журнал”. З вами прощаюся я, Марія Щур. На все добре! До нових зустрічей! Слухайте радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG