Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 17:48

“Вбивство українського журналіста розкрито: успіх слідства чи свідоме зволікання ?” – 3-я річниця загибелі Ігоря Олександрова, генерального директора інформаційної телерадіокомпанії “ТОР” міста Слов’янська.


Ірина Халупа Гості: Анатолій Хмельовий - народний депутат України (КПУ), голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування причин та обставин вбивства журналіста Ігоря Олександрова; Олексій Шеховцов - народний депутат України (СДПУ(О), заступник голови комісії.








Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 1 липня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Радіо “Свобода” продовжує свої вечірні програми. З вами передача “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Вітаємо всіх, хто нас слухає!

Тема на четвер, перше липня: “3-я річниця загибелі Ігоря Олександрова, генерального директора інформаційної телерадіокомпанії “ТОР” міста Слов’янська”.

Її з нами обговорять наші гості: Анатолій Хмельовий, народний депутат України (КПУ), голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування причин та обставин вбивства журналіста Ігоря Олександрова; Олексій Шеховцов, народний депутат України (СДПУ(О), заступник голови комісії.

Вітаю вас, шановні гості, і дякую за участь в сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Сьогодні в Києві відбулася прес-конференція, присвячена третій річниці загибелі Ігоря Олександрова

Директор телерадіокомпанії "ТОР" (місто Слов''янськ Донецької області) Ігор Олександров помер сьомого липня 2001-го року в лікарні після того, як невідомі жорстоко побили його біля входу в телекомпанію.

За підозрою у скоєнні цього злочину прокуратура затримала Вередюка.

1-го травня 2002-го року суд в Слов''янську виправдав Вередюка за недоведеністю його участі у злочині і постановив звільнити його з-під варти.

19-го липня Вередюк помер, за висновками лікарів, від серцевої недостатності.

12-го травня прес-служба Генеральної прокуратури повідомила, що Вередюк був притягнутий до кримінальної відповідальності на підставі сфальсифікованих правоохоронними органами матеріалів.

За даними прес-центру СБУ, вбивство Олександрова скоїли члени краматорського злочинного угруповання "17-та ділянка".

У перебігу спецоперації спільна слідчо-оперативна група розшукала і заарештувала 10 учасників і лідерів цього угруповання. Був затриманий підполковник, начальник Краснолиманського райвідділу міліції Донецької області, колишній старший дільничний інспектор Краматорського районного відділу ГУ МВС України в Донецькій області.

У травні 2004-го року Генпрокурор Геннадій Васильєв повідомив, що найближчим часом справу буде передано до суду.

Сьогоднішня прес-конференція проходила під гаслом “Вбивство українського журналіста розкрите: успіх слідства чи свідоме зволікання?”

Голова тимчасової слідчої комісії, яка займається розслідуванням вбивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Олександрова та інших резонансних кримінальних справ, Григорій Омельченко вважає, що причиною вбивства І.Олександрова стала його журналістська діяльність.

За прес-конференцією слідкував наш колега Тарас Марусик. Тарас Марусик

Григорій Омельченко нагадав, що ще у вересні 2002-го року тимчасова слідча комісія дійшла до висновку, що Ігоря Олександрова не вбивав Юрій Вередюк.

На сьогодні арештовані безпосередні виконавці, які фабрикували кримінальну справу, які залякували і шантажували Вередюка.

Григорій Омельченко

Висновок, до якого прийшла Генеральна прокуратура, який співпав із висновками слідчої комісії, що прямого ... на вбивство І.Олександрова не було, було замовлення на жорстке його побиття, можливо, щоб став інвалідом і з іншими розладами здоров’я, але, як кажуть, щоб іншим було неповадно показувати такі матеріали по телебаченню. Але під час виконання цього замовлення з юридичної точки відбувався, в кримінальному праві називається, “ексцес виконання”.

Тарас Марусик

Голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович зазначив:

Володимир Стретович

В офісі Рибака велася книга відвідувачів. В тій книзі відвідувачів, яка була одна із елементів доказової частини по справі, значилися прізвища дуже багатьох цікавих людей, але за дивним збігом обставин немає сьогодні книги, немає доказу, де можна це підтверджувати, що таке відбулося, тому суду буде дуже важко оцінювати відповідні докази на предмет зв’язку між високими чиновниками і бандитським угрупуванням.

Тарас Марусик

За словами голови тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради Григорія Омельченка, комісія звернулась до Генеральної прокуратури, щоб та дала правову оцінку діяльності колишнього Генерального прокурора Михайла Потебенька, його першого заступника Сергія Винокурова, а також колишнього прокурора Донецької области, а нині заступника Генпрокурора Віктора Пшонки, оскільки в діях цих високопосадових осіб є ознаки злочину.

Відповідаючи на запитання радіо “Свобода”, наскільки захищені сьогодні чи ні головні свідки у справі Олександрова, колишні співробітники Управління з боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області Олег Солодун і Михайло Сербин, Григорій Омельченко почав здалеку.

Григорій Омельченко

Ситуація, яка зараз вийшла у справі Гонгадзе, на мою думку, під охорону повинен бути взятий колишній міністр внутрішніх справ Ю.Ф.Кравченко. У якому статусі? Чи то свідка, а з точки зору слідчої комісії в якості обвинуваченого він повинен бути затриманий і арештований, але серйозні підстави хай розглядати як версію про те, що може існувати реальна загроза смерті Ю.Кравченка.

Тарас Марусик

Він підкреслив, що тих доказів, які є в розпорядженні тимчасової спеціальної комісії парламенту і Генеральної прокуратури, достатньо, щоб порушити кримінальну справу проти Юрія Кравченка за зловживання службовим становищем, зокрема, за незаконне прослуховування, стеження, організацію викрадення Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки.

А ось що сказав Григорій Омельченко про захист колишніх УБОЗівців Солодуна і Сербина.

Григорій Омельченко

Я не думаю, що відносно них можуть бути якісь вжиті, не доведи Господи, насильницькі кроки. Тоді це взагалі, я не знаю, що треба робити з цими верховними бандитами в нашій державі, відповідати, можливо, адекватними ж кроками.

Тарас Марусик

Це був голова тимчасової слідчої комісії, яка займається розслідуванням вбивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Олександрова та інших резонансних кримінальних справ, Григорій Омельченко на сьогоднішній прес-конференції.

Ірина Халупа

У сьогоднішній прес-конференції взяли участь і колишні співробітники Управління з боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області Олег Солодун і Михайло Сербин.

Олег Солодун

На мене і на Михайла зараз посилився тиск з боку працівників правоохоронних органів Донецької области виключно з однією метою, щоб під час судових слухань не згадувати прізвищ вищих керівників правоохоронних органів, які тією чи іншою мірою проходять по справі Олександрова і повинні бути притягнутими до кримінальної відповідальності.

Тарас Марусик

Олег Солодун розповів також, як члени того самого кримінального угрупування “17-а дільниця”, відомого зі справи Олександрова, здійснили низку злочинних дій стосовно його родича, але впродовж восьми місяців, незалежно на неодноразові його скарги на ім’я Генпрокурора Геннадія Васильєва, не проведено жодної слідчої дії.

А 25-го січня був побитий Михайло Сербин, тому, як сказав Олег Солодун, “ми вважаємо, що це робиться винятково для того, щоб у суді ми не називали прізвищ серйозних”.

Крім того, Олег Солодун повідомив, що напередодні загибелі журналіста у прямому ефірі передав Олександрову список осіб, які будуть вбиті цим злочинним угрупуванням, але пункт перший у списку був пропущений, і коли після програми Олександров спитав чому, Михайло Сербин відповів: “Це будеш ти”.

Далі Александров “поклав цей список у сейф, сказавши, що будемо чекати, хто за ним прийде: правоохоронні органи або злочинне угруповання”.

За словами Олега Солодуна, після вбивства Олександрова цей список зник із сейфа.

Наш колега Володимир Бойко зв’язався сьогодні з вдовою Ігоря Олександрова Людмилою і запитав на якому етапі перебуває кримінальна справа за фактом вбивства її чоловіка.

Ми вибачаємося, але Людмила Олександрова відповідає російською мовою.

Людмила Олександрова

(переклад) На стадії ознайомлення зі справою. Тобто справу мають передавати в суд, а зараз знайомляться зі справою всі потерпілі і обвинувачені.

Володимир Бойко

А коли Ви ознайомилися з матеріалами справи?

Людмила Олександрова

На початку квітня. Це десь було 1-2 квітня цього року.

Володимир Бойко

А коли можна очікувати початку розгляду справи в суді.

Людмила Олександрова

Важко сказати. Вони обіцяли на літо, але ось вже місяць пройшов, поки що тиша.

Володимир Бойко

А чи вірите Ви в те, що цього разу було знайдено справжніх вбивць Вашого чоловіка? Яке враження залишила по собі кримінальна справа після того, як Ви з нею ознайомилися?

Людмила Олександрова

Кримінальна справа складена дуже грамотно і ніяких претензій до складання цієї кримінальної справи у нас не було. А справжні вони вбивці чи несправжні скаже суд.

Володимир Бойко

А як Ви вважаєте, чи було викрито і знайдено всіх причетних до цієї резонансної справи, чи хтось залишився за межами уваги органу слідства?

Людмила Олександрова

Якщо судити по справі, то там існують і замовник, і організатор, і 3 виконавці. А те, що залишається поза справою, то зараз важко про це говорити. Звичайно, ми думаємо трошки по-іншому.

Володимир Бойко

Яка Ваша оцінка особиста? Все ж таки, чи було знайдено всіх причетних?

Людмила Олександрова

Безпосередніх учасників можливо і так, тобто тих, які безпосередньо приймали участь. А те, що йди вище – замовники, то я думаю, що ні.

Володимир Бойко

Скажіть, будь ласка, а чи не зневірилися Ви в українському правосудді після оцих 3 років так званого слідства? Принаймні, так званого в тій частині, що стосувалася покійного Юрія Вередюка?

Чи буде, з Вашої точки зору справа розглядатися об’єктивно і неупереджено тепер?

Людмила Олександрова

Завжди важко сказати, що вірю чи не вірю. Але я кажу, що я нічому не вірю. Ось чому, коли мене запевнюють, що дуже детально була розглянута та справа і ми не знайшли ніяких відхилень і порушень, то я все рівно кажу, що я не вірю до кінця.

От коли відбудеться суд, будуть названі винні і вони отримають по заслугам чи не по заслугам, але так, як вони цього заслуговують, то тоді можна буде сказати, що так, правосуддя у нас дійсно захищає права людини.

Ірина Халупа

Людмила Олександрова. З нею розмовляв Володимир Бойко.

Шановні гості, сьогодні ми чули в новинах, що німецький депутат Євро комісії Елізабет Шотер сказала, що є відсутність прогресу у справі Гонгадзе.

Сьогодні ми будемо говорити про справу Ігоря Олександрова. Але ці справи просуваються чи може не просуваються майже крок в крок.

І ось Людмилі Олександровій обіцяли, що справа дійде до суду влітку. Вже середина літа, але нічого про це не чути.

Як Ви гадаєте, пане Хмельовий, коли розпочнеться нарешті судовий процес у справі вбивства Ігоря Олександрова?

Анатолій Хмельовий

Я вважаю, що це відбудеться, мабуть, після президентських виборів, якщо відбудеться. Бо член нашої комісії ...

Так, я повинен зазначити, що ми з Олексієм Дмитровичем депутати позаминулих скликань. Він – І, ІІ і ІІІ, я – ІІ і ІІІ скликання. Зараз ми не члени комісії.

Комісію очолює Григорій Омельченко. Я хочу ще зазначити, що член нашої комісії ще в тому складі був Геннадій Андрійович Васильєв, який всіляко, скажімо, заважав нам дійти до істини.

Тому сьогодні, коли він став Генпрокурором, то я не думаю, що він буде зацікавлений в тому, щоб ця справа була доведена до кінця.

Ірина Халупа

А що Ви скажете, пане Шеховцов, чи є якійсь прогрес у цій справі?

Все ж таки арештували 3 роки тому цього Вередюка нещасного. Тоді з’ясували, що він тут непричетний у цьому всьому. Нещасна людина 2 місяці пізніше померла.

Що тепер буде далі?

Олексій Шеховцов

Ви знаєте, що важко говорити з якої причини не передається справа до суду саме зараз.

Ірина Халупа

На Вашу думку, чи є досить інформації, щоб розпочався судовий процес?

Олексій Шеховцов

Звичайно, ми тією інформацією, до якої маємо доступ достатньо розслідувано обставини виконання безпосередніми виконавцями і безпосереднім замовником.

Тому, я так думаю, що зараз просто не перейде справа до суду, тому що обвинувачені знайомляться з матеріалами справи, якихось чітких обмежень вести для них законодавство не дозволяє. Я думаю, що це головна причина.

Що стосується Вашого головного питання, чи є прогрес? То, звичайно, в порівнянні з відвертою фальсифікацією, яка була під час висунення обвинувачення Вередюкові, то зараз, на наш погляд, розслідувана саме в цій частині, хто безпосередньо наносив удари, які стали смертельними і хто був безпосереднім замовником, який цих найняв вбивць. В цій частині слідство проведене, зібрані достатні докази.

Але справа в тім, що у справі Олександрова є передісторія, адже Олександров вийшов в телеефір з певними обвинуваченнями на адресу місцевої організованої злочинної групи.

І ці звинувачення не тільки чули через телепередачі правоохоронці Донеччини, зокрема, і керівники УМВС, прокуратури області. До них з приводу цих злочинів зверталися письмово. Зокрема, вже названі Вами представники УБОЗ майор Солодун і капітан Сербін.

Тобто у керівників правоохоронних органів було багато часу для того, щоб запобігти смерті Олександрова, знешкодивши це злочинне угрупування.

І от в цій частині слідство абсолютно не проводилося, воно було призупинено з приходом Васильєва на посаду Генпрокурора, оскільки слідство мусило тоді пред’являти звинувачення тодішнім і теперішнім високо посадовцям прокуратури і МВС. От в цій частині, я би сказав, що прогресу немає жодного.

Ірина Халупа

Чому, на Вашу думку, таке недбале ставлення до тих таких проблем, таких реалій?

Чи це просто некомпетентність правоохоронців, чи недбалість, чи покриття своїх, як це зрозуміти?

Олексій Шеховцов

Ні, я це абсолютно виключаю. Я сказав про події, які передували вбивству Олександрова.

Ірина Халупа

Якщо людині загрожувала якась небезпека, то тоді требу було йому якось допомогти, чи не так?

Олексій Шеховцов.

Так, звичайно. Не просто допомогти, кримінально-процесуальне законодавство вимагає, що на такі відомості розголошені проводилася професійна так звана дослідча перевірка.

І в разі необхідності порушувалась кримінальна справа. А як немає підстав, то все рівно виносилось процесуальне рішення – постанова слідчого про те, що в інформації, яку оприлюднює Олександров, разом з ним офіцери міліції, які брали участь у прямих ефірах не містять в собі інформації достатньої для порушення кримінальної справи.

“Або... або”. Або постанова про порушення справи або про відмову. Але реакція обов’язково мусила би бути. Невжиття заходів або в плюс або в мінус, то це є службовий злочин з боку працівників органів прокуратури і МВС.

Вже трохи сказав про це теперішній голова комісії Омельченко. І зовсім же немає прогресу у притягненні до відповідальності тих, хто ж фальсифікував.

Пан Винокуров тодішній заступник Генпрокурора, який безпосередньо наглядав за слідством у справі Олександрова неодноразово був у Слов’янську, неодноразово був на нашій комісії тоді.

Він бив себе в груди і доводив, що він кваліфікований слідчий, у нього 30 років досвіду слідчого і він ніяк не може помилятися.

То, звичайно, ми не можемо говорити, що це є непрофесіоналізм. В мене немає жодних сумнівів, що Винокуров і Потебенько чудово розуміли, що Вередюк є фальсифікацією.

І навіть, якщо б вони не хотіли цього розуміти, то тимчасова слідча комісія обґрунтовано в своїх висновках, які були оприлюднені на ВР доводила, що це є фальсифікація.

Таким чином, принаймні пан Винокуров і той слідчий в особливо важливих справах, який вів справу повинні притягатися до відповідальності, але цього також немає.

Ірина Халупа

Пане Хмельовий, хто, на Вашу думку, фальсифікував справу проти Вередюка?

Анатолій Хмельовий

Я думаю, що це було замовлення політичне – знайти Вередюка, бо ще 14 липня 2001 року, десь на 9-ий день, та ні, вже, мабуть, 11 день смерті, ні, дійсно, це був 7-ий день смерті Ігоря Олександрова вдова загиблого журналіста була запрошена до глави адміністрації Януковича.

І він там свої, скажімо, враження з цієї події висловлював і казав, що це, мабуть, його не хотіли, а хотіли, мабуть, або іншу особу… Тобто, я вважаю, що це вже тоді була…

Ірина Халупа

Але їй, напевно, легше від цього не стало!

Анатолій Хмельовий

Їй легше не стало. Але він вже цю думку висловлював їй 14 липня. А далі вже 31 липня знайшли Вередюка, далі його успішно готували (чи неуспішно). І 23 ця справа вийшла. Я думаю, що це замовлення було політичне – знайти Вередюка.

Де це розроблялось замовлення? Або в АП, або в нас, в Донецькій області. Я думаю, що і там, і там. А потім вже працівники правоохоронних органів цю, скажімо, версію почали втілювати в життя.

Ірина Халупа

На сьогоднішній прес-конференції, серед іншого, було сказано, що Генеральна Прокуратура назвала лише рядових виконавців вбивства Ігоря Олександрова і приховала реальну причетність до цього вищого керівництва донецьких правоохоронних органів.

Чому так важко встановити зв’язок між кримінальними бандами і високопосадовцями? Пане Шеховцов.

Олексій Шеховцов

По-перше, немає такого бажання. Ви ж пам’ятаєте, що...

Ірина Халупа

І від цього все залежить, так.

Олексій Шеховцов

Так. Теперішній заступник Генпрокурора Віктор Пшонка був на той час (довгі роки “зростав” в прокурорських органах на Донеччині) був прокурором Донецької області. А перед тим він 30 років обіймав посаду прокурора Краматорська. Це того міста, яке я представляв як народний депутат 12 років у ВР, і в якому знаходиться це “кубло”, угрупування “17-та дільниця”.

Так от, це достовірні дані. В перші ж хвилини після побиття Олександрова на місце прибули міліціонери слов’янські, і хтось з офіцерів там старших одразу зронив фразу: “Рибак з’їхав з глузду”, чи “в Рибака дах поїхав”.

В ті ж дні, буквально в перші після нападу в офісі центральному так званої “Укрліги”, яку очолював Рибак, було проведено, як би сказали в нас на такому жаргоні, “шмон”. Тобто, тотальна перевірка.

Там був ОМОН, там було вилучено багато документів. Зокрема, була вилучена і книга реєстрації відвідувачів і дзвінків. І в тій книзі були записи...

Ірина Халупа

Це важлива книга, про яку згадували сьогодні на прес-конференції.

Олексій Шеховцов

Так-так. В тій книзі були записи про дзвінки і відвідування високих посадовців з прокуратури Донецької області, перших керівників правоохоронних органів Слов’янська і району.

Зокрема, там був заступник прокурора області Гальцов і названі мною керівники всіх структур на районному рівні – МВС, прокуратури, СБУ.

Так от, та книга, зрештою, потрапила в прокуратуру. Сліди її загубилися в прокуратурі. В нас є копія. Цю копію для нас зробили свого часу працівники, які співчували нам з середини правоохоронних органів, але відверто не могли засвідчити той факт, що така книга вилучалася і існувала.

Але копії в нас є. Ті копії зроблені почерком секретарів цього офісу. В принципі, це можна довести.

Єдине, що під час розслідування (і про це знала слідча група Прокуратури Генеральної) вони не намагалися з’ясувати, хто ж винний з прокуратури Донецької області в тому, що цей важливий документ зник.

І це тільки історія одного документа. Таких документів... За браком часу, докладно розповідати, можливо, і не варто.

Але це показує, що не просто ця книга існувала зі слів, її копії, це багато сторінок, багато записів. І сліди ведуть в прокуратуру області, яку очолював теперішній заступник Генпрокурора Пшонка.

Звичайно, проглядається зацікавленість, щоб не виникало питань, що там робив його заступник Гальцов, що там робив начальник райвідділу, що там робив начальник СБУ району. То звичайно, цей доказ чи знищили, чи заховали...

Ірина Халупа

Було ліквідовано, так.

Олексій Шеховцов

Так.

Ірина Халупа

Дякую. Ще одне запитання до Вас, пане Хмельовий. Протягом всього того часу, коли вбув вбитий Олександров, коли починалися перші кроки у розслідуванні справи, Донецькою областю керував Віктор Янукович, нинішній прем’єр-міністр.

Чи ця справа тягнеться аж до нього? Що він зробив, щоби допомогти в ній? Що він зробив, щоб не допомогти в ній?

Анатолій Хмельовий

Я думаю, нічого не зробив для того, щоб допомогти в ній. Ті кроки, які робилися правоохоронними органами, щоб, скажімо, провести розслідування по ложному, скажімо, шляху, я думаю, що це було замовлення якраз донецької обладміністрації.

Бо я вже висловив свою точку зору трохи раніше, коли сказав, що 14 липня він висловив припущення, і це припущення, як виявилося, було вже, скажімо, курсом для слідчих.

Далі, скажімо, чи причетний Янукович до вбивства? Цього стверджувати стовідсотково не можна. Але те, що, скажімо, з ’98-го року Олександрова “пресували”, скажімо так, суди, прокуратура, я думаю, що це було не без відома донецької обладміністрації. Таким чином вели себе суди. І я думаю, що тут якась причетність є. До вбивства – я не можу сказати. Але що він владі заважав – це я можу стверджувати...

Ірина Халупа

Стовідсотково...

Анатолій Хмельовий

Стовідсотково.

Ірина Халупа

Пане Шеховцов, ця “17-та дільниця” – що це таке точно? Що це за назва, спочатку?

Олексій Шеховцов

В місті Краматорську так називались колись райони за номерами ЖЕКів: “15-та дільниця”, “16-та дільниця”, “17-та...”. Я не знаю, чому це злочинне угрупування взяло собі таку назву. Історії цієї топоніміки, я вибачаюсь, не знаю.

Але просто, як в будь-якому місті, від початку цих буремних років (кінець 80-х – початок 90-х) зростали хлопці спочатку на тому, що займались рекетом на ринках, потім почали накрадені ці гроші вкладати в якийсь вже напівлегальний бізнес, в підкуп правоохоронців, а потім вже “на широку ногу” почали не тільки підкупати окремих правоохоронців, а просто залучати їх як співробітників до своїх оборудок. І так воно повелось, як загалом в країні.

Звичайно, якби правоохоронні органи не йшли на підкупи, якби жорстко поводилися відносно цих угрупувань, вони б не змогли почувати себе так безкарно.

Принаймні, той же Рибак, “Укрліга” його, є відомості, що багато грошей туди було вкладено саме з добутих от таким незаконним шляхом. Тобто, краматорське злочинне угрупування стало ґрунтом для економічного зростання слов’янського вже свого відгалуження, де керував спочатку на других ролях Рибак Олександр, а потім піднявся на перші ролі.

Ну, і до речі, мій колега в земляк Хмельовий родом із Слов’янська, і звідти був депутатом 8 років. А я родом із Краматорська. Тобто, ми і після закінчення каденції доволі поінформовані і брали участь якийсь час у безпосередніх діях.

Бо саме я за допомогою Стретовича, голови Комітету в серпні 2002-го року, вже не будучи депутатом, прийшов до Піскуна, знов призначеного Ген прокурора, з двома офіцерами міліції. І ми розклали цей план, всю повну інформацію, яку зібрала тимчасова комісія, до складу якої ще входили Хмельовий і я.

Таким чином, справа з подачі Піскуна, добре слово я йому хотів би сказати, зрушилася з місця.

Ірина Халупа

Здається, справа Гонгадзе дещо зрушилася з місця у зв’язку із останніми публікаціями у газеті “Індепендент”. Пане Томенко, чи прокладаються тут якісь паралелі у тих двох справах?

З одного боку – столиця, з другого боку – великий Донецьк, певне приховування, певне “замазування слідів”, певна фальсифікація, чи, може, навіть знищення доказів, інформації.

Микола Томенко

Я думаю, що донецький почерк є абсолютно очевидним, більше того, йдеться про те, що ті люди, які вели по хибному сліду, я маю на увазі представників донецької прокуратури, ясна річ, за згодою донецької влади я, як голова комітету проводив відкрите засідання в Донецьку, де перед десятками журналістів і народними депутатами цинічно представники донецької прокуратури брехали про історію з Олександровим, про історію з Вередюком і всі інші речі.

І тут поява, цілком очевидно, підставної особи, чітка підказка, що це донецький почерк, як Генеральний прокурор і його донецька команда намагається зробити все, щоб перетворити цю тему або на побутову, або на кримінальну.

Більше того, зараз у нас в Києві і в ВР говорять про те, що розробляється ще більш цинічна схема, де будуть знайдені якісь документи чи матеріали, які будуть свідчити про те, що, скажімо, Георгій Гонгадзе спільно з Гончаровим чи з іншими людьми займався політичним шантажем чи тиском на політиків і в результаті фінансових якихось неурядиць став заручником цих розбірок, до яких жодного відношення не має ні влада, ні конкретні посадові особи.

Тобто я думаю, що ми станемо свідками ще не одної такої псевдосенсаційної заяви Генеральної прокуратури, бо досвід підставляти невинних людей у донецької команди є достатньо великим.

Ірина Халупа

Вже ми бачимо, що у справі Гонгадзе це вже третя особа, якщо я не помиляюся, яка нібито скоїла саме вбивство. Ми бачимо у справі Ігора Олександрова те саме. Спершу був Вередюк, тепер нібито є ще два підозрілі.

Шановні гості, мені (я сподіваюся, що я здорово мисляча людина) важко такі речі зрозуміти і не бачити за ними цинізм і повну брехню, бо або є людина, яку підозрюють у скоєнні цього злочину і відбувається суд, і відбувається слідство, і або доводять, що ця людина скоїла злочин, або вона невинна знову виходить на волю.

А тут: як можуть бути аж троє різних варіантів, аж троє різних версій вбивства і аж двоє різних у справі Олександрова? Звідки береться така надмірна творчість у тих справах?

Олексій Шеховцов

Вибачте, те, що Вередюк це була фальсифікація і причому відверта, грубо зроблена, непрофесійна – це очевидно для всіх тоді. Це не тільки слідча комісія ВР про це доповідала, про це і журналісти писали, вона була майже на поверхні.

Тим більша ганьба для тодішніх керівників з Генпрокуратури, декого з депутатів, в тому числі зі слідчої комісії, які захищали тоді цю версію, захищали зверхників Генеральної прокуратури.

Але на їхній совісті. Тепер щодо нинішньої версії. Звичайно, не ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, стверджувати, що панове X, Y i Z були безпосередніми виконавцями.

Я, до речі, їх не знаю, якщо такий як Олександр Рибак, як замовник, яка його роль на півночі Донецької області, то тут у нас немає з колегою сумнівів, про його історію, про його вчинки багато знали не тільки посередні громадяни, але тим більше керівники правоохоронних органів.

То безпосередні виконавці – це в матеріалах справи. Але я довіряю професіоналізму тих слідчих прокуратури Генеральної, які ще за завданням Піскуна, його заступника із слідства Шокіна, взялися за справу.

Я точно знаю, що вони би пішли і далі, було досить підстав і доказів, аби притягнути до відповідальності багатьох працівників правоохоронних органів, які допустили, по-перше, вбивства Олександрова, а потім брали участь у фальсифікації розслідування і переслідування, до речі, свідків важливих і Солодуна, і Сербіна.

Може ще не згадали, що проти Сербіна була порушена фальшива кримінальна справа. Йому підкинули в автомобіль наркотики. І це виконували працівники міліції з Донецьку.

Це відгалуження, цього злочину розлогого так само не дали дослідити слідчій групі після того, як змінилося керівництво, скажімо так, з київського на донецьке, звідки, власне, і зростають ноги.

Щодо цієї версії, то були на початку питання до вдови Олександрова, чи буде суд справедливим. Ви знаєте, тут важко говорити, яке буде поставлене перед судом завдання: або розвалити все, заплющити очі на правду, можливо, і справді виправдати когось із них; або діяти по закону і об’єктивно оцінити.

Ця доля, яка спіткала суддю Корчистого за законних вирок, він виправдав невинуватого Вередюка. А ви ж знаєте, що після цього у нього не склалися відносини у судовій системі, ВР, її більшість його цинічно не затвердила на подальший строк суддею.

Тобто це також ганьба для суспільства, для парламенту. То якої поведінки можна очікувати від тих суддів, які через якійсь місяць сядуть в процес, розглядати справу у другому читанні?

Звичайно, що, якщо вони слабкіші духом за Корчистого, то вони підкоряться наказу. А який буде наказ, і хто буде наказувати? Звичайно, не обійдеться без ролі теперішнього Генерального прокурора.

Є такі великі сумніви, що у нього вистачить мужності утриматися від вказівок суду.

Ірина Халупа

Пане Хмельовий, наш час, на жаль, добігає кінця. Я хотіла б завершити нашу дискусію запитанням до Вас. Скажіть, будь ласка, як сприймають всі ті зволікання у досягненні правди у цій справі донеччани?

Ви обидва жителі цього регіону, регіон знаєте добре, це ваш рідний край, як люди дивляться на все це, як люди дивляться на ті правоохоронні органи, що фальсифікують справи, як вони це сприймають?

Анатолій Хмельовий

Вони не вірять ні владі, ні цим правоохоронним органам. Деякі працівники, які, скажімо, совість ще не втратили, а які працюють в цих правоохоронних органах, вони також висловлювали свої сумніви ще на початку роботи цієї комісії, коли ще ця версія була.

Це в приватних бесідах, але таких героїв, як сержант з Мукачева, у нас поки що немає. А! Є, вони вже звільнені.

Ірина Халупа

Цей теж звільнений сержант мукачівський.

Анатолій Хмельовий

Вже звільнений? Це якраз приклад нашої влади, як вони борються зі свободою слова. Скажімо, те, що викладали у своїх зверненнях УБОПівці...

Ірина Халупа

Пане Хмельовий, пробачте, я змушена Вас перебити, нам залишилося 30 секунд до закінчення програми. Я Вас так цікаво слухала, навіть не подивилася на годинник. Пробачте!

На цьому ми завершуємо нашу програму. Дякуємо нашим гостям – колишнім народним депутатам Анатолію Хмельовому та Олексію Шеховцову за участь у наші програмі. Наша тема сьогодні була – третя річниця вбивства Олександрова.

Слухайте “Свободу”, шановні слухачі! Шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG