Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:21

“Віта Нова”: Національна Спілка письменників України сьогодні.


Павло Вольвач

Аудіозапис програми:

Київ, 28 червня 2004 року.

Павло Вольвач

Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.

Зазвичай так трапляється, що люди довгої волі, пасіонарії тобто, якщо хто не знає, так ось, люди ції досить часто живуть на малих площах. Ну, не так щоб у комуналках з ваганами і керогазами в коридорах, а все ж таки.

Згадаймо невеличку Велику Британію, що володарювала на всіх морях світу, чи хоча б нашу Запорозьку Січ, яка в історію ледве влазить, а між тим, вся свого часу вміщувалася на невеликій Хортиці три на дванадцять чи скільки там?

На нинішній Банковій, у Києві, теж пасіонаріїв досить густо натикано. У формі і без оної.

Варто сказати, що на чи не найкоротшій столичній вулиці розташувались такі знакові й вікопомні “контори”, як Міністерство юстиції, приймальні Верховної Ради, ну і, звісно ж, Адміністрація Президента, де колись мав свій осідок ЦК Компартії України. Якраз навпроти “будинку з химерами”, про котрий, в свою чергу, тодішні дотепники говорили, що він, мовляв, стоїть перед “будинком з потворами”.

Але ми не про те... Бо є ще на маленькій Банковій знаковий особнячок. Будинок письменників, письменницький дім, офіс, як зараз модно говорити, для всіх літераторів, об’єднаних у лави Національної Спілки письменників України.

Не секрет, що віднедавна і в самій спілці, і довкола неї вирували пристрасті. І альтернативні керівні органи утворювались, і “чорнорадівські” з’їзди проводились, і навіть саме приміщення спілки захоплювалось під покровом ночі таємничими людьми в камуфляжній формі... Взагалі, нервово було у спілці...

Звучить суперечка

Павло Вольвач

Про всі ці нуртування говорило і наше радіо, і інші медіа достатньо. Не будемо вгрузати в хитросплетіння конфліктів. Як казав один мій приятель, “міліція разбєрьоцца”...

А ми сьогодні поклали за мету єдине: поглянути, як живе спілка сьогодні. І вирушили ми на Банкову, в Будинок літераторів.

Зовні наче б то все тихо і благополучно, все звично. Кулеметних гнізд на верхніх поверхах немає, надовбів і протитанкових “їжаків” теж не спостерігається.

Чергова, щоправда, перед протягнутим мікрофоном німіє: “Нічого не чула, нічого не знаю”.

Похмурого вигляду охоронець в чорному односторої теж суворим жестом відводить мікрофон в бік.

Гаразд, вони люди “служиві” - їм так належить.

Можливо, нагорі особняка хтось виявиться словоохотливішим. Тож здіймаємось урочистими сходами на другий поверх і відразу ж потрапляємо в кабінет секретаря НСПУ Олександра Михайлюти. Пахне тютюном, недавно з’їденим обідом і характерним запахом нових книг – он їх по кутках, цілі стоси.

Пане Михайлюта, скажіть, якось позначилося на діяльності спілки, на Вашій діяльності як секретаря Спілки письменників тиск, який чинився чи вже припинився на Будинок письменників і на спілку в цілому?

Олександр Михайлюта

Звичайно, що позначилося: обірвалася маса зв’язків контактів, в тому числі із зарубіжжям. В нас була думка, якби був би гарний юрист, то можна було б відсудити від зв’язківців велику суму, тому що маса перемовин, які йшли, немає. Також з багатьох областей люди не можуть додзвонитися, дізнатися інформацію.

Павло Вольвач

А чому так сталося? Як це сталося: в одночасся відімкнули від пояснень чи були все ж такі якісь...?

Олександр Михайлюта

Я цікавився в бухгалтерії, то за послуги зв’язку сплачено. Це просто чиєсь незаконне, навіть дике втручання було. Назріває ювілей спілки, а нам не можуть додзвонитися навіть з Москви, щоб запитати, чи щось буде, чи не буде.

Якщо згадувати історію всіх цих подій, то це було більше року тому, коли прийшла пожежна команда і пред’явила претензії, що завтра треба все опечатати.

Спілка звучить, спілка має рейтинг і в суспільстві в нашому, українському, через те вона комусь незручна. Я думаю, що з цим треба миритися

Павло Вольвач

Миритися з чим, з тиском чи з існуванням спілки?

Олександр Михайлюта

Миритися із тим, хто не хоче визнавати, що є така структура, є окрема думка, яку висловлюють члени спілки.

При системі КПРС такого не могло бути. Ми розуміємо, що це хтось один приймав рішення, але хто конкретно?

Павло Вольвач

А хто такі таємничі “вони”? от Ви кажете: “Вони тиснуть на спілку”.

Олександр Михайлюта

Я думаю, що це через дорогу – Адміністрація.

Павло Вольвач

А я ось внизу бачив людину у формі, охоронця. Були якісь спроби нападів, зараз вони тривають чи...?

Олександр Михайлюта

Було кілька таких спроб захопити спілку. Я не знаю, що хотіли. Оголошена група людей одним із районних суддів, що ніби вони легітимна спілка, але тоді ще дикіша ситуація, тому що як же тоді – суди ж і так мають 12% довіри народу, то що ж ви робите, що ви думаєте про себе?

Павло Вольвач

А печатка Спілки письменників виходить що не чинна?

Олександр Михайлюта

Вона зависла в повітрі і вітром дується в той бік, який потрібен для певних сил.

Павло Вольвач

Пане Михайлюта, я знаю, що НСП – це не просто будинок на Банковій, а це ще й розгалужена інфраструктура. Як ви живете в таких умовах? У вас же є і розрахункові рахунки, і літфонд, і Державне управління майном.

Олександр Михайлюта

Все це власність спілки, бо це визнано давно законами України. Ніхто не може, крім з’їзду повноправного, вирішити будь-який метр майна.

Павло Вольвач

Тобто не блокуються документи, документи приймаються від них як від суб’єктів?

Олександр Михайлюта

Я знаю, що блокуються, що та сторона понаписувала листи всюди: на банки, в міністерства, щоб не визнавали підпис Яворівського. Але цей прецедент створив районний суд.

Павло Вольвач

Аж ось нашу увагу привабили якісь голоси, що долинали із залі на першому поверсі.

Заходимо. Сиві голови. Юні косички. Ага, літературна студія... Займаються, значить. Живе духовність.

Послухавши про картоплі і помідори, виходимо і натикаємося на першого заступника голови спілки Петра Осадчука. Самого голови Володимира Яворівського, на жаль, не має – напевно, даються взнаки депутатські клопоти.

Петро Осадчук

“Довів перед світом Буш-старший, Що стрибать з парашутом не страшно. “А у нас, - каже Кучма, - з парашутами скрута, Доведеться стрибати без парашута”.

Павло Вольвач

А це, мабуть, за такі вірші і на спілку йти... Чинять, чинять.

Петро Осадчук

Ні, я це пишу давно. Це просто на мене є косий погляд, як кажуть китайці про нас.

Це почалося з того, як я в 1994-му році надрукував у “Вечірньому Києві” цілу низку своїх чотирьох віршів іронічних на перше квітня і серед них був такий:

“Жили в Україні, як дачники, українську зневаживши суть. Нині ж там, у державі, “табачники”, Де б “тютюнники” мали буть...”

А він тоді був головою адміністрації і мене взяв на заміточку.

Павло Вольвач

Ну, все це добре, але ж як поживає легендарний “Еней”, культова, сакральна і яка там ще кав’ярня багатьох поколінь українських письменників, де ще й зараз вам покажуть, де любив сидіти Григір Тютюнник і де персонаж з “Енеїди”, намальований на стінах кав’ярні натхненним пензлем художника Базилевича, підозріливо схожий на одного з класиків-шістдесятників... Йдемо...

“Кав’ярня “Еней”, працює з 12.до 21-ї. Вихідні – неділя. Все, як і колись.

І як завжди, за барною стійкою господарює тут Олена.

Ти краще скажи, в “Енеї” все є, як і було? Горілка є?

Олена

Ну Ви ж бачите.

Павло Вольвач

Коньяк бачу є.

З “Енеївських” глибин раз у раз з’являється шеф-кухар Раїса Миколаївна.

Доброго здоров’я, Раїсо Миколаївно! Тобто, є все? І так же все смачно?

Раїса Миколаївна

Доброго дня. Так, все, як і було.

Павло Вольвач

Навіть смачніше стало.

Раїса Миколаївна

Стараємося. Від вас духовна їжа, а від нас залежить, щоб ви гарно писали.

Павло Вольвач

“Увага! В кав’ярні “Еней” палити заборонено!” А що вже не можна митцям палити?

Раїса Миколаївна

Ні.

Павло Вольвач

Так це ж раніше була фішка: митці, кущі диму і вони тут мітингували, хто з них найталановитіший.

Раїса Миколаївна

Я, між іншим, сама противник. Це їхнє місце, і воно повинне бути їхнім.

Павло Вольвач

Раз “Еней” працює – спілка живе...

Виходимо, заспокоївшись. І потрапляємо аж на двох секретарів. Пан Василь Фольварочний і пані Ніна Гнатюк.

Ніна Гнатюк

Взагалі робота в СПУ – це робота чорнова, це робота не на самозвеличення, а робота в ім’я того, щоби бодай трохи захистити соціальний статус письменника, допомогти в книговиданні і у вихованні творчої молоді.

Павло Вольвач

А в правовому полі хто зараз легітимний: НСПУ (Яворівського) чи НСПУ (Околітенко)?

Ніна Гнатюк

Відбулося засідання колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСУ 10-го червня, згідно з їхньої ухвали призупинено рішення Святошинського районного суду від 11-го грудня 2003-го року, і воно оскарженню не підлягає.

Павло Вольвач

А що вирішив свого часу Святошинський суд?

Ніна Гнатюк

Що зібрання Околітенко легітимне.

В останні місяці працювалося дуже важко, тому що майже два місяці були відключені телефони, заблокований досі банківський рахунок, не надходила нам пошта, всю пошту віддавали Околітенко.

Василь Фольварочний

Жилося дуже важко. Ну хоча б вранці дізнаємося, що помер М.Вінграновський в той час, коли телефони заблоковані, і наступного дня треба його поховати, бо він помер дома. За один день треба організувати похорони і за один день нам все ж таки вдалося достойно провести в останню дорогу Великого поета. Все це ми зробили.

А нервів? А здоров’я? Скільки всього цього? Тому що все це робиться в екстремальній ситуації.

В той же час життя саме в Будинку письменників не припинялося: люди проводили презентації книг, обговорення проходили, засідання літературних об’єднань.

Павло Вольвач

А що думають молоді? З прочинених дверей одного зі спілчанських залів якраз випурхнула юна і рвійна поетеса Наталка Позняк.

Наталка Позняк

Сьогодні в нас якраз засідання літературного об’єднання “Радосинь”, і в нас молоді 50%. До нас як трирічна М.Маслова приходить, так само до нас приходять пенсіонери, які в 50-60 років тільки взялися за перо.

Павло Вольвач

А як ви, молоді, ставитеся до цих розколів, альтернативних національних спілок?

Наталка Позняк

Я думаю, що відповіддю на це став з’їзд, який відбувся тут у кінці лютого.

Я хочу процитувати О.Мамчич, яка сказала, що це наша справа, як ми ставимося до спілки чи до декого із членів спілки, але якщо нас намагаються нагнути, якщо нас намагаються змусити щось робити і на біле сказати чорне, то ми всі разом піднімемося і будемо підтримувати цю спілку, тому що вона наша.

Павло Вольвач

Ну що ж, як мовиться, “суду все ясно”...

Насамкінець скажемо, що ВСУ зупинив рішення Святошинського районного суду, який визнавав легітимними групу, що претендувала на бренд НСПУ.

Втім, не будемо втомлювати слухачів юридичною казуїстикою. Просто, будемо сподіватися, що, як і в “Кайдашевій сім’ї“, “груша всохла”, і невдовзі запанує лад і спокій.

Петро Осадчук, щоправда, не поділяє нашого оптимізму, але його чотиривірш, подарований настанок, звучить досить таки весело.

Петро Осадчук

“Пігмеї пнуться в корифеї і приміряють портупеї. Літературні терористи Руйнують чесне товариство”.

Павло Вольвач

Таке то.

Це була “Віта Нова”. Зустрінемось в “Енеї” ... паден, соррі, екск’юзмі... на хвилях нашого радіо. Там і поговоримо.

“Чао-какао!” – як мовить творча юнь і молодіж. І ми зі звукорежисером Михайлом Петренком за ними вслід.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG