Михайло Рамач, Белград, 6 липня 2004 – Президент Сербiї i Чорногорiї Светозар Марович виступив за беззастережне спiвробiтництво державного об’єднання iз Мiжнародним трибуналом з воєнних злочинiв.
Тим часом окремi вiдставнi генерали заявляють, що вони не здадуться Гаазькому судовi, який звинувачує їх в скоєннi злочинiв у Косовi.
Президент Сербiї i Чорногорiї Светозар Марович попередив, що вiдмова від спiвробiтництва iз Трибуналом призвела б до ізоляції Белграду і громадяни в такому разi стали б заручниками чотирьох розшукуваних.
Таку заяву Марович зробив у зв’язку з вимогою Гаазького суду видати чотирьох генералiв. Йдеться про колишнього начальника Генштабу Небойшу Павковича, колишнього командувача сербських сил у Косовi Владимира Лазаревича, та Сретена Лукича і Властимира Дьордєвича, котрi свого часу були заступниками мiнiстра внутрiшнiх справ. Мiнiстерство закордонних справ направило вимогу Гаазького трибуналу до Окружного суду в Белградi, котрий мав би найближчим часом допитати розшукуваних та розпочати процедуру екстрадицiї.
Колишнiй начальник Генштабу в одному iнтерв’ю заявив, що помста чекатиме кожного, хто видав би до Гааги його та iнших патрiотiв. Вiн стверджує, що під час боїв у Косовi виконував накази та, що неможливо говорити про воєннi злочини, оскiльки сербськi сили в Косовi боролися проти терористiв. Окремi газети тим часом повiдомляють, що Павковича не видаватимуть, оскiльки вiн захворiв на рак. Iншi розшукуванi також заявляють, що в боротьбi за збереження державної суверенностi неможливо скоїти воєнний злочин. А Властимир Дьордєвич, четвертий з-помiж обвинувачених, уже чотири роки перебуває в Москвi й найменше турбується вимогою Трибуналу.
Соцiалистична партiя тим часом попередила, що вона у разi видачi пiдозрюваних вимагатиме вiдставки уряду Воїслава Коштуницi. Прем’єр досi виступав проти спiвробiтництва з Трибуналом, заявляючи, що сербськi суди спроможнi самі провадити усi процеси.
Щодо формальної сторони справи, видача громадян Сербiї залежить не вiд уряду, а вiд Нацiонального вiче зі спiвробiтництва з Гаазьким трибуналом, у складi якого є представники урядiв Сербiї, Чорногорiї та керівництва їхнього державного об’єднання.
Тим часом окремi вiдставнi генерали заявляють, що вони не здадуться Гаазькому судовi, який звинувачує їх в скоєннi злочинiв у Косовi.
Президент Сербiї i Чорногорiї Светозар Марович попередив, що вiдмова від спiвробiтництва iз Трибуналом призвела б до ізоляції Белграду і громадяни в такому разi стали б заручниками чотирьох розшукуваних.
Таку заяву Марович зробив у зв’язку з вимогою Гаазького суду видати чотирьох генералiв. Йдеться про колишнього начальника Генштабу Небойшу Павковича, колишнього командувача сербських сил у Косовi Владимира Лазаревича, та Сретена Лукича і Властимира Дьордєвича, котрi свого часу були заступниками мiнiстра внутрiшнiх справ. Мiнiстерство закордонних справ направило вимогу Гаазького трибуналу до Окружного суду в Белградi, котрий мав би найближчим часом допитати розшукуваних та розпочати процедуру екстрадицiї.
Колишнiй начальник Генштабу в одному iнтерв’ю заявив, що помста чекатиме кожного, хто видав би до Гааги його та iнших патрiотiв. Вiн стверджує, що під час боїв у Косовi виконував накази та, що неможливо говорити про воєннi злочини, оскiльки сербськi сили в Косовi боролися проти терористiв. Окремi газети тим часом повiдомляють, що Павковича не видаватимуть, оскiльки вiн захворiв на рак. Iншi розшукуванi також заявляють, що в боротьбi за збереження державної суверенностi неможливо скоїти воєнний злочин. А Властимир Дьордєвич, четвертий з-помiж обвинувачених, уже чотири роки перебуває в Москвi й найменше турбується вимогою Трибуналу.
Соцiалистична партiя тим часом попередила, що вона у разi видачi пiдозрюваних вимагатиме вiдставки уряду Воїслава Коштуницi. Прем’єр досi виступав проти спiвробiтництва з Трибуналом, заявляючи, що сербськi суди спроможнi самі провадити усi процеси.
Щодо формальної сторони справи, видача громадян Сербiї залежить не вiд уряду, а вiд Нацiонального вiче зі спiвробiтництва з Гаазьким трибуналом, у складi якого є представники урядiв Сербiї, Чорногорiї та керівництва їхнього державного об’єднання.