Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:14

Нащадки хозарів влаштували всесвітню зустріч ясів в Угорщині.


Василь Плоскіна

Угорщина, 6 липня 2004 – В Угорщині цими днями в області Яс-Куншаґ відбулася Всесвітня зустріч ясів-хозар. Почесними гостями цих фольклорних зібрань були президент Угорщини Ференц Мадл і нащадок австрійських імператорів Ґеорґ Габсбурґ.

Угорські яси, або ще алани (у давнину на Київській Русі їх називали хозарами) мешкають в Угорщині з сивої давнини. Нині їхня домівка знаходиться за півтори сотні кілометрів на схід від Будапешта. Колись їх було чимало, тому з іншим племенем кунів (або половців) вони населили окремий край Яс-Куншаґ. Сталося це ще у пору Великого переселення народів. Хозари чинили праслов’янам багато лиха своїми набігами. Один із військових походів київського князя Олега, якого прозвали у народі Віщим, навіть описав у своїх віршах російський поет Олександр Пушкін. Аланами ж ясів нарекли на Кавказі, тому що наприкінці ІХ-ХІІІ століть вони мали ранньофеодальну державу Аланію на Північному Кавказі. Вона виділилася з Хозарського каганату і розпалася після нашестя монголо-татар. Нащадками аланів є осетини. А ще яси населяли приазовські степи. А походять вони від сарматських колін з Ірану.

Всі ці деталі навряд чи знають нині пересічні угорці, за виключенням хіба що істориків та фольклористів. Власне кажучи, яси вже навіть і не спілкуються рідною мовою. Як і половці-куни, колишні кочівники, що стали вести осілий спосіб життя, вони асимілювалися в угорську культуру, хоча звичаї зберегли, і цим вельми пишаються. Упродовж століть вони були визнаними в Європі скотарями, що й зрозуміло. З кріпацтва їх звільнила у 1702 році австрійська імператриця Марія-Тереза. Тому її сучасний нащадок Ґеорґ Габсбурґ цими днями був почесним гостем Всесвітньої зустрічі ясів у містечку Ясладань. Завітав до них також і президент Угорщини Ференц Мадл. Такі зустрічі яси влаштовують починаючи від 1995 року. На думку етнографів, ця народність налічує за приблизними підрахунками кілька десятків тисяч осіб і мешкає переважно в області Яс-Куншаґ.

Загалом, Угорщина, з точки зору вчених, цікава тим, що тут при бажанні можна знайти представників тих народів, які, так би мовити, майже розчинилися в котлі європейської історії. Наприклад, багато хто із старшого покоління українців добре пам''ятає прислів''я “щезли, ніби обри”? Обри-авари теж жили тривалий час серед угорських племен. У VI ст. мали навіть власний Дунайський каганат. Їхніх родичів слід шукати серед тюркських народів. Обри своїми набігами часто дошкуляли Візантії, франкам і слов’янам. Цим, мабуть, і запам’яталися найбільше нашим предкам. А нещодавно в Угорщині знайшовся один ентузіаст, який збирає на зустріч під фольклорні знамена гунів. Цей народ прославився завдяки легендарному вождеві Аттілі, що зруйнував мури древнього Риму. Хоча знайти живих гунів зараз, кажуть учені, майже неможливо. Тим не менше угорська влада намагається опікуватись малими народностями, що вціліли в горнилі історії. Нові можливості для цього з’явились після входження Угорщини до Євросоюзу. Тому не виключено, що ми ще не раз почуємо про зібрання хозарів, а згодом, може, й половців. Адже людська пам’ять про предків не стирається так легко. Так, лейтмотивом зустрічі ясів став вислів: “Пам’ятаючи про минуле, творимо майбутнє”.
XS
SM
MD
LG