Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:45

Бумеранг для Леоніда Кучми.


Сергій Собуцький

Аналітичне агентство "Главред”

Відігравши свою роль, актори ідуть зі сцени. У театрі. Але не в політиці. Колись Катерина Медічі сказала, що краще відступити, щоб розбігтися і подалі стрибнути. Гасло Віктора Ющенка "Я іду, щоб повернутися" тепер актуальне і для Леоніда Кучми?

На старті

Початок виборчої кампанії пройшов цілком прогнозовано і без особливих сюрпризів. Відбулися з''їзди більшості політичних партій. Як і передбачалося, 4 липня почалося висування кандидатів у президенти. Загалом, нічого несподіваного.

Несподіванки, швидше за все, будуть ще попереду. З огляду на низку обставин у цьому сумніватися не доводиться. Очікування підступу чомусь не залишає більшість політиків, політологів, журналістів. Можливо, цьому сприяє думка про те, що влада (точніше, деякі її представники) буде робити все для того, щоб не переміг Ющенко.

Заява Медведчука про те, що Ющенко не стане президентом, - тому підтвердження. Почуття підступу зміцнюється ще і тим, що Янукович як головний опонент Ющенка не є кандидатом від провладних сил. І суть не тільки і не стільки в тому, у якій конфігурації він висунутий (або міг би бути висунутий) як кандидат у президенти. Тільки від Партії регіонів або від провладної коаліції. Або взагалі як самовисуванець. Це ще велике питання, що йому більше вигідно для зовнішнього позиціонування, і від чого б він виграв на іміджевому рівні. Але однозначно, статус "провладний" робить Віктора Януковича більш уразливим. Він повинен нести відповідальність за владу, у якій не приймає ключові рішення.

Зворотна сторона - уся критика влади звалюється на Януковича. Простий приклад - стаття в газеті "Independent". Одна з версій, у яку мало віриться, - це справа рук самих "донецьких" (мовляв, щоб Кучма не пішов на вибори). Інша - розбірки деяких нинішніх представників і екс-представників силових відомств. Як би там не було, зрозуміло, що будь-який скандал проти української влади б''є не стільки по Кучмі, скільки по будь-якому кандидату від влади. У даному випадку, Януковичу. І, ясна річ, посилює позиції опозиційних кандидатів. У цьому розумінні будь-який кандидат з пропрезидентського табору (навіть Кінах), що піде як незалежний, буде в більш виграшній ситуації.

Ющенко - кандидат від народу. Янукович - кандидат від супротивників Ющенка?

Передбачається, що про підтримку кандидата, висунутого Партією регіонів, поступово заявлять інші політичні сили, які належать до пропрезидентського табору. Але про кожному з цих сценаріїв не можна сказати, що він буде кандидатом від влади. Причина проста і не нова - тому що, крім загрози приходу до влади Ющенка, провладні сили більше нічого не поєднує. Тим більше, що яких-небудь гарантій того, що представники провладних груп не будуть час від часу розглядати варіанти співробітництва з Ющенком, немає.

Фактор Президента

Ще одне почуття не дає спокою активним і пасивним учасникам політичного життя країни. Передчуття можливої участі у виборах Леоніда Кучми.

Взагалі-то, Президент неодноразово заявляв про те, що не піде на третій термін. Але поряд з цим є позитивне рішення КС про участь Кучми в третій (за КС - другій) кампанії. Є намір деяких суб''єктів політики бачити Кучму президентом і після осені-2004. Є відсутність кандидата від основних політгруп, навіть винятково пропрезидентських. Є величезне бажання і звичка до влади Леоніда Кучми. І, більше того, як він сам сказав, впевненість у своїй перемозі, якщо піде на вибори і втретє. Є ряд заяв Президента, які свідчать про якусь неадекватність ситуації в його уявленні. Наприклад, коментар Кучми про те, що призначення Зінченка керівником виборчої кампанії Ющенка - це блискуча спецоперація СДПУ(о). На тлі заяв Президента про ВВП, бензинову кризу, корупцію (тобто, питань масштабу країни), коментарі розбірок двох партій мають щонайменше дивний вигляд. Крім того, виникає питання: а які ще були спецоперації есдеків?

Відносини Україна-НАТО як дзеркало виборчої кампанії.

Багато хто з політиків, які вважаються впливовими, говорили, що питання участі (не участі) Кучми у виборах вирішиться після його зустрічі з Путіним і Самміту НАТО, де передбачалося неформальне спілкування Кучми з західними політиками, у тому числі Бушем. І, треба сказати, що самміт НАТО (точніше озвучені українською стороною, а також зроблені стосовно України заяви в Стамбулі) підтвердив, що Леонід Кучма не буде брати участі у виборах. Нагадаємо, Кучма заявив, що Україна не готова до вступу в НАТО. Джордж Буш у свою чергу сказав, що інтеграція України в євроатлантичні структури залежить від подальших демократичних, політичних, економічних та оборонних реформ нашій країні.

Найцікавіше, що, взагалі, ці заяви ніяк не пов''язані з дійсними перспективами вступу або не вступу в НАТО. Подібний обмін "люб''язностями" свідчить, скоріше, про те, що з Кучмою ніхто не вів ніяких переговорів про перспективи Україна-НАТО - ні "за", ні "проти". Що говорити про те, що на Заході чекають, коли відбудеться зміна влади. Якісь гарантії будуть вимагати від майбутнього гаранта Конституції України. Захід просто чекає, коли відбудеться зміна влади. Слова польського президента "я сподіваюся, що після президентських виборів, а пізніше і парламентських, з''явиться дуже чітка українська декларація щодо стратегії. А тоді вже, звичайно ж, почне діяти графік реального зближення" тільки підтверджують цю думку.

Остаточну ясність у питання третього терміну Кучми можуть внести і можливі кадрові ротації. Поза сумнівами, що ближче до виборів, коли почнеться торг, такі ротації обов''язково будуть. Кажуть, що розмови, які відновилися, про відставку глави АП (і навіть призначення на цю посаду Яцуби) пов''язані з переговорами Гаранта з Ющенком, які відновилися. Більше того, що Задорожній і Пинзеник уже працюють над законом про президентські гарантії (з огляду на те, що вже є проект Пустовойтенка і Ко, треба думати, що незабаром почнеться конкуренція за гарантії). Хоча цілком можливо, що зняття Медведчука може бути пов''язано і з наміром Кучми "відбілитися". Для чого - питання. Утім, це не більш ніж версії, яких у міру наближення виборів буде ставати більше. І не тільки у відношенні глави АП. Оскільки призначення і зняття з посади в нас відбуваються не за професійною ознакою, а свідчать про зміни в політичній ситуації, то вони і є об''єктом обговорення.

(Не) Стабільність як політтехнологія

Відігравши свою роль, актори ідуть зі сцени. У театрі. Але не в політиці. Особливо на пострадянському просторі. Президент - це єдиний із гравців, який знає карти всіх інших. І не виключено, що, вислухавши план, скажімо, Медведчука, він сказав: "добре". Вислухавши план Ющенка, сказав - "теж добре", і, вислухавши план Януковича, сказав - "і це добре". І саме від Президента сьогодні найбільше залежить питання стабільності.

Останнім часом Леонід Кучма активно розвиває відносини з Росією. ЄЕП, реверс "Одеса-Броди", багато в чому адресована Путіну заява на Самміті НАТО про неготовність України до вступу в Альянс і так далі. Росію можна зрозуміти. Зважаючи на те, що НАТО вже майже в Грузії, росіяни будуть робити все можливе, щоб не втратити Україну. Це називається робити гарну міну при поганій грі. Навіщо це Україні? Якщо для забезпечення легалізації з боку Росії, то легалізації чого?

Аналітичне агентство "Главред”

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG