Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 04:25

“Споконвіку було Слово”: Демократія і релігія. Міжпарламентська асамблея Православ’я в Києві. Роль Церкви у політичному житті України напередодні виборів. Візит української делегації до Ватикану.


Василь Зілгалов

Прага, 3 липня 2004 року.

Василь Зілгалов

Говорить “Радіо Свобода”!

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Павел Шідло.

І сьогодні точиться багато дискусій на тему: демократія і релігія, демократія і віра. Комусь саме словосполучення Православ’я і демократія здається таким собі оксюмороном. “Демонократія”, “свобода від відповідальності”, “нехристиянській винахід” – це далеко не найгостріші визначення демократії, що їх знаходимо у деяких православних публіцистів. Одна й та сама єрусалимська «демократія» репетувала «осанна» й вкривала своїми ризами шляхи Господові, який входив до Єрусалиму, і ця ж сама демократія кількома днями пізніше проголошувала так звану “волю народну” вигуками “розіпни його”. Так змальовував демократію один з далеко не антидемократично налаштованих православних мислителів. Тому питання про сумісність Православ’я й демократії і перспективи їхнього союзу є надзвичайно складним, хоча й таким, що надається до розв’язання. Принаймні, так вважає наш колега Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Демократія байдужа до святощів; авторитет – хай навіть жорсткий і безжальний – більш потрібний суспільству, ніж рівність його членів; “всезагальна свобода” є фікцією, яку підтримують творці механізмів з маніпуляції громадськістю; законність і правопорядок найефективніше забезпечує монарх, якщо його правління є релігійно санкціонованим і сакрально виправданим – ці та інші аргументи зовсім не зі скриптів трьохсотрічної давнини, їх продовжують продукувати наші сучасники. Християнство ніколи не змириться із тим, що головним і єдиним джерелом влади є демос, єдиним джерелом авторитету є Господь, - говорять вони. Довго, дуже довго Православна церква зводила в абсолют Божественне походження влади і закликала народ до покори їй; довго, дуже довго вона розглядала випробування народу як такі, що виходять від Бога і потребують сумирного прийняття. Але Православ’я – це християнство, а християнство – це релігія свободи і саме християнству адекватною є така форма земного устрою, яка спирається на повагу до людської гідності, визнання невідчуженості його прав і моральної зрілості і, водночас, як не парадоксально, недосконалості. Адже Христос говорить про ненасильницький, братерський зв’язок між людьми. Нічого цілковито подібного Христовим настановам у політичних категоріях і принципах державного устрою на цій землі так досі й немає. Всі спроби залізною рукою загнати нерозумну людину в щастя, примусити її до рівності й братерства страхом екзекуцій завершувалися відомо чим. Так, саме недосконалість людини виявляється тією реальністю, яка викликає не доброго монарха, і не просвіченого диктатора, а саме демократію на порядок денний. “Я демократ, тому, що вірю у гріхопадіння, - писав християнський апологет Клайв Льюїс. – Істинне виправдання демократії у тому, що ми занепалі творіння, і людині не можна довіряти владу над своїми братами“. Дуже схоже сформував свою максиму знаменитий теолог Рейнхольд Нібур: “Здатність людини до справедливості робить демократію можливою, схильність людини до несправедливості робить її необхідною”. Правова держава – не ідол і не нова релігія, це радше антиотрута проти зловживання владою, яке обертається насильством і рабством.

Тому найбільш прийнятним для християнства, яке не вважає жоден із земних устроїв досконалим, є лад, котрий відповідає принаймні таким вимогам до влади. Це, по-перше, має бути влада обмежена, по-друге – плюралістична, відкрита до критики і змін і, нарешті, влада, яка чітко й недвозначно визнає і захищає фундаментальні права людини. Звісно, з усіх відомих режимів “на цій землі” й “під цим небом” таким вимогам найбільше відповідають демократії.

Василь Зілгалов

Перериваючи тему Віктора Єленського, де йдеться про контрасти у сприйнятті поняття “демократія”,так як часто видимі контрасти у сприйнятті віри, Бога у людей, як у поезії сучасного українського поета Павла Мовчана під однойменною назвою “Контрасти”:

Тут Бог пройшов на білому біліше… Так ніби дмухав, а не йшов поволі… І бачення було у нього інше: широке, кругове, по видноколі… а я слідком… провалювавсь по шию, І об карлюччя погляд дер на клоччя. снувалися сніжини мурашині, і сажа плямувала непороччя… Сліди з-під ніг низалися обруччям, стискався зір обіддям, що дзвеніло… З-під снігу дріт виборсувавсь колючий і упікався реп’яшисто в тіло… І глибшав шлях, вирівнювались руки, біль випромінювавсь крізь персні п’ятипало… Які міцні зі світом ще сполуки… Які ж глибокі у житті провали… Не вирвуся з полону снігового, — підсаджую угору погляд криком; — Хто відлучив єство моє від Бога? І загубив у просторі великім? Мій Господи. І я був невагомим… Душа ж — безоболончаста, летюча… тепер все глибше нуриться у втому, бо присмоктавсь до тіла дріт колючий… Звільни її, бо не роздмухать сажі, що крила, нача листя, притрусила… Снується чорно мурашина пряжа, що вже й очей заплющити несила…

Віктор Єленський

Коли заходиться про несумісність Православ’я й демократії, відразу кортить спитати: Яку ж земну альтернативу пропонує ця неушкоджена віра Семи соборів нерозділеної Церкви? Хіба деспотію азійського взірця? Чи автократизм? Справді, Православна церква занадто довго освячувала владу – в особі імператорів, монархів, регентів і навіть генералісімусів. Але попри це, попри параліч, про який так гірко і голосно сказав колись Достоєвський, вона зберегла той простір, куди владі не втрапити. Одна з найбільш важливих функцій Церкви, якщо застосувати тут функціональний земний підхід – це десакралізація держави, десакралізація влади. Православна церква – попри прагнення її окремих ієрархів – самим своїм існуванням й незнищенністю свідчить світові, що на землі для неї немає Бога. Що вона обстоює у кінцевому рахунку не ідеології, а цінності. Такі, наприклад, як людська гідність, як право вірити і чинити відповідно до того, у що ти віриш, а не в те, у що наказує тобі вірити держава. І як би мені не доводили фахівці з так званої “православної геополітики”, що політична місія Православної церкви – це протистояння заходові, збирання просторів, чи придушення індивіда на догоду колективові, який, тобто колектив, завжди виявляється насправді навіть не державою, а державним апаратом, я ніколи не повірю, що саме це, а не свобода людини, сукупність її невідчужених прав, і є серцем соціального питання для Православ’я. Чи може за визначенням Православ’я ставити насильство над свободою, державу над особою, протиставляти її права обов’язкам? Ствердно на ці питання можна відповісти тільки поставивши усілякі концепції, імператорські укази чи обер-прокурорські резолюції Євангелію. Але тоді, зрозуміло, це не буде Православ’ям. Ще й ще раз – демократія це тільки людський винахід і як такий досконалим він бути не можуть. Християни обирають демократію, пам’ятаючи, що це не вибір абсолютного добра. Але цей вибір означає принаймні рішуче відторгнення абсолютного зла.

Василь Зілгалов

24-27 червня в Києві відбулася міжнародна конференція одинадцятої генеральної Міжпарламентської асамблеї Православ’я на тему "Православ''я і проблеми демократії та захисту основних свобод, прав і безпеки людини в сучасному світі", яку відкрив голова Верховної ради України Володимир Литвин. Одним з організаторів конференції виступив міжнародний фонд «Єдність православних народів». У конференції взяли участь представники з 24 країн світу. Українське Православ’я було репрезентоване Українською православною церквою в єдності з Московським патріархатом, тому не дивно що цей форум привітав Патріарх Московський і Всія Руси Алексій Другий. Мій колега Тарас Марусик звернувся з низкою запитань до одного з ініціаторів Міжпарламентської асамблеї православ’я в Києві, члена парламентської фракції комуністів, голови комітета Верховної ради України з питань молодіжної політики Катерини Самойлик.

Тарас Марусик

Розкажіть трошки про Міжпарламентську асамблею Православ’я: коли вона виникла і чия це була ініціатива її створення.

Катерина Самойлик

За ініціативою депутатів грецького Сенату з 1993 року почалася робота по створенню європейської Міжпарламентської асамблеї православ’я. А вже в 94- ому році були прийняті всі документи і налагоджено діяльність. У нас пройшла одинадцята Міжпарламентська асамблея Православ’я. Чому вже міжпарламентська, а не європейська? Тому що до роботи асамблеї долучилися або православні депутати, або ті, хто відстоює православ’я із США, Австралії, Нідерландів і навіть з Уганди.

Тарас Марусик

Маленьке уточнення: що ви вкладаєте в поняття «православні депутати»?

Катерина Самойлик

Православні депутати – це ті, які хрещені православними. Але є депутати, які виражають інтереси првославних виборців. Наприклад, з Польщі у нас представлені депутати з Білостока, а Білосточник – це, як відомо, православний край Польщі.

Тарас Марусик

Повернемося тепер до цієї одинадцятої асамблеї, про яку ви згадали і яка завершилася цими вихідними днями у Києві. Яка ж була мета асамблеї і що ухвалили православні депутати?

Катерина Самойлик

Мета асамблеї і тема розмови була безпека і свобода, або свобода і безпека. В розрізі глобалізаційних процесів. які турбують зараз всю громадськість була така тема. Ми обмінялися думками щодо того, як ми розуміємо ці поняття, як співвідносяться свобода і безпека, розмова точилася навколо проблеми тероризму. Ми прийняли резолюції, які стосувалися захисту православних святинь в Косово, взаємовідносин греків і турків на Кіпрі, ми також торкнулися стосунків між Палестиною і Ізраілем (2 православні депутати з Палестини представлені в нашій організації).Ми торкнулися всіх гострих проблем, які є зараз в світі – асамблея відреагувала. Ми звернулися до парламентів наших держав і направили їм резолюції, які передають нашу стурбованість подіями в цих регіонах.

Тарас Марусик

Оскільки тема цієї конференції була «Безпека людини в сучасному світі» і, наскільки я знаю, на ній представлені депутати з Російської федерації, у мене таке запитання: чи було підняте на конференції питання порушення прав людини і безпеки людини у чеченській республіці Ічкерія?

Катерина Самойлик

Поки що це питання не порушувалося, оскільки в Росії пройшли вибори і склад російської делегації був змінений на 100%. Тому депутати зараз тільки придивлялися до цих і проблем. Натомість дуже гостро стояло питання щодо Косово, оскільки в нашій асамблеї представлені і православні депутати з Албанії, і з Сербії, піднімалося питання Ізраіля і Палестини. Здійнялася гостра суперечка, але врешті ми дійшли консенсусу, і звернулися до наших парламентів. Ці питання будуть порушуватися і надалі, оскільки багатьма депутатами була висловлена думка, що однією асамблеєю, хоч вона і проходила чотири дні, не можна торкнутися всього спектру питань, що стосуються безпеки і свободи.

Віктор Зілгалов

Перериваючи на якусь хвилину інтерв’ю з Катериною Самойлик, згадаємо, що всі або чимало політиків - лідерів кажуть, що захищають свободи, ведуть людей до світла, але чи всі усвідомлюють, що за обман і демагогію доведеться звітувати рано чи пізно. У українського поета Віктора Кордуна є «Псалом Господнього меча», який перекликається з темою релігії і політики, з темою того,що було і що не збудеться, і що врятує людей від безодні вгорі і безодні внизу. Так що послухайте «Псалом Господнього меча»:

Господній меч пронизав серця. Отверзіться вустами кривавими, Заволайте мокрими квітами маку вслід хресному ходу на вершину Голгофи і зойком темних пелюсток обруштеся вниз на власне життя, неприбутне й незріле.

Гострий завислий слід Господнього леза відсікає нас від безодні внизу і безодні вгорі. Ця тонісінька смужечка світла – Це все, що було і все, що залишиться.

Шлях меча через втрачену смерть, Що зі смерті уже не повстане, Ділить наше життя на таке, що його й не було і ніколи не збудеться.

Я не маю часу гаптувати зі слів зеренисті сутінки. Я хотів би сказати лише застережливо: Бог нас не пощадить. Він занурить нас в болісне світло. Вже заради цих слів Він поклав Свою руку на руків’я меча.


І Тарас Марусик завершує інтерв’ю з політиком Катериною Самойлик про міжнародну міжправославну міжпарламентську конференцію в Києві.

Тарас Марусик

Як відомо, до цієї асамблеї з привітанням звернувся Патріарх РПЦ Алексій IІ, наскільки мені відомо не було звернення від Вселенського, Константинопольського Патріарха. Чи в в цьому контексті не здається вам, що міжпарламентська асмблея проходила під кутом зору трохи однобоким?

Катерина Самойлик

У вас не вірна інформація. На всіх генеральних асамблеях, які проходять раз у рік,завжди присутній представник Вселенського Патріарху. Представник був присутній і на цій раз, він виступив з привітальним словом від імені і за дорученням Вселенського Патріарха Варфоломея.

Тарас Марусик

Дякую за ці уточнення. І наступне запитання, яке стосується Православ’я в Україні, оскільки в конференції брали участь представники тільки Української Православної Церкви в єдності з Московським Патріархатом. А в Українській Церкві три гілки Православ’я – існує розкол. Якщо моя інформація відповідає дійсності, то чому не були присутні представники інших гілок чи відламів Православ’я?

Катерина Самойлик

Дякую за постановку питання. Ви дуже правильно сказали: саме в духовній єдності з Російською Православною Церквою. Я хочу сказати, що в наших документах статутних дуже чітко зафіксовано, що Міжпарламентська асамблея Православ’я працює з канонічними, визнаними в світі церквами. Наприклад, з Естонії представлені обидві церкви, але вони мають юридичне підтвердження і вони визнані. І Естонська церква Московського Патріархату Константинопольського Патріархату. Що стосується нашого Київського Патріархату, то він досі не визнаний в світі. І тому слідуючи якраз нашим документам, ми працюємо якраз з представниками канонічної церкви.

Тарас Марусик

Ви як один з ініціаторів цієї асамблеї і як народний депутат, що представляє інтереси українських виборців, чи ви особисто робили якісь кроки для того, щоб дві інші гілки Церкви також були визнані канонічними?

Катерина Самойлик

Ви знаєте, якби політики менше лізли у справи Церкви, то ці процеси були б пришвидшені. Якраз дуже багато політиків у справі трьох гілок, і тому вона знаходиться у тупиковій ситуації. Я вважаю, і це моє переконання, що тільки Церква може вирішити це питання, якщо туди влізуть політики, то вони будуть ще більше дрібнити наше Православ’я, яке, як відомо, є духовним стрижнем в Україні.

Тарас Марусик

Чи вам не здається в такому разі, що ваші слова про те, що ви працюєте тільки з канонічними церквами, впливає на ситуацію в Україні?

Катерина Самойлик

Ви, напевно не бачили мене, щоб я лазила туди, давала якісь поради. Я розумію, що у нас самий великий взірець дипломатії – Українська Православна Церква усіх трьох гілок. Тому я дуже обережно відношусь до стосунків з Українською Православною Церквою, я ніколи не нав’язую свою думку, я ніколи не заставляю думати, як я. Можливо іноді мої позиції і не співпадають, але я розумію, що це дуже тонка справа і влазити в неї політичними руками не потрібно.

Тарас Марусик

Це була голова Комітету Верховної ради України з питань молодіжної політики, член фракції Компартії і голова Всеукраїнського союзу жінок – трудівниць за майбутнє дітей України Катерина Самойлик. Тарас Марусик. Радіо «Свобода». Київ.

Василь Зілгалов

Чи Церква має брати участь у виборчому процесі та інших аспектах політичного життя, чи має вона на це право? Такі питання доволі часто стають темою дискусії у суспільстві, особливо напередодні чергових виборів. Під час останньої передвиборчої кампанії звучали повідомлення про те, як священики втягувались у цю агітацію. Кандидати на парламентське крісло обдаровували церкви різноманітними подарунками, робили щедрі пожертви і усе це демонструвало телебачення, а священик, на знак вдячності, висловлював під час Богослужіння подяку тому чи іншому політичному жертводавцю і запевняв, який з нього буде добрий парламентар.

Аби запобігти таким фактам у Церкві, а водночас допомогти вірним –українським виборцям на цих президентських виборах, митрополія УГКЦ за кілька днів до початку президентської кампанії оприлюднила звернення Синоду Єпископів УГКЦ до своїх вірних та інструкцію для священослужителів, як вони мають поводитись у цей важливий для держави час.

Докладніше із цими документами про позицію християнина – громадянина на виборах ознайомить моя колега Галин Терещук.

Галина Терещук

Єпископи Української греко-католицької церкви висловили кілька важливих думок аби допомогти своїм вірним, водночас українським виборцям підготуватися до 31 жовтня, коли вони віддаватимуть свій голос за когось із кандидатів у президенти Адже останнім часом до священиків доволі часто звертаються парафіяни і запитують у них, за кого голосувати. Глава УГКЦ кардинал Любомин Гузар зауважує щодо звернення напередодні виборів

Любомир Гузар

Це не значить, що ми будемо вказувати за кого людям голосувати. Ви знаєте, ми цього не робимо.

Галина Терещук

У зверненні синоду єпископів УГКЦ сказано, що “ Церква не є політичною організацією і вона не сміє втручатися у виборчі перегони, однак, як добра мати, повинна відстоювати свою позицію і говорити там, де відчуває, що її дітям – виборцям - чинять кривду.”

Відтак у зверненні УГКЦ перелічені кілька моментів, які допомагають сфальшувати вибори.

Серед них однобічне інформування в мас-медіа, від чого інформація стає пропагандою одного кандидата. Використання “адміністративного ресурсу”. Коли керівники наказують своїм підлеглим, за кого вони мають голосувати, залякуючи їх різними санкціями. А це, на думку єпископів, підриває довір''я народу до усякої влади.

Одним зі способів посягання на гідність людини, використовуючи її скрутне соціально-економічне становища, є те, коли за її голос дають або ж якісь гроші або продукти. Той, хто купує голоси і той, хто продає своє право, виявляє не тільки своє нерозуміння справжнього демократичного процесу, а й брак моральних засад, - сказано в документі.

Представники УГКЦ звернулись до тих людей, хто опрацьовуватиме результати голосування. Адже через їхнє недобросовісне ставлення може бути зруйнована ціла системи країни і Президента, вибраного таким чином. Окрім озвучування можливих небезпек, синод єпископів звернув увагу своїх вірних і на період передвиборчої кампанії.

Про те від кого і від чого залежить процес вибору неодноразово наголошував і глава УГКЦ кардинал Любомир. Адже кожен оцінюватиме кандидата на посаду президента згідно з власною шкалою вартостей.

Любомир Гузар

Наше майбутнє у наших руках. І безумовно, ми б хотіли, щоб і державні і громадські структури дуже добре функціонували. Але не завжди так буває. Одначе, треба дві речі пам’ятати: ми переходимо до нового способу управління, думання. Такий перехід завжди є болючим, багато залежить від нас.

Галина Терещук

Адже, на думку глави УГКЦ, українці часто нарікають на різні обставини життя, на зловживання з боку влади, несправедливість, водночас недобачають, що те саме роблять часто самі.

Василь Зілгалов

Я перерву на хвилину тему Галини Терещук про Церкву і вибори релігійно - політичною інформацією – новинами з Ватикану. Делегація України на чолі з віце прем’єр – міністром України Дмитром Табачником перебувала у ці дні з офіційним візитом у Ватикані. Як повідомили в українському уряді до складу урядової делегації входили: міністр культури і мистецтва Юрій Богуцький, голова Державного комітету у справах релігії Віктор Бондаренко, голова Державного комітету з питань технічного регулювання і споживчої політики Іван Школьник. Делегацію прийняв глава держави Ватикан Папа Римський Іван Павло Другий. В ході зустрічі його було поінформовано про забезпечення релігійної свободи в Україні. Під час зустрічі сторони тепло згадували візит Святішого Отця до України, що відбувся 3 роки тому. Глава Римо – Католицької церкви високо оцінив розвиток між церковних відносин і міжконфесійної злагоди в Україні. Також відбулася розмова Дмитра Табачника із заступником державного секретаря Ватикану архієпископом Леонардо Сандрі, який високо оцінив політику українського Президенту та уряду у сприянні діяльності церков, реалізації прав віруючих, поверненні культових приміщень, ліквідованих у минулому. У ході бесіди Дмитро Табачник наголосив на налаштованості України на зміцнення демократичних засад держави і суспільства, забезпечення релігійної свободи, що є неодмінною умовою цього, також зауважив про необхідність співпраці між Україною і Ватиканом, зазначивши, що для українських вчених унікальний інтерес становлять унікальні зібрання апостольської столиці. Це була інформація з Ватикану, і Галина Терещук завершує свою тему “Церква, віруючі і вибори в Україні”

Галина Терещук

Адже, на думку глави УГКЦ, українці часто нарікають на різні обставини життя, на зловживання з боку влади, несправедливість, водночас недобачають, що те саме роблять часто самі.

Синод Єпископів просить своїх вірних подумати у передвиборчий час, якого вони хочуть Президента, яких чеснот від нього вимагають, чи стараються самі дотримуватись тих норм?

Аби зробити правильний вибір, треба поставити всім кандидатам низку питань, які стосуються найважливіших проблем українського народу. Отримавши позитивну відповідь про бажання кандидата вирішити певну проблему, потрібно з''ясувати, конкретизуючи запитання, яким чином кандидат планує свої наміри здійснити.

Синод Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГК Ц видав інструкцію і для для священослужителів на передвиборчий час. Оскільки до отців, які мають велике довір2я у людей звертатимуться кандидати та їхні команди. Отож, згідно з інструкцією душпастирі повинні бути дуже розсудливими і обережними, щоб не скомпрометувати свою Церкву і не втратити довіри. Щоби люди не вказували на душпастирів як на агітаторів певної виборчої групи священнослужителі повинні бути обережними у своїх висловлюваннях, не повинні організовувати політичних мітингів. Хоча, як громадяни, можуть брати в них участь, але їхня присутність має бути розважна і виправдана.

В Інструкції також дано відповідь деяким священнослужителям, які помилково вважають, що вказуючи на конкретного кандидата, вони рятують Україну. “Церква має бути відкрита для різних людей і приймати усіх”, - сказано у документі.

Також у греко - католицьких храмах священики молитимуться за загальне добро і справедливі вибори. Для цього складена молитва за справедливі вибори.

Насамкінець кілька історій з минулих виборів. У Самборі у час передвиборчих баталій посварились два священики різних конфесій за те, що один і той же ж кандидат дав на храми різні суми грошей, В результаті цей кандидат взагалі не програв. А в одному із сіл Бузького району селяни розповіли, як священику кандидат, який має відношення до базару, подарував машину. Після голосування авто довелося повернути. Галина Терещук. Радіо “Свобода”. Львів.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом звукооператор Павел Шідло. Говорить “Радіо Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG