Вільнюс, 8 липня 2004 — Протягом перших чотирьох місяців цього року кількість населення Литви зменшилася на 6,5 тисяч мешканців. Поряд з природнім зменшенням населення, 3,7 тисяч становили емігранти. Протягом останніх десятьох років Литву залишили близько 200 тисяч мешканців. Вступ республіки в ЄС посилив потік еміграції – тепер емігрувати з Литви, за даними соцологічних опитувань, бажає 28 відсотків дорослого населення.
Тому не випадково тимчасовий президент Литви Артурас Паулаускас цієї середи заявив, що треба заснувати нову владну структуру - департамент зі справ емігрантів.
Артурас Паулаускас зазначив, що третя хвиля литовських емігрантів відправилася за кордон в пошуках більшого заробітку, кращого економічного життя.
Ці емігранти не мають глибших патріотичних коренів і швидко починають втрачати свою національність. Їхні діти не відвідують суботні школи, вони не збираються довкола литовських центрів. Може так статися, що вже їхні діти не говоритимуть по-литовськи.
“Тому назріли деякі пропозиції і в уряду думають щодо заходів на підтримку заснування литовських центрів, котрі б об’єднували литовців в спортивних, культурних колективах. Справді, ми мабуть й не маємо структури, яка дбала би про емігрантів, тому що департамент національних меншин більше працює з нашими емігрантами в Польщі, Білорусі, Росії. Проте на еміграцію в більш віддалених країнах, яку ми вважали й багатшою, й здібнішою на зберігання литовськості та патріотичних традицій, ми звертали меншу увагу. Так ось тепер, я вважаю, справа створення такого департаменту вже назріла, й треба мати окрему структуру, яка добре знала би проблеми, могла би пропонувати різні плани, проекти, як їх посилити... Бо литовців є 4 мільйоні у світі, й ми маємо зберегти кожну людину, докладати зусиль, щоби вона не позбавилася національності і щоби її діти і внуки також були литовцями”, - сказав тимчасовий президент Паулаускас.
Населення Литви на початку травня цього року становило вже лише 3 млн. 439 тисяч мешканців. Це на 267 тисяч менше, ніж у 1992 році. У 93-ому кількість мешканців почала зменшуватися вперше після другої всесвітньої війни.
Артурас Паулаускас зазначив, що третя хвиля литовських емігрантів відправилася за кордон в пошуках більшого заробітку, кращого економічного життя.
Ці емігранти не мають глибших патріотичних коренів і швидко починають втрачати свою національність. Їхні діти не відвідують суботні школи, вони не збираються довкола литовських центрів. Може так статися, що вже їхні діти не говоритимуть по-литовськи.
“Тому назріли деякі пропозиції і в уряду думають щодо заходів на підтримку заснування литовських центрів, котрі б об’єднували литовців в спортивних, культурних колективах. Справді, ми мабуть й не маємо структури, яка дбала би про емігрантів, тому що департамент національних меншин більше працює з нашими емігрантами в Польщі, Білорусі, Росії. Проте на еміграцію в більш віддалених країнах, яку ми вважали й багатшою, й здібнішою на зберігання литовськості та патріотичних традицій, ми звертали меншу увагу. Так ось тепер, я вважаю, справа створення такого департаменту вже назріла, й треба мати окрему структуру, яка добре знала би проблеми, могла би пропонувати різні плани, проекти, як їх посилити... Бо литовців є 4 мільйоні у світі, й ми маємо зберегти кожну людину, докладати зусиль, щоби вона не позбавилася національності і щоби її діти і внуки також були литовцями”, - сказав тимчасовий президент Паулаускас.
Населення Литви на початку травня цього року становило вже лише 3 млн. 439 тисяч мешканців. Це на 267 тисяч менше, ніж у 1992 році. У 93-ому кількість мешканців почала зменшуватися вперше після другої всесвітньої війни.