Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:14

Поразка чи перемога опозиції на виборах залежить від Олександра Мороза – коментар.


Марія Щур

Київ, 8 липня 2004 – Нещодавні вибори у Сербії та Грузії засвідчили, що опозиція має найкращі шанси виграти президентські перегони, якщо вона об’єднається. Якими є шанси українських кандидатів від опозиції? На думку аналітика Фундації Джеймстаун, Тараса Кузя, перемогу опозиції забезпечило б приєднання лідера соціалістів Олександра Мороза до табору Віктора Ющенка. В противному випадку не обійтись без другого туру виборів, в яких не виключений сценарій перших президентських виборів в Україні, коли частина правлячої еліти перейшла на бік Леоніда Кучми і забезпечила йому шестивідсоткову перевагу над Леонідом Кравчуком.

У 2000 році югославська опозиція нарешті спромоглася досягти згоди і виступила одним фронтом за кандидатом Воїславом Коштуніцею, який набрав понад 50% голосів уже у першому турі. Подібний сценарій був можливий і у випадку України, якби об’єдналися навіть не 18 опозиційних партій, а лідери лише трьох найвпливовіших опозиційних сил – Нашої України, блоку Юлії Тимошенко та соціалістів. У цьому випадку до тих 35%, що підтримують Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко додалися б ще 8-11% прихильників Олександра Мороза, що забезпечило б Віктору Ющенку перемогу в першому турі.

Але влада, на думку Тараса Кузя, більше за все боїться саме такого сценарію і не пропускає можливості посварити опозиційних політиків. Минулого тижня в Східній Україні ніби від імені Мороза з’явилися листівки, які стверджували, що «Ющенко – агент Кремля та російського капіталу». Не бракує і справжніх розбіжностей між головними лідерами опозиції в Україні. Як вважає політолог, у Мороза особиста образа на Ющенка та Тимошенко через те, що вони не підтримали його пропозицій щодо конституційної реформи.

Тим не менше, на думку політолога Тараса Кузя, ключ до перемоги чи поразки опозиції тримає саме лідер соціалістів Олександр Мороз. Він є ключовою фігурою ще одного можливого, але вже малоймовірного союзу. Його участь у виборах як єдиного кандидата від «лівих», тобто соціалістів та комуністів разом, могла б забезпечити йому вихід у другий тур з рахунком набагато вищим, ніж провладний кандидат. Союз Мороза з комуністом Петром Симоненком забезпечив би лівим до чверті всіх голосів, в той час, як провладинй кандидат Віктор Янукович набрав би лише 15-17%. Однак на це не погоджується вже комуністична партія, яка не може піти у «молодші партнери» до соціалістів. Якщо ж два «лівих» кандидати підуть на вибори окремо, жоден з них не матиме шансів на другий тур, вважає Тарас Кузьо.

Порівнюючи передвиборчий союз Ющенка і Тимошенко, з успішним союзом нинішнього президента Грузії Михаїла Саакашвілі з головою парламенту Ніно Бурджанадзе, Тарас Кузьо звертає увагу на те, що грузинська пара мала менший спротив у себе вдома: не було ворожо налаштованої комуністичної партії, а от трудова партія тримала нейтралітет. Повертаючись до України, Тарас Кузьо згадує ще одну паралель, але вже не геополітичну, а історичну – він нагадує, що далекого 1994 року перемогу «опозиційного» кандидата Леоніда Кучми забезпечили не власне опозиційні сили, а перебіжчики з табору Леоніда Кравчука. Чи повториться історія знову? Це питання дослідник залишає відкритим.
XS
SM
MD
LG