Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:43

“Листи на Свободу”


Зиновій Фрис

Аудіозапис програми:

Прага, 17 липня 2004 року.

Зиновій Фрис

Говорить радіо “Свобода”!

На хвилях української свободи передача за Вашими листами.

Перед мікрофоном Зиновій Фрис.

Вітаю Вас, дорогі слухачі!

Наш слухач, киянин Олександр Рачек у своєму дуже короткому листі заторкнув одразу кілька тем: “Пане Зиновію, є дуже цікава ідея: запросити на радіо “Свобода” письменника Віктора Суворова-Різуна.

Особливо вразила мене його остання книжка “Остання республіка”, де він логічно доводить, що Гітлера створив Сталін з метою, щоб той підняв світову війну, ослабив Європу, а Совєти потім захопили б її. План цей був зруйнований Гітлером нападом на СРСР.

Різун довів, що танків в СРСР було в 10 разів більше, ніж у Німеччини, а якість багатьох з них перевищувала світові зразки. Всі війська концентрувались вздовж західних кордонів СРСР. Ніяких захисних і оборонних рубежів не було. Тому всі літаки, танки і т.д. були знищені в перші дні війни.

Для ведення бою були оппредньо виготовлені карти Європи, а карти європейської частини СРСР були відсутні. Відсутність літаків і мап робили сліпими артилерію і піхоту. Віктор Суворов вчився у вищому танковому училищі в Києві. Він наш співвітчизник”.


Наступний короткий абзац листа Олександр Рачек присвятив недавньому виступу президента України Леоніда Кучмі: “В останньому виступі Кучма сказав, що все йде добре, от тільки добробут людей не росте. Яка дрібниця на тлі загального поліпшення? Поліпшення чого?

Раніше до Золотої орди відправлялися князі, щоб отримати ярлик направління. Кучма та Янукович часто їздять до Москви, здаючи Україну, отримуючи від Путіна ярлик.

Симоненко та Мороз, голосуючи за ЄЕП, теж отримали ярлик від “собіратєля зємєль”. На “Свободі” Симоненко висловився про професорів, як про невігласів. “Знайомий почерк, товаріщ Симоненко”. Це говорили і ваші вожді всіх часів та народів. Ніякої діалектики, все у Вас в голові завапняржилось.

Пане Симоненко, чи знаєте Ви, що Ваш совєцький комунізм-соціалізм всього лиш державний капіталізм. Останнього Ви ненавидите. Шизофренія чи локшина на вуха вашим трудящим?”


Ось таким запитанням і закінчує свого листа киянин Олександр Рачек.

Дякуємо Вам, пане Рачек за листа.

Щодо Симоненка. Пан Симоненко днями брав участь у нашій передачі і я хотів би запропонувати слухачам його цитату. Якщо ми говоримо про плюралізм, то давайте все ж таки давати можливість говорити і тим, кого ви, дорогі слухачі у своїх листах критикуєте.

Петро Симоненко Тільки що повернувся з зустрічі в Маріуполі, в своєму рідному місті, люди розуміють, що таке ліва партія, комуністична, люди нас підтримують, люди бажають сьогодні висловити не тільки підтримку словами, але й підтримати нас на виборах. Все те, що намагаються нав’язати, звинувачуючи, начебто (фраза нерозбірливо) хто яку цицьку лиже, то я хотів би попросити цих так званих політиків не робити з народу України тих, кому жаба цицьки дає (ось у чому справа) і не виправдовувати цей режим, який підтримують, коли відправляють хлопців наших в Ірак. “Нашисти” і “кучмісти” – це одне і те ж саме у нас в державі, і нічого вони не зробили, ніякі вони не прогресивні сили, ніякі вони не сили, які хочуть добра народу України. А ось вкрасти побільше, жити, так скажемо, поситніше, а народ залишити з цією цицькою жаби, то це їм якраз і до вподоби. Тому я не хочу нікого ображати. Шановні радіослухачі, проблема із проблем сьогодні об’єднати суспільство, допомогти людям розібратися хто є хто в нашій державі. Зиновій Фрис

“Хто є хто в українській державі? – питання, яке належить з’ясувати”, - каже пан Симоненко.

Культуролог Вадим Скуратівський так каже про ліві сили в Україні.

Вадим Скуратівський А де ви бачите ліві сили на Україні? У філологів є таке поняття “омонім”. Перепрошую, ці сили не ліві, для них треба якесь зовсім інше означення – йдеться про те, що ці сили одверто асистують тим силам, які на повну силу розгортаються зараз у сусідній Росії, у буржуазно-капіталістичній Росії, у напрямі російського націоналізму. Те, що роблять ліві в Україні, на повну силу асистує цим самим силам. Для мене це взагалі-то неприємне відкриття, тому що сама по собі ліва ідея, яка з’явилася чи не тисячу років тому назад – це дуже серйозна ідея. Але, перепрошую, коли я проходив повз пам’ятник Леніну в 1996-му році, там мітинг, організований соціалістами, і стоїть сто бабусь з портретами Леніна, і добродій Мороз робить вигляд, що він не бачить цих самих портретів нелюда, який вбив найбільшу кількість комуністів і соціалістів у всій атмосфері. Перепрошую, які вони ліві, коли вони говорять про цю саму білорусько-українсько-російську дружбу? Перепрошую, про яку дружбу можна говорити конкретно? Дружба народів нехай буде, але дружба з режимом Путіна, з диктатурою Лукашенка... Давайте пошукаємо якийсь інший термін, якесь інше значення, якусь іншу дефініцію, тому що ми просто ображаємо сам епітет “лівий”. Зиновій Фрис

А ось, що думає про ліву КПУ і СПУ Валерій Івасюк, експерт Української правничої фундації.

Валерій Івасюк Комуністична партія України звикла ссати російську цицьку, не помітивши, напевне, що після ліквідації СРСР, цицька перетворилася в іншу частину тіла, і вони вже не смокчуть, а лижуть. Ви розумієте, от ліві сили, вони в усьому світі (я думаю, що професор Скуратівський зі мною погодиться) передовсім є патріотичні і національно-свідомі. Якщо взяти характеристику так званих лівих сил: КПУ і тепер, на жаль, вже і СПУ, бо я роблю аналіз на підставі їхньої останньої позиції стосовно так званої конституційної реформи, то я мушу сказати, що на відміну від російських колег вони, коли російські колеги є національно-патріотичними комуністами і лівими, бо передовсім для них є Росія, а потім вже ідеологія, то на відміну від них українські комуністи і вже і соціалісти є антинаціональними і антипатріотичними силами в Україні. Зиновій Фрис

Вільна трибуна слухачів “Свободи”. Зараз, дорогі слухачі, у вас з’явилася можливість зателефонувати до київського бюро і висловити свою думку з того чи іншого приводу.

Деякі наші слухачі вже скористалися цією можливістю і сьогодні ми подаємо кілька таких телефонних дзвінків-думок, що їх записали наші київські колеги.

Людмила Мазур, Дніпропетровськ

Як не намагалась, але не змогла втрапити зі своїми запитанням до Юрія Луценка, тож навздогін сьогодні. Соціаліст каже, що в українських ЗМІ немає плюралізму і це озвучує головред “Грані плюс”, який друкує Коробову з її огидними, як на мене, непристойностями.

Майже в кожній області соціалісти мають свою газету і про це він каже сам. В Дніпропетровську це газета “Ліца”. Але із своїм шаленим почуттям гумору, чим вирізняється від інших партій соціалісти, коли їм це вигідно, жартують що до цієї газети, що до цієї газети не мають ніякого діла.

Приїжджаючи він не йде пити чай в редакцію “Нашого міста” або “Дніпра вечірнього”, а таки в “Ліца”. Саме Гарагуц, головреда “Ліц”, після виборів президента обіцяє забрати до себе в Київ, саме їй пропонує поїздку в штати, а не головреду “Дніпровської правди”, чи якійсь іншій газеті, запитуючи телефоном про підходящий для неї термін подорожі. А потім виявляється, як каже сама Олена, що вона виграла професійний конкурс.

То в мене запитання: який то був конкурс і де були оприлюднені його умови? Який же то був конкурс, якщо вона не знає, нехтує, навіть ненавидить українську мову? Вона переправляє “и” на “і” у слові “вчитель” і так друкує в газеті.

Але чого вимагати від людини з 2 курсами філології. І таких скромних здобутків вистачило на успішну кар’єру під крилом СПУ на 2 іномарки і т.д.

Повертаючись до плюралізму, за яким сумує Юрій Віталійович. Навіщо він йому на папері, в сесійній залі, що він невтомно демонструє, якщо в житті соціалісти сповідують ті ж самі принципи, що і існуюча влада.

Ті самі іномарки, хоча Олександр Олександрович Мороз каже, що на “Мерседесах” не їздить. То, мабуть, він один такий єдиний із СПУ.

А хто сидить на телефонах, факсі, розбирає пошту у фракції СПУ у ВР? 4 місяці пройшло від першого мого листа туди. З тих пір я неодноразово телефонувала, посилала факс.

Але одна баришня мені телефоном каже, що цього замало. Повідомлення про отримання підписує диспетчер, а от чи взяти лист в роботу, то це інша справа. От, що вона каже.

А в приймальні самого Мороза інша соціалістична баришня сказала, що розмовляти з нею все одно, що зі своєю сусідкою. Тобто не телефонуйте, займайтеся чимось корисним вдома або підіть до сусідки і кинула слухавку.

І це на лист із скаргою на приниження свавілля, аморальний випад головреда “Ліц”, яка електронною поштою запитує у мого сина: “А ти што, єщьо не покончіл жизнь самоубійством?”

СПУ стала глухою стіною на захист свого редактора, водночас відхрещуючись від своєї ж газети. Може, в Олександр Олександровича інша думка, але ж до нього, як до сусідньої зірки.

В недосяжних далях від своїх земляків наш депутат Віталій Шибко частіше в Страсбурзі, а не у нас. А коли буває тут, то його охороняє помічник – бізнесмен Табацький, який клянеться, що до СПУ не має ніякого відношення, бо не член.

Своїми манерами та стилем життя (чого тільки вартує один його джип-всюдихід) нагадує “нового росіянина”, бо українцем його назвати можна лише з великою натяжкою.

Та з перемовин я зробила висновок, що останнє слово у справі сина за Луценком. Але вже скільки років можна очікувати його відписки? Бо вже на відповідь таку обдуману, реальну, таку, яка б нас влаштовувала ми вже не надіємося. Ось такі 2 запитання до пана чи то бариша Юрія Луценка.

Зиновій Фрис

Автор цього листа не представився. Він говорить про опозицію. Слухач симпатизує опозиції, однак за його словами їй не буде прощення, якщо вона не здобуте, як каже слухач, золота, тобто не переможе на президентських виборах.

Слухач

Мене, пересічного виборця, як і більшість українського люду непокоїть думка про результати виборів президента. Особисто я розцінюю можливості опозиції і провладних структур як один до одного.

Але, розумієте, мої прогнози справджуються значно частіше, ніж метеорологічні. Як друкують “Сільські вісті”: “Прикметам вір, але перевір”.

На жаль, можливість поразки опозиції я не виключаю. Так от мене цікавить, чи візьмуть на себе відповідальність за результати виборів лідери опозиції? Зрозуміло, що поразка – це злочин.

Отже, панове (я до них, якби з закликом), думайте! Виправдання на кшталт того, що там не спрацювала національна ідея, відсутність консолідації, підступи американського імперіалізму і іншої нечисті.

Дехто може приплести і ЦРУ. Відома в нас одна є претендентка. Розумієте, такі питання, що вони не виправдають опозицію. Вона не виправдається не тільки перед сучасниками, а мені здається, що навіть і перед нащадками не виправдається.

Для перемоги, як на мене, то дуже-дуже небагато треба. От до закличного Шевченкового “Борітеся-поборете” додайте єдине слово “Єднайтеся”.

Для цього виважена Тимошенко, думаю, не особливо напружувала свої звивини. Невже ж така хитромудра конструкція граблів відомих ще мабуть з Трипілля, що ми не можемо позбутися гуль, темно наступаючи на них.

Порушення почуття відповідальності за результати виборів не повинно обминути “Вечірню Свободу”. Власне, за це я і дзвоню. Може, всі разом ми дійдемо до того, що всі вибори не олімпійські ігри, що другі і треті місця престижні.

Нам, пересіченим, потрібно тільки золото. Оце я тільки до Вас за цим хотів звернутися.

Зиновій Фрис

Я ознайомлю Вас з короткими фрагментами деяких Ваших листів, при чому робитиму це в такому порядку, як у мене на столі лежать.

Представники Тернопільської обласної спілки політв’язнів і репресованих пишуть: “Майже 13 років маємо свою державу з куцою незалежністю.

При владі здебільшого залишились перефарбовані активні прислужники тоталітарного московського більшовицького режиму, який безжалісно нищив свій народ, морив голодоморами, гноїв у казематах і тюрмах.

Так звані пільги, передбачені законом про державну підтримку колишніх політв’язнів і репресованих інакше, як мізерними подачками назвати не можна. На місцях байдуже ставляться до наших проблем”.


Михайло Величко, смт. Артемівське Полтавської області, зокрема, пише: “Обидва Леоніди виявилися рабами номенклатурного минулого, діячами без політичної відповідальності і культури, та ще й нечистими на руку. Звичайно, кожен з них відіграв певну позитивну роль, але в історії вони залишаться, як політики пристосуванці з коротким терміном потреби”.

Слухач Лавринець з Закарпаття, зокрема, пише: “ЗМІ, в тому числі і вашу радіостанцію використовують, як няньку, котра повинна забавляти народ демократією, формувати з людини покірного раба”.

Тарас Бондаренко з Києва присвятив свій вірш прес-секретарю прем’єр-міністра України Ганні Стеців:

Анна Герман, Стеців Ганна, Де твої яскраві дні, Де твій імідж бездоганний І сюжети запашні.

Яка шкода, що твій талант Так потрібний Україні, Закупив злочинний клан І радіє цьому нині.

Гроші – сильний аргумент, Підла диявольська спокуса. Тож заради тих монет Було зраджено Ісуса.

Потаємну думку маю, Дуже б я цього хотів, Що з піарівським завданням Ти у стані ворогів.

Щоб приспать потрібним словом Всю медведчуківську рать І ворожі бастіони З середини підірвать.

Як не пройде Янукович, Ми з полегшенням зітхнемо І королевою піару Ганну Стеців оберем.


Анатолій Міненко з м. Бровари: “Пане Зиновію, багато є таких, що не вірять соціалістичній ідеї, але ж вона процвітає в тій самій Європі, бо там дали можливість випробувати цю ідею. У нас навпаки. Жалять цих соціалістів, як тільки можуть, бо вигідно декому мати те, що маємо”.

Петро Гощарук, депутат Волинської обласної ради пише: “Оскільки відповідно до ст. 17 Конституції України “забезпечення інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу”, то парламент Волині закликав владний дует – пана президента і пана прем’єр-міністра вжити ефективних заходів спрямованих на усунення перешкод у діяльності ЗМІ.

Зокрема: забезпечити негайне принципове професійне реагування правоохоронних органів на незалежні й опозиційні видання, злочини проти журналістів, організувати відкрите оперативне розслідування резонансних справ пов’язаних із вбивством журналістів”.


Сороколіт з Донеччини пише: “Добрий день, радіо “Свобода”, якщо ви справді вільні, в чому я сумніваюсь. Я спробую через вас дізнатися, де в нас в Україні живе закон і справедливість. Слово “Україна” асоціюється з почуттям бруду, лицемірства, злочинність. Ось і вся Європа”.

Володимир Осипчук, Вінниця: “Звідки прийшла до нас оця меншовартість? Можливо, з тих часів, як на князювання запрошували варягів, а може з часів запозичення християнства у Візантії. Можливо, ці та інші фактори зіграли вирішальну роль у формування національного характеру українців.

Потрібно вичавлювати з себе синдром рабського захоплення не своїм і протипоставити почуття гордості і гідності почуттю меншовартості. Тоді нам нічого не буде загрожувати, ми будемо впевнені в собі”.


Володимир Грецький, Донецьк: “Моє хобі бджільництво”, - сказав Віктор Ющенко. Що тут можна зазначити і яке відношення має політика до бджолиної сім’ї, і чи не помилився тут Віктор Ющенко, як політик, сказавши таке в ефір НРКУ?

Мої висновки такі: Віктор Ющенко намагається створити українську державу на зразок бджолиної родини. В цілому я повністю підтримую Віктора Андрійовича. Він реальний політик”.


Наш слухач Віктор пише: “Нещодавно я десь прочитав, що інтелігенція – це люди, котрі зберегли почуття сорому. Я запитую себе: чи багато в Україні інтелігентів з почуттям сорому, особливо у владі?”

Наша слухачка Раїса Карюк з Миргорода пише: “Невипадково стався блискучий виступ Руслани на Євробаченні. Богові завгодно, щоб підчас розпачу засвітилася особистість, невеличка україночка, як Атлант підставила свої плечі, підняла високо прапор своєї держави, чим змусила всіх на замислитись, хто ми є, пролити сльози радості.

Оксана Білозір, Лілія Григорович, Ніна Карпачова пробивають мур тупості і неспроможності нашої владної чоловічої статі. Жінки за жінок і дітей, за порятунок України сплюндрованої нашими воріженьками, в першу чергу, а тоді вже, зовнішніми, що тримають піднятий шлагбаум з написом “ЄЕП”.


Петро Столярчук з Пензи, РФ: “Україну заполонила російська преса. Всюди їхня мова, а президент ніби і не бачить і не чує, а може, вже мовчки потирає руки. Що ж він за гарант такий?

Він, мабуть, добре знає, що українців у Росії не менше, ніж росіян в Україні, але хіба хтось чув українське слово на московському радіо чи телебаченні?

Тільки в рекламі малюють українця і великий шмат сала. Оце, мовляв, все, що українець любить і що його задовольняє. Не знаю, як той президент дивиться на таке глузування”.


Савелій Надюк, м. Сміла, Черкаська область: “На коротких хвилях часом бувають якісь перешкоди, але я не знаю, чи то якісь атмосферні перешкоди, чи може їх створюють київські “кучмісти”, а решта все добре”.

Ця ж тема – тема чутності української “Свободи” в листі нашого давнього слухача пана Микольского з Львівщини: “Чути вас у Карпатах добре, хоч вибір хвиль обмежений”.

Слухач Максимов з міста Торез: “Мені симпатизує Олександр Мороз, але ж він прийняв сторону влади в реформі до Конституції. Ось вам ще один приклад, що таке жінка. Скоро-скоро будемо жити за Конституцією, котру написали Катя Ващук, вторая Богатирьова. Правильно хтось сказав, що всім керують чоловіки, а чоловіками керують жінки”.

Леонід Антонов з Кривого Рогу: “Всі свідомі українці не буржуї, а люди найманої праці, які сповідують ідеологію здорового небуржуазного патріотичного українського націоналізму повинні дієво виявити свою солідарність з боротьбою героїчного чеченського народу. Потрібні масові акції”.

Ще один слухач з Німеччини Петро Дмитраш: “Чи можна вірити людині, котра займає велику посаду в українському уряді і каже, що вона є патріотом України, а в її Донецьку закривають українську школу? Такий патріот для України не годиться.

А що зробив для українського народу такий же патріот, колишній президент, коли залишив російський флот до 2017 року на теренах України.

Вчинок Ганни Герман-Стеців нехай буде на її совісті. Просто вона повернулася до українського народу і нації одним місцем, а радіо “Свобода” тут не причому. Так чинять Павлики Морозови.”


Останній лист. Марія Вівчар з Тернополя пише: “Люди добрі, по радіо, телебаченню всюди чую так багато про політику, про той бруд, який вже важко терпіти. Скільки ж це триватиме? Чи побачимо ми колись нормальне життя?

Та я стараюся на цьому не зациклюватися, як кажуть. Не забуваю, що життя триває, що життя прекрасне. І все, що нам дарував Бог треба любити і цінувати.

Тож я звертаюся до наших дорогих українців, до всіх слухачів “Свободи”, любіть життя, не думайте про погане, словом, не зациклюйтеся”.


Гарне побажання. Я думаю, що ним може скористатися будь-хто і будь-де. Життя справді прекрасне, чудове. Якось ми про це забуваємо, що наше життя чудове вже хоча б тому, що кожному з нас судилося народитися, жити, кохати, а це набагато важливіше, ніж негаразд. Негаразди закінчаться, а життя триватиме.

Хай Вам щастить!

Передачу вів Зиновій Фрис. Наступний випуск передачі проведе Петро Кагуй.

Зустрінуся з Вами наступного тижня в передачі “Світ у новинах”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG