Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:16

“Сюжети”


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 23 липня 2004 року.

Олекса Боярко

...Краплина крові з рани ночі – це калини маленька ягода між листям червоніє. Мій брате оленю, обидва ми із глини, Та ти життя від мене краще розумієш! Усе, що знаєм: більше зір, як маку зерен, Вузли життя немов вузли пташиних льотів. Щоночі скаржиться рослинним болем терен, Що мусів він колись чоло Христа колоти...

Надія Степула

Поезія “Скарга терну” – цей сюжет від Богдана-Ігоря Антонича долинув до нас із 1936 року.

Дорогі слухачі! На хвилях радіо “Свобода” звучать “Сюжети” – радіожурнал, якого ви, маю надію, чекали.

Поезія, блюз і джаз, відлуння подій у культурі України та світу, трохи про інтим праці сучасного письменника і дещо про останнього класика суфійської літератури – усе це сюжети нинішнього випуску.

Автор і ведуча – я, Надія Степула, вітаю вас!

Звучить фрагмент із “Теплого блюзу” у виконанні Іннеси Братущик та Ореста Хоми

Існує така думка поміж поетів і творців музики, що коли закінчується кохання - починається блюз. – Стан душі між музикою і поезією. Коли навіть і праця позначена цим станом...

Піаніст Мирослав Вербинський, один із учасників гурту “Брати блюзу”, розповідає про роботу в канадському центрі “БЕНФС”.

Мирослав Вербинський

Цього року випала така честь – я був в цьому центрі в числі сорока відібраних музикантів з усього світу. Це, в основному, класика і джаз. Десять концертів мав з музикантами, які колективно гастролюють, з Швеції, Норвегії, Франції, Америки, Канади, Великої Британії. У мене вже був деякий досвід в цьому, тому що я працював з Лайаном Лоджем з Канади, таким вокалістом, і Рейнсом Йоленом, джазовим гітаристом.

Музиканти, які були відібрані, в основному були класиками, тобто музикантами, які грали класичну музику. Десь 30% - це музиканти джазові. І цей от цікавий синтез, поєднання класики і джазу – це є така дуже унікальна річ.

Надія Степула

Театр джазу, про який розповідає його директор Оксана Когут, існує п’ять років. За цей час проведені три джаз-фестивалі під назвою “Єдність”.

Оксана Когут

Це – поєднання театру з джазом. Це має бути на сьогоднішній день хороша музика і видовище. Але видовище ні в якому разі не повинно бути біднішим, ніж хороша музика. Це поєднання є дуже актуальним і важливим, тому що люди вже стомилися. В принципі, тут є перевага хорошої музики, тому що це живий звук. І треба підходити до цього, що має бути теж якісний візуальний ряд – світло, культура виконавства самих музикантів. Джаз – є музика елітна. Це є музика хороша. І вона розрахована для всіх. Наш фестиваль дає змогу долучити дуже велике коло глядачів.

Надія Степула

“Невимовно світла журба” – так перекладають креольське “саудаджі” – назву того настрою, який дарує слухачам Цезарія Евора. Її називають “креольською Едіт Піаф”, “босоногою мільйонеркою” з островів зеленого Мису. Гонорари Цезарії складають більшу пайку бюджету її рідної країни, республіки Капо-Верде. На її кошт утримується вся система освіти цієї країни.

Уже вдруге Цезарія Евора виступила в Києві, концерт відбувся у столичному палаці “Україна”.

Надія Степула

Поезія Абдурахмана Джамі встотала символіку й мотиви його уславлених попередників – Хайяма, Румі, Гафіза, сюжети про творчість яких звучали у попередніх випусках нашого радіожурналу. Сьогодні про останнього класика перської суфійської літератури – в діалозі Наді Шерстюк та Віталія Пономарьова.

Надія Шерстюк

Ми сьогодні будемо говорити про Джамі.

Віталій Пономарьов

А взагалі, його ім’я містить 16 імен.

Надія Шерстюк

Джамі є останнім з так званої класичної перської поезії. Він є представником “золотої осені” цієї перської поезії. Отже, “Джамі” (тобто, його прізвисько) походить від міста Джам – міста, яке знаходиться на території сучасного Афганістану.

Джамі, безперечно, був суфієм – таким, як Румі, таким, як Гафіз, але вже яскравим представником пізнього суфізму. Він залишив по собі три “дивани”, тобто 3 збірки віршів, які розділяють по назвах. “Перша глава Юності”, середня – “Перлина в намисті” та “Підсумок життя”. А також Джамі є автором так званої “семериці” – тобто сім поем, які об’єднані в один цикл.

Віталій Пономарьов

І ми бачимо в кожному творі Джамі якесь перегукування, якусь відповідь тим викликам, які йому надають його попередники. І навіть ці 7 поем (їхній основний корпус – 5 поем) – це відповідь на 5 поем Нізамі. Стосовно кожного окремого вірша можна сказати, що йде постійне відсилання до попередників.

Наприклад, якщо Румі вважає одну ніч з коханою вартою усього безсмертя, то Джамі вважає, що одна мить цього життя дорожча за весь всесвіт.

Надія Шерстюк

Вершиною цього циклу є остання поема, яку Джамі вже написав перед закінченням свого життя, вже власне перед смертю. Це завершена поема “Саламанта абсаль”. Вона була перекладена лише в ХІХ столітті в Європі. І була перекладена не віршами, а прозою.

Віталій Пономарьов

Але усі поеми Джамі є досконалими. Це суто суфійський мотив: краса є виявом милосердя Бога у світі. І споглядаючи красу, людина прямим чином, безпосередньо спілкується з Богом.

Олекса Боярко

Твій стан – який він є? Про це сама ти знаєш. Ти — щастя, а чиє? Про це сама ти знаєш.

Ти виглянеш у сад — і в ту ж хвилину заздрість Того стрункого вб''є... Кого — сама ти знаєш.

Газель невловна й ти — вам двом не дошкуляє Розкинуте моє... А що — сама ти знаєш.

Червоні пелюстки — твої уста рум''яні, А дух, що милий п''є... Те, що сама ти знаєш.

Тьма кучерів твоїх — це ніч моя, а з неї Таке проміння б''є... Яке — сама ти знаєш.

Як ти біля Джамі — він має тіло й душу, Без тебе він стає... Тим, що сама ти знаєш.


Надія Шерстюк

Я б хотіла торкнутися трішечки саме відмінності Джамі від його попередників, скажімо, від Румі чи Гафіза. Якщо Румі – це був суфій, який створив свій дервішеський орден, який мав своїх послідовників, а Гафіз був солодким ліриком, то Джамі став відомим ще при житті. Він був великим приятелем узбецького поета та мислителя Алішера Навої.

Віталій Пономарьов

Алішер Навої був учнем Джамі саме на суфійському шляху. І саме Джамі заснував у Гераті (це – місто, де він провів більшу частину свого життя, де він навчався, де він помер) класичний гурток інтелектуалів. Він очолив цей гурток. Можна навести ще один приклад класичності його поезії. Далеко не кожний містик спілкується з Богом з такою температурою почуттів, як це робить Джамі. Його звертання до коханої одночасно є звертаннями до Бога.

Ще один приклад – “Лейлі та Меджнун”, класичний сюжет: кохання, арабський варіант “Ромео і Джульєтти”. Традиція приписує закоханим листуватися. У Джамі закохані листуються, але кожний лист, відповідно до традиції, починається з імені Бога і з перераховування його атрибутів. “Він – єдиний, хто нам відкрив браму первопричини, хто нам дарує життя і відбирає життя...” Ми бачимо чистий монотеїзм, який відповідає, власне, нашим європейським уявленням про іслам. І той самий Джамі у тій самій поемі у листі Меджнуна до Лейлі подає суфійське тлумачення ставлення до Бога. Це – обожнення не можна сказати – чи жінки, чи Бога. Тут він виходить вже за межі цієї класичної традиції.

Надія Шерстюк

З ім’ям Джамі не завершилася епоха перської літератури, але Джамі, умовно кажучи, був тією завершальною крапкою. Його талант, його поезія стали підсумком всього того доробку, який започаткував Рудакі, ці 6 століть перської класичної поезії.

Навіть символічне те, що Джамі прожив майже ціле століття. Він народився на початку XV століття і помер наприкінці XV століття. Його ім’ям завершилася ця епоха.

Надія Степула

Найбільш загадковим у літературознавстві явищем вважають специфіку письменницької праці. Вперше в українському літературознавсті книгу на цю тему видав знаний автор численних монографій, публікацій в Україні та за її межами – професор Михайло Наєнко. Досі подібних досліджень не було.

У книзі, яка має назву “Інтим письменницької праці”, професор Наєнко ставить проблеми письменницької роботи як творчості. Він дошукується складових “досконалості” художнього твору та етапів розвитку цієї досконалості у світовій та українській літературах. А також акцентує увагу на висвітленні життєвих обставин, загадковості поштовхів до творчості, “дивакуватості” пов”язаних із усім цим процесів.

Книга професора Наєнка привідкриває завісу над найпотаємнішим – інтимом письменницької робітні.

А що думають про це самі письменники? Що означає для них писати – “створювати ілюзію насолоди”, за словами Р.Барта, чи “пестити фразу”, за словами А.Франса? Чи затишно почуватися в інтер”єрі нинішньої української літератури?

Про це ми розмовляли із відомим прозаїком Олесем Ульяненком, автором кількох романів та повістей, лавреатом Шевченківської премії.

Надія Степула

Вітаю Вас, пане Ульяненко. Що таке у Вашій уяві і Вашому розумінні інтим письменницької праці?

Олесь Ульяненко

Для мене, власне, його не існує. Я можу писати де завгодно і як завгодно.

Надія Степула

Це залежить від натхнення чи від місця, де Ви перебуваєте в даний момент? Як Вам писалися Ваші твори?

Олесь Ульяненко

По-різному. Найтяжче мені писалось, напевно, “Вогняне око” і “Сталінка”, тому що це була така потогонна система.

Надія Степула

Що Вам заважало?

Олесь Ульяненко

Ти працюєш, працюєш, а потім чогось не вистачає. Не вистачає якихось грошей, не вистачає чогось банального, що є в житті. Мені аби просто – де би впасти, де би була друкарська машинка чи зараз компьютер, або зошит якийсь такий загальний. Люблю я писати здебільшого в гросбухах таких. Я не люблю білого паперу. Він мене чогось дратує.

Надія Степула

А що сприяє тому, щоб Ви писали? Чи Ви любите слухати музику, коли пишете, чи пити , чи цигарки палите? Чи Вам заважає чи допомагає, якщо хтось поряд?

Олесь Ульяненко

Власне, люди мені не заважають.

Надія Степула

Трошки конкретніше, пане Ульяненко. Що сприяє тому, що виникає, скажімо, задум? Як у Вас з’явився задум “Сталінки”?

Олесь Ульяненко

Це були такі безпритульні роки, коли доводилося жити на вокзалах, якісь нічліжки знімати, якісь кутки, а то й того навіть не було. І воно якось крутилося... Помалу я писав до зошита якісь такі коротенькі чи оповіданнячка, чи замітки. А потім несподівано сів і написав. Якось з одного рядка пішло-пішло. А половину “Сталінки” я викинув...

Надія Степула

А ці такі робочі записи, які Ви робили, то там то сям, вони все-таки, може, допомогли в чомусь іншому, ввійшли в інший якийсь твір?

Олесь Ульяненко

Ні, вони нікуди не ввійшли.

Надія Степула

А чим вони Вам тоді допомогли?

Олесь Ульяненко

Ну, це якийсь такий був поштовх, напевно. Це було як намацування грунту, куди ти повинен стати, як дитина вчиться ходити.

Надія Степула

Радіожурнал “Сюжети” відзвучав, дорогі слухачі. З вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко.

Поезії Богдана-Ігоря Антонича та Абдурахмана Джамі читав Олекса Боярко. Дякуємо за увагу! Хай вам щастить на сюжети непроминальні! До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG