Белград, 23 липня 2004 – В автономному краї Воєводина, що в Сербії, відновили академію наук, котру свого часу скасував режим Слободана Мілошевича. Її головою обрали русинськомовного письменника й літературознавця Юліяна Тамаша, члена Національної академії наук України.
На початку дев’яностих років, у рамках процесу централізації Сербії, воєводинську академію формально приєднали до сербської, а фактично скасували. Наразі парламент Воєводини ухвалив рішення відновити академію. Одним із-поміж трьох дійсних членів став Юліян Тамаш, голова кафедри русинської мови й літератури філософського факультету в Новому Саді.
Тамаш народжений 1950 року. Він автор понад 40 книжок поезії та прози. Його перу належать, між іншими, монографія “Українська література між Сходом та Заходом”, “Історія русинської літератури”, роман “Скупані у вічності”. Два роки тому в перекладі на сербську мову вийшли його вибрані твори в чотирьох томах.
Автономний край Воєводина, що на півночі Сербії, має два мільйони мешканців. Йдеться про найрозвиненіший регіон у країні. Майже тридцять відсотків населення краю становлять національні меншини, в тому числі й двадцятитисячна українсько-русинська громада, до котрої належить і академік Тамаш. Його поважають як самобутнього поета, ерудита, громадського діяча. Тамаш при кожній нагоді зазначає, що русини, котрі живуть в Сербії, є гілкою українського народу.
Голова відновленої воєводинської академії каже, що єдиним критерієм для прийому була наукова та творча діяльність кандидатів. Оскільки в Академії є сім сербів та сім угорців, факт що вони на чільну посаду обрали русина-українця він жартома називає міжетнічним компромісом.
Юліян Тамаш не хоче полемізувати з тими сербськими колами, котрі відновлення воєводинської академії називають сепаратистським актом. Він каже, що йдеться про регіональну академію, котра прагне стати середньоєвропейською, та що її основною метою є сприяти розвиткові науки й мистецтв та зберігати надбання багатонаціональної культури Воєводини.
На початку дев’яностих років, у рамках процесу централізації Сербії, воєводинську академію формально приєднали до сербської, а фактично скасували. Наразі парламент Воєводини ухвалив рішення відновити академію. Одним із-поміж трьох дійсних членів став Юліян Тамаш, голова кафедри русинської мови й літератури філософського факультету в Новому Саді.
Тамаш народжений 1950 року. Він автор понад 40 книжок поезії та прози. Його перу належать, між іншими, монографія “Українська література між Сходом та Заходом”, “Історія русинської літератури”, роман “Скупані у вічності”. Два роки тому в перекладі на сербську мову вийшли його вибрані твори в чотирьох томах.
Автономний край Воєводина, що на півночі Сербії, має два мільйони мешканців. Йдеться про найрозвиненіший регіон у країні. Майже тридцять відсотків населення краю становлять національні меншини, в тому числі й двадцятитисячна українсько-русинська громада, до котрої належить і академік Тамаш. Його поважають як самобутнього поета, ерудита, громадського діяча. Тамаш при кожній нагоді зазначає, що русини, котрі живуть в Сербії, є гілкою українського народу.
Голова відновленої воєводинської академії каже, що єдиним критерієм для прийому була наукова та творча діяльність кандидатів. Оскільки в Академії є сім сербів та сім угорців, факт що вони на чільну посаду обрали русина-українця він жартома називає міжетнічним компромісом.
Юліян Тамаш не хоче полемізувати з тими сербськими колами, котрі відновлення воєводинської академії називають сепаратистським актом. Він каже, що йдеться про регіональну академію, котра прагне стати середньоєвропейською, та що її основною метою є сприяти розвиткові науки й мистецтв та зберігати надбання багатонаціональної культури Воєводини.
