Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 10:32

“Економічний журнал”


Марія Щур

Аудіозапис програми:

Київ, 25 липня 2004 року.

Марія Щур

Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.

Скарги української влади про те, що про Україну думають набагато гірше, ніж вона є, поволі доходять і до міжнародних рейтингових агентств.

Рейтингове агентство “Standard & Poor’s” останнім з головних підвищило довгостроковий кредитний рейтинг України з “В” до “В+”. Короткостроковий рейтинг залишився незмінним, а прогноз рейтингів стабільний.

Агентство “Standard & Poor’s” пояснює підвищення українського довгострокового суверенного рейтингу поліпшенням показника зовнішньої ліквідності країни, прийнятним рівнем державного боргу, потужним економічним зростанням та добрим потенціалом для подальшого розвитку.

Країна має угоду з МВФ, Національний Банк акумулював 9 мільярдів доларів у валютному резерві, а потреба у зовнішньому фінансуванні зменшується.

Всі ці чинники, а також відносно розгалужена економіка і призвели до того, що кредитний рейтинг України поліпшився, сказав в інтерв’ю радіо “Свобода” аналітик агентства “Standard & Poor’s” Люк Маршан.

Фактично, рейтинг означає, що уряд не мав би мати проблем з виплатою своїх зовнішніх зобов’язань протягом року.

Але щодо довшої перспективи, і цим відрізняється інвестиційний рейтинг, від тієї категорії, де Україна перебуває зараз, їй потрібно пройти ще довгу дорогу, навіть для того, щоб наздогнати Казахстан, наголошує аналітик.

Люк Маршан (переклад)

Для того, щоб просунутися в категорії “В” на вищу сходинку, а Україна ще на дуже низькому рівні, їй потрібні структурні економічні та політичні реформи.

Для дострокового зростання потрібні політичні інституції, які зможуть його підтримувати. Інакше, зростання може протривати два-три роки, і після цього наступить криза.

Україна не досягла ще навіть рівня Казахстану, який має рейтинг “ВВВ-”, вона не має ще того рівня прозорості економіки, яким уже може похвалитися Казахстан, і що найголовніше, в цій країні є згода щодо необхідності реформ і їхнього напрямку, якої бракує в Україні.

Марія Щур

Люк Маршан наголошує, що Україна продовжує залишатися надто залежною від російського ринку та відсутності усвідомлення національних інтересів серед еліт:

Люк Маршан (переклад)

До Росії ви продаєте продукти харчування, метал, багато споживчих товарів, також ви перепродаєте деякі російські енергоносії.

Росія зараз переживає підйом, і цим частково пояснюються успіхи вашої економіки, але сама Росія надто залежить від цін на нафту, і в цьому слабке місце вже не лише російської, але й української економіки.

Незважаючи на це, українська економіка більш диверсифікована, ніж російська. Але залишаються структурні проблеми і найголовніші з них пов’язані з політичною неспроможністю уряду проводити послідовну політику реформ.

Марія Щур

Щодо надійності української статистики, у якій почали сумніватися деякі російські оглядачі, то тут аналітик рейтингового агентства “Standard & Poor’s” вважає, що вона не гірша і не краща від тієї, яку мають інші країни, що перебувають у категорії “В”.

Керівник виборчого штабу кандидата у президенти Віктора Януковича Сергій Тигіпко приписав останні успіхи України своєму шефові.

“Ці вражаючі не лише на пострадянському просторі, а й у світовому масштабі досягнення, стали можливими завдяки зусиллям уряду на чолі з нашим кандидатом”, - заявив пан Тигіпко у повідомленні для преси.

Однак з приводу оцінки діяльності українського уряду оглядачі дотримуються інших поглядів.

Згідно з останнім рейтингом економічної свободи, Україна посіла 107 місце серед 123 країн світу.

Як сказав в інтерв’ю радіо “Свобода” речник Інституту Кето, який готує щорічний рейтинг, Україна досягла певних успіхів, бо піднялася зі 117 місця, але темпи її просування до економічної свободи залишаються незадовільними.

“Місце України між Руандою та Сьєрра-Леоне - це незадовільна оцінка діяльності уряду, який ще надто міцно та надто по-радянському тримає керівництво економікою у своїх руках”, - сказав один з авторів звіту.

Протягом останнього десятиліття Україну випередили всі східноєвропейські країни, і лише Росія, що єдина з поміж держав на схід від України увійшла у рейтинг, залишилася позаду України.

Економічної свобода, за визначенням економістів, включає особистий вибір, свободу конкуренції, вільний обмін, захист особи та власності.

Чим вищий рівень цієї свободи, тим вищий рівень життя у країні та вищий рівень інвестицій.

Однак західні інвестори не поспішають вкладати гроші в українську економіку. Так, стриманість демонструють не тільки німецькі, але й австрійські підприємці, наголошувалося під час семінару Торговельно-промислової палати Австрії, присвяченому проблемам західних інвесторів в Україні.

Форум днями відбувся у Відні. На думку західних експертів, підвищення активності у найближчий час очікувати не слід.

Розповідає Надія Кандиба.

Надія Кандиба

За обсягом прямих іноземних інвестицій Україна перебуває далеко позаду від інших східноєвропейських країн таких, наприклад, як Польща. Так австрійські підприємці інвестували в цю колишню радянську республіку лише 200 мільйонів євро.

Темпи економічного зростання, які останнім часом спостерігаються в Україні, поки що не спонукали їх проявити більшу активність.

Як наголошувалося під час семінару Торгівельно-промислової палати Австрії, серед причин такого розвитку бізнесмени називають відсутність достатньої інформації про умови інвестування.

До того ж часто поширюється просто неправдива інформація. Так чимало підприємців гадають, що на українському ринку можна працювати тільки через спільні підприємства.

Але, як свідчить досвід, через помилки при виборі партнерів та неправильно складені угоди, саме такі фірми потім мають найбільше проблем, тому чимало австрійських бізнесменів утримуються від виходу на український ринок.

Для багатьох західних підприємців стало приємною несподіванкою слова представника австрійської економіки в Україні Крістіана Гасселя, що в цій країні вони можуть діяти також самостійно без місцевих партнерів.

Звичайно, крім інформаційного дефіциту, серед серйозних проблем називаються також бюрократичні перешкоди, але, як зауважив Гассель, якщо знати, як, то і бюрократичні питання можна врегулювати.

Перед тим, як братися до справи, він порадив підприємцям краще познайомитися з місцевими партнерами. “Якщо українці говорять ні, то це ще зовсім не значить справді ні, оскільки існує багато шляхів, які ведуть до позитивної відповіді” – такі слова можна неодноразово почути від тих західних підприємців, які успішно працюють в Україні.

Експерти однак сумніваються, що до президентських виборів іноземні інвестори підвищать свою активність на українському ринку, реформування якого, зокрема, внесення змін до податкової системи у зв’язку із виборчим марафоном, фактично зупинилося.

Як написала одна швейцарська газета, правляча еліта в Україні вірогідно хоче захистити своїх замовників в економіці, від законів, які б примусили їх вступити у відкриту конкурентну боротьбу і поставили б під загрозу їхнє привілейоване положення.

Надія Кандиба з Німеччини, для радіо “Свобода”.

Марія Щур

Європейська комісія схвалила позику для України на модернізування двох нових атомних реакторів на суму в 83 мільйони доларів.

Ця ухвала поклала край тривалим суперечкам із українською владою через умови цієї позики. Єврокомісія наголосила, що схвалена сума позики набагато менша, ніж була первісна пропозиція ЄС 2000-го року.

Детальніше розповідає Сергій Драчук.

Сергій Драчук

Реактори ч. 2 на Хмельницькій атомній електростанції і ч. 4 на Рівненській, обидва третього покоління, мали б стати до ладу вже цього року.

Саме на них, на підвищення їхньої безпеки, й призначено щойно схвалену позику в 83 мільйони доларів. А лише чотири роки тому Єврокомісія пропонувала з цією метою більш як на півмільярда більше – 585 мільйонів доларів.

Речник Європейської комісії Жіль Ґантле розповів радіо “Свобода”, що таке зволікання сталося через вимоги, що ними обумовлювала позику Україна, й через міркування Євросоюзу щодо необхідного рівня безпеки нових українських реакторів:

Жіль Гантле (переклад)

Ця домовленість ґрунтується головно на двох нових важливих аспектах. Перший – що внесок України став більший; другий – що загальна сума стала значно менша.

Для України головним було зберегти свою незалежність у здійснюваних кроках, для Європи ж головне було, щоби гроші пішли на те, що треба, тобто на питання підвищення безпеки.

Сергій Драчук

Позика Єврокомісії фінансуватиме тільки й саме це – підвищення безпеки двох нових реакторів. Такі самі обмеження стосуються й іншої додаткової позики, яку схвалив нещодавно Європейський банк реконструкції й розвитку.

Сума позики від ЄБРД – 42 мільйони доларів. І тут пропозиція 2000 року становила значно більше – 215 мільйонів доларів.

Як мовиться в заяві Європейської комісії, прагнення України самій профінансувати більшу частку проекту стало можна задовольнити завдяки поліпшенням у стягуванні плати за електроенергію в Україні.

Іншим чинником, що його згадано в заяві, є рішення України обраховувати кошти програми за дійсними витратами українського “Енергоатому”.

Один із представників ЄС, який прохав не називати його на ім’я, розповів, що 2000 року надання позики дуже критикували захисники довкілля, такі, як “Ґрінпіс” – вони стверджували, що плановані модернізування українських реакторів все одно недостатні.

Але коли в Євросоюзі зрозуміли, що Україна однаково не відмовиться від атомної енергії, там вирішили взяти на себе “політичну відповідальність” і спробувати поліпшити хоч щось, сказав неназваний урядовець ЄС.

Сергій Драчук, для радіо “Свобода”.

Марія Щур

Ми продовжуємо стежити за подіями навколо найбільшої російської нафтової компанії “ЮКОС”, яка опинилася на межі банкрутства.

Можливість продажу головного нафтовидобувного підприємства “ЮКОСу” “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ” стало головною політичною темою в Росії в останні дні. Спостерігачі вважають, що опоненти “ЮКОСу” підбираються “до самого серця компанії”.

Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

«Все йде за найгіршим сценарієм, вони підбираються до самого серця “ЮКОСу”, це виглядає як удар, метою якого є зруйнування компанії”, - говорить аналітик компанії Стівен Саліман в інтерв’ю агенції “Рейтер”.

“Рейтер” лише одна зі світовий агенцій, яка вважає, що продаж “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗу” може призвести до ліквідації “ЮКОСу” як найбільшої нафтової компанії Росії і світу.

В цій оцінці з агенцією, як бачимо, погоджується і аналітики. Між тим, судові пристави продовжують готувати до продажу головну нафтовидобуваючу фірму “ЮКОСа” акціонерне підприємство “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ”.

В “ЮКОСі” впевнені, що “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ” може бути проданий за ціною, яку не можна бути порівняти з реальною. Представники “ЮКОСу” підкреслюють, що за останніми даними “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ” може бути проданий вже найближчим часом, орієнтовно в терміни з 26-го до 30-го липня.

Представник компанії підкреслив, що якщо такий продаж відбудеться, то буде прямим порушенням закону, бо “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ” як виробничий підрозділ “ЮКОСу” може продаватися в рамках виконавчого виробництва лише у третю чергу.

Однак, як можна зрозуміти, Російський федеральний фонд майна не погоджується з такою точкою зору і вважає, що вже за місяць вдасться підготувати “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗ” до продажу.

Таким чином компанія “ЮКОС” буде практично зруйнована, що може призвести до серйозних проблем у російській економіці. Цікаво, що практично всі експерти, які коментують можливий продаж “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗу”, вважають, що мова сьогодні йде не про якісь правові процедури, а про переділ власності.

Так відомий російський економіст, колишній міністр економіки РФ в уряді Єгора Гайдара, а тепер керівник Вищої школи економіки Євген Ясін закликав бізнесменів не купувати майно “ЮКОСу”, бо мова йде про звичайне мародерство, яке не має нічого спільного із законом, і рано чи пізно те, що сьогодні відбувається навколо власності “ЮКОСу”, може бути серйозно переглянуто.

Навіть бізнесмени і спостерігачі, які лояльно ставляться до влади, досить обережно ставляться до самої можливості купівлі “ЮҐАНСК-НЄФТЄҐАЗа”, бо процедура продажу найбільшого виробничого підрозділу “ЮКОСу” аж ніяк не виглядає бездоганною з правової точки зору.

Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.

Марія Щур

Росія, як ми уже зазначали, опинилася в самому кінці рейтингу економічної свободи. На думку оглядачів, великою мірою це місце пов’язано з низьким рівнем захисту майнових прав. Дехто називає події, пов’язані зі справою компанії “ЮКОС” “державним рекетом” через вибірковість застосування законодавства.

А поки протиотрути проти цього виду рекету бізнесмени ще не знайшли, проти інших загроз своєму бізнесу вони наймають охоронців.

Звернутися до цієї теми нас змусив не лише очевидний розквіт цього бізнесу в Україні, але й останнє подання парламентарів до Конституційного Суду України, яке зводиться до того, що міліціонери не мали би працювати приватними охоронцями.

Йдеться про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка працює на основі госпрозрахунку і визначає вартість послуг, виходячи з принципів самооплатності та використання вільних цін. Депутати вважають, що ця діяльність суперечить ст.18 Закону України “Про міліцію”, оскільки ця стаття прямо забороняє працівникам МВС займатися підприємницькою діяльністю.

А поки це подання буде розглядати суд, моя колега Ірина Біла в рубриці “Власна справа” познайомить вас ближче з охоронним бізнесом. Ірина Біла

Концерн “Сакура” - одна з перших приватних фірм на ринку охоронних послуг в Україні. Ініціатором і натхненником її створення був полковник Збройних Сил, тоді ще Радянського Союзу, найбільшим захопленням якого були східні єдиноборства, Олександр Дічек.

Знання військової справи, здатність продумувати свої кроки наперед і вміння підбирати надійну команду допомогли офіцерові зробити фірму, котра за 13 років існування змогла стати однією з найнадійніших в охоронному бізнесі.

Свідченням цього є поважні клієнти, що довірили свою безпеку працівникам “Сакури”, як то: Мадлен Олбрайт, Збігнев Бжезинський, Борис Беккер, брати Клички.

Однією з найбільших переваг “Сакури” на українському ринку охоронних послуг є комплексне вирішення безпеки клієнта. Докладніше – Олександр Дічек:

Олександр Дічек

Це інформаційна, аналітична, юридична допомога, фізична і технічна. Наприклад, наш клієнт хотів би працювати на ринку, і йому потрібна інформація, хто є конкурентом, які в нього будуть проблеми, яке законодавство, на яке треба опиратися.

У шефа фірми повинна бути впевненість в тому, що його ніхто не слухає, ніхто не краде інформацію. Ми пропонуємо нашим клієнтам розробку пакету документів безпеки особистості та підприємницької діяльності, аналіз та прогноз ситуації в сфері безпеки бізнесу.

Ірина Біла

Втім, в історії “Сакури” були і прикрі випадки, коли фірмі не вдавалося виконати свої зобов’язання, і, відповідно, нести чималі збитки. Про майже детективну історію згадує Володимир Дічек:

Володимир Дічек

Років 8 тому ми здобули дуже великий досвід, але дуже багато заплатили за нього. Так сталося, що коли ми відправили нашу машину з охоронцем та цінним вантажем до Харкова, то на шляху слідування з’ясувалося, що тент був розрізаний, і вже ніякого високовартісного обладнання не залишилося.

У нашого охоронця були такі круглі очі, він сам собі ставив питання, де ж воно, куди воно подівалося. Це трапилося раз, потім два, а протягом декількох місяців заплатили цій фірмі багато грошей.

А потім ми виявили таку ситуацію, що були дуже лихі хлопці, які підстроювалися до машини на підйомі, вирівнювали швидкість, забиралися до кузова машини і викидали обладнання.

Ірина Біла

З’ясувалося також, що водій машини був у змові зі злочинцями. Завдяки вдало проведеному розслідуванню, всі вони незабаром відправилися до місць позбавлення волі.

Втім, подібним випадкам шахрайства співробітники “Сакури” дають раду, на відміну від інших проблем, найголовнішою з яких є відсутність необхідного законодавства і нормативної бази. Це, як стверджує Володимир Дічек, значно обмежує можливості недержавних охоронних структур:

Володимир Дічек

Ми зараз працюємо не в тому законодавчому полі, яке потрібно зараз всім фахівцям в сфері безпеки, нам потрібен закон про охоронну діяльність, про приватну детективну діяльність, про інформаційно-аналітичну роботу, про захист підприємництва та особистості та інші закони.

Наприклад, закон про зброю мабуть вже років 10 не може бути прийнятим.

Ірина Біла

Нині співробітники приватних охоронних відомств мають право забезпечувати безпеку клієнтові лише з газовими балончиками або ж з пневматичною зброєю.

Навіть такий поширений атрибут правоохоронних органів, як кийок – заборонений для приватних охоронців.

Натомість, для тих, від кого найчастіше намагаються захиститися клієнти “Сакури”, не потребують дозволу на зберігання зброї. Вони просто мають її. І кийки, або ж бейсбольні бити також.

Марія Щур Промислове піднесення останньої третини ХІХ століття спричинило в Україні появу нового виду бізнесу, який став предтечею нинішньої індустрії відпочинку. Приміром, міські парки пропонували своїм відвідувачам різноманітні платні розваги і були досить прибутковими підприємствами.

Про знаменитий київський парк Шато де Фльор та його власників розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

1851 року Київська дума надала садівнику Рожновському колишній Царський сад в оренду на 12 років для влаштування там міського парку.

Умовою безплатної оренди саду було впорядкування його території, яка простягалася від нинішньої філармонії до будинку Верховної Ради.

Рожновський зробив відвідування парку безплатним, розбив плантації, оранжереї, квітники, сподіваючись на прибутки від продажу квітів і фруктів. Через 5 років він передав право оренди німцю Карлу Христіані.

Христіані повернув місту верхню частину парку, залишивши собі колишню долину озера (нині там стадіон “Динамо”), і залучив до підприємства кухаря Фрідріха та буфетника Сутербрінка.

Компаньйони проклали алеї, збудували нову оранжерею, павільйон для оркестру, фонтан, літній театр, кегельбан, тир. Центром містечка розваг став двоповерховий дерев’яний вокзал (так тоді називали приміщення для великої кількості людей) з танцювальною залою з галереєю та балконом, а також рестораном, кафе, пивним баром.

Окрасою парку була так звана “Долина троянд”, і компаньйони назвали своє підприємство “Шато де Фльор”, тобто “Палац Квітів”.

Офіційне відкриття парку відбулося у травні 1863 року. Відвідувачам пропонувалися концерти, бали, вистави, естрадні номери, феєрверки і навіть польоти на повітряних кулях.

Сучасник нарікав у газеті на програму, розраховану на невибагливий смак: “Відвідувачі Шато де Фльор відкрито п’ють коньяк та шампанське і витанцьовують канкан на велику спокусу молоді, що зарано смакує тут заборонений плід Вакха і Венери”.

Взимку у приміщенні вокзалу відбувалися маскаради, і під час маскараду на Масляну 1867 року вокзал згорів. Його відбудував архітектор Микола Самонов на замовлення нового орендаря парку – француза Жермена Бретона. Він встановив ціну на вхідний квиток у 40 копійок – трохи менше, ніж денна платня на розвантаженні дров з баржі.

Незабаром Бретон купив у родини Гудим-Левковичів триповерховий мурований будинок на Хрещатику (на місці нинішнього Українського Дому) і відкрив там готель “Європейський”.

1886 року в парку з’явилося електричне освітлення, діяли 2 літні театри, зимове кафе-театр, згодом відкрився ілюзіон. Вокзал горів ще двічі, востаннє його відбудував 1900 року архітектор Олександр Кривошеєв.

1912 року архітектор Володимир Ніколаєв звів у парку мурований літній театр на 1100 місць, який обійшовся у 90 тисяч рублів і окупився вже за рік. Більшовики знесли всі споруди Шато де Фльор і збудували там стадіон імені голови ҐПУ Всеволода Балицького.

Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.

Марія Щур

На цьому ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”. З вами була Марія Щур. На все добре! Залишайтеся на хвилі “Свободи”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG