Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:15

На Дніпропетровщині місцева влада сприяє захопленню церковної землі.


Михайло Снігур

Дніпропетровськ, 27 липня 2004 - Серед багатьох національностей в Україні є і українські німці. Історія німецького села Ямбург почалася за часів царювання Катерини Другої та нищення Запорізької Січі. Саме тоді у 1772-му році на мису, де у Дніпро впадає Мокра Сура, на плодючих землях оселилися німці, вихідці зі Швабії. Швабські католики шукали кращого життя і тікали від релігійних переслідувань з боку протестантів. Чи не перше, що вони усім миром побудували на новій землі, була дерев’яна церква Успіння Матері Божої Марії. Пізніше на її місці побудували кам’яну соборну церкву. У 1933-му році комуністична влада церкву закрила і перетворила на склад. У 1985 році за наказом місцевої влади церква була зруйнована.


Доля ямбурзьких німців у радянські часи теж не була солодкою, особливо після війни. І зараз у селі, на території якого як гриби ростуть три та чотириповерхові дачі нуворишів, що позбавляють селян випасів, перекривають виходи до Дніпра, нищать заповідні місця, залишилися близько двадцяти німецьких родин. У Ямбургу живуть Ілєнзеєри, Ноймаєри, Лаутеншлагери, Донгаузери, Лаубенштайни, інші німецькі родини. Є невелика римокатолицька громада. Католики мріють про відбуву церкви. Православна громада, яку намагалися організувати у селі, у тому числі ті німці, котрі вважають себе православними, не прижилася, бо не знайшлося достатньо бажаючих до неї пристати. Пустир на місці зруйнованої церкви довгий час ніхто не чіпав. Лише двоє приїжджих самозахопленням побудували два будинки на краю пустира. Але у тих будинках люди не мали щастя. Одна родина за рік вимерла від невідомої хвороби, друга вибралася у будку на горі і кілька років ті люди не повертаються до будинку, розповідаючи, що у ньому коїться щось страшне. Можливо, забобони, але люди злякані. Один з тих будиночків нещодавно був проданий. Така собі пані Діана, що приїздить на сріблястому мерседесі під номером 111-11 АВ, купивши будинок, пригнала будівельну техніку і, не маючи дозволу на проведення робіт і акту власності на землю, почала розчищувати від дерев і залишків фундаменту церкви чималеньку площу. І при цьому знищила увесь сільський парк. Але, коли бульдозери почали вивертати з землі великі металеві католицькі хрести, стало зрозумілим – там був старий церковний цвинтар і кладовище. Ямбурзькі католики звернулися до природоохоронної прокуратури, до обласної адміністрації, до німецького посольства. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом знищення парку. У обласній адміністрації пообіцяли підтримати. Прокуратура постановила припинити незаконне будівництво.

Та раптом у селі була проведена виїзна сесія районної ради. Серед зібраних на вулиці людей дві третини виявилися привезеними жителями інших сіл. Ті, хто виступав на зборах від імені місцевих органів влади, не представлялися. Розглядалося єдине питання - надання власниці сріблястого мерседесу 30-ти соток землі на місці вирубаного парку. Міліціонери так званого підрайонного відділку блокували членів католицької громади, залякували, не давали відкрити рота. Більшість присутніх, не місцеві, проголосували за надання землі. А голова районної ради Станіслав Підлубний сказав, що ота пані Діана з невідомим прізвищем побудує на місці колишнього цвинтаря дитячий майданчик.
Старий німецький будинок у Ямбургу.
Відтак нагорі підтримали місцевих католиків, а на рівні районної і селищної рад робиться все навпаки всупереч заборонам і постанові прокуратури. Наявна криза влади, яка виявляється безпорадною перед інтересами грошових мішків і місцевих дрібних чиновників, бо ціна землі у Ямбургу, зрозуміло, неофіційна, та ці гроші комусь до кишень ідуть, становить вже кілька тисяч доларів за сотку. Що це, як не корупція?

І ще тривожний момент. Говорить Галина Ілєнзеєр: “Це ж оцей, що був з Новоолександрівки, він кричав: “Я депутат” - він каже -”Нам ще не вистачало тут Ватикану, цих католиків тут нам не вистачало”, каже, “Не допустимо, някої тут церкви католицької не буде, ніхто вам не дасть її будувати”. Якийсь, він представився, що він з прокуратури, я ж підійшла і кажу: “У мене є архівні матеріали, що тут була колонія, тут жили німці і зараз вони живуть, я сама німкеня”... – “Так, нікакіх нємцев, чтоб больше ета нє називалі, што ета тут за разговори, какіє нємци?”

До цього сестра пані Галини Катерина додала, що хтось з сільських депутатів казав і про недобитих німецько-фашистських загарбників. Місцева влада таким чином, наявно і, вочевидь, не безкорисливо, підтримуючи інтереси грошовитих дачників, сіє міжнаціональну і релігійну ворожнечу, що має становити особливий інтерес для прокуратури і служби безпеки, бо у селі після тих зборів вже дійшло до стрільби по німцях гумовими кулями з-за паркану. Це не просте хуліганство. Про факти переслідувань ямбурзьких німців, корінних жителів Ямбурга, знають у посольстві Німеччини в Україні. Німцям було запропоновано виїхати до Німеччини. Дехто виїхав, але більшість не хоче, бо у ямбурзьких німців іншої рідної землі, крім Ямбурга, немає.
XS
SM
MD
LG