Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 08:23

“Споконвіку було Слово”: Проблема єдиної помісної православної церкви в Україні. Делегація Українського реєстрового козацтва у Константинополі. Храмове свято Марії Магдалини у Львові. Помісний собор УПЦ КП.


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 24 липня 2004 року.

Василь Зілгалов

Говорить “Радіо Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і ведучий програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом у Празі звукооператор Ян Кайзер.

Нещодавня зустріч представників Константинопольської і Російської православної церков з приводу ситуації в українському православ’ї вкотре вже привернула увагу до проблеми єдиної помісної православної церкви в Україні і позиції з цього питання першого серед рівних – Архиєпископа Константинополя-Нового Рима, Вселенського патріарха Варфоломія І.

Коротко нагадаю слухачам, що православ’я не знає адміністративного центру для всієї своєї повноти на зразок Апостольського Престолу на чолі з Папою Римським для всіх католиків світу. Єдність існує лише у вірі і формах її сповідання. Кожна помісна церква є самоврядною.

Константинопольський престол є першим, але не за урядом, а за честю, яка йому належить згідно з призначенням Соборів Єдиної ще нерозділеної Церкви. Але Константинополь-Царгород, попри побляклу після завоювання його 1453 року турками славу і далі зберігає особливу відповідальність і значущість для справ православного світу. Як, власне, і в українському питанні. Тему продовжує матеріал Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Кілька років тому, виступаючи перед українцями у Вінніпезі, Вселенський патріарх Варфоломій І сказав буквально таке: "Український народ одержав світло християнства від Вселенської Патріархії понад тисячу років тому. Ці узи нерозривні всупереч різним політичним змінам у регіоні. Український народ посідає особливе місце в серці Церкви-Матері, можна навіть сказати, центральне місце в материнському серці. Ми по-батьківськи молимося, щоб сьогоднішні проблеми на вашій славній Батьківщині були подолані якнайшвидше, і щоб з ласки Божої в Україні постала Єдина Православна Церква. Вселенська Патріархія молить Господа Бога за своїх духовних дітей і зробить усе можливе, щоб об’єднана Православна Церква стала якнайшвидше реальністю в Україні”.

Не варто також забувати, що у підпорядкуванні Вселенського патріарха наразі вже перебувають дві українські церкви – у Сполучених Штатах Америки та в Канаді. Власне, представник однієї з цих Церков - архиєпископ Скопелоський Всеволод (Майданський) – перебував нещодавно у Києві, вивчаючи добре відомі йому українські православні справи.

Якщо вірити церковним комюніке Відділу зовнішніх відносин Московської патріархії, то стосовно цих справ у Царгорода і Москви немає жодних суперечностей. „Розкольники” , себто Українська православна церква Київського патріархату і Українська автокефальна православна церква мають покаятися і повернутися туди, звідки вони вийшли. А єдиною канонічною Православною церквою в Україні є Українська православна церква в єдності з Московським патріархатом.

Василь Зілгалов

Перериваючи на хвильку тему, я нагадаю, що англійський філософ та історик Генрі Бокль колись зауважив: “Релігія, котра не є під опікою влади, зазвичай проявляє більшу життєвість, аніж опікувана сильними світу цього”.

Але давайте послухаємо завершення матеріалу Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Однак трохи уважніший погляд на сприйняття українських справ Другим і Третім Римом дозволяє побачити істотні розбіжності між ними. Скажімо, Константинополь вважає Українську православну церкву не церквою, а лише обласною митрополією в складі Московського патріархату. Далі, у Константинополі оскаржують обставини перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові у 1686 р. і визнають канонічною територією Москви без застережень лише ту, яка була в його підпорядкуванні станом на 1593 р.

Нарешті, Вселенський патріархат визнає наявність проблеми українського православ''я, якої не бажає визнавати Московський Патріархат. Царгород не вважає, що розкол українського православ’я – внутрішня справа Московського Патріархату, яку можна розв’язати тільки й виключно через повернення “заблукалих українців” у російське лоно.

Іншими словами, в Константинопольському патріархаті існує бажання допомогти Україні в становленні автокефальної Православної церкви, котра для націй, більшість членів якої сповідує православ’я, здавна вважалась тестом на зрілість і була опосередкованим визнанням їхньої державності. Менше бажання для цього існує в самій Україні. Вселенський Патріарх вже, певно, заплутався у листах з України, де його благають приїхати до Києва - і закликають цього не робити, докластися до об’єднання тут православних - і не втручатися в українські справи у жодному разі!

Навряд чи відтак варто покладати тут надії на домовленості між Москвою і Царгородом – перша просто блокує активність Константинополя на українському напрямі видимістю переговорного процесу із ним, а другий не в силі об’єднати на околицях Стамбула тих, хто не в змозі об’єднатися на дніпрових берегах. Зрештою, доводиться ще раз констатувати, що, мабуть, не єдина православна церква згуртує українців, а вже перші ознаки консолідації української нації уможливлять утвердження тієї самої Церкви.

Василь Зілгалов

Минулого тижня ректор Інституту штучного інтелекту, доктор технічних наук і доктор богослов’я, професор Анатолій Шевченко на чолі делегації Українського реєстрового козацтва відвідав Константинополь. Анатолій Шевченко є також гетьманом Українського реєстрового козацтва. Українську делегацію прийняв Вселенський Патріарх Варфоломій. Про це – в розмові мого колеги Тараса Марусика з Анатолієм Шевченком.

Тарас Марусик

Пане Шевченко, якою була мета Вашої поїздки до Стамбула і зустрічі із Патріархом Константинопольським?

Анатолій Шевченко

Хотів би спочатку розповісти про мету Українського реєстрового козацтва. На наших хоругвах є такі слова: Духовність і Патріотизм. Але термін “духовність” ми не розуміємо і не пов’язуємо з культурою, інтелектом – термін “духовність” ми пов’язуємо тільки з Богом. Корінь слова “духовність” – це дух. А, згідно визначення Біблії, дух є Бог. Синонімом слова духовність є божественність. І тому ми спілкуємося з ієрархами усіх церков. Якщо в березні місяці ми були з візитом у Папи Римського (дуже тривала була зустріч), то от я тільки що повернувся з делегацією із Стамбула-Константинополя, де ми зустрічалися із Вселенським Патріархом Варфоломієм Першим.

Основною метою нашої зустрічі були такі питання: що стосується духовності – що треба робити для того, щоби духовність, особливо молоді, зростала? Друге питання стосувалося єдиної помісної православної Церкви. На превеликий жаль, сьогодні в Україні – три або чотири православні церкви: православна Київського Патріархату, Московського, автокефальна, а ще – Вільна церква є православна. І всі ці церкви, мабуть, не знаходять співрозуміння між собою. І тому наша мета ще була: що треба зробити, щоб не об’єднати церкви, а хоча б, щоб вони з повагою відносилися одна до одної? І ще одне питання було, яке ми ставили: чи Ви знаєте, що у нас був такий славетний гетьман Мазепа? Петро Перший тоді керував Священним Синодом, і Священний Синод наклав анатему на цього гетьмана. І ми зверталися до Вселенського Патріарха: що треба зробити, щоб цю анатему зняти?

Тарас Марусик

Чи я правильно зрозумів, що це була ваша ініціатива, вас не уповноважував жоден з православних “відламів” української православної церкви на поїздку і на розмову на тему єдиної помісної церкви?

Анатолій Шевченко

Так, дійсно, такого уповноваження і не могло бути. Тому, що не всі наші церкви зацікавлені, щоб в Україні була єдина помісна православна церква, по-перше. І, до речі, козацтво наше не відноситься до будь-якої церкви православної. Згідно нашого статуту ми висловлюємо інтереси православної церкви і православ’я, але, що стосується кожного козака, то кожний козак може обирати будь-яку віру за своїм бажанням. І тому, якщо ми працюємо, наші козаки у Львівській області тільки що були, і там свято в Греко-католицькому соборі робили, і там греко-католицький священик був. А як же Донецьк, Крим? Там ми співпрацюємо з українською церквою Московського Патріархату. Що стосується, наприклад, Києва, Чернігова, то ми спілкуємося з церквою Київського Патріархату, православною церквою. Тому ми незалежні від церкви, і, що стосується наших духовних наставників, то у нас від кожної церкви практично є наставники, які працюють з тими козаками, які сповідують цю віру.

Василь Зілгалов

Сповідання віри – саме такої, яка дає єдність і волю для народу... Як ідеться у “Псаломі, солонішому за сіль” українського поета Віктора Кордуна, що його читає Олекса Боярко.

Олекса Боярко

Господи, я — у неволі, мій народ — у неволі, Боже: це неволя смутезного смутку, що схиляє нас у чорнозем. І про що нам іще говорити, і про що нам іще мовчати, як не про цей невидимий невід, котрий нас волочить із ніде у нікуди? Боже, зглянься на нас і згадай, що і ми десь у цьому світі, — може, й самі якраз волоком ловимо рибу... Не всміхайся, безодне, з безодні!



Господи, я — безмовний, і народ мій безмовний, Боже: ми зайшли так далеко в мовчання, що із нього виходять хіба що крізь небо. Це не тиша запала, це впала зима, — і в сніги ми посіяли жито. Налетіли морозяні птиці почужіле склювати зерно. Що тепер проросте? Може, сніг іще вищий — з високого снігу. Соляні наші житла, солоні сліди, і вітри із прозорої солі замітають історію. Зіткнуться знов береги між солоною сповіддю моря, між часом, між нами й за нами.

Господи, я — у молитві, мій народ — у молитві, Боже: як же глибоко ми під словами довіри, як же високо — десь аж над смертю?! Боже, сни такі довгі, Ти змішав із чорноземом, — і вони в нас минають, і ми поминаємо їх. Хай Твоя доброта і любов неминущими будуть! Обдаруй нас надією. Як відродиться нова земля, — відроди тоді й нас — і навіки спаси, і помилуй.

Василь Зілгалов

І Тарас Марусик завершує розмову з професором Анатолієм Шевченком.

Тарас Марусик

Чи могли би Ви коротко охарактеризувати результати Ваших зустрічей і переговорів з Патріархом Константинопольським Варфоломієм?

Анатолій Шевченко

Наша делегація була дуже поважна – сімнадцять козаків було. Зустріч тривала біля години. Ми спочатку розповіли, що ми хотіли б з’ясувати, потім Патріарх теж розповів. Він почав свою розмову тим, що сказав: “Я знаю, що ви були на зустрічі в Папи Римського, я теж щойно повернувся – був там три дні у нього в гостях. Нам сьогодні треба шукати шляхи порозуміння і з католиками, і з мусульманами. Ми знаходимо спільну мову, зараз в злагоді живемо.” І він побажав, щоб усі християнські православні церкви відносилися до інших церков теж з повагою і любов’ю.

Далі ми подарували Святійшому Патріарху картину – обличчя Христа. Дуже заслужений художник намалював цю картину. Нагородили Патріарха козацьким хрестом, срібним козацьким хрестом, але він сказав, що він приймає цей хрест, але таку нагороду повинен затвердити Священний Синод.

Потім ми розповіли про нашу роботу. Я сказав, що сьогодні козацтво реєстрове бурхливо відроджується, вже більше 30 тисяч реєстрових козаків... Але наше козацтво, наші обласні козацтва очолюють дуже поважні люди: ректори вищих навчальних закладів, представники адміністрацій, тобто, ті люди, які реально можуть впливати на ситуацію в Україні.

Тарас Марусик

Якщо торкнутися того, про що Ви згадали – я маю на увазі анатему Мазепи і питання єдиної помісної – чи був якийсь конкретний вираз вашої зустрічі?

Анатолій Шевченко

Сьогодні, на превеликий жаль, ці переговори, які раніше були, в яких брала участь православна церква Московського Патріархату, православна церква Київського Патріархату і Константинопольська церква – ці переговори дуже довго тривали. А потім делегація Православної церкви Київського Патріархату була відлучена, і переговори розпочалися між Москвою і Константинополем. Тому нашим намаганням було якось продовжити ці переговори, щоб підняти це питання.

Але патріарх сказав: “Ми завжди розуміли і розуміємо, що матір’ю української православної церкви є Константинопольська церква, Вселенська церква – було хрещення Руси, і метрополія Київська входила до складу Константинопольської церкви. Так воно й залишилось”. І тому Патріарх підкреслив - матір’ю вашої церкви є Константинопольська церква, і ми все будемо робити, щоб воно так і залишалося.

Тарас Марусик

А по Мазепі?

Анатолій Шевченко

А по Мазепі він сказав: “Я дуже мало інформації маю про ці події, які були в 17-му столітті, але дайте інформацію нам – за що він отримав цю анатему, чим займався Мазепа, який це гетьман був, що він зробив...”

Я сказав, що гетьман Мазепа збудував більше церков, ніж, мабуть, усі гетьмани за ті часи, він дуже багато чого зробив! Але от непорозуміння з Петром Першим привело до анатеми. І він сказав: “Будь-ласка, ми вашу заяву розглянемо на Священному Синоді, і обов’язково буде прийнято якесь рішення – або позитивне, або ні, але це питання буде розглядатися”.

Тарас Марусик

Це був гетьман Українського реєстрового козацтва і разом з тим - ректор Інституту штучного інтелекту, доктор технічних наук і доктор богослов’я професор Анатолій Шевченко. Розмовляв з ним Тарас Марусик, “Радіо Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Третій рік римо-католицька громада у Львові домагається повернення костелу Святої Магдалини, власником якого і була РКЦ до приходу радянської влади. Втім, Cовєти храм перетворили на концертний зал. Наразі вірні Римо-Католицької церкви домоглись щонедільних богослужінь у костелі Святої Марії Магдалини. А раз на рік - 22 липня на храмовий празник не лише римо-католики, а й православні та греко-католики приходять сюди на Літургію і Хресний хід “Під покровом Святої Марії Магдалини”. Наша колега Галина Терещук розповість докладніше зі Львова.

Галина Терещук

Цього року було особливо багатолюдно. Урочисте Богослужіння, дитячий спів і поклоніння Святій Марії Магдалині, котра вирізнялась особливою відданістю і любов’ю до свого Вчителя - Ісуса.

У костелі Святої Магдалини зберігся рідкісний стюковий вівтар початку 17-го століття зі сценами із життя Святої Марії Магдалини. На ньому зображений і епізод, як у неділю зранку Марія Магдалина у числі жінок–мироносиць принесла пахощі до гробу Господнього, аби намазати тіло Ісусове, так, як велів звичай. Коли жінки підійшли, то зауважили відвалений від гробниці камінь. Увійшли всередину і там побачили ангела, який сповістив, що розп’ятий Ісус Воскрес. Марія Магдалина, плачучи, підійшла до гробу, схилилась і побачила там двох ангелів у білих шатах. Вони запитали її: ”Жінко, чого плачеш?” Вона відповіла: ”Бо взяли Господа мого й не знаю, де поклали Його”. Сказавши, обернулась і побачила Ісуса. Марія Магдалина повідомила Учням про Воскресіння Христове.

Єпископ-помічник Львівського митрополита Мар’ян Бучек, який відправляв Богослужіння у костелі Святої Магдалини, поділився своїми думками про значення цього свята для християн.

Мар’ян Бучек

Це покровителька парафії – Свята Марія Магдалина, і всі люди приходять завжди на празник, щоби молитися, і вони знають, вони вірують, що вона їм допоможе – не тільки вірним, але й усім, котрі сюди прийшли. Бо сюди прийшли не тільки римо-католики з парафії Святої Марії Магдалини, були й з катедри Святого Антонія, також я бачу і знаю, що греко-католиків можна побачити, як люди хрестяться згідно з візантійським обрядом. Люди прийшли, щоби помолитися, отримати Боже благословіння через покровительку Марію Магдалину.

Василь Зілгалов

Перериваючи матеріал Галини Терещук про відзначення храмового свята Марії Магдалини у Львові, нагадаємо поезію про радісне Свідчення Марії Магдалини, що її написав свого часу український поет Богдан Стельмах.

Біжить, біжить Марія Магдалина У грішний світ по крем''яних стежках, Правдиве слово про Отця і Сина Цвіте вогнем у неї на вустах.

Біжить вона, не чує ніг у втомі, Минає перепони на путі, І відчиняють вікна в кожнім домі Вчорашні грішні — завтрашні святі.

Біжить у світ осяяна Марія, Натхненна словом праведних небес, І тим, хто знали, що помер Месія, Звістує радо, що Христос воскрес.

Біжить у світ — в чорнобилі, в сибіри, У морок Богом скараних адрес: Христос Воскрес! А світ у світлі віри Відказує: "Воістину воскрес!"

І Галина Терещук завершує свій репортаж з Храму Святої Марії Магдалини у Львові.

Галина Терещук

Серед вірних зустріла і пані Нелю, яка приходила у костел Святої Магдалини разом зі своїми батьками ще до війни.

Пані Неля

...я була маленька, але єдине, що можу згадати, які на нас були строї – дуже скромна суконка, гладенька, під шию, вишита, віночок був... І – три лілії! Ось це я дуже добре запам’ятала. Не було цих фальбанок і всього того, і це було ближче до Бога, правда? Скромно так все виглядало. То оце свято – Ви не дуже знаєте? Тому, що вона перша побачила воскресіння Христоса.

Галина Терещук

“Але ми мріємо про той час, коли приходитимемо на Богослужіння у костел, а не у концертний зал, і не лише на свята”, - зауважила пані Анна.

Про те, коли костел, на якому навіть немає хреста, буде переданий його колишньому власникові, наразі не може сказати ніхто. Директор Будинку органної та камерної музики Євген Винницький зауважив, що це можливо тоді, коли міська влада виділить кошти або ж приміщення для органного залу. Ось що він зауважив в інтерв’ю “Радіо Свобода”:

Євген Винницький

Оскільки це є солідний заклад культури, який видає понад 220 концертів на рік, не говорячи про концерти для учнів, для військовослужбовців... Понад 220 тільки планових. Ну і вклад цього закладу у розвиток культури - тим, що сюди приходять учні і перших класів, і дошколярики знайомляться з класичною музикою. То є вагома сторінка в житті Львова. Є таке рішення політичне про “передачу ключів”, як я виражаюся. Тільки як буде економічний шанс, що Львів собі дозволить чи держава для Львова – збудувати сучасний Будинок органної музики, це питання буде нейтралізоване.

Галина Терещук

Про те, чи вдається знаходити порозуміння із дирекцією органного залу, зазначив єпископ Мар’ян Бучек.

Мар’ян Бучек

Я думаю, вже за кілька років ця справа буде вже вирішена. Але Богу дякувати ми маємо вже дозвіл влаштовувати тут кожної неділі свята – скажімо, сьогодні покровителька... Перша п’ятниця є тут служба Божа. Є тут концертний зал – але почекаймо трошки, знаємо, як то було раніше, все так...

Галина Терещук

Костел Святої Марії Магдалини є справжньою архітектурною перлиною Львова. Його вівтарна частина була завершена у 1630 році. А наприкінці 19-го століття були виконані барокові шоломи веж костелу. У храмі зберігся алебастровий вівтар, унікальні стінописи невідомого митця. А ще костел Святої Магдалини славиться своєю досконалою акустикою. Галина Терещук, “Радіо Свобода”, Львів.

Василь Зілгалов

Минулого тижня відбувся помісний собор Української православної церкви Київського Патріярхату. Це найвищий керівний орган УПЦ КП, який скликають в середньому один раз на п’ять років. Головна тема згаданого собору – стан духовного відродження українського суспільства в умовах глобалізації. За детальнішою інформацією мій колега Тарас Марусик звернувся до прес-секретаря Української православної церкви Київського Патріярхату ігумена Євстратія. Послухайте їхню розмову!

Тарас Марусик

Помісний собор заслухав дві доповіді: Патріярха УПЦ КП Філарета та архиєпископа Димитрія. Вони стали основою для декларації “Про духовне відродження українського суспільства в умовах глобалізації”.

Ігумен Євстратій

Також було розглянуто і затверджено переклади богослужбових книг українською мовою, які були видані протягом останніх років Київською Патріархією.

Тарас Марусик

Помісний собор Української православної церкви Київського патріярхату прийняв документ під назвою “Послання до духовенства, вірних нашої церкви і до співгромадян”.

Ігумен Євстратій

Одна частина послання присвячена питанню духовного відродження українського суспільства в умовах глобалізації, а друга частина послання присвячена актуальному питанню – питанню виборів глави нашої держави. Зокрема, помісний собор закликав українську паству до посиленої молитви напередодні виборів глави української держави, і запровадив за кожним богослужінням підносити після молитви про Богом бережену Україну нашу особливе прохання про справедливі вибори глави держави української, щоб Господь послав дух розуму і нелицемірну любов до країни нашої, був милостивий до неправди провин наших, і помилував нас. І це прохання вже виголошується за кожним богослужінням в храмах Української православної церкви Київського Патріархату.

Ще одним питанням, яке розглянув помісний собор, була канонізація кількох духовних історичних осіб, зокрема, митрополита Ростовського Арсенія Мацієвича.

Ігумен Євстратій

Українець з Волині, який був за царювання Катерини Другої незаконно позбавлений сану, чорнецтва і навіть імени, був засланий до Ревельської фортеці, де помер у кам’яному мішку - за те, що він обстоював права церкви і захищав її від утисків державної царської влади.

Також помісний собор причислив до лику святих преподобних Іова та Феодосія, засновників Манявського скита на Прикарпатті, які в першій половині 17 століття заснували в Карпатських горах монастир за зразком монастирів Афону, який став центром православного чорнецтва для багатьох монастирів - не тільки українських, але і молдавських, і румунських, які визнавали його головним серед себе, і який був оплотом православ’я перед натиском унії, натиском єзуїтів, які весь час намагалися православну церкву підкорити своїй владі.

Тарас Марусик

Крім того, як сказав прес-секретар Української православної церкви Київського Патріярхату ігумен Євстратій, помісний собор розглянув нову редакцію статуту УПЦ КП, оскільки попередня була затверджена ще в 1990 році. За цей час у діючий статут було внесено чимало змін, тому, що як юридичний документ він став складним для щоденного використання.

Тому рішенням помісного собору, який відбувся минулого тижня, затверджена нова редакція статуту Української православної церкви Київського Патріярхату. Тарас Марусик, “Радіо Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Шановні слухачі! На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української програми “Радіо Свобода”. Нагадаю, що її автор і укладач - Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Ян Кайзер.

І, перш ніж попрощатися з вами, шановні слухачі, я хочу повернутися до початку програми, де ми наводили слова про те, що, мабуть, не церква згуртує українців, а об’єднані українські громадяни згуртують церкви у мирі і злагоді. Відома найперша істина Христова, проповідувана ним - про любов до Бога і людини. Це дуже проста і разом з тим складна для виконання істина у людському світі. Але, мабуть, це - єдиний шлях до єднання і миру у суспільстві... Говорить “Радіо Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG