Прага, 2 серпня 2004 – Генеральна прокуратура України визнала, що оприлюднені в інтернеті матеріали зі справ про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе за своїм змістом відповідають матеріалам слідства. У міжнародних журналістських колах цю заяву і вітають, і критикують.
Начальник прес-служби Генеральної прокуратури України Сергій Руденко заявив сьогодні на брифінґу про матеріали зі справи Гонгадзе, оприлюднені в кінці позаминулого тижня в інтернеті: «Зміст цих документів відповідає реально виконаним у справі слідчим діям».
За словами Руденка, зміст цих документів свідчить, що стався «витік матеріалів» із кримінальної справи Гонгадзе, і це розглядатимуть як частину нової кримінальної справи – за фактом розголошення таємниці досудового слідства.
Ідеться про майже 200 сторінок документів у справі Гонгадзе – покази свідків, зібрані слідчими й працівниками прокуратури в цій справі , їх було викладено за адресою delogongadze.org. Документи отримала якась неуточнена «група журналістів», яка вирішила оприлюднити їх, бо вважає, що справа Гонгадзе визначально важлива для свободи слова в загальноєвропейському вимірі.
Звідки ті документи, хто така «група журналістів», вона не повідомила. Зате відомо, що допомогла їм із оприлюдненням Національна спілка журналістів Британії та Ірландії, до якої та «група журналістів» звернулася з проханням про допомогу.
Національна спілка журналістів тоді заявила, що не має змоги перевірити правдивість документів, але впевнена, що вони справжні, і вирішила привернути до них увагу.
Нині представник Спілки Саймон Пірані був задоволений із визнання Генпрокуратури України про правдивість тих документів, повідомило сьогодні «Громадське радіо». Він сподівається, що це має стати поштовхом для поступу в усій справі Гонгадзе.
А координатор в Україні проекту Міжнародної асоціації журналістів-розслідувачів зі штаб-квартирою в Копенгаґені Валентина Теличенко в інтерв’ю для радіо “Свобода” висловила думку, що самого цього визнання замало: «Навіть незалежно від заяви представника Генеральної прокуратури, і до того люди, які читали ті матеріали в інтернеті, не мали фактично сумнівів, я готова сказати, в правдивості цих документів. Абсолютно ясно було, що це єдиний спосіб усе-таки прискорити розслідування в справі Гонгадзе і взагалі всіх подій, які сталися в 2000 році і пов’язані з цим. Факт, що сьогодні прокуратура це, умовно кажучи, визнала – ну добре, визнала… Але ж визнання однозначно недостатньо! Важливо подивитися на дати тих паперів і подумати, скільки часу мав (колишній генеральний прокурор Святослав) Піскун, потім (нинішній Генеральний прокурор Геннадій) Васильєв, якщо ті документи вони таки справді визнають, на розслідування фактів, які там зафіксовані. Я вже не кажу про те, що вбивство Гонгадзе, виходячи з тих протоколів, можна було розслідувати ефективно значно скоріше, значно раніше, а не затягувати до сьогодні» – так вважає Валентина Теличенко, яка є координатором в Україні проекту Міжнародної асоціації журналістів-розслідувачів.
Начальник прес-служби Генеральної прокуратури України Сергій Руденко заявив сьогодні на брифінґу про матеріали зі справи Гонгадзе, оприлюднені в кінці позаминулого тижня в інтернеті: «Зміст цих документів відповідає реально виконаним у справі слідчим діям».
За словами Руденка, зміст цих документів свідчить, що стався «витік матеріалів» із кримінальної справи Гонгадзе, і це розглядатимуть як частину нової кримінальної справи – за фактом розголошення таємниці досудового слідства.
Ідеться про майже 200 сторінок документів у справі Гонгадзе – покази свідків, зібрані слідчими й працівниками прокуратури в цій справі , їх було викладено за адресою delogongadze.org. Документи отримала якась неуточнена «група журналістів», яка вирішила оприлюднити їх, бо вважає, що справа Гонгадзе визначально важлива для свободи слова в загальноєвропейському вимірі.
Звідки ті документи, хто така «група журналістів», вона не повідомила. Зате відомо, що допомогла їм із оприлюдненням Національна спілка журналістів Британії та Ірландії, до якої та «група журналістів» звернулася з проханням про допомогу.
Національна спілка журналістів тоді заявила, що не має змоги перевірити правдивість документів, але впевнена, що вони справжні, і вирішила привернути до них увагу.
Нині представник Спілки Саймон Пірані був задоволений із визнання Генпрокуратури України про правдивість тих документів, повідомило сьогодні «Громадське радіо». Він сподівається, що це має стати поштовхом для поступу в усій справі Гонгадзе.
А координатор в Україні проекту Міжнародної асоціації журналістів-розслідувачів зі штаб-квартирою в Копенгаґені Валентина Теличенко в інтерв’ю для радіо “Свобода” висловила думку, що самого цього визнання замало: «Навіть незалежно від заяви представника Генеральної прокуратури, і до того люди, які читали ті матеріали в інтернеті, не мали фактично сумнівів, я готова сказати, в правдивості цих документів. Абсолютно ясно було, що це єдиний спосіб усе-таки прискорити розслідування в справі Гонгадзе і взагалі всіх подій, які сталися в 2000 році і пов’язані з цим. Факт, що сьогодні прокуратура це, умовно кажучи, визнала – ну добре, визнала… Але ж визнання однозначно недостатньо! Важливо подивитися на дати тих паперів і подумати, скільки часу мав (колишній генеральний прокурор Святослав) Піскун, потім (нинішній Генеральний прокурор Геннадій) Васильєв, якщо ті документи вони таки справді визнають, на розслідування фактів, які там зафіксовані. Я вже не кажу про те, що вбивство Гонгадзе, виходячи з тих протоколів, можна було розслідувати ефективно значно скоріше, значно раніше, а не затягувати до сьогодні» – так вважає Валентина Теличенко, яка є координатором в Україні проекту Міжнародної асоціації журналістів-розслідувачів.
