Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:41

Бойко Богдан Федорович


Богдан Бойко
Біографія

Народився 29 вересня 1954 р. у с. Підярків, Перемишлянський р-н, Львівська обл. Батько Федір Михайлович (1929) - пенсіонер; мати Ганна Петрівна (1930) - пенсіонерка; дружина Надія Михайлівна - економіст; дочка Ольга (1975) - економіст; син Остап (1990). Освіта вища, закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, економічний факультет (1971-1976 рр.), економіст; аспірантуру при кафедрі політекономії Львівського університету (1979-1982). Кандидатська дисертація "Ефективність товарного обороту засобів виробництва в період розвинутого соціалізму" (1982). Має понад 30 наукових робіт.

Громадська діяльність

· У 1982-1986 рр. - асистент кафедри політекономії Львівського сільськогосподарського інституту. · У 12.1986-1990 рр. - старший викладач кафедри філософії і політекономії Тернопільського педагогічного інститут. · З 1990 р. - 1-й заступник голови виконкому Тернопільської облради народних депутатів. · З 1990 р. - співголова, голова Тернопільської крайової ради Руху. · У 1993 р. - співголова Тернопільської крайової організації Руху. · У 1995-1999 рр. - заступник голови НРУ. · У 1995-1997 рр. - виконуючий обов''язки голови, голова секретаріату НРУ. · З 15.01.1992 р. - голова виконкому та облради. · У 04.1992-06.1994 рр. - голова Тернопільської облради народних депутатів. · У 07.09.1996-20.04.1998 рр. - голова Тернопільської облдержадміністрації. · З 03.1990 р. - народний депутат України 12(1) скликання, член Комісії з питань народної освіти і науки. Входив до Народної ради. · З 04.1994 р. до 04.1998 р. - народний депутат України 2 скликання, Гусятинський виборчий округ N 360 Тернопільської області, висунутий НРУ. Член Комісії з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів. Член фракції НРУ. · У 03.1998-04.2002 рр. - народний депутат України 3 скликання, від НРУ, N 7 в списку. На час виборів: голова Тернопільської облдержадміністрації. · З 05.1998-12.1999 рр. - член фракції НРУ. · З 12.1999-01.2001 рр. - член фракції НРУ (першої), а з 04.2000 р. - фракція НРУ. · З 04.2000 р. - член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. · З 07.1998-04.2000 рр. - член Комітету з питань промислової політики. · У 04.2002 р. - кандидат в народні депутати України від блоку "НРУ", N 1 в списку.





Передвиборча програма кандидата на пост Президента України Богдана Бойка



Бандитам - тюрми! Українцям - національну народну державу!

Українська нація - внутрішня колонія у власній державі

Після здобуття Україною незалежності в середовищі патріотичних сил панувало певне ейфорійне відчуття, що сам факт існування омріяної незалежної України автоматично призведе до утвердження могутньої національної держави зі справедливим суспільним ладом і щасливими людьми.
В той же час за політичними лаштунками інші сили, без емоцій, робили свою чорну справу, прикриваючись модними ліберально-економічними і інтеграційними теоріями. Вузько усвідомлений український патріотизм був витіснений корпоративно згуртованими космополітичними силами.

Космополітизм - протилежність національному патріотизмові. Космополітичні угрупування використовують важелі свого впливу не на розвиток національної держави, а задля інтересів окремих груп, кланів, мафіозних угруповань, як вітчизняних так і закордонних.

Джерелом космополітизму в Україні є космополітична олігархія, найтіснішим чином пов ''язана зі світовими „центрами впливу".

Сутність явища олігархії в зрощуванні влади і великого капіталу з метою примноження багатства невеликої і відносно згуртованої групи осіб, непідконтрольних суспільству.
Українці ж перестали бути господарями на власній землі і піддаються нещадній експлуатації.
Чисельність корінної нації неухильно зменшується. За останні 12 років нас стало на 5 мільйонів чоловік менше.
Економіка України за період незалежності, за даними неупереджених фахівців, зазнала руйнування більшого, аніж за часів Другої світової війни.
Ганебне явище масового безробіття, штучно створеного в Україні, призвело до появи 7-мільйонної маси наймитів-українців, що на Заході і Сході працюють у рабських умовах. Не треба мати ілюзій щодо „відродження" української економіки.
Економіка України зараз відроджується, але як власність кількох невеликих космополітичних груп.

У відродженій економіці українця - власника не передбачено.

Колонізатори

Україна перетворена у федерацію феодальних князівств, на чолі з відомими лідерами чотирьох космополітичних олігархічних угруповань-кланів, що керують українським суспільством через підконтрольну державну бюрократію, систему псевдодемократії і підконтрольні ЗМІ.

Це є реальна влада

Національний склад космополітичної олігархії строкатий. Об''єднує їх всіх хижацьке ставлення до України, її мови, культури, а головне? до людей. Для них українці? люди третього сорту, саме існування яких є необов''язкове, або виключно для обслуговування панівних інтересів космополітичної олігархії.

Інструменти поневолення

Державна бюрократія

В якості інструменту колонізації українського народу була обрана модель бюрократичної держави, давно відкинута розвинутими країнами.

В бюрократичних державах народ стає заручником бюрократичної управлінської структури, яка, в свою чергу є інструментом в руках невеликої групи політичних та економічних хижаків, які, накопичивши мільярдні статки і відчуваючи себе так званими „громадянами світу", на ділі займаються пограбуванням цілих народів. Ми підкреслюємо: в реалізації стратегії колонізації приймали саму активну участь всі без винятку уряди України.

Псевдодемократія

Те, що в Україні названо "демократією", є лише способом закріплення за владно-економічною елітою монопольного права управління суспільством.
Спочатку в Україні режим псевдодемократії забезпечувався уявним протистоянням влади і контрольованої нею лівої опозиції, формуванню якої сприяла сама влада. Однак, із кінця 90-х означена театралізована схема була оновлена. Під вибори 1998 року Дніпропетровською олігархічною групою була створена так звана „неліва опозиція" у вигляді партії „Громада" і сформована відповідна ідеологія. Ця ідеологія була розвинута під час президентських перегонів 1999 року командою Є.Марчука.
Згодом цю політичну нішу опанував колишній Прем?єр Уряду Л.Кучми - один з найактивніших виконавців руйнівної „шокової терапії" для української економіки. Така оновлена схема дозволяє перед ошуканим народом продовжувати розігрувати спектакль боротьби влади і опозиції, а перед світовою спільнотою демонструвати високі стандарти української „демократії".

З усією відповідальністю констатую: „Всі існуючі зараз в Україні помітні політичні сили грають на "одній половині поля". При цьому опозиція (ні ліва ні права) не є захисниками якогось іншого типу побудови держави. Мова йде про удосконалення сучасної системи влади і про персональний склад керівництва.

Теперішня видимість боротьби влади і „опозиції" - це боротьба лівої і правої руки з власною головою".

Підконтрольні ЗМІ

Всі без винятку впливові засоби масової інформації, особливо телебачення, є підконтрольне олігархічним угрупованням, через які здійснюється цілеспрямований вплив на масову свідомість людей.

Влада в Україні стала апаратом насильства панівних класів над пригнобленими, а власна держава - мачухою для мільйонів пенсіонерів, робітників, селян, інтелігенції, інструментом придушення прав і свобод, гальмом національного розвитку.

Наша мета

В ідеологічному плані ми протиставляємо космополітизму? ідеологію українського патріотизму.
В практиці державного будівництва? демонтаж бюрократичного монстра і розбудову натомість народної держави сучасного типу.
Розбудова народної держави - єдиний цивілізований шлях до утвердження національної держави українського народу, яку ми маємо за кінцеву мету нашої діяльності.
Чому недостатньо ставити завдання побудови національної держави, а тільки у поєднанні з народною?
Бо історія дає нам приклад існування національних держав з побудовою влади на феодально - кріпосницьких, фашистських, партійно номенклатурних, олігархічних, релігійно - фундаменталістських засадах, тощо.
Простому народу від такої національної держави користі мало. Згадаймо М.Грушевського: "...Українська свобода впала через те… що старшина панувати хотіла: з чужого ярма визволяючи, своє накладала...". І В.Винниченка: "... за право мати своїх українських холопів козацькі отамани стали „холопами" російського царя, а продана ними Україна на триста років загубила свою державність". Висновок: "свої" пани можуть бути нічим не кращими за "чужих". Звідси випливає наша основна теза: відібрана від космополітичних олігархічних груп влада повинна бути передана не іншим „кращим представникам народу", а народу безпосередньо через сучасні і відпрацьовані у світі механізми національного народовладдя.
Побудова народної держави - віковічна мрія українців і єдино можливий механізм успішного розвитку української нації в майбутньому глобальному середовищі. Ті держави, які реалізували на практиці цю ідею, є світовими лідерами у галузі економічного розвитку, забезпечення прав і свобод громадян, захисті національних інтересів.
В духовному житті національне народовладдя сприятиме відновленню глибинної етнічної пам?яті української нації, вивільненню титанічного творчого потенціалу людей, придушеного десятиліттями комуністичної диктатури, а в незалежній Україні - пануванням антиукраїнських сил.

Нами вироблені Основні засади, Концепція та Механізми побудови національної народної держави.

Основні засади ми сформулювали в дванадцяти Принципах: Побудова Української національної держави. Ліквідація режиму космополітичної олігархії. Демонтаж бюрократичної держави. Утвердження народної держави. Перегляд умов олігархічної приватизації стратегічних об?єктів. Українізація всіх сфер духовного і матеріального життя в Україні. Визнання етноциду проти української нації. Антикомунізм і декомунізація. Неможливість продажу землі, надр і стратегічної інфраструктури іноземцям. Право поколінь на справедливу частку національного багатства (стратегія підтримки пенсіонерів). Принцип справедливих доходів і зарплати. Визнання пріоритету християнських цінностей. Побудова національної Церкви. Наведення законності і порядку. Відновлення смертної кари за тяжкі вбивства. Антиглобалізм і протидія зовнішньому диктатові.

Мета моєї участі у виборах

Метою моєї участі у виборах Президента України 2004 року є необхідність створити потужний патріотичний сегмент в українській політиці на основі як можна ширшого кола суспільно-політичних сил і проводити національно-патріотичну політику. наша Політична стратегія

Ми усвідомлюємо, що найважливішою умовою забезпечення національних інтересів є збереження українською нацією у своїх руках за будь-яких обставин усіх важелів управління власною культурою, політикою, економікою, наукою, духовним розвитком, демографічними та міграційними процесами, недопущення будь - якого зовнішнього диктату. Доки ми не наведемо ладу у власному домі, всі ці інтеграційні проекти влади і „опозиції" є суть одного процесу: - завершити передачу ще не розграбованого майна іноземцям і космополітам, позбавивши українців власної землі і, в кінцевому підсумку, надії на власну національну державу, яка захистить українця де б він не знаходився. Звідси антиглобалізм нашої державної політики. першочергові дії патріотичних сил

Підтримка місцевої влади і робота в органах самоорганізації населення на місцях Ми проголошуємо курс на „муніципальну революцію", яку країни Заходу здійснили в два етапи (в 30-х і 80- роках минулого століття), а зараз готуються до третього. Сутність цієї революції, - у радикальному перерозподілі влади (майна, коштів і повноважень) на користь територіальних громад, що дає можливість залучити до суспільного розвитку величезний людський потенціал, придушений діяльністю бюрократичних структур.

Підтримка пенсіонерів Ми виступаємо за те, щоб пенсії зростали випереджаючими темпами, навіть порівняно з іншими видами соціальних виплат. Божа і людська справедливість вимагає, щоб люди, які створювали національне багатство протягом багатьох десятиліть в умовах війни, розрухи, голодоморів, жахливої експлуатації, мали можливість гідного життя. Підвищуючи пенсії, держава сприяє розвитку самодостатнього внутрішнього ринку. Структура видатків пенсіонерів практично повністю спрямована на фінансування комунальної сфери, вітчизняного сільського господарства та внутрішньої сфери послуг. Соціально-орієнтований розвиток країн-лідерів значною мірою завдячується масовій участі літніх людей в прийнятті рішень на всіх рівнях управління суспільством.

Захист українського селянства Селянство - найбільш знедолена і безправна категорія трудового народу України, об?єкт злочинних репресій, штучних голодоморів і нещадної експлуатації. В Україні орну землю сучасні можновладці прискореними темпами намагаються перетворити у звичайний товар - об? єкт купівлі-продажу. При теперішній розрахунковій вартості землі скупити всі українські чорноземи зараз під силу навіть одному олігархічному кланові. Наслідки такої „приватизації" для українського селянства цілком передбачувані і трагічні.

Робота з молоддю Патріотична ідея повинна жити в поколіннях. Треба протистояти спрямованому на молоде покоління відпрацьованому механізмові руйнування національних культурних традицій і національної духовності, яке цілодобово здійснюються підконтрольними владі засобами масової інформації.

Гуртування усіх національно - свідомих суспільних сил Без активної громадської позиції справжніх патріотів в українців є тільки три шляхи, підтримувати або: владний космополітизм, замаскований інтеграційною риторикою; промосковський комунізм; лібералізм, прикритий національними шатами. Жоден з цих шляхів для справжні патріотів неприйнятний! А патріотично налаштованих громадян в Україні набагато більше, аніж про це кажуть наші політичні супротивники.
Борімося, поборемо!
Слава Україні!
Героям слава!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG