Київ, 4 серпня 2004 - Радіо “Свобода” не раз розповідало про музичний архів синів Баха, що зберігався в Україні і який недавно повернувся на батьківщину – до Німеччини. Україна володіє ще однією важливою пам’яткою європейської музичної культури ХУІІІ століття. Це нотна колекція графа Олексія Розумовського. Про її існування було відомо лише фахівцям. Наукове дослідження про колекцію Розумовських, яке щойно опублікували в Україні, дасть змогу світу більше дізнатися про унікальне зібрання.
Нотна бібліотека Розумовських нараховує близько 1700 партитур, які представляють усі музичні жанри ХУІІІ сторіччя – від камерних ансамблів до симфоній та опер. Серед них рідкісні видання композицій Гайдна, Моцарта, синів Баха, Кореллі, Тартіні (деякі – єдині у світі). Тут є навіть рукописні копії творів пруського короля Фрідріха Великого. Унікальна колекція належала старшому сину гетьмана України Кирила Розумовського, Олексію. Міністр освіти, дійсний таємний радник, граф Олексій Розумовський все своє життя збирав мистецькі скарби – ноти, книги, картини, скульптури. Численна родина Розумовських була тісно пов’язана з мистецтвом. Зокрема, Андрій Розумовський був знайомий із Моцартом, Гайдном, йому присвячував свої твори Бетховен. Архів Розумовських зберігається в архівах Національної бібліотеки України імені В.Вернадського з 1918 року. До цього він був у Яготині, у дочки Олексія Розумовського, Варвари Рєпніної, яка, нагадаю, була близьким другом Тараса Григоровича Шевченка.
Нотами з колекції Розумовських постійно користуються українські музиканти (існує навіть ансамбль під назвою “Колекція Розумовських”). Але за кордоном про існування унікального архіву ще до сьогодні відомостей немає. Зокрема, він не увійшов до спеціального систематизованого міжнародного каталогу, так званий RISM, який містить інформацію з усього світу про видання та рукописи, починаючи ще з ХУ сторіччя. (До речі, серед українських композиторів там є дані лише про окремі твори Березовського та Бортнянського).
Зважимо на ту обставину, що для світового інформаційного простору Україна довгий час залишалася “тера інкогніто”. Тому на появу монографії Лариси Івченко “Реконструкція нотної колекції графа Олексія Розумовського” фахівці чекали давно. Завідувач музичного відділу Національної бібліотеки у Празі, доктор Юліуш Гулек у журналі “Musik News from Prague” писав: “Поява каталогу колекції, а також її наукове дослідження інтригує всіх музикознавців світу”.
Наклад історичного дослідження надзвичайно обмежений: усього 300 екземплярів. Отже, книга Лариси Івченко є вже бібліографічною рідкістю. Між тим, оприлюднені автором дані про унікальну колекцію Розумовських є ще одним свідченням того, що Україна ХУІІІ століття була країною високої європейської культури.
Нотна бібліотека Розумовських нараховує близько 1700 партитур, які представляють усі музичні жанри ХУІІІ сторіччя – від камерних ансамблів до симфоній та опер. Серед них рідкісні видання композицій Гайдна, Моцарта, синів Баха, Кореллі, Тартіні (деякі – єдині у світі). Тут є навіть рукописні копії творів пруського короля Фрідріха Великого. Унікальна колекція належала старшому сину гетьмана України Кирила Розумовського, Олексію. Міністр освіти, дійсний таємний радник, граф Олексій Розумовський все своє життя збирав мистецькі скарби – ноти, книги, картини, скульптури. Численна родина Розумовських була тісно пов’язана з мистецтвом. Зокрема, Андрій Розумовський був знайомий із Моцартом, Гайдном, йому присвячував свої твори Бетховен. Архів Розумовських зберігається в архівах Національної бібліотеки України імені В.Вернадського з 1918 року. До цього він був у Яготині, у дочки Олексія Розумовського, Варвари Рєпніної, яка, нагадаю, була близьким другом Тараса Григоровича Шевченка.
Нотами з колекції Розумовських постійно користуються українські музиканти (існує навіть ансамбль під назвою “Колекція Розумовських”). Але за кордоном про існування унікального архіву ще до сьогодні відомостей немає. Зокрема, він не увійшов до спеціального систематизованого міжнародного каталогу, так званий RISM, який містить інформацію з усього світу про видання та рукописи, починаючи ще з ХУ сторіччя. (До речі, серед українських композиторів там є дані лише про окремі твори Березовського та Бортнянського).
Зважимо на ту обставину, що для світового інформаційного простору Україна довгий час залишалася “тера інкогніто”. Тому на появу монографії Лариси Івченко “Реконструкція нотної колекції графа Олексія Розумовського” фахівці чекали давно. Завідувач музичного відділу Національної бібліотеки у Празі, доктор Юліуш Гулек у журналі “Musik News from Prague” писав: “Поява каталогу колекції, а також її наукове дослідження інтригує всіх музикознавців світу”.
Наклад історичного дослідження надзвичайно обмежений: усього 300 екземплярів. Отже, книга Лариси Івченко є вже бібліографічною рідкістю. Між тим, оприлюднені автором дані про унікальну колекцію Розумовських є ще одним свідченням того, що Україна ХУІІІ століття була країною високої європейської культури.
