Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:34

ЗМІ і вибори.


Ірина Халупа Гості: Оксана Лисенко - журналіст “Телекритики”; Олександр Палій – політолог; Андрій Шевченко - журналіст “5-канал” (телефоном).












Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 10 серпня 2004 року.

Ірина Халупа

До президентських виборів лишилося 80 днів. ЦВК провела сьогодні жеребку-вання і надала ефірний час усім претендентам на найвищу посаду в країні. За рахунок коштів держбюджету для ведення передвиборної агітації кожний кандидат має отримати не менше 30 хвилин ефіру на загальнонаціональному телеканалі, 45 хвилин - на загальнонаціональному радіоканалі, а також по 30 хвилин на регіональних телеканалах і 20 хвилин на регіональних радіоканалах у кожному з 27-ми регіонів. Загалом політична реклама в ЗМІ для одного кандидата коштуватиме українських платників податків понад 412 тис гривень.

Отже 412 тисяч помножіть на 26, -- 10,712,000 грвень. Відповідно до результатів жеребкування ЦВК, першим на телебаченні з 1 вересня по 8 жовтня з 19 до 22 години виступить кандидат Роман Козак, а останнім - Богдан Бойко. Згідно з жеребкуванням, найпершим на радіо виступить кандидат Віктор Янукович, а останнім - Василь Волга. Жеребкування проводилося за алфавітом.

Наскільки збалансовано висвітлюють українські ЗМІ виборчу кампаніяю і чи спроможні українські журналісти впливати на її перебіг та результати? Чи кандидати у президенти мають рівний доступ до ЗМІ? З таким запитанням Марина Пирожук звернулася до заступника голови парламентського комітету з питань інформаційної політики та свободи слова Юрієм Артеменком. Юрій Артеменко

Вже зараз є підстави говорити про те, що те, що відбувається , це не збалансовано - в бік одного кандидата від влади. І ,на мій погляд , чим далі, то тим ситуація ще більше буде накручуватись, тим більше буде витіснятися з ефіру кандидат від опозиції і все більше буде висвітлюватися кандидат від влади. Вже зараз ми маємо факти, коли на місцях засновники видань втручаються в редакційну політику і немає жодної збалансованості. Вже зараз ми бачимо перевірки, які почалися - запити інформації від прокуратури в основному до опозиційних ЗМІ на предмет отримання дотримання , скажімо, законодавства про захист суспільної моралі. Але разом з тим ставиться, до речі, питання з проханням надати документи, які підтверджують законність трансляції іноземних мовників, тобто в тому числі і Радіо Свобода. І це при тому, що Указом президента, заборонена взагалі перевірка та втручання у діяльність ЗМІ на час виборів.

Марина Пирожук

А власне, чи є якісь важелі, які б врегулювали цю проблему?

Юрій Артеменко

Наш комітет, ми створили важелі і у вигляді різних базових законів, тобто закон про рекламу і найголовніше закон, який був прийнятий за результатами парламентських слухань по свободі слова та цензурі, де ми чітко визначили, що таке цензура, визначили карну відповідальність за цензуру, визначили відповідальність за втручання в редакційну політику. Але наша країна, особливість її полягає в тому, що є закони, а є їхні виконання або, скажімо, невиконання чи ігнорування. Для мене поняття, чи зможуть редакційні колективи виконувати закон, чи можуть вони протистояти засновникам, які будуть їх штовхати в бік того чи іншого кандидата? Зараз ми бачимо повально: їде прем’єр -міністр кудись, чи з робочим візитом, чи не з робочим. Це не оплачується з виборчого фонду, але його парять, грубо порушують норми діючого закону про вибори президента, але, на жаль, жодної реакції ні прокуратури, ні Центральної виборчої комісії на це немає. Тобто, є закони і є влада, яка не хоче виконувати ці закони, виконавча влада в першу чергу. Чому? Це зрозуміло. Марина Пирожук

Пане Артеменко, як ви гадаєте, чи зможуть журналісти проігнорувати так би мовити редакційну політику і передовсім зважати на професійний журналістський Кодекс. Чи можлива така ситуація?

Завжди можливі всі ситуації. Завжди є вихід. Мені б дуже хотілося, щоб журналісти не забували, що вони є саме журналістами. Але , на жаль, наша журналістика стала більш продажна, залякана. Є прояви якісь, але , на жаль, ці випадки поодинокі. Чи зможуть журналісти зрозуміти, що врешті-решт їхня професія особлива, що їхня професія- це велика відповідальність в першу чергу перед суспільством, перед своїм майбутнім. Зараз люди просто задурені. Вони бачать ту неправду , яка ллється з екранів. Головне завдання, як це робить, до речі, Радіо “Свобода”- треба давати факти .Факти з одного боку, факти – з іншого, показувати плюси-мінуси тих чи інших кандидатів, а народ сам визначиться.

Ірина Халупа

Це був Юрій Артеменко, заступник голови парламентського комітету з питань інформаційної політики.

Це треті президентські вибори в уже незалежній Україні. Серед претендентів на президентську посаду є імена, які вже відомі виборцям, ось Мороз, Вітренко та Ржавський, не перше кагндидують. Серед журналістької братії також чимало старих імен, людей, які писали про останні і передостаннів президентські вибори. Журналістське перо, а сьогодні це вже не перо а комп’ютер, як перший фільтр інформації. Об’єктивно і неупереджено працюємо, чи навпаки, працюємо на те, щоб одному допомогти, а другому нашкодити? Пані Лисенко?

Оксана Лисенко

Я думаю, можна сказати, залежно...Тому що залежить не тільки від того, де працює ця людина, а й що це є за людина, на жаль. Тому що сьогодні міра залежності визначається мірою самоповаги людини до себе і поваги до професії, яку вона представляє. Можемо прогинатися- прогинаємося! Не можемо –відстоюємо! На щастя маємо випадки, коли журналісти відстоюють свої права.

Ірина Халупа

Дякую

Андрію Шевченко, «5-ий канал» вважають опозиційний каналом. Влада на вас тисне, тривають різні перевірки, в деяких містах ви просто зникли. Як ви збираєтесь висвітлювати цю кампанію, адже, не таємниця, що Ваш кандидат – Віктор Ющенко.

Андрій Шевченко

Ну насамперед, я би сказав, що це не опозиційний канал і це не провладний канал. Це канал чесних новин. Ми таким його бачимо, таким його будуємо і так ми збираємося висвітлювати цю виборчу кампанію. Наш глядач буде бачити всі ключові кроки і Віктора Ющенка і Віктора Януковича та інших кандидатів, на які будуть створювати великі новини. Я би сказав, що судячи з першого місяця кампанії, у журналістів попереду дуже цікаві вибори.Це можливо найцікавіші, найяскравіші вибори за часи Незалежності. Дуже красиве змагання, є сильні команди, вони вчаться говорити з пресою. Ми маємо добру картинку і я міг би сказати, що серпень, який зазвичай є мертвим сезоном для інформаційників. Цього року він дає нам дуже багато інформаційних приводів. Ми не відчуваємо інформаційного голоду. Я можу говорити за “5 канал” , що показувати є що, є що розповідати. Інша справа , як цим скористається преса, бо ми уже бачили, як дуже жирні, яскраві інформаційні приводи. Вони ігноруються найбільш рейтинговими телеканалами. Це небезпечно.

Ірина Халупа

Це небезпечно. Так

Пане Палій, нещодавно в одному ефірі ми дискутували приблизно на ту саму тему з Миколою Томенком. Він зокрема згадував порушення, яких вже допускаються на державнх і так званих приватних телеканалах…

Олександр Палій

На мою думку, на цих виборах журналісти не дуже істотно допоможуть виборцям у зв’язку з тим, що більшість ЗМІ в Україні залежні, тією чи іншою мірою підконтрольні владі. Тут Оксана Лисенко досить оптимістично сказала, що все –таки журналісти мають вибір і можуть говорити навіть у підконтрольних ЗМІ, відстоювати права . Але все таки я б хотів сказати з мого досвіду спілкування з журналістами, вони мають лише один –єдиний вибір- або піти з того ЗМІ, або говорити те. що їм нав’язують. Особливо. Якщо це журналісти не зіркового рівня – на журналітах зркового рівня – дещо більша відповідальність. І в зв’язку з тим, що кількість ЗМІ, які можуть собі дозволяти говорити , скажімо, так більш –менш вільно в україні десь , за різними підрахунками, 5-7% і для всіх журналістів, на яких тиснуть, роботи в цих ЗМІ просто не знайдеться.

Ірина Халупа

Дякую.Я хочу запросити слухачів долучитися до нашої дискусії. Якщо ви хочете висловити свою думку про журналістську роботу в Україні , дзвоніть нам після 20:30 на наш київський номер:490-29-05.

Добре. Оскільки в Україні більшість ЗМІ залежні, а незалежні, замість того, аби бути незалежними, може трохи поговоримо про те, яку картину залежні ЗМІ дають споживачеві, глядачеві і слухачеві. Пані Лисенко, чи це тоді виходить так, як криве дзеркало в Аліси?

Оксана Лисенко

Так, звичайно. Для людей, які сьогодні дивляться телебачення, а більшість людей сьогодні має змогу приймати безперешкодно три загальнонаціональні канали і в кращому випадку ще декілька каналів, які мають стати загальнонаціональними апріорі, то вони фактично живуть в ситуації, коли реальність, яку вони бачать навколо себе, не співпадає з тією картинкою, яку їм показують по телевізору.

Думки, які висловлюють, чи нав’язують журналісти, розходяться з думкою самих людей, з думкою в тих групах і колективах.

Конкретно, якщо наводити приклади, ми знаємо випадки, що на одному з відомих заводів, керованих Пінчуком, люди готові і підтримують Віктора Ющенка.

Але оскільки від того, що його можуть звільнити (керівника цеху чи керівника підприємства) за те, що люди не проголосують за Віктора Януковича, вони бояться робити свій вибір так, як вони хочуть.

Люди сьогодні залякані, вони бачать на телебаченні лише підтвердження своїх страхів. Це дуже страшно, їх залякують із телебачення.

Ірина Халупа

Пані Лисенко, але бюлетень вони будуть заповнювати самі, не буде там Пінчука.

Оксана Лисенко

Так, їм це пояснюють, але страх уже на підсвідомості. Їм нав’язується постійно думка, що іншого вибору не буде. Давайте згадаємо соціологічне опитування, яке проводилось нещодавно.

У ньому питання ставилося так: за кого ви б проголосували, якби вибирали сьогодні? А друге питання звучало інакше: хто стане президентом?

І люди сказали, що ним стане Янукович. Тобто страх сидить на підсвідомому рівні у людей, їм нав’язана думка, що від їхнього вибору нічого не залежить. Я думаю, проблема полягає в тому, що цю думку нав’язують загальнонаціональні телеканали.

Ірина Халупа

Пане Шевченко, Ви хотіли щось додати.

Андрій Шевченко

Я б, можливо, трохи заспокоїв Оксану, думаю, насправді люди набагато краще можуть розбиратись в ситуації, ніж ми про них думаємо. Найгірше те, що після цієї передвиборчої кампанії глядачі можуть повністю втратити довіру до телебачення.

І коли ми бачимо, що серйозні канали ігнорують жирні приводи. Скажемо, колона сумських студентів під Ромнами, або коли ми бачили, як “1+1” і “Інтер” ні слова не сказали, що Ющенко і Тимошенко вирішили об’єднати свої сили на виборах.

До чого це може привести?

Це може означати, що інформаційна журналістика деградує, вона повністю атрофується. І ці люди, кому цікаві політичні новини, вони будуть надалі ці новини брати виключно з Інтернету, виключно з певних друкованих ЗМІ, вони будуть купувати “Дзеркало неділі” в суботу, вони будуть крутити радіоприймач і шукати “Свободу”, і може вони знайдуть “5 канал”.

Це вже сталося з бізнес-журналістикою, коли замовлені комерційні сюжети настільки підірвали довіру до бізнес-журналістики телевізійної, що ті люди, яким цікаві бізнес-новини, вони їх не беруть з телебачення, в принципі, вони їх беруть з Інтернету, з газет і т.д.

Тому найбільший ризик – це те, що люди, яким цікаві новини, остаточно втратять довіру до телебачення, як до носія політичних новин.

Ірина Халупа

Може тоді вони і перестануть дивитись телебачення? Воно не буде таким рейтинговим, яким воно ніби-то є сьогодні?

Андрій Шевченко

Цих людей, на жаль, чи на щастя, достатньо мало, вони не дають рейтингу телеканалам. Ми говоримо про 5, можливо 10 відсотків людей. Але це ті люди, які формують суспільну думку, і ці люди зараз політичну інформацію беруть з Інтернету, з друкованих ЗМІ, а не з телебачення.

Тобто телебачення відмежовується від цих людей, воно каже, що людям, яким цікава політика, які хочуть впливати на ситуацію в країні, їм на телебаченні немає чого робити. Хай приходять дивитись на телебаченні ігрові шоу, серіали, фільми, але якщо вони хочуть дізнатись про політику – це не до їх. От який меседж ці люди можуть отримати від телеканалів.

Ірина Халупа

Пане Палій, хіба це поганий меседж? Все ж таки, коли йдеться про інформацію, є така спадщина “радянщини”, де говорили одне, думали друге, а робили – третє. І кожен громадянин радянської країни міг читати між рядками.

Олександр Палій

На мою думку, це читання між рядками і недовіра до суспільних комунікаційних засобів, якими є ЗМІ, вона виконує дуже негативну роль.

Ірина Халупа

Яку саме?

Олександр Палій

Люди просто перестають вірити, зневірюються. У зв’язку з цією невірою люди починають не вірити у власні сили, атрофуються їхні громадянські якісь принципи, атрофуються їхні моральні принципи, якщо вони кожен день бачать брехню, і це руйнує їхню здатність до громадянської солідарності.

Тобто ця здатність громадянської солідарності може давати важливі результати. Скажімо, тиснути на владу, сприяти тому, щоб влада менше крала, сприяти тому, щоб влада була більш ефективною, більш послідовно і рішуче відстоювала національні інтереси.

Коли громадяни постійно бачать із телебачення із засобів телекомунікації брехню, у них це відчуття плеча, скажімо так, плеча співгромадян атрофується. У зв’язку з цим зазнає дуже великої шкоди держава.

Я б хотів сказати, що цензура може бути доцільна лише в одному випадку, якщо йде війна. Якщо війни нема, цензура завдає величезної шкоди суспільству. Вона не дозволяє ефективно контролювати владу, влада може бути цілковито нездатною, цілковито корумпованою і таке інше.

Але суспільство потаємно про це знає, відчуває, скажімо так, але воно не може адекватна відреагувати на те, згуртуватися, щоб протистояти цьому, щоб тиснути на владу з метою виправити цю ситуацію. Ось в чому велика проблема.

Ірина Халупа

Пане Шевченко, пан Палій каже, що ця брехня, яку доводиться сьогодні чути з багатьох інформаційних джерел, не сприяє розбудові громадянської солідарності, так чи ні? Що Ви думаєте?

Андрій Шевченко

Мені здається, що ми все більше входимо в систему паралельних сил. Люди важливі для себе рішення приймають, не звертаючи увагу на те, що їм говорять в ефірі “1+1”, “Інтер” чи державного телебачення. Тому, я думаю, ці три місяці повинні принести остаточний вибір.

Чи це і далі будуть паралельні всесвіти із все більшою і більшою прірвою, чи телебачення поверне собі глядачів, які хочуть брати звідти реально важливу інформацію.

Ірина Халупа

Чи Ви відчуваєте, що в своєму житті теж живете в паралельних всесвітах?

Андрій Шевченко

Ну, насправді, я себе відчуваю людиною, яка живе у дуже великій злагоді з собою і з тою справою, яку я роблю, тому я чекаю від цієї виборчої кампанії, що це буде часом великої перемоги для “5 каналу”, для тої справи, яку ми робимо.

Тому що у нас є можливості показувати цю кампанію красиво, і сильно, яскраво. Ми розраховуємо на суттєвий ріст рейтингів кампанії і ми просто тримаємо кулаки, щоб зупинилося відключення, що відбувається зараз у різних регіонах.

Ірина Халупа

Дякую, хочу нагадати слухачам “Вечірньої Свободи”, що наша тема сьогодні “ЗМІ і президентські вибори”, наші гості журналіст “5-каналу” Андрій Шевченко, Оксана Лисенко, журналіст інтернетівського видання “Телекритика” та політолог Олександр Палій.

Коротко після переходу на нову роботу, наш колишній керівник, нашого київського бюро, Ганна Герман висловила “5 каналу” жаль. Бо, на її думку, канал якось не так висловив чергову поїздку і виступ прем’єра Януковича.

Пані Лисенко, хіба в Україні може колись існувати такий клімат, де всі будуть задоволені, а найголовніше – глядач та слухач матимуть повну картину, щоб зробити вільний вибір. Тобто буде справжня інформаційна незалежність і для споживачів інформації, і для тих, хто її висвітлює.

Оксана Лисенко

Про це навіть страшно думати. Я думаю, що коли в суспільстві настане повна свобода слова, то незадоволених буде стільки, ми будемо так часто чути, що буде важкувато в емоційному плані. Але жити стане все-таки краще, вільніше.

Зараз влада намагається створити для нас ілюзію про те, що в Україні все спокійно, все дуже гарно, що студенти не йшли, не воювали з міліцією, що Янукович – найкращий прем’єр і засуджений майже випадково і абсолютно незаконно, сталась страшна помилка.

Тобто створюється ілюзія гарного спокійного життя, а від цього проблеми тільки накопичуються. І врешті, коли стане це, буде повна свобода слова, нас чекає інформаційний вибух.

Ірина Халупа

Я знаю, пане Андрію, що повинні швидко відключитися від нашої розмови, скажіть будь-ласка, от Оксана зачепила тему, як повна свобода слова. І коли це станеться в Україні, то багато хто буде в шоці, а президент каже, що в Україні вже є повна свобода слова.

Андрій Шевченко

Я, чесно кажучи, будучи оптимістом, думаю, що коли ця свобода прийде, я думаю, що, на жаль, ми можемо не дорахуватися багатьох наших колег, які всі роки сиділи в окопах і чекали поки прийде сподівана воля.

Я думаю, якщо справді ситуація зміниться, в що я вірю, тому що ми виявили, що дуже багато людей за роки очікування деградували, як журналісти, вони втратили нюх, вони втратили навики.

І тому, я думаю, що цей інформаційний вибух може означати дуже серйозні кадрові зміни, коли нові люди муситимуть приходити і з самого початку вибудовувати ту професію, яку збудували не початку 90 років тут в Україні.

Ірина Халупа

Ви, пане Шевченко, як журналіст, і ви, пані Лисенко, пане Палій, ви як журналіст, скажіть, як на вашу думку, що трапляється з людиною, з її талантом журналістським, з її психікою, коли вона відключає свою совість і починає працювати на замовлення. Пане Шевченко?

Андрій Шевченко

Мені здається, що приниження і страх тільки примножує, дає більше приниження і страху, тому я свято переконаний (йдучи у філософські матерії), що у сюжетах приниженого і заляканого журналіста і влада буде виглядати приниженою і заляканою.

Я думаю, що це дуже велике випробування. В принципі, на сьогоднішній момент переважна більшість журналістів так чи інакше це рішення вже прийняли.

Ірина Халупа

Пані Лисенко, що Ви скажете?

Оксана Лисенко

Мені важко оцінювати емоційний стан. На щастя, я ніколи не була в такій ситуації. Проте я думаю, що люди, які дуже швидко міняють свою позицію, які працюють весь час пригинаючись, намагаються виправдати себе. Фактично, потім вони починають вірити в те, що погляди тих людей, які їх придушують, які змушують їх думати, так чи інакше, вони справедливі. Краще вірити в це, щоб жити спокійно і комфортно. Це властиво людині. Самі ці люди не усвідомлюють, що вони продаються, напевне.

Ірина Халупа

Пане Палій?

Олександр Палій

Я по більшості пунктів згоден з пані Оксаною, але мені все-таки здається, що ці люди знають, що вони продаються (ті, хто продається), але їхня мотивація такого порядку. Вони кажуть, що от хтось продає ковбасу на базарі, а я тут торгую тим, що щось напишу.

Ці люди не розуміють величезного значення слова, тобто те, що слово має величезне конструктивне або деструктивне значення, і те, що вони зараз кажуть, впливає на те, що є з нашою країною, на те, що буде з нашою країною. Ці люди цього не розуміють. Вони торгують ковбасою. Як-то кажуть, кожному своє.

Замість того, щоб вчинити більш належний вчинок, людина має вибір: вона принаймні може не говорити того, чого вона не хоче говорити, вона може перейти в економічну журналістику чи культурницьку.

У нас же не кріпацтво, розумієте? Але ці люди за ті зайвих кількасот доларів, щоб піти в кріпацтво не стільки фізичне, як духовне і моральне. Це їхній вибір.

Андрій Шевченко

Я боюся, що ми зараз зайдемо в таке моралізаторство, коли ми просто (фраза незрозуміла), цих торговців просто не людьми. Це такі самі люди, як і ми, і цей вибір їм непросто дається. Я думаю, що багато з них не відчувають себе кріпаками, але інша справа, що для переважної більшості людей це свідомий вибір. Це однозначно.

Ще я хочу, користуючись тією нагодою, що ми зараз маємо людей на зв’язку, які представляють досить різні групи інтересів в медіа-просторі, сказати, що досить цікавим експериментом у цій виборчій кампанії мають стати теледебати.

Я думаю, що це буде справжній етап для телебачення, для журналістики. Це те, що країна ще не бачила, мені здається. І я, користуючись цією нагодою, хотів би ще раз закинути ту ідею, якою я дуже вболіваю, - це проведення загально журналістських теледебатів.

Це буде спільна акція і ЦВК, і всіх зацікавлених телеканалів. Якби вони прийшли у форматі на незалежному майданчику з справедливо обраним ведучим, зі зрозумілим прозорим форматом, з хорошою наглядовою радою під егідою ЦВК, то я думаю, що у країни могла б щелепа опуститися від того, що вона побачила б. Це була б дуже проривна штука, яка просунула б професію вперед.

Ірина Халупа

Мені здається, що попри те, що в Україні є аж 26 кандидатів у президенти, всі добре знають, що їх реальних всього-на-всього два.

Як Ви думаєте, пане Палій, хоча ті теледебати нібито і заплановані, чи відбудуться вони між тими двома головними бійцями, чи вони теж будуть девальвовані, що будуть дрібні кандидати дебатувати з “великими зубрами”?

Олександр Палій

На мою думку, провідні телеканали України (тобто, на жаль, канал Андрія Шевченка поки що, я сподіваюся, що це поки що, він не належить до цих провідних телеканалів) обов’язково використають механізм теледебатів з тим, щоб просунути свої інтереси.

Це дуже важливий механізм, дуже ефективний механізм: теледебати будуть дивитися люди, про теледебати будуть розказувати один одному десь на кухні.

Знаючи, яка влада, які методи до цього застосовувалися, а якщо уявити, що вона не буде застосовувати маніпулятивних, але тим не менше дрібних технологій, мені важко. Мені здається, що такі дрібниці будуть застосовуватися, незважаючи на те, що більш різкі радикальні речі були застосовані раніше.

Ірина Халупа

В нас, здається, є дуже терплячий слухач, який дуже довго чекає, щоб поставити запитання.

Добрий вечір, пане Василю! Ви в ефірі. Прошу.

Пан Василь

Добрий вечір, шановні!

Я вас ось слухав і мені здається, що ми більше всього проговоримо Україну, і не дочекається вона ніколи свободи слова, бо за те, що зроблено за 10 років, вона загнана в таку прірву. Адже наслідки відсутності свободи слова – це 26 кандидатів, на кожного по 600 гривень. А гроші заробляють тільки селяни і робітники, всі решта ними тільки користуються.

В мене ось таке запитання до всіх журналістів. Згадайте часи польські, коли там домінувала “Солідарність”, як вона боролася за демократію. Чому вони у нас мало висвітлюють роботу наших профспілок, цього Стояна, як глина? Ви розумієте, він же теж спостерігає, як транжиряться гроші народні, як не відповідає ні Конституції, нічому...

Коли чуєш, що “УТ-1” – завжди перший, то хочеться додати: тільки по холуйству! Більше ні на що він не здатен.

Я не можу слухати ці канали. Ви розумієте? Вони настільки набридли, вони настільки нагадують ці застойні часи...

Ірина Халупа

Пане Василю, а як будуть дебати, то будете дивитися?

Пан Василь

Ви знаєте, ці дебати теж, як ото із глотки щось виплюнуть. Якщо б була демократія, то нормальна людина повинна домінувати на екранах протягом п’яти років, щоб видно було, і тоді можна було б побачити одну людину і віддати за неї голоси. А оці 26 просто вигідні цій корумпованій владі!

Ірина Халупа

Дякую, пане Василю.

Цікавий підхід, що результатом відсутності свободи слова є цих 26 кандидатів, яких ми сьогодні маємо.

Пані Лисенко?

Оксана Лисенко

Тут звертання йде швидше до політолога, але на це я можу сказати... Ми почули відразу до телебачення (те, про що ми говорили). У звичайного глядача відраза до телебачення, тому що телебачення сьогодні соціальні, політичні проблеми не піднімає. Людина не бачить вирішення своїх проблем, вона не бачить на екрані людей з її реальними проблемами і вирішення цих проблем, і, відповідно, виникає відраза.

Сьогодні національні канали граються в такі собі піддавки різним політичним силам, вони роблять якісь натяки якимось іншим політичним силам на те, що може бути, як поводити себе, що нам не сподобалося і так далі. А от людини на телебаченні немає, і через те ось такий результат.

Ірина Халупа

Дякую. Пане Палій?

Олександр Палій

Я хотів би теж відзначити цей факт, що Пан Василь продемонстрував одну дуже гарну українську народну рису – це впертість: коли йому щось нав’язують брутально, то він робить по-своєму.

Я сподіваюся, що так само буде і на цих виборах: коли людям нав’язують один вибір – вони пройдуть в свою кабінку і зроблять свій вибір власний, незважаючи на всі ці маніпуляції.

Ірина Халупа

Дякую. І ще один слухач з запитанням.

Добрий вечір! Просимо.

Слухач

Добрий вечір!

Чи не здається вам, що ми живемо у мафіозному суспільстві. А тому дії повинні бути адекватними? Дякую.

Ірина Халупа

Наші дії?

Слухач

Ні, дії всіх людей, які думають про те, що ми в якому суспільстві живемо.

Олександр Палій

Здається, тому що дії повинні бути адекватними.

Оксана Лисенко

Я хочу сказати, що цьогорічні вибори ми зустрічаємо в унікальній ситуації, вибори президента, мається на увазі.

У нас принаймні є один канал, який має статус загальнонаціонального, тому що він присутній у 16 регіонах України, який займає абсолютно не провладну, а опозиційну позицію. Опозиційну до влади перш за все. Не в сенсі, що канал утримується Петром Дорошенком, який належить до “Нашої України”. Я маю на увазі “5 канал”.

Це, фактично, перший раз створена ситуація, коли в країні прорвано інформаційну блокаду влади. Я думаю, це зіграє свою роль.

Ірина Халупа

В якому напрямку, на Вашу думку?

Оксана Лисенко

Я думаю в тому, що в людей з’явиться надія на зміни, на те, що від них щось залежить, на те, що в країні можлива ситуація, що їх будуть слухати, що будуть обговорюватися проблеми країни на загальнонаціональному рівні. Ці проблеми будуть обговорюватися відкрито і прямо.

Ірина Халупа

І може ті паралельні світи, про які згадував пан Шевченко, стануть одним?

Дякую вам, шановні гості, я, на жаль, мушу на цьому завершувати нашу передачу, на жаль немає більше часу.

Сьогодні про ЗМІ та президентські вибори з нами дискутували журналіст “5-каналу” Андрій Шевченко, журналіст інтернетвидання “Телекритика” Оксана Лисенко та політолог Олександр Палій.

З Вами прощається Ірина Халупа, слухаймо “Свободу” і шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG