Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 18:20

“Економічний журнал”


Марія Щур

Аудіозапис програми:

Київ, 8 серпня 2004 року.

Марія Щур

Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.

Використання нафтогону Одеса-Броди у реверсному режимі не збільшить обсягів російської нафти, що проходитиме територією України.

Такі побоювання висловлюють експерти та українські чиновники на сторінках української та закордонної преси. Таким чином вигідність використання нафтогону для транспортування російської нафти на південь, на якій наполягав український уряд та прихильники проекту, знову ставиться під сумнів. Детальніше - у наступному матеріалі.

Як повідомляє британська газета “Financial Times”, російсько-британська компанія “ТНК-ВР”, яка минулого тижня підписала угоду з Україною про транспортування російської нафти нафтогоном Одеса-Броди, вважає, що новий експортний шлях зніме тиск зі світових цін на нафту, дозволяючи російським виробникам збільшити видобуток нафти.

Як заявила речниця компанії Марина Драчова, збільшення російського нафтового експорту “буде в інтересах усіх”. Проте, згідно з листами, які отримала “Financial Times” від інших російських компаній, ані “ЮКОС”, ані “Лукойл”, ані “Сурґутнєфтєґаз” не проявляють жодного інтересу до проекту. Вони вважають, що його умови, які виставляє британська офшорна компанія “Коллайд”, яка оперує українським нафтотерміналом “Південний”, невигідними для себе.

У цьому зв’язку московський кореспондент британського ділового часопису звертає увагу на слова речниці компанії “ТНК-ВР”, яка говорить, що у будь-якому випадку, використання нафтогону є дешевшим, ніж залізничне транспортування нафти.

Ці слова можуть бути ключовими для розуміння проблеми, в якій опинилася Україна після підписання угоди про реверс. Адже уряд наполягав на підписанні угоди, аргументуючи це тим, що нафтогоном піде нова нафта, і Україна зможе заробити додаткові гроші на використанні труби.

Але тепер явно, чи неявно йдеться не про додатковий російський експорт, а про перерозподіл вже існуючих потоків російської нафти для транспортування їх вигіднішим для російської компанії шляхом.

Україна ж не здобуває для себе жодних додаткових прибутків. А на думку багатьох експертів, швидше навпаки – втратить частину зі своїх нинішніх надходжень. “ Те, що відбувається - це просто перерозподіл нафтового транзиту з одеського напрямку, жодних додаткових обсягів ми не отримаємо, а навіть навпаки”, - говорить неназване джерело в Міністерстві палива та енергетики в інтерв’ю газеті “День”.

Експерти вказують і на інші потенційні проблеми для України, пов’язані з підписаною угодою про реверс. Йдеться про умови надання кредиту українській державній компанії на придбання технічної нафти для заповнення нафтогону.

Оформлення позики через офшорну компанію, як це пропонує ТНК, а не через банк, може спричинитися до того, що українська компанія “Укртранснафта”, що є оператором нафтогону, може втратити контроль над своїми активами.

Як стало відомо радіо “Свобода” з поінформованих джерел, влада чинить тиск на Національний Банк України, який має дати дозвіл на цю ризиковану позику.

Боротьба за контроль над головним енергопостачальним підприємством Донбасу ставить під загрозу роботу шахт. Компанія “Укрпідшипник”, близька до віце-прем’єра Андрія Клюєва та компанія “АРС”, яка належить одному з найбільших магнатів краю Рінату Ахметову, намагаються встановити свій контроль над енергетчною компанією “Енерговугілля”, яка забезпечує електроенергією понад 60% шахт області.

Працівники підприємства електромереж вийшли на площу перед Донецькою облдержадміністрацією. Розповідає наш кореспондент Володимир Бойко.

Володимир Бойко

Як стверджують пікетувальники, 62 % акцій підприємства перебувають у керуванні віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва, який довгий час не втручався в роботу „Енерговугілля”.

Але минулого року представник Клюєва Микола Пашкевич, маючи більшість голосів на зборах акціонерів, оголосив про звільнення з посади голови правління “Енерговугілля” Олександра Криволапова. Останній стояв біля витоків цього підприємства і є його незмінним керівником з моменту заснування.

Всі спроби Криволапова та трудового колективу оскаржити в суді рішення загальних зборів акціонерного товариства успіху не принесли. Це пікетувальники пояснюють прямим втручанням у відправлення правосуддя з боку голови Апеляційного суду Донецької області Олександра Кондратьєва. Ось що каже одна з жінок, яка вийшла на площу.

Респондента ( переклад)

Зять Кондратьєва є радником у Клюєва. Клюєв є фактичним тримачем більше половини наших акцій і власником “Укрпідшипника”, який зараз намагається наше підприємство прибрати до рук. Я переконана в тому, що вони працюють у одній зв’язці: Клюєв з Кондратьєвим.

Володимир Бойко

Районні суди Донецька визнали рішення зборів про звільнення Криволапова законним. Але, всупереч цьому, Олександр Криволапов продовжує керувати підприємством електромереж. Щоправда, для цього довелося на дверях головного офісу виставити посилену охорону, яка не пропускає довірених осіб Андрія Клюєва.

Спочатку пан Криволапов сподівався, що в конфліктну ситуацію, яка загрожує залишити без енергопостачання більшість вугільних підприємств регіону, втрутиться прем’єр-міністр України Віктор Янукович та його передвиборчий штаб. Колектив “Енерговугілля” навіть відправив відкритого листа на ім’я прем’єр-міністра. Але жодної реакції не було. Розповідає Олександр Криволапов.

Олександр Криволапов ( переклад)

Було написано відкритого листа, було зібрано понад дві тисячі підписів працівників підприємства та членів їхніх родин, відправлено цього відкритого листа Віктору Федоровичу Януковичу. Люди прохали підтримати, надіслати представника на апеляційне слухання. Їм було обіцяно, що штаб звернеться до Апеляційного суду для того, щоб суд розглянув питання за законом.

Але жоден з представників від районного, міського чи обласного осередків Партії регіонів на трудову конференцію нашого колективу не прибув, попри те, що 95% працівників колективу є членами Партії регіонів з моменту її утворення. Одним з гасел партії є те, що Партія регіонів є партією конкретних справ. Тоді в чому полягає конкретна справа?

Володимир Бойко

Між тим колектив „ПЕС Енерговугілля” готується страйкувати, маючи твердий намір відстояти своє підприємство від зміни керівництва.

Володимир Бойко, радіо “Свобода”.

Марія Щур

МВФ не дав добро. Місія Фонду, що завершила роботу у Києві цього тижня, повідомила про те, що вона не схвалює збільшення бюджетних витрат. Фахівці фонду попереджають, що щедре використання грошей напередодні виборів може обернутися додатковою інфляцією пізніше.

Нагадаємо, що у березні МВФ затвердив програму запобіжного кредиту для України на 12 місяців. За цією програмою Україна отримає гроші лише у разі необхідності, проте Фонд навідуватиметься до України з квартальними перевірками.

Тож цієї перевірки Україна не пройшла. МВФ вказує на відхилення в реалізації фіскальної політики структурних заходів у податково-бюджетному і банківському секторах, а також нагромадження нової простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

При цьому МВФ відзначає і позитивні тенденції в економіці України. Зростання фонд прогнозує на рівні 12,5%, що відображає темпи нарощування експорту та інвестицій. Також фонд відзначає зростання валютних резервів Національного Банку.

Марія Щур

У Німеччині вирішили порахувати чужі гроші. При чому не кого-небудь, а голів найбільших компаній. Заробітки менеджерів великих німецьких концернів стали однією з головних політичних тем у Німеччині під час літніх парламентських канікул.

Враховуючи вимоги компаній щодо збільшення робочого часу для робітників при одночасному скороченні зарплат, на бізнесменів посилюється тиск із боку політиків. Представники практично всіх політичних партій, представлених у Бундестазі, вимагають від них оприлюднити дані про розміри своїх зарплат.

Поівдомляє Надія Кандиба з Німеччини.

Надія Кандиба

“Заробляти за американською традицією, але за німецькою все тримати в секреті” - ці два принципи поєднувати не можна,” - заявив цими днями прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер, з огляду на астрономічні зарплати провідних німецьких менеджерів.

Так само, як і представники червоно-зеленого уряду і ліберали, він вимагає від бізнесменів оприлюднити дані про розміри зарплат членів правлінь концернів.

Досі лише одна третина компанії, які входять до німецького біржевого індексу Дакс, погодилися на такий крок, відомо, наприклад, що голова правління концерну “Deutsche Telekom” Кай Уве Ріке щорічно отримує більше двох з половиною мільйонів євро. Річний доход голови правління концерну “Siemens” Гайнріха Фон Пітера складає приблизно 3 мільйони 800 тисяч євро.

А от які гроші, скажімо, отримує голова правління “Дайлер Крайслер” Юрґен Шрент, тримається в секреті. За оцінками експертів він належить до найкраще оплачуваних німецьких менеджерів, хоча акції компанії останнім часом помітно втратились в ціні. Його доходи в 250 разів є вищими за доходи робітника, який цілий день проводить за конвеєром.

На думку німецьких політиків подальше зростання зарплат менеджерів суперечить всім етичним нормам та принципам.

Курт Бек (переклад з німецької)

Якщо до робітників висуваються вимоги, то менеджери зі свого боку теж мали б зі свого боку продемонструвати приклад, скоротивши свої зарплати.

Надія Кандиба

Так вважає прем’єр-міністр федеральної землі “Rheinland-Pfalz” Курт Бек.

Але, як засвідчив досвід, на такий крок вони, як правило, йдуть без особливого задоволення. Більше того, члени правлінь низки німецьких компаній мають у кишені страховий поліс, який ґарантує їм збереження розміру зарплати в разі поганого власного менеджменту.

Говорить представник спілки захисту інтересів власників цінних паперів (переклад з німецької): “Ми вимагаємо скасувати такі страхові полюси, які спонукають менеджерів діяти безвідповідально і не звертати увагу на можливу шкоду для підприємства.

Надія Кандиба

Дедалі гучніше лунають вимоги тих, хто вимагає, щоб зарплати менеджерів орієнтувалися на успіхи підприємства. Цілком ймовірно, що вже незабаром у Німеччині буде ухвалено закон, який зобов’язуватиме провідних менеджерів розголошувати розміри своїх зарплат.

За закон, який мав би зробити більш прозорою діяльність концернів, виступає не тільки прем’єр-міністр Баварії лідер християнсько-соціального союзу Едмунд Штойбер, але й представники червоно-зеленого уряду Німеччини.

Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.

Марія Щур

В Росії, на відміну від Німеччини, в центрі уваги опинилися не найбагатші, а найбідніші громадяни. У цій країні намагаються зламати стару радянську систему пільг і замінити її прямими дотаціями для бідних, яких нараховується в Росії 100 мільйонів осіб.

Йдеться про скасування безкоштовного проїзду в громадському транспорті, безкоштовну медицину, пільгові путівки для пенсіонерів, ветеранів та інших соціально незахищених верств населення.

Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

“Закон про пільги”, так умовно називається законопроект, який передбачає не тільки скасування самих пільг в Російському бюджеті, але й про перерозподіл повноважень між російським центром і регіонами.

Поза сумнівом законопроект буде ухвалений Державною Думою Російської Федерації, адже за це виступила фракція “Єдина Росія”, яка, фактично, контролює палату російського парламенту. Ще до початку обговорення закону про пільги Голова комітету Державної Думи по праці в соціальній політиці Андрій Ісаєв сказав, що законопроект сприймається тепер вже набагато більш позитивно депутатами від фракції влади.

Андрій Ісаєв (переклад з російської)

Ми можемо сказати про серйозні зрушення, це вже інший закон, це закон, який, на наш погляд, є найреалістичнішим. Він більше враховує особливості різних регіонів, різних людей, що проживають як в містах, так і в селах. Цей закон може стати початком серйозної соціальної реформи в нашій країні.

Віталій Портников

Андрій Ісаєв, представник партії пропрезидентської “Єдина Росія”, і його голова комітету по праці в Державній Думі Російської Федерації.

Опозиція звичайно ж виступає проти ухвалення законопроекту. Так лідер громадського руху “За гідне життя”, депутат Державної Думи, колишній кандидат на посаду президента Російської Федерації Сергій Глазьєв підкреслив, що він збирається ініціювати референдум з питання про заміну пільг грошовими компенсаціями.

Є також важливим моментом те, що багато положень законопроекту практично порушують діючу конституцію Російської Федерації і противники законопроекту збираються звертатись до Конституційного суду Росії (серед цих противників і Сергій Глазєв), щоб примусити конституційний суд скасувати рішення, які сьогодні без сумніву будуть ухвалені Державною Думою.

Будуть голосувати проти закону і незалежні депутати Державної Думи. Серед них такі відомі люди, як колишній голова нижньої палати парламенту Геннадій Селезньов, колишній міністр фінансів Михайло Задорнов, колишній віце-спікер ВР Російської Федерації і Голова комітету по соціальній політиці колишньої Державної Думи Світлана Горячова.

Однак, очевидним є те, що зараз така опозиція, як і опір губернаторів, які виступали із протестами проти законопроекту, і звертались до Президента Росії Володимира Путіна, ні до чого серйозного не призведе.

Поки що невідомо, яким чином діяти новий механізм, який заміняє пільги грошовими пакетами. Однак говорити про реальний зміст законопроекту можна буде тільки після того, як він буде оприлюднений зі всіма змінами, що запропоновані Державною Думою, і можуть бути запропоновані верхньою палатою російського парламенту - Радою Федерації.

Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.

Марія Щур

У цій передачі ми повертаємося до проблем української книжки. Одним з тих, хто намагається її популяризувати є видання “Книжник-рев’ю”, яке постійно знайомить українських читачів із новинками на книжковому ринку. Познайомитися ближче з засновником часопису у рубриці “Власна справа” пропонує Ірина Біла.

Ірина Біла

“Про всі книжки і всіх письменників” – це гасло можна прочитати на титульній обкладинці часопису “Книжник-рев’ю”. У серпні виповнюється чотири роки, відколи вийшло у світ перше число видання.

Незабаром редакція і читачі “Книжника” відзначатимуть ще один ювілей – вихід 100-го номера. Якщо помножити цю цифру на 50, а саме стільки друкується рецензій на нові книжки в кожному числі видання, то сума виходить 5 тисяч. Саме про таку кількість книжок могли докладніше довідатися читачі “Книжника”.

Втім, кілька років тому ідея видання, котре б “розповідало про всі українські книжки і всіх українських письменників”, спричинила доволі скептичні відгуки. Згадує засновник і головний редактор “Книжник-рев’ю” Костянтин Родик.

Костянтин Родик

Коли ми тільки готували цей проект, закид був такий, чи ви сповна розуму? Книжок просто українських немає, про що ви будете писати? Тим більше, виходячи раз на два тижні.

Виявляється, писати є про що, і портфель редакційний переповнений, і наші рецензенти інколи скоса поглядають, бо довго лежать матеріали, тобто є про що писати.

Потім, коли ми довели, що є про що писати, це зрозумілі і загальнополітичні видання, які започаткували свої книжкові рубрики. Вони збагнули, не тільки в інформаційному плані, а й в плані дискусійному. З’являються речі, які варто обговорити.

Ірина Біла Костянтин Родик переконаний, що сучасна українська література, особливо художня, жодним чином не поступається не лише російській, але й світовій. Головне, аби в Україні не обходили увагою власні літературні творіння, знали про українську книжку, цікавилися нею. І тоді неодмінно попит на неї збільшиться.

Докласти до цього свої зусилля, зробити це реальністю і прагнуть засновники “Книжника”.

Костянтин Родик

Мета була доволі прагматична, поставити хоч маленьку огорожу навколо нашого огороду книжкового, по якому ходили кури чиїх тільки господарів. Ну, в основному, російські, певна річ.

Ринок на сьогодні на 95 відсотків, на жаль (саме така сумна статистика), корумпований російською книжкою. Ми ставимо собі прагматичну мету протистояти потужній експансії російської книжки на український ринок. Дати знати, що в українському письменстві є речі не тільки співставні з росіянами, не тільки співставні з поляками, німцями і таке інше, а дуже часто і вищі.

А вони роблять все правильно, вони просувають свою книгу і висотують наші мізки. Взагалі - молодці. Інша річ, що ми не ставимо цьому загат. От “Книжник” – це і одна із таких спроб якось протиставитися цій експансії.

Ірина Біла

Втім, загати, що ставить на шляху експансії російської друкованої продукції “Книжник-ревю” не надто важко обійти. Інша річ, якби їх ставила держава, створюючи належні умови для розвитку книжкового бізнесу в Україні. Але, на думку Костянтина Родика, наразі відбувається зворотній процес.

Костянтин Рудик

Для того, щоб книговидання в Україні стало книжковим бізнесом, держава мусить забезпечити їй поле, на якому вона мусить грати. Тобто власний ринок. Сьогодні ринок віддали росіянам. Весь час чуємо з телевізора, що Міністерство фінансів заклопотане і вдень, і вночі пошуком додаткових джерел наповнення бюджету.

Книговидання – це серйозне джерело наповнення бюджету. В Росії прем’єр-міністр заявив, що два роки тому, що книговидання в Росії вийшло в десятку найперспективніших та найдинамічніших російських бізнесів. В десятку! Уявіть собі! Алкоголь, енергетика, торгівля зброєю і ... книжки.

У нас про це говорити не випадає. Більш за те, за півроку цього конфлікту законів, коли податок на додану вартість наче б то був обіцяний і введений, був заблокований іншим законом. І утворилась ситуація, коли півроку книжки в Україні практично не видавались. По статистиці ми бачимо, що обсяг впав приблизно в 4-5 разів. Для України це катастрофічно.

Ірина Біла

Нині українському книжковому бізнесу надзвичайно важко конкурувати з російським. Адже тоді, як в сусідній державі зважають на думку видавців, авторів та читачів друкованої продукції, то в Україні, на переконання Костянтина Родика, їхній голос лишається не почутим.

Ірина Біла для радіо “Свобода”, Київ.

Марія Щур

Минулої передачі ми розповідали про родину польських магнатів Браницьких, які у другій половині ХІХ століття були провідними виробниками цукру в Україні. Їхніми основними конкурентами були інші, не менш відомі “цукровари”, як тоді у Польщі називали “поляків з України”, – магнати Потоцькі.

Про родину землевласників, підприємців та меценатів графів Потоцьких розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Потоцькі з’явилися в Україні наприкінці ХVI століття. Вони були воєводами руськими, брацлавськими, подільськими і київськими, старостами барськими, галицькими, черкаськими та канівськими, польними і великими гетьманами коронними.

За їхній політичний вплив і величезні земельні маєтності в Галичині, на Поділлі, Волині та Київщині магнатів Потоцьких називали “українськими королев’ятами”. Наприкінці ХVIII століття в одному тільки Брацлавському воєводстві володіння Потоцьких займали площу 18 тисяч квадратних кілометрів.

Латифундії Потоцьких вже у ХVII столітті переорієнтувалися на виробництво зерна та інших товарів на ринок. У другій половині наступного століття Потоцькі заснували у своїх маєтках низку підприємств, зокрема, у Тульчині – фабрику “ординарних сукон”, а в Махнівці – панчішну, крохмальну та екіпажну мануфактури.

У своїх маєтках Потоцькі зводили костьоли та церкви, відкривали школи, як-от монастир отців Василіян, ратушу, Покровську церкву та семінарію у Бучачі, школу в Умані, костьол і вірменський собор у Станіславові.

Староста Канівський Миколай Потоцький був жертводавцем Почаївської лаври і 1773 року влаштував коронацію чудотворної ікони Мати Божої Почаївської.

1796 року воєвода руський Станіслав Щесни Потоцький заклав на околиці міста Умані на площі 154 гектара парк, назвавши його на честь своєї дружини-гречанки “Софіївкою”. Він очолював ложу “Великого Польського Сходу”, тож деякі дослідники вбачають в оформленні “Софіївки” переплетіння образів давньогрецької і давньоримської міфології та масонських символів.

Нащадки Станіслава та Софії Потоцьких успадкували 16 міст і містечок, 429 сіл, а також 130 тисяч 249 кріпаків чоловічої статі.

Власником “Софіївки” став син Станіслава та Софії Олександр. За підтримку ним 1831 року польського повстання проти російської влади петербурзький уряд конфіскував усі маєтності Олександра. “Софіївка” врешті-решт була передана до Управління військових поселень Російської імперії.

У другій половині ХІХ століття Потоцькі стали одними з провідних виробників цукру в Україні та всій Російській імперії, а Альфред Потоцький входив до Цукрового синдикату.

1914 року Потоцькі володіли цукроварнями у Клембівці, Корці, Кременчуках, Шепетилівці – на Волині, Сатанові та Сутківцях – на Поділлі, Бужанці і Вільховці – на Київщині. Більшовики конфіскували ці підприємства разом з іншими маєтностями Потоцьких, а парк “Софіївку” назвали “садом Третього Інтернаціоналу”. Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ

Марія Щур

На цьому ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”, з вами була Марія Щур, на все добре.

Залишайтесь на хвилі “Свободи”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG