Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 04:36

“Права людини: українська реальність”: Чи відшкодують майно селянам, що постраждали внаслідок повені? Одеська газета “Правоє дело” заявляє про тиск з боку місцевої влади; Буцигарня очима журналіста: як вижити в Ізоляторі тимчасового тримання?


Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.

- Чи відшкодують майно селянам, що постраждали внаслідок повені?

- Одеська газета “Правоє дело” заявляє про тиск з боку місцевої влади;

- Буцигарня очима журналіста: як вижити в Ізоляторі тимчасового тримання?

Про це і трохи більше впродовж наступних 15 хвилин. Близько 4-х тисяч будинків пошкоджені, знищені посіви на площі 8 тисяч га, зруйновані 16 мостів і десятки кілометрів дороги. Такої шкоди завдала стихія на Львівщині. Загалом постраждали 56 населених пунктів.

Чимало селян мають застраховане майно, яке знищила чи пошкодила стихія, але, як з’ясувалось потім, страхові агенти не поспішають до постраждалих від повені.

Галина Терещук продовжує тему.

Надія Тримбач

Хочу у вас запитати як страхового відділу. Я маю страхівку на майно...

Галина Терещук

Ви маєте і на хату, і на майно?

Надія Тримбач

І на худобу, і на майно ще й окремо. Сплатила на тисячу гривень.

Галина Терещук

Із таким запитанням до мене звернулась не лише мешканка села Тишивниця, на Сколівщині, Надія Тримбач, а й запитували інші люди.

Галина Лисак застрахувала у компанії “Оранта” майно і худобу. ЇЇ подвір’я було затоплене, повністю знищений врожай, на будинку велика тріщина.

Галина Лисак

Може якусь допомогу нам дадуть, не залишать так. Ми ж ніде не робимо.

Галина Терещук

Галина Лисак сподівається, що їм щось таки виплатять. З державних коштів обіцяють виділити за зруйнований будинок 5 тисяч гривень допомоги, частково зруйнований - 3 тисячі, а якщо підтоплений був лише підвал 400 гривень.

Пані Лисак не знає, чи її хата достоїть до наступного літа. А за 3 тисячі гривень будинок не збудуєш.

Галина Лисак

Ми весь час страхуємо свою хату.

Галина Терещук

Ви вже написали заяву?

Галина Лисак

Не можу я сказати так точно, що вони можуть повернути нам все, що втрачено.

Галина Терещук

Надія Тримбач щороку виділяє кошти з пенсії і страхує майно й худобу.

Надія Тримбач

Я вже багато років плачу. То здачі немає, а я думаю: всяке буває.

Галина Терещук

Люди не знають до кого їм звертатись із заявами. Вони спершу їх подали у сільську раду.

Пані Галина Лисак повідомила страхову компанію “Оранта” відразу, але упродовж тижня до неї так ніхто із агентів не приїхав.

Акти про збитки, завдані стихією, складали не фахівці, а місцеві вчителі. Голова Нижньосиньовидської сільської ради Дмитро Баран неодноразово просив районну адміністрацію скерувати у постраждалі села спеціальну комісію, щоби та компетентно оцінила збитки.

Львівські чиновники, звітуючись про ліквідацію наслідків стихії, постійно наголошують, що люди повинні звикати страхувати своє майно, оскільки держава не може відшкодувати усе, знищене стихією. А через сильні опади щороку у горах трапляються підтоплення будинків.

Однак, як з’ясувалось, страхування теж не дає гарантій людині не залишитись без даху над головою.

Страхові компанії і їхні агенти, і це визнав таки голова Львівської обласної адміністрації Олександр Сендега, не є ще компетентними і професійними.

Як запевнили кореспондента радіо “Свобода”, 9-го серпня у Сколівському відділенні страхової компанії “Оранта” селяни, чиє майно постраждало внаслідок стихії, і які звернулися до них у перші дні із заявами, отримають якесь матеріальне відшкодування.

Надія Шерстюк

Редакція одеської газети „Правоє дєло” заявляє, що опинилася під загрозою закриття.

На думку журналістів, конфлікт з місцевою владою виник після того, як часопис передрукував з посиланням на Інтернет-видання „Vlasti.net” статтю під назвою „Спецслужби, чи торговельне представництво?”

У матеріалі було посилання на лист анонімного працівника обласного управління Служби Безпеки України про корупційні дії його колег в Одеській області.

З Одеси повідомляє Петро Каландирець.

Петро Каландирець

Як повідомила в інтерв’ю радіо „Свобода” заступник головного редактора газети „Правоє дело” Ірина Голобородько, „газета не виходила за межи статті 42 закону „Про друковані засоби масової інформації і преси”. Під час передруку було зазначено посилання на Інтернет-видання „Vlasti.net”.

Після оприлюднення статті „Спецслужби чи торговельне представництво?” відбулися кадрові зміни у керівництві обласного управління Служби Безпеки України.

Журналісти видання розцінили це як своєрідне підтвердження правдивості оприлюдненої публікації у Інтернет-виданні „Vlasti.net”

Однак один з фігурантів публікації Геннадій Труханов подав позовну заяву до Приморського районного суду Одеси “про захист честі, гідності, ділової репутації” і стягнення морально-матеріальної шкоди з редакції газети „Правоє дєло”.

У першій позовній заяві була зазначена сума у одну гривню, що було порушенням, оскільки законодавство не передбачає такої суми.

Вже у доповненні до заяви на першому судовому засіданні представник Геннадія Труханова Валерій Алін навів нову інформацію, у якій вже зазначив суму у 200 тисяч гривен. У редакції газети такий позов вважають незаконним.

“Олігарнічні структури, про які йде мова у статті „Спецслужба чи торговельне представництво?”, прагнуть знищити незалежне видання, порушити права громадян на правдиву, повну і об’єктивну інформацію.

“Жодних спростувань інформації оприлюдненої у статті в газеті „Правоє дєло” до редакції не надійшло,” – повідомила радіо “Свобода” Ірина Голобородько.

Нещодавно додому до заступника головного редактора газети “Правоє дєло” Ірини Голобородько прийшли двоє невідомих молодих людей. Вони відмовилися представитися і попередили журналіста, що газета „Правоє дєло” „все одно буде знищена”.

Ірину Голобородько попередили, що якщо вона і далі буде захищати інтереси газети на процесі з Геннадієм Трухановим, то її здоров’ю буде загрожувати небезпека.

Вона розцінила подібні погрози не інакше, як реальне підтвердження інформації, яку поширює газета.

Ірина Голобородько передала заяви до начальника УМВС України в Одеській області, судді Приморського районного суду Одеси, у яких наголосила: “Цією заявою я попереджаю правоохоронні органи, що я не маю наміру чинити самогубство, моє здоров’я нині є задовільним”.

Суд ухвалив рішення на користь позивача. Редакція подала апеляційну скаргу і чекає остаточного рішення.

Надія Шерстюк

Деяким українським громадянам відоме явище під назвою “Маски-шоу”, коли до приміщення установи вриваються озброєні люди в уніформі та масках і проводять обшук.

Що робити, якщо вони при цьому не пред’являють ні своїх повноважень, ані постанови суду, якщо при обшуку відсутні поняті і не ведеться протокол?

На ці запитання відповідає адвокат Валентина Міненко у рубриці “Правовий лікнеп”.

Валентина Міненко

Нашим діючим законодавством детально визначений сам процес проведення обшуку – це повинна бути постанова суду, слідчий повинен прийти і показати цю постанову, показати свої повноваження, що саме він має право проводити цей обшук, повинні запросити понятих, повинен складатися протокол обшуку і так далі.

Я працівникам офісу, до якого ввірвалися працівники міліції і не показали ні постанови суду, ні своїх повноважень, радила б не вступати ні в перепалку, ні в бійку, тому що це потім мало б важкі наслідки для працівників офісу, тому що деяких з них могли б і притягнути до відповідальності за супротив працівникам міліції.

Крім того ці працівники ввірвалися зі зброєю, а тому могли б бути і більш тяжкі наслідки, тому що в деяких наслідках, згідно закону “Про міліцію”, працівники правоохоронних органів мають право застосовувати зброю, а практично вести себе досить спокійно і виконувати всі вимоги працівників міліції.

Надія Шерстюк

Обшук в офісі завершено, і співробітники правоохоронних органів не знайшли того, що шукали. Що робити працівникам установи після цього?

Валентина Міненко

Обов’язково звернутися і до прокуратури, і до суду з позовом про те, що працівники правоохоронних органів перевищили свої службові повноваження, про те, що вони порушили конституційні права цих громадян, і виставити дуже значний позов: по-перше, матеріальний, так як було зірвано роботу цілого трудового колективу, а, значить, люди понесли збитки; крім того, виставити дуже великий позов по моральних збитках, щоб відшкодували ці моральні збитки, які перенесли люди в результаті ось таких неправомірних дій.

Я думаю, що якщо кожна людина, працівники кожної організації будуть дійовим чином реагувати на порушення працівниками правоохоронних органів, їх прав, тобто, подавати до них позови про стягнення моральної і матеріальної шкоди, то потім вже інші працівники міліції будуть думати, чи варто порушувати ці права, чи варто порушувати діюче законодавство, а потім сплачувати дуже великі позови.

Надія Шерстюк

Чи існують якісь загальні правила поведінки громадян у таких випадках? В.Міненко вважає найбільш доречним показати свою обізнаність із законом і рішучість відстоювати власні права.

Валентина Міненко

В кожному разі, коли заходять до вас із обшуком, потрібно обов’язково показати працівникам міліції, що ви знаєте свої конституційні права, про те, що повинні бути повноваження слідчого, який веде цю справу.

Якщо ви покажете, що ви знаєте свої права і маєте намір потім їх захищати, то це, звичайно, зіграє свою роль і впливає так, як холодний душ, на ці голови, які зайшли до вас в офіс без певних на те повноважень, наданих їм законодавством.

Надія Шерстюк

В одній із минулих передач, присвяченій СІЗО та ІТТ наш донецький кореспондент Володимир Бойко ділився своїми враженнями від перебування в Донецькому ІТТ, де він відсидів 10 діб.

Сьогодні друга частина цього матеріалу.

Володимир Бойко

Контингент ІТТ постійно міняється, ув’язнені перебувають у стінах ізоляторів від трьох до десяти днів, після чого когось переводять в СІЗО, когось випускають на волю.

Через це в ІТТ не встигає сформуватися ієрархія у взаєминах. Всі пожильці камер рівні між собою, ніяких старших немає. Є тільки спільні проблема: як прожити бодай кілька днів у таких нелюдських умовах?

Кожна камера Донецького ІТТ має примітивний санвузол та раковину й кран з водою. Але вода подається з коридору черговим по камерному блоку. Кожного разу при побажанні попити води, треба грюкати в двері до громадянина начальника, й тому ув’язнені запасаються водою в пластикові пляшки.

Ці ж наповнені водою пляшки використовують і в якості подушок. А замість ковдр укриваються газетами. Забирається взуття, оскільки підошви черевиків, як правило, містять металеві супінатори.

Тому й не дивно, що ізолятори тимчасового тримання з їх бетонною підлогою є розсадником сухот та інших хвороб. Ніяких прогулянок, ніякого душу, ніякої медичної допомоги.

Хоча за наявності грошей побутові незручності можна владнати. Основним джерелом доходу охоронців, окрім пограбування передач для ув’язнених, є надання мешканцям камер різноманітних послуг. Наприклад, у Донецькому ІТТ пачку сигарет без фільтру черговий по блоку залюбки продасть за 5 гривень, пачку чаю за 10, а пляшку горілки за 25 гривень. А за 100 гривень наглядачі можуть навіть привести жрицю тюремного кохання з жіночої камери. Але грошей в камерах не має – їх відбирають у затриманих ще в райвідділах міліції.

До речі, про передачі. Харчі від родичів затриманих передаються в камеру разом з описом вмісту, на якому ув’язнений має поставити свій підпис на підтвердження того, що нічого не зникло.

Але охоронці й тут знайшли вихід. Спочатку через отвір у дверях передається аркуш з описом та ручка, затриманий ставить свій розпис, повертає опис охоронцям і лише після цього отримує передачу. Як правило, доходить не більше половини переданих продуктів. Але це краще, аніж нічого.

Між тим, як розповідали досвідчені співкамерники, на складі донецького ІТТ лежать і постелі для ув’язнених, і мило, і навіть телевізори. А в кожну камеру проведені штекери для телевізійних антен. Все це тримається на випадок якоїсь раптової перевірки з боку Уповноваженого з прав людини чи іноземних правозахисників.

До речі, десь за півроку до мого затримання Донецький ІТТ приймав якусь делегацію. З такої нагоди народ з переповнених камер був терміново переведений до райвідділів міліції, де ув’язнені без їжі провели на ногах кілька днів в так званих „стаканах”, тобто кімнатах затриманих, де немає не те, що ліжок, а навіть стільців.

Ті ж щасливці, хто залишився в камерах ІТТ, два дні насолоджувалися терміново виданою постіллю й повноцінним харчуванням.

Як тільки правозахисники покинули Донецьк, все, ясна річ, повернулося на круги свої: постіль забрали, а замість компоту на десерт стали видавати так званий „чай” без цукру та заварки.

Не становить великої проблеми створити в ізоляторах тимчасового тримання умови, більш-менш схожі на людські. Але тоді ІТТ втратять перестануть виконувати свою основну роль – бути чільним знаряддям тортур, які практикують українські слідчі.

Мешканці ІТТ значно безправніші, аніж їхні колеги зі слідчих ізоляторів. За адміністрацією СІЗО є бодай якийсь контроль з боку прокуратури. На вимогу арештованого начальник СІЗО зобов’язаний приймати скарги на умови утримання та передавати їх за належністю.

У Донецькому ІТТ за 10 днів перебування мені жодного разу не довелося побачити представника прокуратури, а вимоги дати папір для оформлення скарги на ім’я прокурора зустрічалися сміхом наглядачів.

Але мене, принаймні, не били на відміну від моїх товаришів по камері, яких спочатку нещадно катували в міліції, а потім в ІТТ.

Коли один з ув’язнених, який задихався в камері від відсутності повітря, став прохати, щоби наглядачі залишили відкритим отвір у дверях, його нещадно відлупцювали, а потім надягнули наручники та підвісили на кілька годин у коридорі на ґратчасті двері.

Надія Шерстюк

На такій невеселій ноті доводиться завершувати програму. Це був Володимир Бойко, наш донецький кореспондент і його враження від 10-денного перебування в Донецькому ІТТ.

Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.

На все добре, шановні слухачі!

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG