Унікальну археологічну знахідку зробили українські та канадські археологи у містечку Батурині, що на Чернігівщині. Учасники міжнародної археологічної експедиції стверджують, що знайшли можливий доказ злочину часів російського царя Петра І, а саме – масове поховання дітей з понівеченими кінцівками на місці фортеці, зруйнованої у листопаді 1708-го року російським військом.
Керівник археологічної експедиції – історик, викладач Чернігівського університету Володимир Коваленко – коротко розповів про трагічну загибель мирного населення Батурина : після змови гетьмана Івана Мазепи із шведським королем Карлом ХІІ, російське військо під проводом Олександра Меньшикова вирушило на гетьманську столицю Батурин. 15 тисяч мирних жителів сховались у Батуринській фортеці (на Замку), таємний хід до якої росіянам показав зрадник. Фортецю спалили і зрівняли з землею, людей було винищено.
“Потужний шар пожежі. Величезна кількість битого посуду, яке оплавилось до кавалків скла, навіть цегла у деяких місцях поплавилась – це свідчить про те, що руйнація була дійсно тотальною. Та найбільш яскрава і водночас жахлива картина була відкрита на цвинтарі Замкової Воскресенської церкви, яка була споруджена ще у ХУІІ столітті, була дерев”яною і розташовувалась на території Замку , захищена була двома, а то і трьома смугами захисних споруд. Це місце вважалось найбільш безпечним, і тому сюди козацька верхівка Батурина сховала своїх дітей і дружин”.
Але, за словами пана Коваленка, літописні джерела та нинішні археологічні знахідки стверджують, що більшість мирного населення Батурина порубали російські солдати, чимало людей загинули у пожежах у власних будинках. З сімдесяти поховань, знайдених археологами, майже тридцять – дитячі. Володимир Коваленко далі:
“Ті, хто сховався у замку, прийняли смерть майже повністю. Щорічно ми розкриваємо по кілька десятків поховань. Тут же ми маємо справу з індивідуальними похованнями. Коли війська Меньшикова відступили, козаки на чолі з Мазепою повернулись до Батурина і побачили жахливу картину, від якої навіть безжальний Мазепа, як пишуть очевидці, плакав . Своїх загиблих родичів козаки поховали прямо там, біля згорілої церкви. Там поховані молоді люди, діти віком від року до 12 років, підлітки. Їх ховали без трун, на невеличку глибину. У багатьох – сліди травм: підлітки з кульовими отворами у черепах, молоді жінки з навпіл розрубаними черепами, з розтрощеними обличчями.
Цього року попалася та ділянка розкопу, де рядочком лежали діти: немовля... дитинка рочків двох – двох з половиною... рядом з нею - років трьох. І поруч – дитина років чотирьох з відтятим черепом. У сусідній ямі лежало двоє підлітків – мабуть, розрубаних навпіл”.
За словами пана Коваленка, убитих батуринців перепоховувати не будуть, могили освятять і знову закопають. Поки що, з ініціативи канадських науковців, біля поховань встановлений кам”яний хрест без написів. Канада продовжуватиме фінансувати археологічної експедиції у Батурині. В інтерв”ю для культурологічного інтернет-сайту КУФЕР.НЕТ Володимир Коваленко назвав результати розкопок “доказом військового злочину” російських солдатів.
Київський історик Олексій Черненко важає, що для такого твердження замало доказів, і додає:
“Обов’язково треба, щоб була стороння експертиза, незалежна людина, яка, по-перше, знає той час, а по-друге, має відповідний науковий рівень, авторитет науковий”.
А історик Ігор Гирич додає, що винищення мирного населення було військовою практикою тієї доби.
Керівник археологічної експедиції – історик, викладач Чернігівського університету Володимир Коваленко – коротко розповів про трагічну загибель мирного населення Батурина : після змови гетьмана Івана Мазепи із шведським королем Карлом ХІІ, російське військо під проводом Олександра Меньшикова вирушило на гетьманську столицю Батурин. 15 тисяч мирних жителів сховались у Батуринській фортеці (на Замку), таємний хід до якої росіянам показав зрадник. Фортецю спалили і зрівняли з землею, людей було винищено.
“Потужний шар пожежі. Величезна кількість битого посуду, яке оплавилось до кавалків скла, навіть цегла у деяких місцях поплавилась – це свідчить про те, що руйнація була дійсно тотальною. Та найбільш яскрава і водночас жахлива картина була відкрита на цвинтарі Замкової Воскресенської церкви, яка була споруджена ще у ХУІІ столітті, була дерев”яною і розташовувалась на території Замку , захищена була двома, а то і трьома смугами захисних споруд. Це місце вважалось найбільш безпечним, і тому сюди козацька верхівка Батурина сховала своїх дітей і дружин”.
Але, за словами пана Коваленка, літописні джерела та нинішні археологічні знахідки стверджують, що більшість мирного населення Батурина порубали російські солдати, чимало людей загинули у пожежах у власних будинках. З сімдесяти поховань, знайдених археологами, майже тридцять – дитячі. Володимир Коваленко далі:
“Ті, хто сховався у замку, прийняли смерть майже повністю. Щорічно ми розкриваємо по кілька десятків поховань. Тут же ми маємо справу з індивідуальними похованнями. Коли війська Меньшикова відступили, козаки на чолі з Мазепою повернулись до Батурина і побачили жахливу картину, від якої навіть безжальний Мазепа, як пишуть очевидці, плакав . Своїх загиблих родичів козаки поховали прямо там, біля згорілої церкви. Там поховані молоді люди, діти віком від року до 12 років, підлітки. Їх ховали без трун, на невеличку глибину. У багатьох – сліди травм: підлітки з кульовими отворами у черепах, молоді жінки з навпіл розрубаними черепами, з розтрощеними обличчями.
Цього року попалася та ділянка розкопу, де рядочком лежали діти: немовля... дитинка рочків двох – двох з половиною... рядом з нею - років трьох. І поруч – дитина років чотирьох з відтятим черепом. У сусідній ямі лежало двоє підлітків – мабуть, розрубаних навпіл”.
За словами пана Коваленка, убитих батуринців перепоховувати не будуть, могили освятять і знову закопають. Поки що, з ініціативи канадських науковців, біля поховань встановлений кам”яний хрест без написів. Канада продовжуватиме фінансувати археологічної експедиції у Батурині. В інтерв”ю для культурологічного інтернет-сайту КУФЕР.НЕТ Володимир Коваленко назвав результати розкопок “доказом військового злочину” російських солдатів.
Київський історик Олексій Черненко важає, що для такого твердження замало доказів, і додає:
“Обов’язково треба, щоб була стороння експертиза, незалежна людина, яка, по-перше, знає той час, а по-друге, має відповідний науковий рівень, авторитет науковий”.
А історик Ігор Гирич додає, що винищення мирного населення було військовою практикою тієї доби.
