Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:48

Вплив політтехнологій, PR-кампаній та реклами на вибір українського електорату.


Ірина Халупа Гості: Ігор Попов - голова Комітету виборців України; Віктор Степаненко - доктор соціології Манчестерського університету Великобританії заввідділом Інституту соціології НАН України, директор Центру розвитку суспільної політики, науковий співробітник Інституту поглиблених російських досліджень; Ірина Бекешкіна - соціолог, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи” (телефоном).




Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ, 2 вересня 2004 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Радіо “Свобода” продовжує свої передачі. Вас вітає “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Наша тема на вівторок 2 вересня 2004: “Вплив політтехнологій, PR-кампаній та реклами на вибір українського електорату”.

Наші гості сьогодні: Ірина Бекешкіна, соціолог, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”; Ігор Попов, голова Комітету виборців України, Віктор Степаненко, доктор соціології Манчестерського університету Великобританії заввідділом Інституту соціології НАН України, директор Центру розвитку суспільної політики, науковий співробітник Інституту поглиблених російських досліджень.

У середу, 1 вересня, розпочалися виступи кандидатів у президенти по національному телебаченню та радіо з передвиборчою агітацією. Такі виступи триватимуть до 6 жовтня по радіо, а по телебаченні до 7-го жовтня.

Вчора по радіо мали виступити Віктор Янукович, Ігор Душин та Сергій Комісаренко, а Роман Козак, Олександр Базилюк та Василь Волга - по телебаченню. Замість Віктора Януковича по радіо виступив керівник його виборчого штабу Сергій Тигипко. Сьогодні 2 вересня, кандидати в Президенти Василь Волга, Олександр Мороз і Олександр Базилюк вистуають на радіо, а Григорій Черниш, Віктор Ющенко і Михайло Бродський - на телебаченні з передвиборчою агітацією.

Кожен кандидат має можливість тричі виступити по телебаченню і радіо. Відповідно до закону, кандидат у Президенти має право на 30-хвилинний виступ на загальнонаціональному державному каналі, 30 хвилин - на обласній телерадіокомпанії, 45 хвилин - на національному радіо та 20 хвилин - на регіональному радіо.

Напевно, і наші гості, і всі слухачі, і всі виборці будуть уважно слідкувати за тими виступами.

Отже, пане Степаненко, перше запитання до Вас. Ви займаєтесь питаннями і проблемами встановлення громадянського суспільства. Наскільки ефективними є будь-яка політична реклама чи технологія серед суспільства, яке ще не зовсім можна вважати громадянським, тобто міцним, впевненим і переконаним, що вони в своїх руках мають сильну зброю – свій голос.

Віктор Степаненко

Я хотів би почати з характеристики українського політичного ринку. Тому що український політичний ринок не розвинений. І ті класичні технології, які спрацьовують на Заході, коли є певні споживачі політичного товару, є люди, які пропонують цей товар, і він знаходить попит серед людей, він в Україні не спрацьовує. Це є специфіка такої пострадянської ситуації.

За різними даними така амбівалентна або аморфна частина невизначених покупців українського політичного ринку складає до 70%.Тобто десь до 20% - це люди, які вже повністю мають переконання політичні, ідеологічні.

Решта ще не вирішили, бо люди, які коливаються у своїх політичних і ідеологічних уподобаннях, і частково їх вибір є, скажімо, епізодичним або ситуативним, або базується на інших мотивах, які для нас навіть соціологів не зовсім зрозумілі. Тому ці речі, як дуля в кишені.

Нераціональні виборці досить є актуальними для нашої ситуації. І з іншого боку я хотів би сказати, що не лише ринок нерозвинутий, але й продавці політичного товару, скажімо, працюють за старою схемою такої нерозвинутої ринкової економіки політичної. Тобто, товар скоріше нав’язується, аніж є реальна альтернатива товару, тобто по принципу: беріть те, що дають.

Фактично, політики в нас виходять в багатьох випадках не з потреб суспільства, не формують імідж, скажімо, і складають свої програми, базуючись на інтересах суспільства.

Скоріше іде нав’язування зі свого певного товару політичного. Ми маємо на воду спостерігати. І в останніх виборах, особливо в президентських, скажімо, такі речі.

Ірина Халупа

Пане Попов, Ваша організація Комітет виборців України вже десять років працює на різних виборах. Чи ви спостерігаєте якийсь зріст українського виборця?

Ось пан Степаненко сказав, що 70% ще не зовсім вироблені чи коливаються, і ще й до цього додати цей факт, що продавець цього політичного товару теж не дуже софістикований чи елегантний, як би це сказати? Чи Ви у Ваших дослідженнях спостерігаєте якусь еволюцію у цьому плані?

Ігор Попов

Немає межі досконалості, але наші спостереження показують, що виборець в Україні змінився. За останні десять років змінився дуже набагато. І в цьому допомагає те, що є реальна зараз конкуренція, ідеї конкуренції політичних сил. І, звичайно, наш виборець - це не той виборець, що в Європі, які вже відрізняють своїх політиків. По тому, яку ставку податку чи соціального страхування вони пропонують?

Наш виборець їх розрізняє по більш серйозних речах, але це дозволяє досить активно розвиватися. І тому досить велика частина виборців уже активно шукає інформацію і не довіряє простим технологіям. Хоча в той же час, дуже прикро, що ще багато в нас виборців я сказав, може, навіть третина, чи навіть до половини, які вірять повним дурницям.

У нас, скажімо, в сільській місцевості багато разів ми зустрічали ситуацію на виборах, до виборів, коли люди вірять тому, що веб-камери, які стоятимуть у виборчих кабінках, показують, хто і як голосує. І кому треба, все побачить: те, що на відривних талонах бюлетенів є номери, і по цьому теж можна визначити хто і як голосує.

Все це неправда, все неможливо, і мене прикро вражає, що в нас дуже багато виборців цьому вірять. Але це, звичайно, дає нам підставу працювати.

Ірина Халупа

Пані Бекешкіна, "Демократичні Ініціативи" проводять різні рейтинги, різні опитування, думки. І ось ми у цих виборах спостерігаємо таку своєрідну війну рейтингів. Як Ви, які різниці Ви помічаєте, власне, у вподобаннях українського обивателя, що він хоче з цих виборів, чи що в нього стоїть на першому плані особистість, чи якась проблематика, скажімо, економіка, добробут, освіта і тому подібне?

Ірина Бекешкіна

По-перше, я маю не погодитися з цифрою 70%. Я не знаю, звідки вона взялася начебто і раціональних виборців у нас. Я б сказала навпаки, що наш виборець дуже раціональний, і від виборів до виборів він стає все більш раціональнішим. Він чітко знає, що він хоче, чого він хоче. Це було сформульовано і під час вибору 2004-го року.

І зараз, власне, мабуть того, що виборець у будь-яких країнах хоче, щоб йому жилося краще. Ми робили рейтинг проблем і на минулих виборах, і зараз. І все з багатьох наших нами прорахованих їх було понад тридцять.

Перших десять – це цілком проблеми, які стосуються його безпосереднього життя. Це рівень життя людей, це безробіття, це медичне обслуговування, це пенсійна реформа, це боротьба з корупцією, це боротьба зі злочинністю. Тобто, власне, у рейтингу основні десять проблем - це проблеми матеріальні.

Ірина Халупа

Пані Бекешкіна, це що Ви вичислили по ієрархії чи це просто так?

Ірина Бекешкіна

Це по ієрархії...

Ірина Халупа

Так що корупція внизу, а рівень життя на першому плані?

Ірина Бекешкіна

Так, рівень життя, безробіття, зменшення плати за комунальні послуги. Тобто, насамперед наш народ хотів би жити матеріально краще. І тому не дивно, що на минулих парламентських виборах те, що дивувало багатьох, коли в одних і тих же округах одночасно голосували за комуністів і за мажоритарним округам за якогось відомого бізнесмена, чи людини від влади.

Бо комуністи тому, що, скажемо, там певні ідеологічні вподобання, а від багатої людини, чи від представника влади можна щось мати. Він може допомогти в лікуванні, він може відремонтувати школу і так далі. І зараз люди хотіли б почути від кандидатів відповідь, як вони будуть вирішувати ці проблеми.

Інша річ, що вони від них цього не чують або абсолютно такі загальні обіцянки, які у всіх однакові. Ну і тут я маю погодитися з Віктором Степаненком “що їдять, що дають”, тобто, що є, те й дають. Що більше важить програма, ідеї, пропозиції, чи особисті якості, і те, і те.

Тобто, це приблизно комплекс особистих якостей, ідей, пропозицій щось одне без іншого не дуже спрацьовує.

Ірина Халупа

Що бачить український обиватель центральною тезою у цих президентських виборах? Пане Попов, чи це двобій між старим ладом і новими можливостями, чи це змагання між двома Вікторами, чи це боротьба за майбутнє України, чи це просто ще одні вибори?

Ігор Попов

Важко говорити за всіх виборців, але з того, що ми спілкуємося з людьми, які щодня приїжджають з різних регіонів, ми бачимо, що Україна різна.

Донецький виборець готовий реально голосувати за одного кандидата. Ми не здивуємося, якщо в першому турі там буде 70% за одного кандидата. Інших їм просто не показують, вони інших не знають, цього вважають своїм, до нього вже звикли.

Львівський виборець теж готовий голосувати теж за одного кандидата. Ми не здивуємося, якщо там буде 90% в першому турі.

І в другому турі або той, або той виборець буде дуже здивований, чому ж не той, за кого голосував він, всі його сусіди, всі його знайомі, родичі і взагалі всі, з ким він спілкується, чому він не виграв.

Тому зараз треба працювати над тим, щоб пояснити їм, що Україна різна, і хтось один повинен перемогти, і всі інші потім будуть жити з цим президентом. Тому для дуже багатьох виборців вибору вже немає, вони вже визначилися, і вони вже впевнені в своїй перемозі.

Для декого іншого вибір ще стоїть, і вони ще порівнюють. Саме за них і борються головні кандидати. Хтось вибирає між новим і старим, хтось вибирає між добрим життям зараз і ще кращим потім, хтось вибирає між посереднім життям зараз, і щоб не було гірше потім, тому для кожного вибір свій, і кожен шукає у виступах кандидатів, програмах те, що допоможе йому зробити цей вибір.

Ірина Халупа

Пане Степаненко, ось пані Бекешкіна сказала, що все ж таки на першому місці стоїть особистий добробут, рівень життя, люди хочуть жити краще. Як це врахувати тоді з принципами громадянського суспільства, якщо мій власний живіт, так би мовити, на першому плані, ось боротьба з корупцією і взагалі встановлення тих принципів, які є підвалинами громадянського суспільства геть внизу?

Віктор Степаненко

Я погоджуюся з пані Іриною і з паном Ігорем, але моя думка полягала в тому, що переважна більшість виборців (я не настоюю на відсотках, бо, за різними даними, це різні відсотки) не ідентифікує себе ідеологічно, політично, тобто прагнення до гарного життя – це не є ідеологія...

Ірина Халупа

Це природні бажання всіх людей.

Віктор Степаненко

Так. Якраз непрямим способом це підтверджується, що того ж Ющенка заганяють саме в ідеологічні рамки, а досвід України, на попередніх виборів, якраз показує, що перемагають не ідеологічні президенти, а президенти, які апелюють до середньостатистичного виборця, обіцяють все всім. Таку ж програму мав Кучма.

Якщо ми порівняємо програми, то ми не знайдемо там особливих відмінностей. Люди знають більш-менш, що вони хочуть. Проблема полягає в тому, хто реально зможе показати або досягти того, чого вони хочуть.

Я погоджуюся, що добробут – це нормально, і він співпадає з принципами цивілізованого капіталізму.

Особливість цих виборів, мабуть, полягає в тому, що проходить зміна еліти, ця партноменклатурна еліта відходить, і є вибір між двома лідерами нової хвилі.

Проблема полягає в тому, чи ми виберемо цивілізований капіталізм, за який ратує і позиціонує себе Ющенко, чи за капіталізм, який ми будуємо зараз, дикий, напівлегальний, скажімо, напівкримінальний, який в певній мірі асоціюється з Януковичем.

Є ще проблема, що за 10 років населення змінилося (10 років – це шмат життя), і виросло покоління, які приймають цю ситуацію нормальною, нормалізація напівкримінального життя в країні сприймається нормально, вони іншого...

Ірина Халупа

Іншого не знають, немає альтернативи.

Віктор Степаненко

Тут для політтехнологів від влади і від опозиції досить чіткі стратегії. Влада буде апелювати, і вона це досить чітко показує, аби не було потрясінь, аби була стабільність все таке інше.

А позиціонують Ющенка як непередбачувану особу, за якою можуть тягнутися конфлікти, заворушення і таке інше. Тобто, проблема Ющенка полягає в тому, аби показати, що він людина, яка дає Україні шанс.

Я намагався запропонувати деяким політтехнологам цей лозунг для кампанії Ющенка: “Дай Україні шанс”. Коли б дійсно оперували саме цією можливістю і можливістю, що може бути щось нове і якась реальна альтернатива – це був би реальний козир для Віктора Андрійовича.

На жаль, і влада, і інформаційні ресурси роблять все для того, аби зневолювати цей козир.

Я погоджуюся з Ігорем, що виборець вже не той, і останні парламентські вибори показали, що оця механічна вертикаль, інформаційний стимул, поведінкова реакція зламана.

Як говорить наш колега, пан Вишняк, не стільки зараз важливо, хто володіє ЗМІ, а важливо те, як ефективно їх використовувати. Тобто, громадська думка набула якоїсь самостійності критичної. Коли інформаційний стимул є нахабним, агресивним або однобоким, він сприймається якраз навпаки, тобто як антистимул до поведінки і до мотивації або до певних міркувань щодо вибору.

Ірина Халупа

Всі говорять: і експерти, і соціологи, і психологи, що пересічний український громадянин – це людина, в якої переважає здоровий глузд, і не так легко його обдурити чи підвести.

Пані Бекешкіна, ось ми вже констатували, що виборець змінився і не довіряє вже простим технологіям. Ті технології, які використовують, скажімо, два головні кандидати у президенти: В.Янукович і В.Ющенко, бо все решта... Подивимося, що з цього буде, але всі вважають, що це два головні кандидати.

Які технології переконують, а які не переконують? Ось Київ прикрашений біг-бордами В.Януковича. Чи Ви маєте якісь результати у ваших дослідах, чи це спрацьовує?

Ось, наприклад, йшов якийсь дядько повз базар і побачив, що В.Янукович – реальний. Це його переконало?

Ірина Бекешкіна

Ні, абсолютно. Ми ставили питання про найбільш інформативні джерела, і реклама на щитах та плакатах посіла останнє місце, на неї звертають увагу аж 1,6 %.

Ірина Халупа

А що на першому?

Ірина Бекешкіна

А на першому телебачення, як інформативне джерело, але це не значить, що телебаченню завжди вірять, тобто, по телебаченню важливо не тільки що і як.

Я сказала б, що деякі технології справді ефективні, неявні нав’язливі, постійні, але вони спрацьовують. Наприклад, зростання рейтингу Януковича останнім часом я пояснила б двома чинниками. По-перше, реальним матеріальним, тобто багато людей справді отримали, серед тих особливо, що не визначилися раніше, вони отримали підвищення пенсій. Ми знаємо, що в Донецькій області були виплачені багаторічні борги по зарплатах, інша річ, що ніхто не розуміє, що це безвідсотковий кредит кимсь отриманий і тепер повернутий без всяких відсотків, але люди отримали гроші, на які вже, мабуть, і не сподівалися.

По-друге, постійно по каналах людям йде постійний меседж, що добробут поліпшується і буде поліпшуватися, це з одного боку, а з іншого боку, Ющенка показують таким маргиналом-скандалістом, з яким пов’язанні такі жахливі речі, як вибухи на Троєщинському базарі (прямо не кажуть, але такими натяками, що це теж якось до Ющенка).

Тобто, з одного боку, голосуйте за нашого кандидата, він забезпечить добробут, а з іншого боку, якийсь скандаліст, який взагалі невідомо що пропонує, бо ж йому не дають нічого пропонувати по телебаченню. Це, я сказала б, досить дієва технологія.

Ірина Халупа

Пане Попов, що Ви можете сказати з цього приводу, спрацьовують всі ті реклами, так звані чорні технології, роблять вони своє?

Ігор Попов

На кожну технологію є свій споживач.

Якщо ми говоримо про наших двох фаворитів, то кожен з них мав би своїх гарантованих 20%. В будь-якому суспільстві 20% голосує за владу, і їх не треба в цьому переконувати – це або держслужбовці, або люди, які фактично голосують за стабільність. Ющенко на страті кампанії так само своїх 20% мав.

Реальна боротьба йшла не за свій електорат, а за чужий. Для того, щоб розширити це, то треба підбирати відповідні методи.

Якщо на мітинги збирати лише своїх прихильників і їм розповідати про себе, то, звичайно, це не розширить електоральну базу.

Біг-борди, які розставлені, – це, скоріше, показник того, що місцева влада поставила велику галочку, тобто вони щось зробили, щось таке дуже осяжне, всі можуть їздити і бачити, що вони вже відзвітувалися, що вони підтримують кандидата від влади. Тобто, це одні чиновники показують іншим чиновникам, що у них все в порядку, що вони поставили біг-борди.

Телебачення дуже розумно використовується зараз владними угрупованнями і на грані закону обкладаються ролики Ющенка роликами його псевдоопонентів. В новинах і темники стали досить ефективними по впливу інструментом, тобто вони дійсно відбудовують і формують громадську думку, і багато в чому завдяки темникам Ющенко заганяється в свої 30%, щоб не міг розширяти далі.

Але я проти цієї технології і антитехнології, якщо хочеш бути народним кандидатом, то треба йти від дверей до дверей і говорити з людьми.

Той же Ющенко має дуже багато прихильників і готовий так ходити. І лише чекають вказівок з чим іти, бо вони можуть відповісти на дуже багато тих питань, які очікують зараз виборці і чекають, що до них зараз хтось прийде і розкаже те, що їм не можуть розказати по телебаченню.

Їм по телебаченню розповідають лише одну версію, і вони готові спілкуватися будь-яким іншим чином, щоб почути іншу версію.

Ірина Халупа

Особистий контакт, Ви сказали, пане Попов, це важлива річ. Той, хто хоче бути народним депутатом, має мати особистий контакт, мусить іти і стукати в двері.

Я пам’ятаю, що як Віктор Ющенко об’їхав Крим, дуже специфічний регіон з дуже специфічним виборцем, його рейтинг зріс. Пане Степаненко, на скільки, власне, особистий контакт впливає на рішення виборця, тих 70 відсотків чи може менше, які ще не вирішили?

Віктор Степаненко

Безперечно, що впливає, і саме в Україні якраз опозиційні кандидати або ті, які асоціюються, як кандидати проти влади, вони, фактично, приречені використовувати реально і ефективно саме цей канал.

І парламентські вибори 2002 року довели, що цей живий телеграф, живе спілкування з виборцем, як, скажімо, партія “Батьківщина” здобула більшість голосів, звичайно, дякуючи особистій харизмі Юлії Тимошенко, зокрема тому, що ці зв’язки між родичами, знайомими, скажімо, колегами по роботі.

До речі, в дослідженнях пані Ірини там є (я не хочу забирати цей хліб) але, здається, на скільки я звернув увагу, третє місце - оце спілкування з колегами, сусідами, або навіть друге посідає, як інформаційний фактор впливу і формування вибору у виборців.

Тобто це дійсно реальні речі, це якраз те громадянське суспільство, яке загнане владою в альтернативну таку зону існування, воно відбувається. А те, що в нас, скажімо, суспільство і влада існують в паралельних світах, якраз тут є і резерв, і технології тут можна будувати на цьому принципі, що опозиціонувати опозиційних кандидатів в таких альтернативних нішах, але, звичайно, і використовувати всі можливості, які дані законодавством і таке інше.

Я ще б хотів додати з приводу цієї опозиції, диспозиції між Ющенком та Януковичем. Мені спало на думку, що Янукович в певній мірі є клоном Ющенка. Фактично, фізіономічно і з точки зору підбору кандидата від влади, тобто у влади були досить великі можливості висмикнути якусь людину...

Ірина Халупа

Справді? Думаєте?

Ігор Попов

Думаю так, що це був не кращий вибір, звичайно.

Ірина Халупа

Тобто Ви думаєте, що це все було продумано?

Ігор Попов

Я думаю, що є певна така технологія протиставити навіть з точки зору такого іміджевого конкуренції Ющенка, який вважається таким привабливим мужчиною.

Я думаю, що він має багато сторонників серед жіночого електорату України, які складають, до речі, більшість. І емоційний фактор не варто скидати.

Ірина Халупа

Ні, емоційний фактор, звичайно, дуже важливий

Ігор Попов

І Янукович - це такий позитивний мужчина в образі, скажімо, оперний баритон, який в певному сенсі втілює якусь впевненість, солідність, він є навіть фізіономічним, іміджевим клоном Ющенка.

І те, що він часто з’являється на телебаченні, останній приклад. Зовсім не обов’язкові його появи у зв’язку з Олімпіадою, це свідчить про те, що дійсно існує така досить активна розкрутка, тобто, це вже недолік ідей, на мій погляд.

Клонування лідерів опозиції, використання їх методів, формування якихось альтернативних або владних фігур, які в певній мірі працюють на карті Ющенка, скажімо. Той же Ющенко-практик, він довів, що може щось зробити практично. Він – ефективний менеджер, підвищив платню і таке інше, на цьому полі намагається грати і Янукович.

Ірина Халупа

Пані Бекешкіна, що крадуть не лише ідеї, а й фізіономії?

Ірина Бекешкіна

Ну не знаю, якщо у нас кожен симпатичний мужчина – це клон Ющенка, то не знаю-не знаю.

Щодо мого хлібу, то добре, я його з’їм, як не з’їв мій колега. Справді, поради людей, яким довіряє третім за впливовістю інформаційних чинників прийняття рішення.

І він має особливе значення саме для електорату Ющенка більше, ніж для кого іншого, де під впливом якраз порад таких близьких людей прийняла рішення майже третина за нього голосувати, це правда.

Інша річ, що, скажімо, поки що особисті зустрічі, власне, не поради людей, яким я довіряю, а особисті зустрічі, мається на увазі мітинги, оце, що називається від дверей до дверей поки що десь у межах 4 відсотків впливу.

Я не можу пояснити, чи це принципово такий невпливовий чинник, чи він просто ще не задіяний у виборчій кампанії. Я цього ще не можу сказати, але хотіла б застерегти.

Розумієте, дуже часто політики покладаються на мітинги, вони їх надихають, вони їм надають оптимізму, вони зустрічаються з людьми, це так надихає...

Ірина Халупа

От дивіться, що відбувається в Америці.

Ірина Бекешкіна

Але, на жаль, на ці мітинги, коли не зганяють, то досить часто приходять в основному прихильники, які й так будуть голосувати за цього кандидата і не треба переконувати особливо, розумієте?

А ті, хто голосувати за нього не буде, вони і не рвуться на ці мітинги. Там їх не чути, не чути їхніх скептичних голосів, тому я б все-таки з деяким застереженням до цього віднеслась.

Або, скажімо, Крим. Я дивлюся справді, динаміка рейтингу Ющенка від початку липня до кінця серпня у Криму. Можна сказати, що й справді він там зріс вдвічі, але це від 7 до 12 відсотків.

Тобто 12 відсотків – це все ж не так багато, порівняно з 36 Януковича. І комуністи там добре йдуть, і Мороз, тобто не треба перебільшувати цього чинника.

Ірина Халупа

Пане Попов, якщо не особистий контакт і не мітинги, то що переконає українського виборця? Обіцянки підвищення зарплати, як це робиться зараз, мішок зерна і цукру?

Ігор Попов

Як і в будь-якого іншого виборця, якщо брати механістичний підхід, то переконає кількість контактів. Тобто він повинен кілька разів почути про свого кандидата, побачити його особисто, щоб через тиждень до нього постукали в двері і сказали, що от ми агітатори за кандидата і ще щось нове...

Потім прочитав в новинах, потім прочитав бігборд на вулиці, потім вже вирішив за нього голосувати.

Якщо кандидата він почує лише раз чи два, а іншого кандидата - 7 разів, то той, за кого прийде 7 меседжів, 7 посилок, і різних, і кожен раз з новою ідеєю, і в кожна ця ідея буде подобатись виборцю, то, звичайно, тут вибору вже не буде.

Тому це вже в силах команд кандидатів з тих методів, які доступні для них. Кошти для всіх основних кандидатів є, доступ до медіа різний, доступ до багато чого...але використати максимально ефективно все те, що є, використати своїх прихильників, використати ті структури, які їх підтримують з тим, щоб достукатись до максимально кількості виборців.

Ірина Халупа

З точки зору і соціології, і взагалі, громадянського суспільства, ми вже сказали, що вибори змінилися, що є певне зростання. Але чи ми бачимо певне таке зростання у проведенні виборчих кампаній в Україні? Пане Попов?

Ігор Попов

Звичайно, у нас не проходять вибори губернатора, як це відбувається в Росії, команди приїжджають туди-сюди, є більш тренованими, але українські політичні технологи дуже зросли професійно за цей час.

Звичайно, вибори 2002 були дуже великим уроком, тому що були і мажоритарні вибори депутатів, і партійних списків, і дуже багато місцевих виборів. Відповідно, є досить багато команд, досить багато світлих мізків.

І мене прикро дивує, що наші майже всі основні кандидати запросили росіян, які сплавляють нам російський секонд хенд.

Ірина Халупа

Я хочу ще почути пані Бекешкіну і пана Степаненка. Пані Ірино, краще чи гірше стає? Переважають далі “чорні технології” чи ідуть якісь позитивні моменти?

Ірина Бекешкіна

Ну ця кампанія дуже особлива, тому що ці вибори надзвичайно важливі, і це розуміють не лише кандидати, а й люди. Перше - це ми зафіксували переважання оптимістів, як впевнені, що їхній голос щось значить і ці вибори можуть багато змінити, з песимістами, які вважають, що їх голос нічого не значить і нічого не зміниться.

Другий момент, на жаль, дуже негативний - це особливий вплив російських технологів, так би мовити, у бік “бєзпрєдєла”. Тобто для них Україна – це якийсь полігон, де всі методи будь-які завгодні. Де можна як завгодно знищувати кандидата.

Ірина Халупа

Пані Бекешкіна, подаруємо ще пару секунд пану Степаненку. Прошу.

Віктор Степаненко

Я хотів би підсумувати, погоджуючись зі своїми колегами, що, як на мене, дійсно, вибір зріс, кампанія проходить у доволі новому якісному форматі.

Я б порадив політтехнологам звернути увагу на три речі: це формування порядку денного чіткого, саме політиками, позиціонування того товару, який вони пропонують суспільству і адресне звертання саме до різних категорій населення. Є підприємці, є середній клас, є молодь, от цього, на жаль, ще немає.

Ірина Халупа

Дякую, шановні гості. На цьому ми завершуємо “Вечірню Свободу”. Наші гості сьогодні були соціологи Ірина Бекешкіна і Віктор Степаненко і Голова комітету виборців України Ігор Попов.

Слухайте “Свободу” і шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG