Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:37

“Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”: Культура та історія України.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 3 вересня 2004 року.

Олекса Боярко

Добрий вечір, шановні слухачі!

В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Перед мікрофоном Олекса Боярко.

Сьогодні наша передача присвячена культурі й історії України.

Почнемо з історії. 5 вересня виповнюється 140 років від народження письменника Михайла Коцюбинського. Про цього достойника української культури розповідає Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Михайло Коцюбинський народився 5 вересня 1864 року у Вінниці. Він навчався у народному училищі у місті Барі та у Шаргородській духовній семінарії. Вже вісімнадцяти років Михайло через свої зв’язки з народовольцями Поділля був заарештований. Від 1884 року і до кінця життя він перебував під таємним наглядом поліції, а 1892 року став членом нелеґального «Братства тарасівців». Коцюбинський учителював у Вінниці та селі Лопатинцях, працював в Одеській філоксерній комісії у Бессарабії і в Криму, а також у редакції газети «Волинь» у Житомирі. На початку 1898 року він оселився у Чернігові і упродовж тринадцяти років займався статистикою у земській управі.

Письменник очолював чернігівську «Просвіту», в його помешканні збиралася місцева інтеліґенція на традиційні літературні «понеділки» та «суботи». Через хворобу Коцюбинський кілька разів виїздив на лікування до Італії, Німеччини, Швейцарії, Австрії.

І тільки 1911 року довічна пенсія, встановлена йому Товариством прихильників української науки, літератури і штуки у Львові, дала змогу Коцюбинському залишити службу. Своє пеше оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» письменник написав двадцяти років. А перший друкований твір Коцюбинського (вірш «Наша хатка») з’явився 1890 року у львівському дитячому журналі «Дзвінок».

Його рання проза: оповідання «На віру», «Ціпов’яз», «Для загального добра», «Харитя», «Маленький грішник», – написана у реалістичній манері. Натомість в останні роки ХІХ століття письменник, намагаючись зафіксувати почуття та підсвідомість людини, вдався до імпресіоністичного стилю. Відтоді твори Коцюбинського «Цвіт яблуні», «Сміх», «Intermezzo», «Fata morgana», «З глибини» стали класикою українського модернізму. Михайло Коцюбинський помер у Чернігові 12 квітня 1913 року. За мотивами його творів знято 8 кінофільмів, а створений Сергієм Параджановим фільм «Тіні забутих предків» зробив повість всесвітньо відомою.

Нині у Криму, де, за словами письменника, «море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег», знімається фільм «Татарський триптих». Його основу складають твори з кримського циклу Михайла Коцюбинського: «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами».

Олекса Боярко

І знову історія культури. Київське видавництво “Дух і Літера” презентувало своєрідний книжковий меморіал єврейського письменства радянської доби під назвою “Етюди про єврейських письменників”. Розповідає Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Автор збірки – дослідник єврейської літератури Хаїм Бейдер – зібрав у книзі короткі біографічні данні та інформацію про творчу спадщину письменників, більшість яких пройшла через тяжкі випробування радянського ГУЛАГ-у, фронти Другої Світової війни – але не зрадили творчим ідеалам. Автор збірки нагадує, що більшість письменників, етюди про яких він подає, писали на ідиш.

Відповідальний за випуск збірки Леонід Фінберг розповідає, що ідиш лінгвісти називають “мертвою мовою”, - хоча нині цю мову досліджують і вивчають діти і онуки носіїв мови і культури ідиш.

Леонід Фінберг

Це правда, це традиції, які треба вивчати. Але ж мені вже доводилося говорити, що ми по суті перше покоління, яке отримало можливість вивчати історію своїх народів більш-менш адекватно не під тим тиском, який був в радянські часи.

Богдана Костюк

Серед членів колективу, які працювали над “Етюдами про єврейських письменників” і відома перекладачка Валерія Богуславська – одна з перших в Україні авторів перекладів з ідиш.

Валерія Богуславська

Починала я з Маркіша. Чогось мені хотілося перекладати Маркіша. Може, я читала переклади російською. А потім, коли я ознайомилася з людьми, які цим жваво цікавляться, то по-перше, і мені відкрилося дещо і ідишській літературі, і так мені стали давати книжки, з яких можна було перекладати.

Окрім Маркіша мені дуже сподобався Манілейб. А тепер от я захопилася перекладами з Гофштена. Я розумію, бо це марна справа, бо Гофштена свого часу перекладав Тичина. Що можна сказати, якщо Тичина сам знав і іврит і ідиш, і так відчував поезію, так відчував музику вірша?

Ви знаєте, коли на одному вечорі Фалькович прочитав вірш “Самотність” в перекладі Тичини на українську то один чоловік, навіть розплакався і тут же схопився і прочитав в оригіналі. Я ніколи в житті не чула, щоб вірш на різних мовах звучав отак однаковісінько.

Богдана Костюк

За словами пані Валерії, “Етюди про єврейських письменників” дають картину ідишської мовної культури та літературної традиції. А Хаїм Бендер сподівається, що ці літературні скарби будуть потрібні нащадкам.

Олекса Боярко

З Києва перенесемося до західного регіону України. У Дрогобичі відбувся перший міжнародний Фестиваль Бруно Шульца. Перед мікрофоном музикознавець Володимир Грабовський.

Володимир Грабовський

Цього літа відбувся перший фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі. Нагадаю, для ширша кола зацікавлених, що ім’я цього польського письменника та художника єврейського походження асоціювалося з досить гучним скандалом викрадення і вивезення кілька років тому до Ізраїлю кількох його вартісних фресок.

На сьогодні немає нових даних про ці твори мистецтва, що безперечно належить Україні. Але дальший перебіг історії спадщини Бруно Шульга, який все життя прожив у Дрогобичі і загинув від кулі есесівського німецького офіцера в 1942 році, звичайно, мусів би зацікавити слухачів.

Фестиваль, про який йдеться, започаткований центром Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка за партнерської підтримки польських інституцій: Міністерства культури Польщі та Інституту книжки у Кракові. Отже, маємо серйозну культурологічну акцію міжнародного характеру.

У програмі фестивалю Бруно Шульца, що тривав тиждень відбулася низка заходів: науковий семінар виразно цікавий, концерти, книжкові та мистецькі виставки, творчі зустрічі та перегляд фільмів, та низка спектаклів, вистав за Бруно Шульцем та співзвучним його добі письменникам.

Кидається у вічі польська домінанта у чи не всіх акціях фестивалю аж до наявності присутніх на його заходах гостей з близької Польщі. Фільми духовні та документальні теж мають виразне польське обличчя, з рештою, високу мистецьку, елітарного навіть рівня за Гомбровичем, Шульцем та за Віткевичем.

Вистави: “Цинамонові крамниці”, “Час нелегальних деміургів” (Шульц), “Прискіпування пса” (Кафка), “Фредедурке” та “Трансатлантик” (Гомбрович) у винятково виразному та талановитому виконанні польських акторів з Лодзю та Варшави.

Перечислене може підштовхнути до логічного питання: а яка ж українська участь і присутність на фестивалі? Звичайно, вона була. У семінарі взяв участь відомий український вчений – доктор філологічних наук з Дрогобича Марк Гольберг.

Відбулася виставка творів талановитого дрогобицького графіка Мар’яна Олексика та дебют студентського театру з Дрогобичу “Альтер”. Резонансно пройшла зустріч з відомим літератором Андрієм Шкарб’юком зі Львова, який перекладає твори Бруно Шульга.

Звичайно, можна додати тут, що традиція перекладу творів письменників українською триває вже кілька десятків літ і започатковує її, напевно, лауреат Державної премії Тараса Шевченка Іван Гнатюк.

На закінчення факт, що вийшов поза межі фестивалю, але є достатньо показовим, бо висвітлює деякі сучасні тенденції. Кілька років тому німець Вольф Дитріх Каппе, гостюючи у Дрогобичі, цікавився історією та людьми.

Місцевий вчитель Юрій Модрицький розповів йому історію про Бруно Шульца. Зворушений Каппе так перейнявся нею, що розповів своєму приятелеві драматургу Бернду Мюллеру. Останній написав німецькою п’єсу “Бруно Шульц і рутина зла”.

Дія відбувається в тому ж приміщенні, звідки в новітні часи викрали фрески, а головними дійовими особами є гауптштабфюрер СС Фелікс Ландау і Бруно Шульц. Цей факт отримав продовження: німецький текст був переданий до рук відомого перекладача Анатолія Онишка, і на сьогодні вже є досконалий український текст.

“Бруно Шульц і рутина зла”: справа тепер за українськими театрами, що здійснять цю виставу. Між іншим, автор п’єси використав автентичні щоденникові записи есесівця, який ніби-то попросив Шульца їх літературно опрацювати.

Фрагмент діалогу між ними:

Ландау

Отже, у Ваших очах я позбавлена почуттів людина, масовий вбивця, чи не так?

Шульц

Я Вам не суддя і ніколи ним не стану. Та якогось дня після війни Ваш щоденник потрапить Вам до рук і тоді зможете не знайти для себе жодного виправдання чи поблажливого ставлення. Вам доведеться, не маючи права на милосердя, відповідати повною мірою.


Олекса Боярко

А на Прикарпатті вперше в Україні почалася реалізація комплексної програми раннього розвитку дитини. Окремий напрямок програми передбачає залучення письменників та культурологів до створення радіопередач, які мали б донести до слухачів інформацію про сучасні засади батьківства і піклування про дітей. З Івано-Франківська розповідь веде Іван Костюк.

Іван Костюк

У двох гірських районах Івано-Франківщини реалізовуватимуть проект під назвою “Цвіт Карпат”. Програма спрямована на допомогу ранньому розвитку дітей. Її фінансово підтримує Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ). Проект триватиме до 2007 року.

Уже зараз медики обстежили понад тисячу малюків, які мешкають у гірських селах. Лікарі оприлюднили результати досліджень. А вони свідчать, що понад 80 відсотків дітей є хворими.

З цього приводу керівник медичної частини програми, головний педіатр області Оксана Манюх наголошує: “У нас поодинокі діти, які мають констатацію “здоровий” або ж “здорова”. Це поодинокі діти. У нас 60 відсотків дітей у кожному селі мають ураження крові різного ступеня. Ми виявили дітей з гемоглобіном 40-60 відсотків одиниць на літр при нормі 120. Ви собі можете уявити, наскільки розведена така кров і наскільки вона неповноцінно харчує внутрішні органи та мозок”.

Медики вже зараз отримали на потреби фельдшерсько-акушерських пунктів у гірських селах від ЮНІСЕФ понад 40 тисяч доларів допомоги. Вони продовжують допомагати малюкам. Однак програма “Цвіт Карпат” є своєрідною ще й тому, що має по-своєму унікальний напрямок. Це мистецький проект “Слово та пісня – для життя”.

Він передбачає створення цілого циклу радіопрограм, у яких письменники та культорологи у своїх есеях мали б донести до слухачів інформацію про сучасні засади батьківства та піклування про дітей.

Пріоритет також особливий – це тема усвідомленого батьківства чоловіками. Адже реальністю нинішніх гірських сіл є те, що більшість жінок-матерів є трудовими емігрантами. Вони заробляють за кордоном на життя власних родин.

Відповідно дітьми опікуються чоловіки. Керівник проекту письменник Тарас Прохасько про мету створення радіопрограм говорить наступне: “Одним із шляхів, коли мова йде про ментальні речі, є не тільки пропаганда наукових медичних даних, а також спроба, намагання в емоційний спосіб засобами слова, музики, пісні зрушити щось, примусити змінити схематичний підхід до виховання дітей у наших людей”.

Кожен з таких радіоесеїв супроводжуватиме також невелике інтерв’ю фахівців з питань зростання та розвитку дитини. Розмови вестимуться із вчителями, вихователями, психологами, священиками, юристами.

Завершуватимуть мистецьку радіопрограму співанки, колискові, замовляння у виконанні акторки Львівського театру імені Леся Курбаса співачки Наталки Половинки. Медики та митці також заявляють, що оскільки трудова еміграція на Прикарпатті набула катастрофічних розмірів, а влада усунулась від вирішення цієї проблеми, то їм залишається, наскільки це можливо, дбати про фізичне та духовне здоров’я дітей горян.

Олекса Боярко

На все добре, шановні слухачі.

Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.

Вів передачу Олекса Боярко.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG