Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 16:06

Професор Тищенко про іранські мовні запозичення в українській мові.


Тарас Марусик

Київ, 7 вересня 2004 року.

Тарас Марусик

Сьогоднішня передача є першою з циклу про давні іншомовні впливи на українську мову.

Цій тематиці присвятив не одне своє дослідження професор Київського національного університету імени Тараса Шевченка і завідувач першого у світі Лінгвістичного навчального музею Костянтин Тищенко.

Одну з недавніх своїх праць професор Тищенко назвав “Мовними дарунками давніх сусідів: від скіфів до хозарів”. Якраз через іраномовні племена скіфів і споріднених з ними сарматів, сліди яких зафіксовані в історії від VII століття до нашої ери і губляться в III столітті нашої ери, до сучасної української мови дійшла низка слів.

“Найяскравіша звукова особливість нашої мови, - каже професор Тищенко, - українське “г”, яке залишилося у спадок від скіфів.”

Крім української, цей звук знаходимо ще у словацькій, чеській та верхньолужицькій мовах. Скіфські впливи є давнішими за сарматські.

Костянтин Тищенко

І якщо від давнього періоду у нас є багато спільного з іншими слов’янськими мовами запозичень. От, наприклад, “закут” – “куток”, де худоба живе, то уявіть собі, що від цього самого кореня у нас через півтисячі років є ще одне своє запозичення, спільне з білорусами. З цих сарматських говірок ми маємо “хата” – це той же самий “кут”, тільки вже коли “к” перейшло у звук “х” у сарматських говірках.

Предки українців, носії праукраїнської мови, отже, мали контакти з іранцями через півтисячі років довший і безперервний. І, до речі, що такий контакт був, вказують от ті парні назви річок на лівобережжі.

Артополот - Богівка - це Іван Стрижак ще в 50-ті роки оприлюднив, або Пансова - Піскувата, або - Дортоба Гончариха. Перший компонент щоразу – то іранський, а другий компонент – український.

І місцеві селяни не закінчували міфології іранської, щоб знати, що воно-таки справді відповідає в перекладі змісту першого компоненту іранського.

Тарас Марусик

До речі, в одному з іранських туристичних проспектів надруковане фото білої хати під стріхою. Враження таке, що потрапив в українське село.

Костянтин Тищенко

Так, а насправді це Мазендаран, провінція біля Каспійського моря. Це Іран, ілюстрація з проспекту для туристів, яких заохочують подивитися на це чудо. В кольоровому виконанні це ще цікавіше, бо долівка таки ж глиняста, жовтувата, вохряна, стіни такі ж білесенькі. А от стріху іранці не вміють так покласти, як ми.

Тарас Марусик

До іранських мовних запозичень в українській мові належать такі слова, як пан, терези, джура, шаровари. Це пізні запозичення.

Костянтин Тищенко

Але є прадавні запозичення. Наприклад: “дбати – дбайливий”, “бачити – обачний”, “тривати – тривалий”, “жвавий – жвавішати”, “почвара – потвора”, “кат – катувати” - ось такі запозичення в давні часи, які спільні з білоруською і польською мовою передусім.

Тарас Марусик

Але не з російською…

Костянтин Тищенко

Якраз в російській вони не відомі, в цьому парадокс, бачте. Вже контакт є, а з тих діалектів, з яких розвинулося майбутня російська – ще нема.

Тарас Марусик

Це був професор Київського національного університету імени Тараса Шевченка і завідувач першого у світі Лінгвістичного навчального музею Костянтин Тищенко.
XS
SM
MD
LG