Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:56

“Інтернет-майдан”: "Палата №6": передвиборчі перегони; вибухи на Троєщинському ринку; Беслан; Комп’ютерні технології за доби сучасної "нової економіки".


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми:

Київ, 6 вересня 2004 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас!

В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

На одному з українських форумів з’явився доволі есхатологічний меседж від такого собі Євро під заголовком: “Чому не щастить лідерам імперій?”

“В світі настав час ганьби і поразок, – пише автор, – складається враження, що нові керманичі “не доганяють”. Вони шикують своїх громадян обличчям до стіни, беруть відбитки пальців, будують паркани безпеки і таке інше. Це війна не з терористами, а з суспільством. У війні з невидимим ворогом програють усі. Ось і новий лідер Росії з’явився вчасно, як “равний срєді падких”.

Якось дивно, що комусь є незрозумілою безперспективність та шкідливість їх зусиль. Вважаю, що вони просто не спроможні діяти інакше. Потрібні докорінні зміни принципів світової політики. Часи імперій-гегемонів минають. Треба вміти домовлятися та балансувати, але не так, як Кучма…

Сподіваюся на зміни, і що почнуться вони з України. Маю надію, що американці підхоплять нашу ініціативу. Може й росіяни прозріють років за декілька”.

Кінець повідомлення, яке, попри харизматичний пафос, натякає на підозру, що в сучасній Україні непомітно вирішуються сакральні питання планетарного масштабу.

Твердження хоч і відгонить “Палатою № 6”, мимоволі замислишся: а, може, щось у цьому є? Принаймні, температура віртуальної “больнічки” доволі яскраво ілюструє апокаліптичні передвиборчі настрої певної частини спецнаселення.

Далі Віктор Недоступ.

Віктор Недоступ

На форумі харківського видання “Медіа-об’єктив” відвідувач за підписом Слово пише: “Нещодавно на Троєщині в Києві було вчинено вибухи. Міліція моментально знайшла винних! Винні навіть не вимагали адвокатів і одразу зізнались! І одразу розповіли, що вони належать до Народної партії, яка підтримує Ющенка. Народна партія каже, що таких в них немає!

Тим часом оточення Ющенка каже, що двох вони знають, як членів УНА та “Тризубу”. Один з них був особистим охоронцем Корчинського. УНА та Тризуб, як подейкують в Києві, патронується Банковою та СДПУ(О). А Тигипій аж преться від щастя та заливається про стабілізацію…”

“Ну, там сценарій був простий, - відповідають йому, – Кучма вводить надзвичайний стан. Потім подає у відставку. Владу бере Янукович. А не спрацювало…”

“Повна маячня, – резюмує користувач Бєлотіцький, – якого клапана тоді Кучма у відставку піде?”

“Тому що…” - багатозначно пояснили йому.

На форумах “Кореспондент.нет” такі собі Фіма та Перець довго намагалися переконати відвідувачів, що вибухи на Троєщині - суто бандерівська технологія.

До купи так і не склалося, довелося розмовляти самим із собою, використовуючи всю НКВДистську риторику.

Відвідувач за підписом Киянин питання поставив просто: “Невже хтось повірить у цю ментівську брехню? Ви що, взагалі дахом поїхали?” На тому дискусія і заглухла.

Тим часом на форумах “Української правди” дбають про голоси виборців заздалегідь. Після захвату від заяви Януковича про недовіру до екзит-полу, як до чогось, що не піддається маніпуляції, прослідувала порада стосовно мертвих душ.

“Увага, - пише такий собі Діма 1 111, – треба вже зараз подавати до виборчих комісій списки родичів, яких немає серед живих рік чи два. Не сумнівайтесь, їхні прізвища будуть у списках голосуючих!”

Однак конспірологічні настрої вітром здуло після нових публічних заяв Януковича. Такий собі Обиватель здригнувся: “Янукович зібрався посилати наших вояків у Чечню. Він щось зовсім відірвався від реальності з цими виборами. На хріна нам російські проблеми та теракти? На хріна нам така дружба? Аби президентом стати, а там хай чечени підривають, що хочуть…”

“А йому що, - відповідає дописувач за підписом Козак, – він же своїх дітей туди не пошле. Пошле наших”.

А на сайті “Мадан.орг” відстежують інший відрив від реальності.

“Мадан-інформ” повідомляє: “Леонід Кучма призначив головою Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі віце-прем’єра Дмитра Табачника”.

“Пригадується, що вперше з високої посади Табачник полетів саме за вчинки, які не дуже корелюють із суспільною мораллю,” - пише Майдан і додає: “До речі, Табачник входить у редколегію газети “Бульвар” разом із Гордоном. Ото поле для наведення моральності та цноти!”

“Хутко перевірте свої моральні якості, – робить висновок дописувач Двойкін, – боротьба за мораль стає основним інструментом передвиборної боротьби за владу!”

Андрій Охрімович

“Ви не відчуваєте – війнуло гексогеном? – запитував в недавньому есеї головний редактор газети “Завтра” Олександр Проханов. – Із клумби квітів, з дамської сумочки, з баночки дитячого харчування... Професор Бєляєв, даючи прогноз погоди, повідомляє: вітер північно-східний (норд-ост), вміст гексогену в атмосфері не перевищує звичайну для вересня норму”.

А втім, перевищує. Пан головний редактор тоді ще не знав про Беслан. Хоча й віщував, що насувається щось страшне, на кшталт Чорнобиля чи ташкентського землетрусу. Така собі “олімпіада терору” з тисячами молодих “чорних вдів”, що перебирають мусульманські вервечки з пропущеними через середину дротинками. Така ось хріновина, малята...

Далі Павло Вольвач. “Екстрема в Павутині”. Павло Вольвач

Немає сенсу переповідати трагічні події в Беслані. Хроніку тамтешнього апокаліпсису широко подавали всі засоби масової інформації. Підсумки бесланської драми на правду страхітливі: понад 300 осіб, половина з яких діти, загинуло, близько семисот поранених і ще понад дві сотні вважаються пропалими безвісти. Трупи та поранених прибрали, лишилися й питання. І їх багато.

Декотрі з них по гарячих слідах вже ставить російська опозиція. Зокрема, націонал-більшовицька “Гєнєральная лінія” в статті ”Питання до Беслана”.

Серед численних “чому”: чому спецслужби протягом кількох діб не змогли припинити хаос довкола захопленої школи, не очистили її околиці від натовпів місцевих жителів і журналістів? Чому не з’явились на перемовини названі терористами президенти Північної Осетії та Інгушетії: Дзасохов і Зязіков? Чому постійно занижувалась можлива кількість заручників?

Власне, шерег питань можна продовжувати. Наприклад, чому не були допущені до школи в Беслані Андрій Бабицький та Анна Політковська, опозиційні журналісти, обізнані з історією чеченського конфлікту?

Хоча, за великим рахунком, всі ці питання втрачають сенс і виглядають лише блідими коментарями на тлі трагіки факту. Принаймні поки що.

Простим людям, які зазвичай і страждають в подібних нелюдських сценаріях, не має аж такої різниці: від автоматної черги чи від вибуху бомби загинули їхні діти, рідні і близькі, і чиє, перепрошую, рило криється за чорною маскою і за постатями в масках: “осетинський джамаат”, “учасники інгуського рейду”, “терористичний інтернаціонал”, “товариш майор” чи інопланетяни... Та й, як правило, на такі питання відповідей не буває...

Андрій Охрімович

Відповідь на запитання про те, хто ж таки “тваріщ майор”, “атентат-інтернешнл” чи ще яка зараза проробила цей акт сатанізму поки що лишається теліпатись у засмердженому повітрі доби.

Українська влада тим не менше в піку гіпотетичним слідчим бригадам не стала чекати висновків. Зреагувавши в ритмі “єсть” або ж “будь сдєлано” вона рукою свого зверхника тут же збараболила два Укази. Один про вшанування пам’яті жертв бесланської трагедії хвилиною мовчання з паралельним призупиненням транспорту в населених пунктах, другий – про надання Росії гуманітарної допомоги для подолання наслідків теракту.

“Базару нєт”, помагать треба, та й проти вшанування пам’яті ніхто нічого не має. Тільки де була та влада, коли шахтарі пачками по сотні в зміну душились у забоях, або ж коли надходив день вшанування пам’яті жертв голодомору та енкаведиських репресій.

Пацани “вєсьолою гурьбою” хиляли здравиці покійному патрону Щербицькому та напружено готувались до святкування Переяславської ради. А на річницю Скнилівської трагедії “слабо” призупинить транспорт та у знемозі од ганьби шмагонуть собі харакірі?

Словом, запитань вистачає. Ну, а сякі такі натирки у пошуках відповіді пропонує нам Сергій Грабовський. Перед тим звичайно пошаставши сайтами “Пувитини”.

Сергій Грабовський

“Операція пройшла успішно, – заявив керівник оперативного штабу ФСБ в Північній Осетії Валерій Алексєєв. – Жертв могло бути значно більше”.

Як зауважили журналісти “Московського комсомольця”, як же більше: з 354 заручників, про яких було офіційно повідомлено 1 вересня, третього вересня загинуло, як щойно з‘ясувалося, 406 осіб.

Зрозуміла річ, бо реально заручників було понад 1200. І цифра загиблих не остаточна, вона продовжує зростати буквально щогодини, оскільки доля близько 100 заручників офіційно залишається невідомою.

Так само невідомо, хто розпочав штурм, який коштував життя цим людям, чи був він здійснений спонтанно, чи за командою згори.

Григорій Асмолов, колишній прес-секретар ізраїльської армії, так коментує все, що сталося, на сайті “Грані.ру”: “Ізраїльські військові фахівці дивляться на все, що відбувається у Росії, м‘яко кажучи, зі здивуванням, що межує із шоком... Те, що в Росії може бути нормальним, мені видається диким, тому більш конкретні припущення я робити не буду”.

Солідарна з ним Марґо Лайт, експерт з питань Росії, Лондонська школа економіки: “Думаю, що це найгірший сценарій, який тільки можна уявити”.

І своєрідний підсумок того, що сталося і того, що ще може статися – це погляд історика Леоніда Радзиховського на сайті радіо “Ехо Москви”.

“Коли 10 років тому відчинили скриньку Пандори у Чечні, ось тоді була зроблена помилка. Дудаєв не був ані фундаментальним ісламістом, ані терористом – він був нормальним сепаратистом. І він би все там якимось робом тримав у руках.

Але коли ми здуру туди влізли і влаштували бомбардування, як у Сталінграді і вбили невідь скільки чеченців – чи то десятки тисяч, чи то сотні тисяч – після цього сказати: Мамо, народи мене назад, ми тут трохи помилилися, буває, звиняйте – і все починаємо спочатку” – це просто смішно”.

Кінець цитати. Але, схоже, не кінець подій.

Андрій Охрімович

На сайті популярного часопису The Economist можна побачити оригінальне попередження на кшталт: “Увага! Люди, будьте пильними! Хакери не сплять! Хакери знищують захисні системи банків і скачують ваші (юзерівські) цілком реальні гроші на свої рахунки... або знімають їх у банкоматах”.

Старі добрі часи, коли електронні пірати перекидали кошти з чужих рахунків на свої, поступаються добі “банкоматних крадіжок”. “І не тільки,” - стверджують дописувачі на сайті “Лєнта.ру” та “Юкрейн.ру”.

Продовжує Богдана Костюк.

Богдана Костюк

“Новини електроніки” від сайту CNN.com малюють похмуру картину буття комп’ютерних технологій за доби сучасної “нової економіки”, що ґрунтується на глобалізаційних засадах. І справа не лише у тому, що на кожні “електронні ворота” знайдеться “ключ”, а на кожний “віртуальний вірус” цілком реальний “антивірус”.

“Справа у тому, - нагадують фахівці MicroSoft –у, - що вони самі не мають чіткого уявлення про перспективи електронної комерції”.

Так США у галузі електронної комерції випереджають інші регіони планети: обсяги роздрібної on line комерції досягли 55 мільярдів американських доларів, і водночас збільшилася кількість випадків електронних шахрайства і крадіжок. Ці випадки почастішали у першу чергу під час інтернет–аукціонів, через які проходять величезні суми грошей.

А ось цікава статистика від інформаційного сайту “ukraine.ru”: у великих російських та українських містах кожний десятий покупець, який приходить до магазину, свій вибір товару і магазину робить після пошуку в електронній мережі.

Цю тенденцію професор технології Чиказької школи менеджменту Моганбір Согні назвав “деконструкцією процесу придбання”, коли отримання інформації про товар та рішення купити його відокремлюється від самого акту купівлі.

А маркетологи часопису The Economist додають, що європейські жінки виходять на перше місце у світі, витрачаючи на Інтернет–купівлю значно більше коштів, ніж чоловіки.

Чоловіча ж стать, навпаки, найбільше опікується проблемами безпеки віртуальних процесів купівлі–продажу. На першому місці – побоювання з приводу безпеки проведення віртуальних фінансових операцій.

І хоча менеджери Інтернет–компаній стверджують, що імовірність крадіжки кредитної картки у віртуалці значно нижча, ніж можливість опинитися без картки у звичайному магазині, віриться у це важко.

Андрій Охрімович

І на завершення ще одне побажання від Василя Симоненка.

“Люди – прекрасні, Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима. І хочеться бути дужим, І хочеться так любить, Щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити І жить! Воскресайте камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не сказали про вас грядущі: Їх на землі не було...”

На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG