Нещодавно, відкриваючи судноплавство на каналі “Дунай – Чорне море” у гирлі Бистре, Президент України Леонід Кучма зазначив, що введення каналу в дію має не лише економічне, а і геостратегічне значення. Посол із надзвичайних доручень Наталя Зарудна розшифрувала цю ідею: відтепер ліквідована монополія однієї держави – Румунії на прохід суден через канали в дельті Дунаю.
Далі пані Зарудна нагадала позицію української влади: Україна побудувала канал на українській же території, але з дотриманням вимог міжнародного права:
"Україна, як ви знаєте, ратифікувала конвенцію про співробітництво, захист та стале використання річки Дунай. Україна не порушує міжнародних зобов’язань, а, навпаки, демонструє повну відкритість і надає інформацію, яку за жодною з конвенцій ми не повинні були надавати. На презентації ми плануємо дати інформацію і про технічні аспекти цього проекту, і про заходи зі збереження екології у цьому регіоні, а також звернути увагу міжнародної спільноти на ситуацію загалом у дельті Дунаю.
Вона є достатньо тривожною: протягом ста років не через природні процеси, а через спрямовану діяльність румунської сторони водний баланс суттєво змінився на користь Румунії. І зараз продовжує змінюватись. Якщо наприкінці ХІХ ст. до 70 % дунайської води ішло на територію України, то станом на 2003 рік це вже було 49% . Кожного року цей процес прискорюється, і якщо такими темпами ітиме, то до 2010 року ми будемо мати Арал у центрі Європи".
І тоді, каже Наталя Зарудна, світова спільнота говоритиме про серйозну екологічну катастрофу і знищення дунайської екологічної системи.
Тим часом міжнародна громадськість неоднозначно сприйняла втілення Україною проекту каналу. Українські екологи також вважають, що Дунайський біосферний заповідник опинився під загрозою, про що в інтерв’ю радіо “Свобода” повідомив правник неурядової організації “Громадський комітет національної безпеки України” Олексій Толкачов:
"Протягом усього будівництва каналу через Дунайський біосферний заповідник Україна трохи лукавила. Тобто, бачила тільки ті нормативно-правові акти, які було вигідно бачити та які нібито дозволяли здійснювати цю загалом неправомірну діяльність. Зарудна посилається на те, що Україна є незалежною державою і має право чинити все, що завгодно, на своїй території. Нібито має рацію.
Але тут є певна міра неправди, оскільки Дунайський біосферний заповідник є унікальним, заповідник є білатеральним (тобто, він поширюється на територію України та Румунії). Тому будь-які рішення щодо використання чи збереження цієї пам’ятки незайманої природи, яка є всесвітнього значення, мають ухвалюватися на міжнародному рівні".
Олексій Толкачов зазначив, що від початку будівництва каналу міжнародні та українські організації зверталися до офіційного Києва з пропозицією перенести побудову каналу, не чіпати заповідних земель. Так, за даними української коаліції “За дику природу”, на захист Дунайського біосферного заповідника з 1 травня по 13 вересня цього року виступили близько 45 тисяч організацій та окремих громадян із 90 країн світу.
Олексій Толкачов та його колеги не виключають, що українську урядову організацію у Відні зустрінуть пікети найбільш радикально налаштованих представників світової екологічної громадськості.
