Доступність посилання

ТОП новини

“Сюжети”: Труднощі івано-франківського видавництва “Лілея-НВ”; Діалог з Ігорем Качуровський.


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 17 вересня 2004 року.

Надія Степула

Дорогі слухачі, на хвилях радіо “Свобода” звучить радіожурнал “Сюжети”. Сподіваюся, ви чекали нашої зустрічі...

З вами автор автор і ведуча – я, Надія Степула, - вітаю вас!

“Це давнє місто розмістилося на плато, що займає верх гори; з одного боку воно панує над навколишньою рівниною... Місто захищене глибоким охоронним ровом завширшки 25 стіп і має трикутну форму, довкола нього зведена дерев’яна оборонна стіна з дерев’яними вежами; міський замок височить на верхів’ї гори... Місто має три гарні вулиці, а всі інші нерівні, поплутані, як у лабіринті....” – так писав у 17 столітті про Київ Гійом Левассер де Боплан, французький інженер у своїй книзі “Опис України”.

Довший час ця книга була авторитетним джерелом пізнання у тодішній Європі звичаїв українців, флори й фауни загадкової землі козаків.

Українською мовою книга з’явилася у 1990 році – видана Львівським видавництвом “Каменяр”. За “одним рипом” і під однією палітуркою у книзі вміщено й переклад творів Проспера Меріме – “Українські козаки та їхні останні гетьмани” і “Богдан Хмельницький”, котрі засвідчують українознавчі зацікавлення класика французької літератури. Перекладач – Ярема Кравець – написав також передмову та уклав примітки до перекладених творів. Одне з найпримітніших українських видавництв “Лілея-НВ” переживає нині ті ж самі труднощі, що й багато інших. Про це – в сюжеті від Івана Костюка з Івано-Франківська.

Іван Костюк

Івано-франківське видавництво сучасної української літератури “Лілея-НВ” – один із найвідоміших книжкових брендів у державі. На минулорічному форумі книговидавців у Львові це видавництво було визнане найкращим у країні. Воно випускає у світ виключно україномовну книжкову продукцію. Цього року “Лілея-НВ” представить у конкурсній програмі форуму лише одну книгу. В чому ж причина такої незначної активності? Книговидавці на Прикарпатті заявляють, що за час, який минув з моменту скасування Верховною Радою пільг на податок на додану вартість щодо українських книг, вони втратили 50% ринку збуту. І це при тому, що україномовна література в державі на книжковому ринку дотепер займає лише 5 % від загальної кількості. Після відновлення пільг на ПДВ для україномовної книжкової продукції ситуація не стала кращою. Особливо болючих втрат зазнали видавництва, які випускали виключно україномовну продукцію на зразок івано-франківського видавництва сучасної української літератури “Лілея-НВ”. Від часу скасування минулого року Верховною Радою пільг на податок на додану вартість щодо українських книг видавництво “Лілея-НВ” втратило понад 40% ринку збуту. Внаслідок фінансової кризи, яка настала після цієї постанови, “Лілея-НВ” упродовж цього року видала лише дві книги. Ситуацію коментує директор видавництва “Лілея-НВ” Василь Іваночко: “Зразу сказати, що скасували ПДВ і у видавництві щось змінилося, мені було б важко. Єдине, що замовили в нас трохи книг кияни. Оскільки Київ – це серйозний ринок збуту, то я сподіваюся, що ближчим часом зміни все-таки настануть. Але я кажу: мені, щоб утратити ринок, достатньо було невеличкого моменту, а щоб його відвоювати назад, необхідно декілька років”. Як результат – на цьогорічний вересневий форум книговидавців у Львові “Лілея-НВ” представить у конкурсній програмі лише одну книгу – збірку поезій Петра Мідянки. Більше у видавництві фізично не встигли підготувати. Що ж до відновлення пільг на видання українських книг, то думка директора “Лілеї-НВ” Василя Іваночка є доволі скептичною: “Про скасування пільг можу сказати, що ми лише мріяли про пільги. Їх фактично не було. Але й що було, і те забрали. Без сумніву, що це злочин. Це навіть не піддається дискусії. Я вже давно казав про керівництво держави, яке живе на чемоданах і зовсім не думає про завтрашній день”. “Лілея-НВ” поступово відновлює свою роботу після ударів, завданих видавництву української книги українським урядом. На форумі, але вже поза конкурсною програмою (оскільки книги не вдалося вчасно підготувати), будуть представлені нові видання “Лілеї-НВ”. Серед них, зокрема, збірка найновіших поезій письменника Юрія Андруховича. “Лілея-НВ” обіцяє приємно здивувати шанувальників сучасної української літератури. Не лише зараз, але і в майбутньому, звичайно ж, за умови, якщо проти українських видавництв не боротимуться вітчизняні чиновники. Надія Степула

Присутність у світі культури, створеної українцями поза межами рідної землі, відома здавен. Шукаючи кращої долі та здобуваючи на чужині не раз тяжкою працею шматок хліба, емігранти ще знаходили сили, кошти і час на зведення там, де опинилися, капличок, на малювання і написання творів.

Понад сто років тому одна з перших, виданих емігрантами, книг з’явилася у США – то були твори Тараса Шевченка. Згодом виникло об’єднання українських письменників в еміграції – “Слово”. Багато поетів, прозаїків, драматургів потрапили до США та інших країн світу після Другої світової війни , багато виїхали з України, рятуючись від сталінських репресій.

Так за межами вітчизни опинилися не тільки люди, а й документи, архіви, написані твори і задуми творів ще не написаних. Василь Барка, Юрій Шерех-Шевельов, Галина Журба, Святослав Гординський, Остап Тарнавський – це лише початок переліку імен, які вже, здається, навіки вписані в золоті сторінки української літератури.

Ігор Качуровський –свідок процесів, які відбувалися і відбуваються в емігрантському культурному просторі впродовж багатьох десятиліть. Поет, прозаїк, перекладач, упорядник неповторних антологій, літературознавець, критик – Ігор Качуровський є автором багатьох виданих книг і – багатьох іще не виданих.

Сьогодні Ігор Качуровський – гість радіожурналу “Сюжети”.

Ігор Качуровський

Я цього року закінчив свій переклад формою оригіналу “Не відступаючи ні на крок” силабічним віршем дуже подібним до вірша Тараса Григоровича Шевченка переклад “Пісні про Роланда”. Це 4 тисячі віршів, 290 тирад, кожна тирада має свій асонанс.

Я не дотримував точно того самого, але кожного разу зі зміною тиради міняється асонанс. Це в оригіналі і в моїх перекладах. Готується до друку така книжка.

Надія Степула

А де вона вийде?

Ігор Качуровський

Ще не знати. Ніби вона знаходиться в видавництві, але це ще не певно. Також набирають у Києва мою книжку перекладів з різних мов. Крім українських там є трошки російських і жменька перекладів на іспанському. Коли воно вийде невідомо.

Надія Степула

Пане Качуровський, а що сьогодні Вам найбільше цікаво з того всього, що Ви робите? Ви багато над чим працюєте в один і той самий час.

Ігор Качуровський

Так одне не перешкоджає другому. Отже, я сподіваюся на публікацію деяких моїх речей у “Сучасності” (уривки з Роланда) і у журналі “Визвольний шлях” (маленькі уривки).

Надія Степула

Ігоре Васильовичу, наскільки Ви сьогодні підтримуєте контакти з колегами з цілого світу? Раніше це було дуже інтенсивно і про це було відомо не тільки від Вас.

Ігор Качуровський

Зараз я підтримую дуже мало контактів. Можу назвати лише Петра Ротача у Полтаві і Олексу Ізарського у Америці, Володимир Жила (Америка), часом з Петром Одарченком, якому незабаром буде 101 рік, з Ганною Серінь (Америка). Також підтримую стосунки з економістом і автором спогадів, який підготував книжку про українську літературу з власними дуже добрими перекладами українських віршів на іспанську мову, професор, доктор Михайло Василик з Аргентини.

З Україною дуже мало. Підтримував я комунікативний зв’язок і підтримую з літераторами двома з Києва Василем Базилевським і Леонідом Череватим, з літератором Балабольченком, з Ростиславом Досенком.

Але інтенсивного листування вже немає, лише листи так приходять зрідка кількома такими неписьменниками професійними, а причетними до літератури. То дуже небагато. З Одесою не можна підтримувати, бо листи звідти не доходять. Там є одна молода дослідниця дуже талановита і цікава.

Надія Степула

Пане Качуровський, а трішечки про те, як відбувається життя літературне у Мюнхені? Чи Ви берете в ньому участь? Розкажіть про цей завтрашній вечір докладніше.

Ігор Качуровський

Я впевнений, що він не відбудеться, бо в нас щовечора надходить гроза. Люди беруться, виступити має з доповіддю про мою творчість, знана Вам, Олена Воросаліна, яка тепер тут у нас.

Надія Степула

Та невже дощу злякаються?

Ігор Качуровський

Ні, злякалися. 12 травня прибуло 3 душі і вечір не відбувся, бо було сказано по радіо і телебаченню, що зараз буде страшна разюща гроза. Ніхто не прийшов.

Надія Степула

Пане Ігоре, а яким Вам бачиться майбутнє української літератури здалеку?

Ігор Качуровський

Дуже кепсько. Я сьогодні дістав вирізку з газети “Свобода”, де розказано зміст тої антології, що видав у Москві Віталій Крикуненко. Я був причетний до впорядкування цієї антології, бо до мене він звернувся, я послав свою книжку з українською поезією. Це українські вірші в російських перекладах.

Якщо вірити газеті “Свобода”, то в цій антології немає ні неокласиків, ні Плужника, ні Свідзінського, ні Празької школи, ні покоління ІІ Світової війни, нікого. Є лише нью-йоркська група у всій своїй красі, а потім убабісти. Є трохи шістдесятників, а поза тим це антилітература представлена блискуче, розкішно, широко, якщо вірити цій рецензії, бо, можливо, так підібрав цих авторів автор рецензії.

Надія Степула

А якщо вірити, то як Ви думаєте, чому так могло статися?

Ігор Качуровський

То сказати можна, що покласти хрест на українську літературу, щоб вона пробилася до росіян, бо російська інтелігенція, що не кажіть, на голову культурніша і вища від нашої, бо в росіян ніхто не приймав наповажено “Велесової книги” і “Листа аріїв до Хазарів”, їх всіх тих провокативно нісенітних книжок, які ми, українська інтелігенція, на Україні показала свою ницість і нікчемність, вірячи в правдивість цих книжок.

Надія Степула

Пане Качуровський, у своїх насичених буднях, чи Ви маєте змогу і час поцікавитися, що відбувається в сучасній українській літературі? Чи доступна Вам інформація на цю тему?

Ігор Качуровський

Дуже мало. Дістаю і діставав досі журнал “Сучасність”. Тепер перенісся до Києва журнал “Визвольний шлях”. Так що, може, буде більше сучасної України, бо в Лондоні він був відірваний від України, хоч, правда, насичений Україною.

Отже, це два журнали, які дістаю. Поза тим більше нічого. Коли надрукують у харківському “Березолі” або у “Пам’ятках України” щось моє, то мені присилають авторське число. А поза тим більше нічого.

“Літературної газети” нашої не дістаю, так що живе життя літературних організацій, яких тепер аж дві-три, тому і мало про нього дуже знаю. Властиво, не хочу занурюватися в це життя, а бути осторонь.

Надія Степула

Ігоре Васильовичу, а не збираєтеся приїхати в Україну?

Ігор Качуровський

На жаль, фізично це для мене неможливо.

Надія Степула

Дякую Вам.

Холодний вечір – наче темний праліс, А коло лямпи тягне од вікна.

Ця книга – “Дісціпліна клерікаліс” – Чи не про мене писана вона? Повіривши почутому в господі Про чари Слова, досягти скарбів Так само я, як той невдаха-злодій, По місячному промені хотів.

Нечутно сон заходить до кімнати – Вже на повіки тягарем наліг. ...Написано про мене стільки книг, та я вже їх не встигну прочитати.


Цим фрагментом твору Ігоря Качуровського “Вечір- день – вечір” завершує своє звучання радіожурнал “Сюжети”.

Дорогі слухачі, з вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко.

Дякуємо за увагу.

Встигайте знаходити сюжети сонячні й непроминальні!

До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG