Доступність посилання

ТОП новини

“Країна Інкогніта”: Золотий вересень.


Сергій Грабовський

Аудіозапис програми:

Київ, 21 вересня 2004 року.

Олекса Боярко

Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини.

“Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України.

“Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.

Сергій Грабовський

Говорить радіо “Свобода”!

Вітаємо вас, шановні слухачі!

Совєтська доба в історії України, якщо придивитися до неї уважно, виявляється зовсім не часом “непорушної єдності партії та народу”, забарвленим у густо-червоний колір.

З вами, як завжди, Сергій Грабовський, журналіст радіо “Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.

Віталій Пономарьов

19 серпня 1939 року на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) Сталін назвав першою вигодою для Радянського Союзу від пакту з Німеччиною (цитата) “знищення Польщі до самих підступів до Варшави, включаючи українську Галичину”.

У ніч на 24 серпня СРСР та Німеччина уклали так званий “Пакт Молотова-Ріббентропа”, за таємним протоколом до якого межею між сферами їхніх інтересів у Східній Європі були північний кордон Литви і ріки Нарва, Вісла, Сян. 1 вересня Німеччина напала на Польщу, а Верховна Рада СРСР ухвалила закон про загальний військовий обов’язок. 7 вересня у Радянському Союзі під виглядом навчальних зборів фактично почалася загальна мобілізація. У неділю 17 вересня Червона армія перейшла кордон з Польщею по Збручу і вторглася до Західної України під приводом (цитата) “захисту життя і майна населення”.

За винятком боїв під Шацьком, Холмом і Чортковим, польське військо не чинило організованого опору Червоній армії. А українські селяни подекуди зустрічали червоноармійців квітами і зводили на їхню честь тріумфальні арки, прикрашені синьо-жовтими прапорами. 22 вересня радянські підрозділи, долаючи збройний спротив груп українських націоналістів, вступили до Львова. До кінця вересня польське військо було розгромлене, і у Львові та Бресті відбулися спільні німецько-радянські військові паради.

28 вересня у Москві представники СРСР і Німеччини підписали “Договір про дружбу та кордон”, за яким поділ Польщі вважався остаточним і розглядався (цитата) “як надійний фундамент для подальшого розвитку дружніх відносин”. Максим Стріха

Поняття “Золотий вересень” увійшло до системи радянської міфології так само міцно як і поняття “індустріалізація”, “колективізація”, “культурна революція”, “Велика Вітчизняна війна” та безліч інших ідеологем, яким належалося мислити радянській людині.

Отже, 65 років тому розпочався так званий визвольний похід Червоної армії на Західну Україну та Західну Білорусь. Радянське військо допомогло німцям у розгромі польської армії та окупувало рівно половину території колишньої Польської держави.

Сталінська влада поширилася на території з населенням понад 13 мільйонів людей. Якщо вірити тодішній радянській пресі та кінохроніці, все суспільство злилося воєдино, аплодуючи мудрій сталінській політиці.

Сергій Грабовський

Але насправді не все було так просто. Єдиномисліє сталінської доби – це один із міфів, який живий до сьогодні. Насправді совєтсько-німецький пакт викликав надзвичайно різні оцінки у суспільстві навіть у добу, коли, здавалося б, після 1933 і 1937 років всі повинні були благоденствувати мовчки. Але ні. І тепер, завдяки архівним документам до нас долинають голоси тієї доби.

“Оце новина – так новина. Думали і очікували, що на днях розпочнеться війна з Німеччиною, а тут вийшло зовсім навпаки!”

„Цей факт говорить про те, що СРСР відмовився від підтримки демократичних держав”.

“Я вражений тим, що СРСР почав ділові переговори з фашистською Німеччиною. Проте з історії відомо, що німці завжди вважали слов’ян гноєм і наш уряд повівся нерозумно починаючи переговори”.

“Радянський Союз дав можливість розпочати другу імперіалістичну війну. Якщо б не уклали з Німеччиною договір, то вона побоялася б напасти на Польщу. Війна почалася з благословення Радянського Союзу”.

“СРСР хоче завершити загарбання польської землі. Свою землю не вміємо як слід використовувати, картопля повсюдно залишилася на ланах, а людей мобілізують на війну. Тепер наші діти залишаться голодними”.


Говорить дослідник української історії часів Другої світової війни Владислав Гриневич.

Владислав Гриневич

Наразі існує таке певне упередження навіть між фахових істориків, що в історії Другої світової війни практично немає вже таких суттєвих відкриттів, їх неможливо зробити, документи всі майже відомі, може, тільки акценти треба змінювати.

Насправді, як свідчить робота сучасних фахівців, які досліджують цю проблему, то такі відкриття можна робити. Це передусім стосується проблем політичних настроїв, менталітету населення, дослідження саме соціальної психології населення підчас Другої світової війни.

Наскільки це важливо добре розуміла сама влада, адже під час гласності було посилено ще більше секретне зберігання всіх проблем, які стосувалися морально-політичного стану суспільства підчас Другої світової війни.

Тільки зараз подекуди починають з’являтися окремі документи, які дозволяють нам простежити, а власне кажучи, як думали люди, як ставилися до подій початку Другої світової війни і пакту Ріббентропа-Молотова, по ходу на західноукраїнські землі і ставлення до сталінської влади на загал.

Джерелами для цього слугують для нас документи партійних органів, які відстежували настрої в партійних організаціях і в суспільстві, а також усі архіви НКВС, тобто спецорганів радянських, завдання яких і полягало частково в тому, щоб відстежувати настрої, знаходити небезпек, яка могла для системи критися в цих настроях, бо всі настрої матеріалізуються в певних діях.

Люди були не такі дурні, як вважала влада. Люди розуміли, що відбувається, які наслідки веде, скажімо, той самий пакт чи в ступ в Західну Україну. В цілому можна говорити, що значна кількість українського населення ставилася до радянської сталінської влади чи пасивно негативно, чи, менша частина, звісно, активно негативно.

Звучить уривок з пісні

Сергій Грабовський

І знову – голоси осені 1939 року, дуже різні, але такі, що абсолютно не вписуються у міфологічну картину непорушної єдності партії та народу.

“Добре зробив радянський уряд, що вирішив піти на Польщу. Тому, що скоріше провалиться радянська влада. На нас незабаром піде війною Англія і розіб’є в тріски … Скоріше б вже переворот у нас“.

”Ось коли прийшов кінець радянській владі, тепер почнемо жити по-людськи і заведемо своє власне господарство”.

“Скоро прийдуть німці і будемо активістам забивати цвяхи у спину”.

“Ось німці розправляться з англійцями і французами, і потім повернуть на нас і теж успішно завершать операцію і ніхто не буде проти Гітлера, поза як за ним гірше не буде”.

“Ми спасували перед Гітлером тому, що хоча наша армія і міцна, проте тилу у нас немає: у разі війни тил буде проти радянської влади”.

“Німеччина рано чи пізно воюватиме з СРСР і воюватиме за Україну за її самостійне існування”.


Максим Стріха

Звичайно, абсурдним було б вивчати настрої тоталітарного суспільства за тодішніми передовицями московської газети “Правда” чи київської газети “Комуніст”.

Ще досі живі люди, їх небагато, але вони досі ще є, які зустріли “Золотий вересень” у цілком свідомому віці. Можна звернутися і безпосередньо до них, і тоді ми побачимо, що справді те покоління, яке піднімалося ще в міжвоєнний період або ж старше покоління, яке вступило в свідоме життя ще до жовтневого перевороту, були значно менш успішним полем для сталінської пропаганди, аніж подальші покоління, які отримали міф про Велику Вітчизняну, про єдність народу і партії вже в готовому вигляді.

“Заняття Західної України і Західної Білорусії означає виконання троцкістського гасла нести свободу на багнетах”.

“Казали, що наша політика не є загарбання чужих земель”, а самі захоплюємо. Незрозуміло, чому слова розбігаються зі справами”,

“Радянський Союз став по суті справ агресором, позаяк він хоче захопити частину Польщі, скориставшись моментом, коли вона заслабла у війні з Німеччиною”.

“Німці коли Судети захопили, теж писали, що вони німців захищають, там німців майже стільки, скільки білорусів і українців в Польщі. Ми горлали що це агресія, а тепер самі теж саме робимо. Як в 1914 році братам-слов’янам допомагаємо”,

“Я чув від деяких осіб розмову, що СРСР та Німеччина домовилися розділити Польщу. Події останніх днів деякою мірою підтверджують ці розмови”.

“Радянський Союз і Німеччина заздалегідь домовилися про грабіжницький розділ Польщі. Радянському урядові довіряти не слід”.


Сергій Грабовський

Отож, як бачимо, зовсім не полком єдиним ішли тодішні люди вперед. Тому пильні “органи” зафіксували не тільки відповідні настрої колгоспників, червоноармійців, робітників та інженерів, а і знаних представників гуманітарної інтелігенції.

Наприклад, працівник видавництва “Мистецтво” Драгоманов (син видатного українського мислителя) назвав приєднання Західної України “четвертим розподілом Польщі”. Засуджував напад СРСР на Польщу як “антигуманний і несправедливий” акт поет Максим Рильський, а письменник Аркадій Любченко прямо назвав його “розбійним”.

Вересень 1939 року дав можливість сотням тисяч радянських людей побачити, яких, до речі, пускали в Західну Україну і Білорусь дуже неохоче за спец перепустками, аж до війни існував внутрішній кордон між старими і новими теренами СРСР, але це все одно була змога побачити, як живуть поза межами СРСР. Як виявилося, то живуть по-інакшому. І навіть у вбогій недемократичній Польщі живуть суттєво краще.

А тема дружба з Німеччиною і поява у радянській пресі передруків з німецької спричинила до того, що люди масово почали порівнювати два режими.

“Якщо б по радіо не передавали, що це промова Гітлера, то можна було б стверджувати, що це говорить комуніст. Ой, добра промова. Як у справжнього комуніста. Судячи по останньому виступу, Гітлеру можна дати партквиток. Він виступає як комуніст”.

”Якщо справа так далі піде, Гітлер перевиховається. Справа пішла так, що залишається чекати, коли Гітлер надасть заяву по вступ до комуністичної партії”.

“Німці народ розумний. Геринг заявив – більшовики будують комунізм, а ми націонал-соціалізм, це майже одне й теж саме”.

“Гітлер має наразі найсильнішу армію у світі. Це новий Наполеон”.

“У Гітлера краще ніж у нас, у нього армія добре годується, одягається, тому вони йдуть з великим бажанням воювати і мають успіх. У нас натомість погано годують, одягають і тому воювати гонять під рушницю”.

“Радянська система не міцна і не правильна. При даному устрої селяни і робітники піддаються знущанню. Досконала система це націонал-соціалізм в Німеччині. При фашизмі держава збагачується, а народ живе багато і заможно. В перспективі радянська влада буде знищена націонал-соціалістською Німеччиною”.

“Чий же соціалізм: німецький, чи радянський буде надалі кращий?”


Звучить уривок з пісні

Максим Стріха

Але і за радянського соціалізму, як показали наведені вище уривки з оперативних донесень, то люди думають, думають і тепер, може, не завжди правильно, але самостійно. Це дає надію, бо і сьогодні попри запевнення в тому, що ми живемо дедалі краще, що ми ідемо правильним шляхом, що нам потрібна спадковість курсу, бо люди задаються питанням: а чи відповідає цим висловлюванням реальна дійсність навколо них?

Так само, як і 65 років тому у дні “Золотого вересня” багато хто з них відповідає для себе: “Ні, дійсність надто не схожа на ці фрази. Отже, треба не говорити про спадковість курсу, а достатньо радикально міняти все, що склалося в Україні упродовж останніх 10 років.

Сергій Грабовський

На цьому і завершимо.

Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський.

Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG