Нью-Йорк, 22 вересня 2004 - Триває розслідування махінацій навколо програми ООН під назвою “Нафта в обмін на продовольство”. За попередніми підрахунками, то була афера грандіозного обсягу, понад 10 мільярдів доларів самих лише хабарів. Вона стала можливою внаслідок потурання, а також і участі з боку високопоставлених діячів ООН.
Йдеться про корупцію небачених масштабів. Програму “Нафта в обмін на продовольство” запровадили 1996 року, коли Іракові, країні-агресорові, покараному економічними санкціями за окупацію Кувейту, ООН дозволила продавати нафту з тим, щоб на прибуток від нафти купувати харчі й медикаменти для іракського народу, що страждав за злочини режиму Саддама Гусейна.
Продаж нафти, її обсяг, процес купівлі товарів на прибуток від продажу – все це було офіційно під контролем ООН. Контролери мали пильнувати, щоб ціна нафти була справедлива, щоб гроші не потрапляли до кишені Саддама і щоб на них купували лише харчі й медикаменти, а не зброю. Мета була тримати Багдад під постійним тиском, щоб примусити режим роззброїтись.
Вже невдовзі після впровадження програми експерти-нафтовики доповіли Раді безпеки, що іракський правитель наживається, вимагаючи від покупців нафти і від постачальників товарів хабарів, як то кажуть, під столом. Одначе, ніхто в ООН пальцем не поворухнув. Не було на цю тему ані засідань, ані обговорень, ані рішень. Програмою керував Бенон Севан, близький приятель генерального секретаря ООН Кофі Аннана.
Координатором була швейцарська фірма “Котекна”, де, за дивним збігом обставин, платним консультантом був син генсека Коджо Аннан. За майже сім років існування програми нафти було продано на понад 100 мільярдів доларів. 10 мільярдів потрапило до кишені Саддама Гусейна, плюс ще мільярди доларів поцупили керівники, адміністратори та ревізори програми “Нафта в обмін на продовольство”, як стверджує газета “The Wall Street Journal”. І це при тому, що увесь бюджет ООН становить півтора мільярда доларів.
Притягальна для злодіїв у штаб-квартирі ООН особливість програми полягала в тому, що 3 % від продажу кожного бареля нафти надходило ООН – за керівництво. Нині аферу розслідує незалежна комісія, призначена генеральним секретарем ООН під тиском Сполучених Штатів, Великої Британії та інших західних країн. Комісію очолює американський фінансист Пол Волкер, колишній голова Федеральної резервної системи, людина з бездоганною репутацією. Комісія вже опублікувала перший, попередній звіт. За її оцінкою, програма була як той човен: без керма й вітрила , хибно збудований, зі щілинами в корпусі, крізь які витікали мільярди доларів.
Йдеться про корупцію небачених масштабів. Програму “Нафта в обмін на продовольство” запровадили 1996 року, коли Іракові, країні-агресорові, покараному економічними санкціями за окупацію Кувейту, ООН дозволила продавати нафту з тим, щоб на прибуток від нафти купувати харчі й медикаменти для іракського народу, що страждав за злочини режиму Саддама Гусейна.
Продаж нафти, її обсяг, процес купівлі товарів на прибуток від продажу – все це було офіційно під контролем ООН. Контролери мали пильнувати, щоб ціна нафти була справедлива, щоб гроші не потрапляли до кишені Саддама і щоб на них купували лише харчі й медикаменти, а не зброю. Мета була тримати Багдад під постійним тиском, щоб примусити режим роззброїтись.
Вже невдовзі після впровадження програми експерти-нафтовики доповіли Раді безпеки, що іракський правитель наживається, вимагаючи від покупців нафти і від постачальників товарів хабарів, як то кажуть, під столом. Одначе, ніхто в ООН пальцем не поворухнув. Не було на цю тему ані засідань, ані обговорень, ані рішень. Програмою керував Бенон Севан, близький приятель генерального секретаря ООН Кофі Аннана.
Координатором була швейцарська фірма “Котекна”, де, за дивним збігом обставин, платним консультантом був син генсека Коджо Аннан. За майже сім років існування програми нафти було продано на понад 100 мільярдів доларів. 10 мільярдів потрапило до кишені Саддама Гусейна, плюс ще мільярди доларів поцупили керівники, адміністратори та ревізори програми “Нафта в обмін на продовольство”, як стверджує газета “The Wall Street Journal”. І це при тому, що увесь бюджет ООН становить півтора мільярда доларів.
Притягальна для злодіїв у штаб-квартирі ООН особливість програми полягала в тому, що 3 % від продажу кожного бареля нафти надходило ООН – за керівництво. Нині аферу розслідує незалежна комісія, призначена генеральним секретарем ООН під тиском Сполучених Штатів, Великої Британії та інших західних країн. Комісію очолює американський фінансист Пол Волкер, колишній голова Федеральної резервної системи, людина з бездоганною репутацією. Комісія вже опублікувала перший, попередній звіт. За її оцінкою, програма була як той човен: без керма й вітрила , хибно збудований, зі щілинами в корпусі, крізь які витікали мільярди доларів.