Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 00:21

Російська преса про мовну ситуацію в Україні: коментар Ірини Фаріон.


Тарас Марусик

Київ, 28 вересня 2004 року

Тарас Марусик

На черзі – наша постійна рубрика “А мова – як море!”. Російська преса не перестає регулярно писати на мовні теми. Лейтмотив усіх тих матеріалів – упосліджений стан російської мови в країнах СНД та Балтії. От і останнім часом в газетах “Труд” і “Російская ґазєта” з’явилися подібні публікації. На цей раз вони присвячені міжнародному конкурсові на найкращий учительський твір “І ми збережемо Тебе, російська мово”.

Контингент цього міжнародного заходу складається з учителів російської мови колишнього Радянського Союзу. Чи не про збереження цієї мови думав і прем’єр-міністр України Віктор Янукович на вчорашній зустрічі з керівниками російських ЗМІ, де він висловив переконання, що російська мова повинна стати другою державною в Україні?

Згаданий конкурс існує вже 4 роки й організований названими газетами та московською мерією за підтримки двох Міністерств: закордонних справ і освіти та науки Російської Федерації. Лейтмотивом усіх публікацій є плачі за колишніми часами, коли всі жили дружно і розмовляли однією мовою.

Серед учасників конкурсу – і педагоги з України, зокрема вчителька 45-ої львівської школи Тамара Балтак. В інтерв’ю російським газетам вона сказала, що почуває себе в Львові, як “Штірліц в рейхсканцелярії”.

“До цього часу, - каже вона, - вулиця Пушкіна у нас носить ім’я генерала Чупринки, а вулиця Лермонтова – генерала Дудаєва”.

Відомий львівський мовознавець Ірина Фаріон, на моє прохання прокоментувати ті вислови, сказала, що ця надзвичайно освічена вчителька, очевидно, не знає про існування такого поняття, як лексичні відстані між мовами.

Наприклад, між українською і чеською відстань така сама, як між українською і російською – 36%.

Ірина Фаріон

Це означає, що якщо чехи були б по-окупанськи присутні в нашому просторі щоденно, ми також розуміли б їх без перекладача. Оскільки ми перекладаємо видатного Чапека і Гашека з чеської на українську, то саме на такій підставі українською ми маємо перекладати Лермонтова і Пушкіна, щоб наші діти читали їх саме рідною мовою, а не мовою чужою, яка неймовірно віддалена від їхньої мови, хоча б такою мірою, наприклад, як чеська.

Щодо перейменування вулиці Пушкіна на вулицю Шухевича, то очевидно, росіяни мали б позбутися диктувати нам свої пріоритети, а розуміти, що у нашій історії є наші пріоритети. І роль Шухевича в історії української культури далеко не та, яка роль Пушкіна в українській культурі.

Тарас Марусик

Тамара Балтак розповіла також російським журналістам, що у Львові лише 5 російських шкіл, але освіта в них така чудова, що навіть “націоналістично налаштовані українці” намагаються віддати туди своїх дітей.

Ірина Фаріон

Це абсолютно надумано, так як в Україні, зокрема у Львові, така кількість українських шкіл з найвищим рівнем викладання, ну що російські діти просто переповнили їх дощенту.

Тарас Марусик

Тамара Балтак зазначила також, що впродовж, як вона каже, “нашої спільної історії”, важко назвати якийсь період, коли ми розбирали: хто українець, а хто – росіянин. І знову - Ірина Фаріон

Ірина Фаріон

Очевидно, пані є представницею нового витвору, який називається “гомосовєтікус”. Власне, “гомосовєтікус” – це той елемент новостворений, який не ідентифікує свого етносу. А кожен самодостатній українець дуже добре розуміє, де його земля, а де є чужа земля.

Тарас Марусик

Свою думку про деякі висловлювання вчительки 45-ої львівської школи Тамари Балтак на шпальтах російських газет висловила відомий львівський мовознавець Ірина Фаріон.

На сьогодні все. Зустрінемося в четвер у рубриці “А мова – як море!”.
XS
SM
MD
LG