Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:12

“Альтернатива”: Джон Ленон.


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми:

Київ, 23 вересня 2004 року.

Андрій Охрімович

В сімдесяті роки Джон Ленон жив майже пустельником в одному з Нью-Йоркських будинків, фасадом обернутим на Центральний парк. Хоч йому подобалась свобода поведінки, бурхливе та безпечне життя Нью-Йорка, він з параноїдальною настирністю оберігав своє усамітнення і турбувався про власну безпеку.

Перший раз йому погрожували смертю в 1964-му році, коли знаменита четвірка виступала у Франції. Під час концерту Джону Ленону вручили записку, у якій повідомлялось, що він помре цієї ночі. Однак погрозу так само, як декілька інших, не було здійснено.

Восьмого грудня восьмидесятого року Марк Девід Чепмен зробив крок до дверей “Дакоти”, розкішного шестиповерхового будинку біля Сентрал-парку, в сумці у нього був томик Селінджера, а під піджаком “кольт” сорок п’ятого калібру.

Він бродив тут біля двох годин, і нарешті час його прийшов: з під’їзду вийшов Джон Ленон, і Марк Девід ступив йому назустріч, на ходу розстібаючи ґудзики та посуваючи пістолет до живота.

Для того щоб вихопити “Кольт” з-за ременя, зняти із запобіжника та прицілитись йому вистачило секунди. Перед тим, як натиснути на спусковий гачок, вбивця трохи почекав. Ленон здивовано подивився на нього. Він так нічого й не зрозумів.

Нині через товщу часу ми теж майже нічого не розуміємо. Іноді в наші сни приходять якісь істоти і солодкими голосами нашіптують дивні історії про смисли буття. Іноді вони насвистують знайомі мелодії, і нам, як Божий день, стає ясно, що кудись через пекельний чад буденщини ми пливемо у “жовтому човні”, і нема на це жоднісінької ради.

Нинішня “Альтернатива” разом з музикознавцем Олексієм Коганом та журналістом Віктором Недоступом рефлексує над лихою долею Джона Ленона. Над звуком працює Вадим Журба. Автор Андрій Охрімович.

Віктор Недоступ

Джон Ленон. Що більше в цій постаті: суспільного діяча, митця, музиканта чи просто якогось шукача невідомої йому істини?

Олексій Коган

Коли я згадую “Бітлз”, то якщо кожного класифікувати, то Макартні завжди для мене був методистом, Харрісон філософом, Рінго Старр - пофігістом, а Ленон був соціальною людиною, тобто шукач пригод, автор найскандальніших висловів в “бітлівському” середовищі. Колись в Росії казали “С нальотом понта і прікола” – це для мене Джон Ленон.

Коли я буваю в США і коли бачу колекційну коробку, цей бокс, вибачайте, цей виріб № 2, якими користувалися Джон і Йоко, панчохи, якими вони користувалися під час цієї акції в готелі – все це з диском, фотографіями, і ти розумієш, що все поставлено на рекламні рейки, і ім’я цієї людини продається, як то кажуть, на повний зріст.

Я за дорученням київських бітломанів був на місці вбивства Джона Ленона. Це дивне місце, коли стоїш на тому місці, де це відбулося і дивишся на Центральний парк, то можна зрозуміти, чому Ленон так любив Нью-Йорк, чому йому в голову приходили такі тексти, такі пісні. Що таке текст пісні? Це завжди підтекст людини, яка пише цей текст. Згадати “Революція № 9”, “Свині”...

Коли ми були молодими, то намагалися вивчити англійську мову для того, щоб зрозуміти, про що співав Ленон, особливо тоді, коли розпочалася його сольна кар’єра, і з’явилися дійсно філософські і серйозні речі.

Я завжди Ленона згадую з в’їдливою посмішкою. Дійсно сьогодні можна згадувати, як він кинув на тому концерті, на якому була королева: “Ті, хто сидить на галерці, аплодують, а ви, що попереду, тільки дорогоцінними камінчиками трясете. Сидіть тихо”.

Андрій Охрімович

Ленон уникав нових знайомств, по кілька днів не розмовляв з домашніми. В 23 роки він отримав від життя все і йому стало нудно: в душі Джон Ленон так і лишився хлопцем з ліверпульського дна, хуліганом та двієчником, який не бажав чинити так, як всі.

Джон лупив навіть “Бітлів”. Піт Бест згадував, як його, новачка, під час гамбурзьких гастролей Ленон копняками загнав на найбільш незручне ліжко - їм сказали, що раніше в ньому спав якийсь карлик.

На прийомі в англійському посольстві у Вашингтоні йому вдалось охамити всіх почесних гостей, в тому числі й самого посла.

Ленон плював на всіх і вся, але в той самий час був максимально чесний. Його грубість була замішана на тому, що він сам себе глибоко не влаштовував - Ленону здавалось, що “Бітли” продають своє мистецтво. А в тому, що їм було що продавати, він не сумнівався – Джон Ленон вірив у власну виключність.

Олексій Коган

Повернути хрести королеві – це теж ідея Ленона. І це вчинок. А чого вартий його вислів, що, мовляв, ми не можемо дуже часто виступати за мир і декларувати це зі сцени, тому що для багатьох простих людей ми і є представниками великого грошового мішка.

Як кажуть астрологи, він мав піти першим. Перекреслив ще одне сподівання шанувальників “Бітлз”, що вони колись зберуться знову, тому що він завжди був проти цього. Іноді здається, що він сам від цього пішов.

Віктор Недоступ

Після розставання з Йоко у нього був такий період запоїв, наркотиків, взагалі він був ніякий, втратив людську форму. Потім вибрався, і знову з’явилася Йоко. В цьому сенсі чи не є вона певним “темним демоном”?

Олексій Коган

Сьогодні Пол Макартні вважає, що розвалилася група завдяки Йоко. Кожен мав особисте життя, але Йоко була тієї “піковою дамою”, з якої все почалося. Так вважають. Я не знаю, але вона народила Джону сина Джуліана, після народження якого Ленон змінився.

Я запитував у Нью-Йорку бітломана Біла Джері, чи це правда, що за день до того, як загинув Ленон, він заплатив 120 тисяч доларів, щоб придбати жилети для нью-йоркської поліції, сам залишився без цього жилету, коли в нього стріляли?

Це факт. Навіть є журнали, є книжки, де надрукований той чек, що був переданий нью-йоркській поліції на 120 тисяч доларів.

Можна до цього по-різному ставитися, але містична постать, містична фігура.

Андрій Охрімович

Шістдесят дев’ятий рік був для Джона Ленона роком інтенсивних пошуків соціального та особистого звільнення. Він уже побував у Махаріші і згодом захопиться древньою терапією та лівими політичними ідеями.

Він переживав важливий перехідний період: в березні вони з Йоко одружилися, і “Бітлз” був близький до розпаду.

Чотирнадцятого вересня Джон, Йоко та Джордж Харрісон вирушили на квартиру Шріли Прабхупади, щоб познайомитись з ним.

Пояснюючи, що Джону нічого не треба боятись ані в житті, ані в смерті, Прабхупада казав: “Коли це тіло припинить своє існування, Ви будете продовжувати жити... душа вічна, а тіло тимчасове... Ця маленька часточка абсолюту всередині нас дуже велика порівняно з будь-яким матеріальним знанням. Практично матеріальне знання не є знанням взагалі”.

Віктор Недоступ

Що його вбило: чи конкретний маніяк, чи суспільство, можливо, на якусь хвилю вивело цього маніяка? Тому, що такі люди викликають спротив у середовищі.

Олексій Коган

Себе він вже не вбивав – в нього було багато планів і в людському сенсі, і в комерційному дуже успішно, він гарно продавався. Комусь заважала його популярність. А люди, які заздрять, їх дуже і дуже багато.

Він завжди був незручним, навіть у “Бітлз”. Він завжди був тією людиною, з якою весь час сперечалися, але потім, як казав Макартні, багато разів, “коли Ленон пропонував змінити якісь речі або поставити якийсь рядок, що підкреслював би цю річ більш вигідно, ми з ним не погоджувалися і доходило ледь не до бійок, але потім всі, дивлячись один одному у вічі, говорили, що мало бути саме так”. Можливо саме тому все і зупинилося без Джона Ленона.

Віктор Недоступ

Його смерть – це суто американський продукт?

Олексій Коган

Мені здається, що це суто американська смерть. Мені сьогодні сказали, що фільм, який у нас мав назву “Краса по-американськи”, його можна перекласти російською “Амєріканскоє уродство”.

Майкл Джексон, який назвав альбом “Бед”, вважав, що це його найкращий альбом, тому він і “бед”.

Так от, мені здається, що смерть Ленона – це “Амерікан б’юті”.

Була ще одна містика. Три смерті одна до одної дуже відомих людей: В.Висоцький, Джон Ленон і Джо Да Сен. Приблизно один вік, дуже популярні люди, по-різному популярні. Тоді мені стало страшно. Ну і смерть Харрісона теж.

Андрій Охрімович

“В дитинстві мене багато що пригнічувало. “Ніхто не є так внутрішньо пригніченим, як я,” - ось що я казав. Тому я повинен бути або божевільним, або генієм.

Я вважав, що зі мною відбувається щось не те, тому я, траплялось, бачив те, чого інші не бачили. В дитинстві я вигукував: “Але ж це існує!” Всі дивились на мене, як на божевільного.

Я завжди був таким чутливим або ж поетичним, або, як хочете назвіть це, що завжди бачив речі в галюцинаторному вигляді. Для дитини це було жахливо, тому що мені не було з ким поділитись. Ні з тіткою, ні з друзями, ні з ким. Це було так жахливо.

Єдиним контактом зі світом було читання про Оскара Уайльда, Ділана Томаса або Вінсента Ван Гога – усі ці книжки, котрі були у моєї тітки, розповідали про видіння, які мучили цих людей. І ці люди були гнані суспільством тільки за їх видіння та спробу виразити самих себе.”


(Фрагмент з інтерв’ю Джона Ленона.)

Віктор Недоступ

Можливо, це був жорстокий урок Неба, що дитинство закінчилося, оскільки на “Бітлз”, на Ленона покладали величезні надії, як на гуру, як на друге пришестя.

Олексій Коган

Перед тим, як прийти на передачу, я послухав дещо “Майн геймс” – зрозумів, що я трошки постарів, але не було ніякого нафталіну в тому, що я слухав.

Навіть джазові музиканти згадують музику... От “Імейджн” – це ще одне послання людям. На перший погляд - це банальна пісня, але скільки чесноти в цій пісні і скільки Ленона в ній. Ніхто з “Бітлз” не зміг би створити таку пісню, як “Імейджн”.

Я скуповував всього Ленона після розвалу “Бітлз”, тому що я знав: Харрісон міг мене трішки притомити своєї філософією, а Ленон був завжди стабільний. Тобто, в нього як в людини могли бути альбоми якісь сильніші, якісь слабші, але...

Віктор Недоступ

Я думаю, що стабільність в нього, це неухильність шляху, тому що сам він був людиною нестабільної біографії.

Олексій Коган

Так, але Макартні казав, що стабільність Джона кудись зникала перед тим, як вони сідали в студії або виходили нас сцену.

Містика містикою, але хочеться згадати справжнього Ленона. Які у нього були відповіді на запитання з гумором.

“Коли в Детройті після Вашого вислову з’явилася організація “За знищення “Бітлз”. “Ну що ж, - каже Ленон, - ми зробимо організацію “За знищення Детройта”.

“Ви збираєтеся в перукарню?” “Та були тільки вчора”.

“А вам подобається Бетховен?” “Звичайно так, перш за все його вірші”.

В цьому був Ленон. Так не могли сказати ні Харрісон, ні Макартні, ні Рінго Старр. Вони посміхалися, а соціальну відповідальність за все, що відбувалося, брав на себе Ленон завжди. Це ж Ленон: “Ленон живий, Ленон мертвий, якщо ви цього хочете”.

Андрій Охрімович

“Раніше нас душили тим, сьогодні іншим, завтра ще що-небудь придумають. Головне, щоб наше покоління залишило щось для наступних поколінь, щоб наступні покоління рубались за людяність та розуміння людини.

Ми всі шістдесятники: Окуджава, Висоцький – всі рубалися за це. Насправді вони нікого не перемогли: ні Висоцький, ні Галич, ні Джон Ленон, ні Морісон. Просто вони залишили нам щось світле. Від цього світлого ми всі відштовхуємось”.


Сказав російський рок-музикант Юрій Шевчук у своєму інтерв’ю “Без лірики життя схоже на збирання врожаю”.

Над цим випуском “Альтернативи” працювали: музикознавець Олексій Коган та журналіст Віктор Недоступ. Звук – Михайло Петренко. Автор програми Андрій Охрімович.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

Говорить радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG