Київ, 5 жовтня 2004 року.
Тарас Марусик
Сьогодні минає 20 років з дня загибелі в тюремній лікарні Ленінграда українського журналіста і публіциста Валерія Марченка. Саме йому належить заслуга ознайомлення західної громадськости з секретною постановою про посилення вивчення російської мови в Україні. Ціна цього вчинку - другий арешт і, зрештою, смерть.
Офіційна дата смерти Валерія Марченка, похованого в селі Гатному під Києвом - 7 жовтня. Два дні влада приховувала смерть від матері Валерія Ніни Марченко.
Вперше Валерія Марченка заарештували, коли йому, наймолодшому співробітникові газети “Літературна Україна”, було 25 років.
Валерій Марченко народився і виростав у зрусифікованому Києві, але в родині україномовних інтелігентів.
Ніна Марченко
Його неймовірно турбував той стан русифікації, коли на Україні, фактично, тільки ось ця літературна Україна, і то, як він її називав, “надзвичайно недолуга, обкарана з усіх боків, обрізана”.
Тарас Марусик
Випускник філологічного факультету за спеціальністю “Українська мова і література”, Валерій Марченко кілька років відпрацював за сумісництвом у 68-ій школі столиці України, що на Куренівці.
Ніна Марченко
Знаходячись у таборі суворого режиму десь у 76-му році він написав невеличкий нарис “Урок української”. До речі, цей нарис не попав ні в одну, ні в другу книжку, якось так випало.
І оце зараз до 20 років його смерті я віддала в журнал “Українська мова і література в школі”, мені пообіцяли десь у жовтні місяці опублікувати. Урок української саме так, як він пережив уроки української мови та літератури у тій школі, де він працював.
Тарас Марусик
Валерій Марченко повернувся із заслання в Казахстані в 1981 році. Ув’язнення тільки загартувало його дух. І коли в його руки потрапила постанова “Про додаткові заходи з удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, він побачив у цьому документі свіжий Валуєвський циркуляр.
Ця постанова, ухвалена спільно Центральним комітетом комуністичної партії України, Радою Міністрів та Верховною Радою УРСР 29 червня 1983 року, запровадила низку пільг для вчителів і викладачів російської мови та літератури, включно з підвищенням їм зарплат на 15%.
Українська дисидентська інтелігенція вважала, що таким чином комуністична влада УРСР платила, використовуючи вислів Олександра Довженка, “за обрусіння краю”.
Те, що цей таємний документ став набутком громадськости, спочатку на Заході, а пізніше й в Україні, ми повинні завдячувати Валерієві Марченку.
Ніна Марченко
І він його надіслав до пані Анни-Галі Горбач у Німеччину, з якою він дуже активно контактував.
Тарас Марусик
Аня-Галя Горбач передала цей матеріал на радіо “Свобода”.
Ніна Марченко
Там ніби-то у редакції “Свободи” хтось цей указ запечатав і надіслав у таможню Радянського Союзу. І так воно потрапило до КДБ, і Валерій був звинувачений у поширенні наклепів за кордоном.
Тарас Марусик
Говорила мама Валерія Марченка, українського журналіста і публіциста, якого замордував комуністичний режим Радянського Союзу.
Тарас Марусик
Сьогодні минає 20 років з дня загибелі в тюремній лікарні Ленінграда українського журналіста і публіциста Валерія Марченка. Саме йому належить заслуга ознайомлення західної громадськости з секретною постановою про посилення вивчення російської мови в Україні. Ціна цього вчинку - другий арешт і, зрештою, смерть.
Офіційна дата смерти Валерія Марченка, похованого в селі Гатному під Києвом - 7 жовтня. Два дні влада приховувала смерть від матері Валерія Ніни Марченко.
Вперше Валерія Марченка заарештували, коли йому, наймолодшому співробітникові газети “Літературна Україна”, було 25 років.
Валерій Марченко народився і виростав у зрусифікованому Києві, але в родині україномовних інтелігентів.
Ніна Марченко
Його неймовірно турбував той стан русифікації, коли на Україні, фактично, тільки ось ця літературна Україна, і то, як він її називав, “надзвичайно недолуга, обкарана з усіх боків, обрізана”.
Тарас Марусик
Випускник філологічного факультету за спеціальністю “Українська мова і література”, Валерій Марченко кілька років відпрацював за сумісництвом у 68-ій школі столиці України, що на Куренівці.
Ніна Марченко
Знаходячись у таборі суворого режиму десь у 76-му році він написав невеличкий нарис “Урок української”. До речі, цей нарис не попав ні в одну, ні в другу книжку, якось так випало.
І оце зараз до 20 років його смерті я віддала в журнал “Українська мова і література в школі”, мені пообіцяли десь у жовтні місяці опублікувати. Урок української саме так, як він пережив уроки української мови та літератури у тій школі, де він працював.
Тарас Марусик
Валерій Марченко повернувся із заслання в Казахстані в 1981 році. Ув’язнення тільки загартувало його дух. І коли в його руки потрапила постанова “Про додаткові заходи з удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, він побачив у цьому документі свіжий Валуєвський циркуляр.
Ця постанова, ухвалена спільно Центральним комітетом комуністичної партії України, Радою Міністрів та Верховною Радою УРСР 29 червня 1983 року, запровадила низку пільг для вчителів і викладачів російської мови та літератури, включно з підвищенням їм зарплат на 15%.
Українська дисидентська інтелігенція вважала, що таким чином комуністична влада УРСР платила, використовуючи вислів Олександра Довженка, “за обрусіння краю”.
Те, що цей таємний документ став набутком громадськости, спочатку на Заході, а пізніше й в Україні, ми повинні завдячувати Валерієві Марченку.
Ніна Марченко
І він його надіслав до пані Анни-Галі Горбач у Німеччину, з якою він дуже активно контактував.
Тарас Марусик
Аня-Галя Горбач передала цей матеріал на радіо “Свобода”.
Ніна Марченко
Там ніби-то у редакції “Свободи” хтось цей указ запечатав і надіслав у таможню Радянського Союзу. І так воно потрапило до КДБ, і Валерій був звинувачений у поширенні наклепів за кордоном.
Тарас Марусик
Говорила мама Валерія Марченка, українського журналіста і публіциста, якого замордував комуністичний режим Радянського Союзу.